Риболовля на Закарпатті: Яких водних “монстрів” можна зловити в місцевих водоймах

Рибальство на Закарпатті – це така собі медитація, втеча від буденності, метушні та проблем. Це місце, де можна побути наодинці з собою та природою. Для бувалих рибалок ловля риби – це вже давно не полювання, а спосіб відволіктися та зупинитися

Фауна закарпатських водойм – унікальна. Майже 50 % видів риби – у закарпатських водоймах (21 різновид риби із 46) під охороною та занесені до Червоної книги України. Щороку, з початку квітня по кінець травня на Закарпатті проводиться операція “Нерест”, то ж ловити рибу у природних водоймах не можна. Та коли нерест закінчується, для рибалок починається райське життя.

Кожен рибалка має свій стиль рибальства. На Закарпатті в горах поширене вудіння харіуса, форелі на мушку, у низинних районах – подуста з підгодівлею. Місцями ловлять в проводку, на поплавок з підгодівлею. Із загальнопоширеного – використання донки. спортивний нахлист добре підходить якраз для гірських річок. Тому нині Закарпаття посідає передові місця з поширення нахлисту в Україні. У краї навіть змагання проводять. Та до водойм зкарпатські рибалки йдуть не тільки заради участі в змаганнях. У кожного – свій інтерес.

Щоб загадати три бажання

Найбільш поширений хижак закарпатських водойм – щука. Водиться ця риба на тиховоддях. На самому руслі – поблизу великих ям, у ділянках спокійної течії, окільки ця риба любить тиховоддя. Однак закарпатські вмільці витягують його і з гірських течій. До прикладу, з Тиси. “Рибалка на щуку азартна, дуже цікава у плані приманок і експерементів з приманками. Ловля щуки у нас на Тисі є специфічною, тому що ріка більш гірська. Але зловив трофей на 5 344 кг – шикарна щука, мій особистий трофей, – прокоментував відео закарпатський рибалка.

Найкраще ловити щуку спортивним методом – спінінгом. Клює цілорічно за винятком періоду нересту (кінець лютого – квітень). Ловити краще на традиційну блешню, силіконові приманки. Щука кидається на все рухливе, що можна вхопити. Також приманюють на закидачки з живцем. Це дуже просте пасивне ловіння, яке не потребує дорогого спорядження, кажуть риболови.

На безхитрісного окуня

Часто у закарпатських водоймах можна зловити окуня. Тут рибалка може себе добре потішити, бо рибини окуня можуть досягати й величеньких розмірів. По нього краще йти на Тису, Боржаву, Латорицю, у кар’єри. Окунь тримається тихих та глибоких місць.

Клює на черв’яка, блешню, силіконові приманки, живця. Риба безхитрісна, її можна ловити й узимку на блешню, й улітку на поплавцеву вудку з блешнею та інші спінінгові штучні приманки.

“Вполювати” сома-велетня

Сом водоться тільки на глибині, хоча є і в Ужі, бо піднімається у річку на нерест у пошуках кормової риби.Трапляється винятково у водоймах із глибинами, хоча водиться і в порівняно мілких річках – таких, як Уж. Піднімається туди навесні на нерест і в пошуках кормової риби. Зловити рибу можна у лісистих частинах, де у воді багато дерев, які служать природними схованками для сома. Також водиться на Тисі у великих ямах.

Ось якого красеня витягнув із Тиси Степан Почаї. Чоловік розповів, що взяв із собою спінінг, а ловив на живця. Ваги не могли зважити таку здобич, але на думку рибалки, сом важить не менше 20 кг, а довжина рибини від щелепи до кінчика хвоста – трохи більше 1,4 м.

На Ужі, як і на Тисі, сома ловлять на живця, на Латориці – на виповзків, жаб, велику п’явку чи живця. Закарпатцям не раз вдавалося зловити сома-монстра.

Останній такий випалок трапився у серпні 2015. Тоді рибалка Юрій Балаж зловив двометрову рибину вагою 52 кг. За словами місцевих старожилів, подібні екземпляри траплялися рибалкам у Тисі років 30-40 тому, але тільки в сіть.

За рибами “спортивними”

Судак та жерех – “спортивні” риби. Для бувалих риболовів – це дуже бажаний трофей. Судак живе у таких місцинах, як і сом. Це, можна сказати, риби-супутники: тримаються на тих же глибинах і ямах, обидва є нічними хижаками. Добре ловиться навесні, ліпше ловити на силіконові приманки. Жерех же сягає досить великої ваги. Бувають до 7-8 кг. Найбільші екземпляри можна зловити навесні, одразу після скресання криги. Ця риба обирає глибинні ділянки, прив’язані до мілководдя та перекатів, де звужується русло і вода (особливо на поворотах) різко збільшує швидкість.

Для закарпатських річок зі спінінгових риб головень – найпоширеніший об’єкт полювання. Водиться як у малих потічках, так і у великих річках. Ловиться майже на все. Будь-який рибалка може впіймати цю рибу: спінінгіст, донник, поплавочник, нахлистовик. Клює в усі пори року. Немає цієї риби на гірських річках, де починаються водоспади. Головень не піднімається по них, любить відпочивати. Найпопулярніша ловля на цю рибу – зі спінінгом на блешню чи воблер.

До вечері – коропа і карася

Короп – сильна й, напевно, друга за величиною риба після сома. Ця риба також любить глибокі місця й повільну течію. У гірських частинах річок вона не трапляється. Короп широко культивується, тому постійно потрапляє до водойм і доступний для вилову. Після зими рибі треба від’їстися й набратися сил, тому цей період – від скресання льоду до нересту – дуже вдалий для лову. Першими тоді клюють найбільші особини. З великою водою вони підходять до берега.

Одна з найбільших коропових риб – лящ. Солідний трофей поряд із іншими лящовими. Ця риба далеко мігрує, тримається глибоких місць, трапляється завважки до трьох кілограмів. Полюють його здебільшого на донні снасті зі спеціальними годівницями, до яких кріпляться повідці. Добре йде на опариша, суміші каш.

Дуже поширена риба – карась. На цю рибу полюють рибалки, які люблять посидіти з вудкою на березі. Водиться майже всюди, окрім гірських річок. Хоч переважно живе у старицях водойм, в озерах. В останніх його найбільше. У річках спеціально його не полюють. Попадається там під час лову іншої риби. Карась добре йде на чев’яка, опариша. Чималі екземпляри можна зловити на виповзка. Приманку слід ретельно підбирати, та це досягається методом проб.

За рибою царською

Форель – відома риба карпатських річок, але ареал її поширення дуже малий. Це пов’язано з тим, що мало місць, де вона добре почувається. Рибу занесено до Червоної книги й до вилову заборонено. Живе 10-12 років. Відкладає ікру в листопаді-грудні.У дикій природі, на форель можна натрапити, в основному, у гірській місцевості, оскільки ця риба любить холодну, чисту й прозору воду. Не зловити форель у водоймі, температура води якої сягає понад 20°С.

На території Закарпаття є багато готельних комплексів, приватних садиб, де знаходяться штучні озера та ставки, цілі форельні господарства, в яких розводять та вирощують форель для туристів. Ловля форелі є чи не найвищим пілотажем риболовного мистецтва, і ті, хто зумів хоч одного разу її спіймати, ще довго цим пишаються.

В цілому природні водойми Закарпаття зазнали помітних змін в результаті господарської діяльності людини. Змінився також видовий склад риб, їхня вікова структура та ареал. Як правило, заядлі рибалки дуже бережно ставляться до природи, бо знають, чого хочуть від неї. Справжні фанати отримують задоволення від процесу, дрібну рибу відпускають, щоб вона виросла і ловлять рибу тільки дозволеними снастями.

Зустрічаються, звичайно, і “дикуни”, так їх називають заповзяті любителі ловлі риб. Між рибалками є дуже цікаві та суворі правила, які вони не порушують і іншим не дозволяють. Часто з браконьєрами розбираються жорстко і без спеціальних служб.

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

Хижі риби

Більшість хижих риб мешкає в тропічних і субтропічних районах, лише деякі види зустрічаються в помірній зоні.

Зміст

• 1 Прісноводні хижаки
  • 1.1 Щука
  • 1.2 Судак
  • 1.3 Минь
  • 1.4 Окунь
  • 1.5 Сом
  • 1.6 Головень
  • 2.1 Акула
  • 2.2 Мурена
  • 2.3 Електричні риби
  • 2.4 Інші морські хижаки
  • 2.5 Поведінку людини при зустрічі з морським хижаком

  Прісноводні хижаки [ ]

  Щука [ ]

  У водоймах України щука поширена повсюдно. Але далеко не всі знають, яких розмірів вона може досягти. Щука іноді буває вище людського зросту і важить до 60 кг. Максимальні розміри щуки— 1,5 м, маса — 30-35 кг Статевої зрілості вона досягає у віці 2-4 років. Тривалість життя цієї риби тлумачиться по-різному. Граничний вік щуки становить 33. Вона хищна настільки, що кидається на все, навіть на своїх родичів. Щука дуже сильна, рухлива і невтомна. Відомі випадки, коли щука нападала на іншу, майже такої ж величини, як сама. Іноді можна спостерігати, як щука-самка в штучному ставку (нересто-віке) після завершення «шлюбного обряду» (нересту) і появи на світло потомства тут же «обробляється» зі своїми «любими», тим більше що подсаженные для нересту самці бувають значно меншими за розмірами, ніж самки. Однак при всій своїй жадібності щука проявляє певну розбірливість. Вона більше воліє коропових риб, уклею, плотву, червоноперку, карася. З великою настороженістю відноситься до колючим рибам; ершу і окуні. Якщо щука і таку рибу зловить, то не ковтає її, а тримає в зубах, поки та не перестане рухатися.

  Зростає щука дуже швидко. В ставкових господарствах мальки щуки, посаджені в стави для спільного вирощування з коропом, при наявності достатньої кількості кормів у вигляді смітної риби за одне літо досягають маси 350-400 г і 30-40 см довжини. За темпами зростання вона займає одне з перших місць серед озерних нерестяться навесні видів риб. Однією рибою щука, однак, не обмежується. Вона поїдає жаб, нападає на качок та інших водоплавних птахів. Щука не гребує і водяними щурами, мишами, землерийками, білками і іншими дрібними звірками, переплывающими через водойму. Недарма її називають «грозою» водойми. Часом існує думка, що щука як хижак завдає великої шкоди рибним запасам. Погляд цей заснований на неправильній оцінці значення будь-якого хижака в природі взагалі і щуки зокрема, на перебільшених поняттях про кількість риб, нею винищуваних. Щука є регулятором рибного населення: поїдаючи малоцінну дрібниця, хворих і слабких риб, вона тим самим дає можливість більш великим і здоровим рибам рости швидше і виробляти більш здорове потомство. Щука — риба не зграйна. Як на річках, так і озерах тримається у місцях з помірним перебігом, які не дуже глибокі, трав’янистих, закоряженных близько берегів. Щука цілком осіла риба і тільки навесні, перед нерестом, піднімається вгору по річці, а до зими йде в вири. Їсть вона багато, але перетравлює їжу дуже повільно.

  Забарвлення тіла щуки добре приховує її серед зарослих рослинності. На видобуток щука нападає зазвичай із засідки стрімким, але коротким кидком. При цьому вона промахується дуже рідко. Промахнувшись ж, зазвичай не повторює нападу, а повертається в засідку чекати іншу жертву. Видобуток щука найчастіше вистачає впоперек, але заковтує завжди з голови, розгортаючи її у пащі рухом щелеп. Причому робить це на ходу, не зупиняючись на місці після кидка. На цій звичці і заснована ловля її на самоловні снасті.

  Судак — це велика хижа риба, що досягає довжини до 1 м і більше, важить до 10, а деякі екземпляри і до 20 кг . Зустрічається головним чином у великих річках і сполучених з ними озерах. Живе судак до 15 років. Статева зрілість настає на 4-5-му році. Рибу судак можна назвати і морської і прісноводної рибою, так як у великій кількості він помічений в Азовському, Аральському, Чорному і Минь [ ]

  Минь — це єдиний представник сімейства тріскових, який живе в прісній воді. Минь має своєрідну форму тіла, різко відрізняється від інших риб. У нього плеската голова, тулуб до хвостової частини з боків сильно стисло і витягнуте. Шкірний покрив щільний, захищений ніжною, дрібною лускою. Має два спинних плавця: перший — короткий, другий — довгий, такої ж довжини і анальний плавець. Миня притаманна сірувато-зелене забарвлення спини з темними плямами і смужками. Живіт різко виражений, має білуватий відтінок. Тіло слизьке, на підборідді у миня знаходиться один вусик. Спосіб життя миня теж своєрідний. Він не любить сонячного світла, вдень спить, а вночі вирушає на полювання. Минь надзвичайно жадібний і ненаситний хижак. Він поїдає інших риб більше, ніж щука. Має циркумполярное поширення. Зазвичай зустрічається в річках, що впадають в Північний Льодовитий океан. На території Росії минь поширений повсюдно у водоймах арктичної та помірної зон, в басейнах Балтійського, Білого, Чорного і Каспійського морів та в басейнах усіх сибірських річок від Обі до Анадиря на всьому їх протязі. Минь досягає довжини 1 м, маса до 5 кг, хоча зустрічаються окремі особини, що важать до 24 кг. В наших водоймах маса миня досягає від 1 до 2 кг. Статевої зрілості досягає у віці 3-4 років. Дуже плідний. Зустрічаються самки, які виметивают до 3 млн. ікринок. Нерестует в січні, коли водойми покриваються товстим шаром льоду. Живе минь до 22 років. Любить чисту холодну воду і вкрай чутливий до її забруднення. У літні місяці, коли вода сильно нагрівається, йде у глибокі вири, затемнені місця, ховається в нори, під корчі, камені. Стає малорухливим. У спеку минь не харчується. При виявленні місця стоянки в цей час його легко можна зловити руками. Минь — риба донна і, незважаючи на лінивий і млявий вигляд, дуже швидко і спритно плаває. Дорослий минь харчується рибою: найбільше пічкурами, йоржами і дрібними окунями, не нехтує і власної молоддю. Іноді при розтині у миня масою до 1,2 кг в шлунку виявляли понад 40 окунців масою 3-5 р. Особливо сильні спустошення виробляє минь взимку, коли апетит у нього зростає, а інша риба буває більш сонної і млявою, ніж влітку, в останні роки в уловах зустрічається рідше.

  Окунь [ ]

  Окунь — типовий представник озер і річок. Як і щука, має саме широке поширення у водоймах Росії і Білорусії. Середня тривалість життя окуня 17 років. Статева зрілість настає на 4-5-му році. Зустрічаються дані, що окунь досягає розмірів до півметра і маси від 2 до 5 кг. По своїй хижацькій жадібності окунь не поступається щуку. Надзвичайно ненажерливий. Якщо перед ним багата здобич, він, ледве проковтнувши одну рибку, відразу ж слідом за нею ковтає другу і т. д., так що нерідко спіймані мальки, не поместившись у нього в шлунку, стирчать з рота. Окунь довго сидить у засідці, звідки кидається на здобич або ганяється за дрібними рибками. Їсть окунь будь-яку рибу, лише б вона була підходящої величини. Не дають пощади окуні і власним нащадкам. Вони не перестають харчуватися ні восени, ні взимку. Улюбленою їжею окуня є ікра цінних порід риб. Взимку, коли водойми покриваються товстим шаром льоду, окунь не припиняє розбійницький спосіб життя, знищуючи риб-малюків. Особливо ненажерливий він після нересту. Нереститься незабаром після щуки. В цей час починається гарна пора для любителів рибалок. Окунь віддає перевагу прохолодну воду і не любить плавати поблизу поверхні води, але коли там з’являються зграйки дрібних риб, за якими він полює, тут же піднімається з глибини. Однак він не живе на самому дні, а тримається неподалік від нього. Окунь активно плаває вдень, а після заходу сонця перестає рухатися і ніби дрімає. Не зовсім добре переносить спеку. В цей час він ховається в тінисті місця або в рослини, а потім продовжує полювання.

  Сом — одна з найбільших прісноводних хижих риб. Досягає розмірів до 5 м довжини, а маси іноді понад 300 кг. Такі гіганти, вважають вчені, зазвичай мають вік 80-100 років. У харчуванні сом не гребує нічим. Поїдає молюсків, жаб, навіть великих риб. Нерідко у пащі сома виявляються качки, гуси, водяні щури та інші птахи і тварини, які плавають в місцях проживання сома. Нереститься сом навесні або на початку літа, в чистій і тихій воді на «гніздах». Самка грудними плавниками викопує в грунті гнізда у вигляді ямки, в яку відкладає ікру. Кількість ікринок сягає 130 тис. метають Ікру самки у віці 4-5 років при температурі води 18-20°. Соми належать до числа дбайливих батьків. Після нересту охороняють запліднену ікру в «гніздах». Восени соми йдуть на зимівлю, залягають в ями часто досить численними групами, зариваючи голову у мул. Ловлять сома крючковими знаряддями, закидными неводами, рибальськими пастками. Сом — риба сильна. Бувалі рибалки стверджують: якщо потрапив сом на вудку, не так-то легко його витягнути. Боротьба з ним вже на самому початку обіцяє багато несподіванок. Буває так, що не рибалка вываживает сома, а сом водить рибалки разом з човном. Відчувши опір снасті, він намагається подолати його стрімким рухом по прямій. Стримувати його в цей момент немає сенсу. Слід відпустити 20-30 см ліски, іноді і більше, не допускаючи боротьби на короткій відстані. Чим далі хижак йде від берега, тим більше він втомлюється і тим реальніші шанси рибалки на перемогу. У процесі виведення сом стомлюється і залягає на дно. Тоді його легко взяти.

  М’ясо сома дуже смачне, містить багато жиру і мало кісток. Сома можна розводити в спеціальних ставках, де багато малоцінною риби. Поїдаючи її, він порівняно швидко зростає. Сом живе в глибоководних водоймах, вирах, біля гребель у старих млинів, закоряженных ділянках.

  Головень [ ]

  Головень, одна з найкрасивіших риб наших водойм. Кажучи «наших», мається на увазі водойми Липецької області, хоча це справедливо, мабуть, для всієї середньої смуги Росії. Ось що, наприклад, про нього пише Леонід Павлович Сабанєєв — опис головня: «. Головень дуже красивий. Спина у нього темно-зелена, майже чорна, боки сріблясті з жовтуватим відтінком, краї окремих лусочок відтінені блискучою темною каймою, що складається з чорних точок; грудні плавці жовтогарячі, черевні і заднепроходной – з червонуватим відтінком, а спинне і особливо хвостове пір’я – темно-сині, іноді кілька искрасна; очі порівняно дуже великі, блискучі, з буро-зеленою плямою зверху. Взагалі великий головень все ближче підходить до в’язю, але набагато довше, товстіше і широколобее останнього. ».

  У головнів спинний і хвостовий плавці темні, з чорною окантовкою по краях. Швидше за все це пов’язано з особливостями місць проживання, тому в якихось інших річках забарвлення і екстер’єр можуть незначно відрізнятися від вище сказаного. «В річках», тому що саме в малих річках та у верхів’ях великих річок, де велика кількість перекатів і джерел з холодною водою, він найбільш многочисленней: тут йому легше витримувати харчову конкуренцію з іншими хижаками, тут велика кількість корму як з неба, так і з дна у вигляді всіляких личинок, рачків і трави, а крім того ще й величезна кількість молоді риб, яку він із задоволенням поїдає.

  Океанські і морські хижаки [ ]

  Акула [ ]

  Серед великих хижих риб найбільш відомі акули, 20 сімейств яких включає близько 250 видів. Для людини явно і потенційно небезпечні близько 50 їх видів, документально засвідчені атаки 29 видів. Практично важко відрізнити хижі види від нехищных. Тому слід побоюватися будь акули довжиною 1-2 м і більше, за винятком найбільшою (завдовжки до 10-15 м) китової акули, живиться планктоном.

  Найбільш небезпечними для людини вважаються велика біла акула, або “акула-людожер”, що має довжину до 11 м, тигрова акула, акула мако і австралійська акула. Напа дають на людину і молотоголовые акули, голова яких має з боків два великих виросту, на зовнішніх краях яких розташовані очі. В територіальних водах Росії небезпечні для життя акули відсутні, за винятком Японського моря, де вони можуть зустрітися в літній час. У Чорному морі є 2 види дрібних акул: катран (“морська собака”, “колюча акула”) завдовжки до 1-1,5 м і маленька (до 1 м) плямиста акула сциллиум. Вкусити ці акули можуть лише випадково при необережному поводженні водолаза. Катран, зігнувши тіло дугою, може стрімко нанести поріз і укол колючим шипом. Ці рани дуже болючі і довго гояться.

  Великі акули наносять найбільш важкі рани, які в 50-80 % випадків призводять до загибелі постраждалого від кровотечі та шоку. Сила стиснення щелеп акули досягає 18 мс. Кількома укусами акула може розчленувати тіло людини на частини. Жорстка шкіра акули може пошкодити м’який гидрокомбинезон або гідрокостюм і сильно обдерти шкіру. Акула може вловити коливання води шумно пливе людини на відстані до 200 м, задовго до того, як вона почує запах крові. Найбільш часто акули нападають в тропічних і субтропічних водах між 15 і 16 годинами.

  Мурена [ ]

  Небезпечні також мурени, які досягають у довжину 3 м при товщині тіла 30 див. Вони ховаються в підводних печерах, щілинах, заростях рослинності і коралів. Якщо людина раптово з’явиться біля притулку мурени або травмує її, то вона може своїми зубами нанести глибокі болючі рани. Описані випадки загибелі пірнальників, які змогли звільнити руку від мертвої хватки мурени. Поширена думка, що при укусі мурена вносить в рану отрута. Однак отруйність мурен достовірно не встановлена, і більшість дослідників вважають їх неотруйними.

  Електричні риби [ ]

  Деякі риби можуть вражати людини електричним струмом. До них відносяться електричний сом, електричний вугор і кілька видів електричних скатів морських лисиць, які широко поширені в тропічних і помірних областях океанів. Зустрічаються в Чорному, Японському і Баренцовому морях. Живуть на мілководдях, більшу частину часу проводять на дні, зариваючись у пісок. Електричні вугри і скати здатні давати розряди електричного струму напругою від 8 до 350 і більше. При дотику до великого електричного схилу розряд струму може бути настільки сильним, що збиває людину з ніг і викликає сильну слабкість, запаморочення, порушення серцевої діяльності та дихання. Струм електричного вугра досить слабкий (зазвичай частки ампера), але іноді можлива поява коротких розрядів струму частотою до 300 імпульсів в секунду потужністю 1 кВт (500В2 А). Надання першої допомоги та лікування уражень хижими рибами проводиться за загальними правилами хірургічної обробки ран. Приймаються заходи до зупинки кровотечі, проводиться протишокова терапія, вводиться правцевий анатоксин, призначаються антибіотики. Потерпілого необхідно якомога швидше госпіталізувати.

  При ураженні струмом електричного ската хворому потрібен спокій, за показаннями проводиться протишокову лікування. Одужання зазвичай проходить без ускладнень. Попередження уражень хижими і небезпечними рибами полягає в дотриманні мір безпеки при водолазних спусках в районах проживання небезпечних морських тварин. Водолази повинні бути проінструктовані про можливості появи цих тварин, заходи безпеки і застосовуваних засобах захисту (репеленти, випромінювачі різних конструкцій, альтанки-притулку, підручні засоби захисту та ін). Спуски повинні проводитися групою водолазів не менше двох осіб, з яких один є страхує і спостерігає за появою хижаків. Водолази повинні бути одягнені в гідрозахисну одяг, оскільки помічено, що акула набагато рідше нападає на одягнену людину, ніж на оголеного. Водолазне спорядження повинно бути пофарбовано в однотонний темний колір. Поблизу від водолазів повинна знаходитися альтанка-притулок з заздалегідь відкритою і взятої на стопор дверцятами. Біля місця спуску повинна бути шлюпка зі страхувальним водолазом і командою для кругового спостереження за поверхнею води і відлякування морських хижаків. В період проведення водолазних робіт в районі проживання небезпечних морських тварин категорично забороняється викидати за борт харчові відходи.

  Інші морські хижаки [ ]

  Не меншу небезпеку, ніж акула, являє меч-риба, що має довжину до 4,5 м і озброєна твердим кістяним мечем. Великі барракуди, довжина яких досягає 2-3 м, швидко плавають, можуть раптово і стрімко нападати, завдаючи людині серйозні, важковиліковні рани своїми великими гострими зубами. Барракуди чуйно реагують на яркоокрашенные предмети і пересування води. Вітрильник може сильно поранити людину ударом шпаги, яка виділяє слиз. На місці ураження утворюється виразка, схильна до нагноєння.

  Поведінку людини при зустрічі з морським хижаком [ ]

  Водолази повинні рухатися під водою спокійно і плавно, проявляти увагу і обачність, уникати контактів з незнайомими представниками морської фауни, проводити обстеження узкостей тільки шостому або щупом. При появі хижаків водолаз повинен негайно доповісти керівнику спуску, розрізати пакет з репелентом і зайти в альтанку-притулок або піднятися нагору, використовуючи при необхідності водолазний ніж для захисту від хижака. При відсутності альтанки-притулку водолази повинні підніматися одночасно “спина до спини”, відштовхуючи хижаків підручними засобами. У ряді випадків акулу вдавалося прогнати, вдаривши її по носу, очей або зябер. Перебуваючи в районі можливого появи акул, водолаз при отриманні навіть незначної подряпини повинен вийти з води. Водолазні роботи в районах проживання небезпечних морських тварин забороняються:

  • в темний час доби без застосування спеціальних притулків або підводних будинків;
  • у місцях постановки і вибірки мереж, виходу стічних каналізаційних вод, скидних вод мясорыбокомбинатов та інших харчових підприємств;
  • при наявності кровоточивих ран і саден на тілі водолаза;
  • при появі великих морських хижаків;
  • безпосередньо після проведення підводних вибухових робіт у даному районі.

  Надеюсь вам понравился этот сайт:)