2.2. Види проектів та їхня класифікація

Існують різні напрямки класифікації інвести­ційних проектів. Так, В.Д. Шапіро [34] визначає «класичні» типи «нормальних» проектів та класифікує їх за масштабом, строками реалізації, якістю виконання, обмеженістю ре­сурсів, конструктивним виконанням, учасниками (рис. 2.4).

Класифікаційні ознаки проекту

За розміром проекту(масштаб)

За вимогами до якості та засобам її забезпечення

За вимогами до обмеженостіресурсів сукупності проектів

За характеромпроекту/рівня учасників

За характеромцілевого завдання проекту

Реформування/реструктуризація Інноваційний Надзвичайний

За основноюпричиноювиникнення проекту

Необхідність структурно –функціональнихперетворень

Рис.2.4. Класифікація типів проектів

За масштабом проекти класифікуються на: малі, середні, мегапроекти.

Малі проекти — це невеликі за масштабом, прості та об­межені обсягами. Так, на практиці до них відносять:

– капіталовкладення: до 10-15 млн американських до­ларів;

– працевитрати: до 40-50тис. людино-годин.

Прикладом типового малого проекту є модернізація дію­чого виробництва, досвідно-промислові устаткування тощо. Малі проекти мають ряд спрощень у процедурах проектуван­ня та реалізації, формування команди проекту — можна про­сто короткостроково перерозподілити інтелектуальні, трудові та матеріальні ресурси. Але наявність труднощів у виправ­ленні помилок у зв’язку з дефіцитом часу на їхню ліквідацію потребує пильного визначення певних характеристик проек­ту, учасників проекту та методів їхньої роботи, графіку про­екту і форм звітності, а також умов контракту.

Для таких проектів рекомендується:

– визначення одного керівника — координація повинна здійснюватися одною особою;

– гнучка організація команди проекту, що забезпечить взаємозамінність її членів;

– максимально спрощена форма графіку проекту;

– чітке знання кожного члена команди проекту своїх зав­дань і обсягів роботи;

– введення до дії повинні здійснювати ті ж самі інжене­ри, що й розпочинали роботу над проектом.

Мегапроекти — це цільові програми, що містять де­кілька взаємопов’язаних проектів, що об’єднані однією метою, ресурсами та часом. Ці програми бувають як між­народними, національними, регіональними, так і міжга­лузевими, галузевими, змішаними. Як правило, програми формуються, підтримуються та координуються на верх­ньому рівні управління: державному, республіканському, муніципальному.

Мегапроекти мають наступні відмітні риси:

– велика вартість (до 1 млрд доларів і вище);

– капіталоємкість — потреба у фінансових коштах у та­ких проектах, як правило, вимагає нетрадиційних форм фінансування зазвичай силами консорціуму фірм;

– трудоємкість — 2 млн людино-годин на проектування, 15-20 людино-годин на будівництво;

– довготривалість реалізації: 5-7 і більше років;

– необхідність залучення до участі інших країн;

– віддаленість районів реалізації, тобто ще і додаткові витрати;

– вплив на соціальне та культурне середовище регіону або країни загалом.

Найбільш характерним прикладом галузевого мегапроекту є проекти, що запроваджують у паливно-енергетично­му комплексі.

Особливості мегапроектів потребують урахування на­ступних чинників:

– розподіл елементів проекту за різними виконавцями та необхідність координування їхньої діяльності;

– необхідність аналізу соціально-економічного середо­вища регіону, країни, а можливо і ряду країн — учасниць проекту;

– необхідність виділення як самостійної фази — розроб­ки концепції проекту;

– розробка та постійне оновлення плану проекту;

– необхідність виконання фази планування на всіх рівнях проекту;

– необхідність моніторингу проекту з постійним онов­ленням усіх елементів плану проекту;

– урахування неповторності (унікальності) мегапроекту.

За складністю проекти класифікують на прості, організа­ційно-складні, технічно-складні, ресурсно-складні, комп­лексно-складні.

Складні проекти — це проекти, у яких присутня на­явність технічних, організаційних або ресурсних завдань, рішення яких передбачає нетривіальні підходи та підвищені витрати на їхнє вирішення.

За строками реалізації проекти розподіляють на коротко­строкові, середні та мегапроекти.

Короткострокові проекти — зазвичай реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різного роду.

Для таких проектів рекомендується:

– ввести матричну структуру управління;

– покласти всю відповідальність за реалізацію проекту на один підрозділ з наданням відповідних прав;

– забезпечити завершення проекту тими спеціалістами, які його розпочинали;

– делегувати частину повноважень з правом рішення на місця;

– максимально скоротити звітність;

– звести до мінімуму зміни у ході робіт;

– створити і використовувати систему стимулів для учас­ників проекту, партнерів;

– співпрацювати з мінімальною кількістю підрядників.

За вимогами до якості та засобами її забезпечення проекти бувають бездефектними, модульними та стандартними.

Бездефектні проекти — як домінантний фактор виступає підвищена якість. Як правило, вартість бездефектних про­ектів досить велика і вимірюється сотнями мільйонів, а в деяких випадках і мільярдами доларів (наприклад, атомні електростанції).

Специфіка цих проектів обумовлює вимоги до них:

– загальний план проекту, що поєднує проектно-кошто­рисні та будівельно-монтажні роботи;

– сумісний графік будівництва;

– попередній запуск окремих технологічних ліній, що дозволяє своєчасно перевірити та забезпечити якість усіх систем проекту;

– використання спеціально розробленої програми ана­лізу проблем, пов’язаних з проектом, що дозволяє своєчас­но їх викрити та виправити;

– застосування максимально гнучкої системи управлін­ня проектом, що дозволяє своєчасно викрити та виправити проблеми, що виникли.

Модульне будівництво — є відносно новим засобом вирі­шення ряду завдань управління проектами. Сутність дано­го методу полягає в тому, що більша частина майбутнього проекту виробляється не на місці майбутньої експлуатації. Після виготовлення такі модулі транспортуються та встанов­люються на місці майбутньої експлуатації. Цей метод є ефективним для промислових об’єктів, що споруджуються у віддалених та поганодоступних місцях з нерозвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою.

Модульні проекти мають деякі особливості:

– виникає необхідність створення спеціальної комплекс­ної групи робочих, фахівців за модулями. Ця група має працю­вати як частина команди, створеної для реалізації проекту;

– план проекту має ураховувати вимоги «абсолютної» своє­часності робіт з проектування, виготовлення та транспортуван­ня модулів та бути пов’язаним з іншими роботами за проектом;

– важливою частиною проекту стає транспортування модулів на будівельний майданчик.

За вимогами до обмеженості ресурсів проекти класифікують на мульти- та монопроекти.

Мультипроекти — містять у собі зміну існуючих або ство­рення нових організацій та фірм. Мультипроектом є вико­нання багатьох замовлень (проектів) та послуг у межах вироб­ничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансо­вими, часовими можливостями та вимогами замовників.

Монопроекти — це окремі проекти певного виду і масш­табу.

За характером проекту розділяють міжнародні та вітчиз­няні проекти.

Міжнародні проекти — відзначаються значною складніс­тю та вартістю. Вони відіграють значну роль в економіці та політиці тих країн, для яких розробляються.

Специфіка даних проектів наступна:

– обладнання та матеріали для таких проектів, як прави­ло, придбавається на світовому ринку;

– рівень підготовки таких проектів вищий за аналогічні «внутрішні»;

– довготривалість підготовчого періоду для таких проектів більша завдяки складності їхньої організації та управління;

– інформаційна підтримка міжнародних проектів завж­ди більш ефективна ніж «внутрішніх» проектів.

Вітчизняні проекти — здійснюються у межах однієї дер­жави.

За характером цільового завдання проекти класифікують на антикризові, маркетингові, навчальні, інноваційні, реструк­туризації, надзвичайні.

Ціль проектів антикризового управління — забезпечення позитивних показників обсягів та динаміки реалізації про­дукції, прибутковості та фінансової стійкості.

Ціль проектів реструктуризації — покращення виробни­чо-економічних показників підприємства та компаній за рахунок реформування систем організації та управління.

Маркетингові проекти та програми — в організаційному відношенні це сукупність усіх дій, спрямованих на підтримку та розвиток одного виду діяльності фірми, що визначає певну технологічну структуру: збирання інформації, її оцінка; об­ґрунтування та прийняття оптимальних управлінських рішень; координуючий вплив на різні боки діяльності фірми.

Інноваційні проекти — це проекти, пов’язані з трансфор­муванням наукових досліджень та розробок або інших нау­ково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринок, у новий удосконалений технологіч­ний процес, що використовується у практичній діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг.

Навчальні проекти та програми — їхньою ціллю є одер­жання учнями певного фаху чи його підвищення.

Надзвичайні проекти — пов’язані з виникненням та не­обхідністю ліквідації надзвичайних ситуацій.

За об’єктом інвестування проекти бувають фінансові та реальні.

Фінансові проекти — здійснюються на основі фінансових інвестицій, під якими слід розуміти вкладення коштів у різ­номанітні фінансові інструменти, серед яких найбільшу ча­стку займають цінні папери.

Проекти реального інвестування — здійснюються на ос­нові інвестування в реальні активи (основні фонди, підприєм­ства тощо).

За характером та сферою діяльності виділяють наступні проекти: промислові, проекти дослідження та розвитку, організаційні, економічні та соціальні.

В іншій спеціальній літературі [8] інвестиційні проекти класифікують за ступенем обов’язковості, терміновості, зв’язку.

За ступенем обов’язковості:

– обов’язкові — проекти, необхідні для виконання правил та норм. До цього типу відносять контрактні проекти, які повинні забезпечити контрактні зобов’язання, наприклад інвестиційні проекти з охорони навколишнього середовища;

– необов’язкові — проекти необов’язкого розвитку, на­приклад заміна діючого обладнання на підприємстві.

За ступенем терміновості:

– невідкладні — проекти, які втрачають привабливість або є зовсім нездійснимими у майбутньому, наприклад якісь придбання;

– ті, що можуть бути відкладеними, — проекти, приваб­ливість яких не залежить від негайності здійснення.

– альтернативні — проекти, існування яких виключає можливість існування інших. Як правило, це проекти-конкуренти за певні ресурси фірми.

– незалежні — проекти, відхилення чи прийняття яких не впливає на прийняття рішення про інші;

– взаємопов’язані — проекти, відхилення чи прийняття яких залежить від прийняття рішення про інші. Ці проекти оцінюють як один та приймають єдине рішення.

Поняття та класифікація інновацій

Термін “інновація” вперше ввів у науковий обіг австрійський учений Йозеф Шумпетер 1912 р. у праці “Теорія економічного розвитку” [77]. Він визначав інновації як нову науково-організаційну комбінацію використання виробничих факторів, яка мотивована підприємницьким духом. Шумпетеру належить і перша спроба класифікувати інновації. Так, він виділяв п’ять типів інновацій:

• 1) виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;
• 2) впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції.;
• 3) застосування нових матеріалів;
• 4) освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни;
• 5) впровадження нових організаційних форм.

Американський учений Ф. Ніксон вважає, що інновація – це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, які зумовлюють появу на ринку нових і покращених промислових процесів та обладнання [61]. На думку відомого американського вченого Б. Твісса, нововведення – процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту [72]. В словнику “Науково-технічний прогрес” інновація (нововведення) визначається як результат творчої діяльності, націленої на розробку, створення і розповсюдження нових виробів, технологій, впровадження нових організаційних форм і т. д. [60]

У Законі України “Про інноваційну діяльність” дано таке визначення: “інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери” [1].

Сучасна економічна теорія виділяє п’ять основних ознак, за якими проводиться групування інновацій (табл. 1.4).

З поняттям “інновація” тісно пов’язані такі терміни, як “новація”, “винахід” і “відкриття”.

Новація – кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок. Цей термін вживається до всіх новацій як у виробничій, так і науковій, навчальній, соціальній сферах, стосовно будь-яких удосконалень, які забезпечують збільшення витрат або створюють умови для зміни способу життя.

Процес введення новацій на ринок традиційно називають процесом комерціалізації. Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, що перетворює її на джерело доходу. Наявність попиту на інновацію свідчить про її конкурентоспроможність, що є результатом інноваційної діяльності.

Таблиця 1.4

За сферою діяльності підприємства

Інновації на вході в підприємство як систему

Цільові, якісні або кількісні зміни у виборі чи використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників чи інших видів ресурсів

Інновації на виході з підприємства

Зміни у результатах виробничої діяльності, якими можуть бути вироби, послуги, технології

Інновації структури підприємства

Цільові зміни у виробничих, обслуговуючих і допоміжних процесах

За змістом діяльності інновацій

Спрямовані на створення та освоєння виробництва нової продукції, технологій і матеріалів, на модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів зі збереження довкілля

Орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва

Спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, вдосконалення матеріального стимулювання, раціоналізацію системи обліку

Використання нових методів цінової політики, нових форм взаємовідносин з постачальниками і замовниками, надання чи одержання фінансових ресурсів у формі кредитів тощо

Пов’язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату у колективі тощо

Спрямовані на вдосконалення організаційної структури, стилю і методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації та документації, реалізацію канцелярських справ

Закінчення табл. 1.4

За інтенсивністю інноваційних змін

Інновації нульового порядку

Цільова зміна, що зберігає й оновлює існуючі функції виробничої системи або її частини, наприклад, нова фарба для автомобіля

Інновації першого порядку (кількісна зміна)

Просте цільове пристосування до кількісних вимог за збереження функцій виробничої системи або її частини, наприклад, розширення ринку збуту

Інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни)

Прості організаційні зміни, наприклад, поділ відділу маркетингу на підрозділи досліджень ринку і стимулювання збуту

Інновації третього порядку (адаптаційні зміни)

Зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробничої системи, наприклад, адаптації допоміжних процесів до перетворень в основних виробничих процесах у зв’язку з удосконаленням випуску продукції

Інновації четвертого порядку (новий варіант)

Найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін, наприклад, оснащення певної моделі автомобіля потужнішим двигуном

Інновації п’ятого порядку (нове покоління)

Змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається, наприклад, упровадження програмного управління верстатом

Інновації шостого порядку (новий “вид”)

Якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, змінюється вхідна концепція, але функціональний принцип залишається, наприклад, стільниковий зв’язок

Інновації сьомого порядку (новий “рід”)

Докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що робить іншим її основний функціональний принцип, наприклад, поява транзисторів, інтегральних схем, введення гнучких виробничих ліній, види транспорту на магнітній чи повітряній подушці тощо

Фіксується за відсутністю аналогів даної новації

Інновацію було застосовано на інших об’єктах або ж оновлено один з елементів виробу системи у процесі поточної модернізації

Виникає завдяки незвичайному сполученню раніше відомих елементів

Новизна для певних споживачів, які раніше були знайомі з даним продуктом.

Інновації, що забезпечують виживання і конкурентоспроможність фірми на ринку, з’являючись як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами

Інновацій, впровадження яких має випереджальний характер з метою здобуття вирішальних конкурентних переваг у перспективі

Винахід – це нове технічне рішення конкретного завдання, яке дає позитивний ефект, покращує якість продукції чи змінює умови праці, життя тощо.

Відкриття є процесом одержання раніше невідомих даних або спостереження раніше невідомого явища природи, що сприяє накопиченню теоретичних знань.