§ 18. Населення та політична карта

Численні знахідки археологів свідчать про те, що Африка була заселена дуже давно. На Африканському континенті знайдені найдавніші, виготовлені 2,6 млн років тому кам’яні знаряддя праці. Цей факт дає вченим підстави зробити припущення про те, що Африка є батьківщиною людства.

Хвилі переселень, які перемішували племена й народи, своєрідність природних умов материка стали причинами, що визначили етнічне різноманіття Африки.

1. Раси і народи.

В Африці проживають народи, що належать до двох основних рас. Представники південної гілки європеоїдної раси — араби та бербери (рис. 1) — живуть переважно на півночі Африки. Для них характерні смаглява шкіра, темні волосся й очі, вузький ніс та овальне обличчя.

На південь від Сахари живуть представники негроїдної раси. Населення «чорної» Африки відрізняється надзвичайним різноманіттям. Найбільш високорослі народи Африки — нілоти, тутсі, хіна — живуть у саванах східної частини материка. їхній середній зріст становить 180—200 см. Центральні райони займають народи банту, а в екваторіальних лісах невеликими групами живуть найменші на планеті люди — пігмеї, найвищі з яких ледь сягають 150 см (рис. 2). Деякі вчені припускають, що низькорослі пігмеї є корінним населенням Африки. Усього пігмеїв налічується близько 80 тис. осіб.

У напівпустелях і пустелях Південної Африки живуть бушмени та готтентоти. Для них характерні жовтувато-коричневий колір шкіри, широке плоске обличчя, що надає їм подібності з монголоїдами.

Північно-східна частина Африки — батьківщина ефіопів, яких зараховують до мішаної раси (рис. 3). У них темна, як у негроїдів, але з червонуватим відтінком шкіра, а риси обличчя подібні до європеоїдів. Жителі острова Мадагаскар — малагасійці — також належать до мішаної раси, яка сформувалася в результаті поєднання азіатських народів з африканськими.

Прийшле населення європейського походження становить незначну частину населення материка. Уздовж узбережжя Середземного моря живуть нащадки французів, на Канарських островах — іспанці, а на крайньому півдні материка — африканери, або бури, — нащадки переселенців із Нідерландів, англійці.

Усього в Африці проживають кілька тисяч народів. У більшості африканських країн однією з державних мов часто є та, якою розмовляли колишні колонізатори (англійська, французька та ін.).

Рис. 1. Бербер-кочовик у Марокко.

Рис. 2. Пігмеї — найменші люди на Землі.

2. Кількість населення та його розміщення.

Африка посідає друге місце у світі серед інших материків за кількістю населення — понад 1 млрд осіб, що становить близько 15 % від усього населення світу. Щороку населення континенту збільшується на 24 млн осіб. За прогнозами експертів, якщо такі високі темпи приросту збережуться, то до 2050 р. населення Африки зросте до 2 мільярдів.

Середня тривалість життя в Африці дуже низька — не перевищує 40 років. У багатьох країнах майже половину населення становлять діти.

Населення материка розміщено нерівномірно. Найбільша густота населення (1000 осіб на 1 км 2 ) спостерігається в долині Нілу. Густо заселені узбережжя Гвінейської затоки і Середземного моря. На півдні Африки, у пустелях, густих лісах і високогір’ях густота населення дуже низька — менше 1 особи на 1 км 2 .

Більша частина населення Африки — близько 70 % — проживає в сільській місцевості, займається землеробством і скотарством. Останніми десятиліттями помітно зросла частка міського населення, що пояснюється прискоренням промислового розвитку африканських країн, розвитком сфери послуг, освіти, медицини, туризму.

3. Політична карта.

Початок формування політичної карти Африки пов’язаний з утворенням перших давніх держав. У IV—III тис. до н. е. в долині Нілу виникла землеробська цивілізація Стародавнього Єгипту. Пізніше на північному сході Африки з’явилися інші держави: Аксумське та Мероїтське царства, Ефіопія, а на півночі Африки — могутній Карфаген. В XI—XV ст. н. е. виникли великі держави на узбережжі Гвінейської затоки та в центральній частині материка, але більшість із них не мали чітких кордонів.

Від XV ст. починається колонізація материка європейцями. Кордони колоніальних володінь установлювалися за картою, залежно від економічних інтересів і домовленостей країн-метрополій, без урахування історичної, мовної та культурної спадщини африканських народів. На початок XX ст. політична карта Африки майоріла кольорами колоніальних держав: Англії, Франції, Бельгії, Португалії, Іспанії, Італії.

Рис. 3. Ефіопський священик.

Панування європейців в Африці закінчилося в середині XX ст., коли колонії одна за одною почали здобувати незалежність. Сучасна політична карта Африки налічує 55 держав (рис. 4).

Країни Африки відрізняються розмірами територій, природними умовами, ресурсами, кількістю та складом населення. Найбільша за площею країна — Алжир. Найменша — острів Святої Єлени (0,4 тис. км 2 ).

Серед проблем, що гальмують розвиток молодих держав, першочерговими є проблеми голоду, економічної та культурної відсталості, надмірно високі темпи збільшення кількості населення, міжетнічні конфлікти.

Головне

• На території Африки проживають представники європеоїдної, негроїдної та мішаних рас. Кількість населення материка зростає.

• Населення Африки розміщене нерівномірно. Переважна його більшість проживає в сільській місцевості.

• Сучасна політична карта материка сформувалася в другій половині XX ст., коли значна частина африканських колоній здобула незалежність.

Рис. 4. Сучасна політична карта Африки.

Держави Африки або різні області материка в минулому мали назви, які відбивають події або явища їхньої історії. Наприклад: Гана в XV ст. називалася Золотий Берег; ділянку на узбережжі Атлантичного океану в сучасній Ліберії, звідки вивозили гвінейський перець, називали Перцевий Берег; назву Берег Слонової Кістки до 1986 р. мала Республіка Кот-д’Івуар; Невільничим Берегом звалося узбережжя Гвінейської затоки, де негрів продавали в рабство.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Представники яких рас складають населення Африки? У яких районах материка проживають народи, що належать до різних рас? 2. Які райони Африки мають найвищу густоту населення? Чим це пояснюється? 3. Коли і як почалася колонізація Африки європейськими державами? Які європейські держави мали на Африканському континенті найбільшу кількість колоній? 4. Які негативні наслідки колонізації доводиться долати молодим державам Африки?

Поміркуйте

Чому на сучасній політичній карті Африки кордони багатьох держав проведені прямими лініями?

Практичне завдання

За політичною картою Африки (рис. 4) визначте: а) найбільші за площею держави материка; б) країни, які мають вихід до морів та океанів.

Працюємо самостійно

Використовуючи додаткові джерела інформації, підготуйте повідомлення за однією з тем: «Особливості культури та способу життя одного з народів Африки», «Релігійні вірування африканців», «Видатні африканські діячі культури, мистецтва, спорту».

§ 18. Населення Африки. Держави

Населення. Африка — прабатьківщина людства. Найдавніші останки предків людини й знаряддя праці знайдені в породах, які мають вік приблизно 3 млн років, у Танзанії, Кенії та Ефіопії. Населення материка належить до трьох великих людських рас (мал. 42).

• Знайдіть розміщення цих народів на карті атласу «Народи та густота населення світу».

Північ материка населяють представники європеоїдної раси — араби, бербери, туареги, єгиптяни. У них смугла шкіра, вузький ніс, овальне обличчя, темні очі й волосся. Ці народи розмовляють арабською та берберською мовами.

На південь від Сахари, у Західному та Центральному Судані, верхів’ях Нілу, басейні Конго, у Східній і Південній Африці живуть народи великої негроїдної (екваторіальної) раси. Характерними для них є темний колір шкіри, чорне кучеряве волосся, широкий ніс, плоске обличчя, товсті губи. Низькорослі племена пігмеїв (їхній зріст — 141-142 см) населяють тропічні ліси в басейні річки Конго. Вони мають світлу шкіру, тонкі губи, широкий ніс. Бушмени й готтентоти розселилися в пустелі Калахарі та Південно-Західній Африці. У них низький зріст, плоске обличчя, жовта шкіра. У басейні Нілу проживають пілоти. Вони мають дуже чорну шкіру, кучеряве волосся. Їхній середній зріст становить 180-200 см.

Мал. 42. Представники населення Африки: а) європеоїдна раса (туареги); б) негроїдна раса (бушмени); в) монголоїдна раса (малагасійці)

У Північно-Східній Африці (Ефіопське нагір’я) живуть ефіопи. Це народи з темною шкірою червонуватого відтінку, темним волоссям, правильними рисами обличчя, потовщеними губами. Це проміжна група між європеоїдами й негроїдами.

Острів Мадагаскар населяють малагасійці, які належать до монголоїдної раси з домішкою негроїдної.

Колоніальне минуле материка. Колонізація материка розпочалася ще в середні віки. А на початку XX ст. майже всю територію Африки капіталістичні країни Європи розділили між собою і перетворили на материк колоній (країн, яких позбавили політичної та господарської самостійності). Колонізатори пригнічували й експлуатували корінне населення, відбирали кращі землі, зганяли з рідних місць у малопридатні для життя райони. Вони нещадно грабували країни: вивозили корисні копалини (золото, алмази тощо), цінну деревину, а також продукти землеробства (какао, каву тощо). Перетворивши африканців фактично на рабів, колонізатори використовували їх як дешеву робочу силу на плантаціях і в копальнях.

Тривале панування колоніальних держав стримувало господарський і культурний розвиток африканських країн.

Визвольна боротьба, яка розгорнулася на материку після Другої світової війни, зумовила розпад колоніальної системи.

На початку XX ст. в Африці було лише дві незалежні держави — Ліберія та Ефіопія. Нині на материку всі країни незалежні.

Заняття населення. Населення Північної Африки займається землеробством. Тут поширені ремісничі промисли: ткацтво, гончарство, розвивається промислове виробництво. Основне заняття населення Судану — вирощування бавовнику, скотарство, землеробство (сіють просо, бобові) та рибальство. Деякі пілотські племена зберегли первіснообщинні відносини й родовий лад. Народи Ефіопії культивують пшеницю, розводять коней, мулів, кіз та овець. Типи поселень і будівель у районах Ефіопії різноманітні: з тростини, трави, каменю, іноді шкіряні намети. У господарстві народів Східної Африки та півострова Сомалі значне місце належить ремеслам: ткацтву, обробці дерева й металу.

Мал. 43. Зебу

Мал. 44. Плем’я пігмеїв

Землеробство представлене вирощуванням кукурудзи, ячменю, бобових, батату. В екваторіальних і тропічних районах вирощують банани, розводять велику рогату худобу — зебу (мал. 43). У Східній Африці поширені два типи будівель: циліндрична хата з конусоподібним дахом і прямокутна хата з плоским дахом. Низькорослі народи Центральної Африки (пігмеї) (мал. 44) живуть у хатинах із листя, трави та гілок, займаються полюванням, збирають гриби, коріння та різні плоди, горіхи, гусінь, мед диких бджіл.

У господарстві народів західної Тропічної Африки основне місце належить землеробству. Тут вирощують ямс, маніок, просо, кукурудзу, бавовник. В умовах тропічного лісу населення займається мисливством і рибальством. Народи Гвінеї і Конго ще до приходу європейців уміли обробляти метали. Народи Західної Африки досягли високої майстерності в плетінні циновок, різьбленні по дереву.

Основне заняття малагасійців — вирощування рису на зрошуваних землях і скотарство. У їхній матеріальній культурі багато спільних ознак із матеріальною культурою народів Індонезії (будова хат, обробка металу).

Розміщення населення Африки на материку. На початку XXI ст. чисельність населення Африки перевищувала 900 млн осіб.

Щороку кількість населення материка швидко зростає. Високі темпи зростання залишаться й найближчими роками, оскільки збереглися традиції багатодітності та ранніх шлюбів. Середня тривалість життя в Африці дуже низька — не перевищує 40 років.

Населення на материку розміщене дуже нерівномірно. На це впливають не тільки природні умови, а й історичні чинники, насамперед наслідки работоргівлі та колоніального господарства.

Середня густота населення — понад 25 осіб на 1 км 2 .

• Користуючись картою атласу «Народи та густота населення світу», установіть, як зображуються на карті незаселені території; території з густотою населення понад 100 осіб на 1 км 2 ; території з густотою населення менше 1 особи на 1 км 2 . Яка густота населення переважає в басейні річки Конго, на сході материка?

Густо заселені узбережжя Гвінейської затоки, Середземного моря й південно-східне узбережжя материка. Висока густота населення в дельті Нілу. Вона становить 1000 осіб на 1 км 2 . На півдні Африки, у пустелях, густих лісах і високогір’ях, густота населення дуже низька — менше 1 особи на 1 км 2 . Залежно від видів господарської діяльності, розрізняють міське та сільське населення. Більша частина населення Африки — майже 70 % — проживає в сільській місцевості, займається землеробством і скотарством. За останні десятиліття помітно зросла частка міського населення, що пояснюється прискоренням промислового розвитку африканських країн, розвитком сфери послуг, освіти, медицини й туризму.

Держави. На сучасній політичній карті Африки розташовано понад 50 держав (мал. 45). І хоча на материку вже немає колоній, проте багато країн усе ще перебувають в економічній залежності від колишніх власників. Високорозвинутою державою є тільки Південна Африка. Найбільші країни на півночі материка — Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко, Судан, у Центральній Африці — Демократична Республіка Конго, Конго, на півдні — Південна Африка.

Мал. 45. Карта регіонів і країни Африки

Мал. 46. Піраміди Єгипту

Єгипет (площа — 1,1 млн км 2 , населення — 80,4 млн осіб, столиця — місто Каїр) — країна, яка успішно розвивається. Основа господарства — сільське господарство. Густа мережа зрошувальних каналів, багато сонячного тепла, родючі ґрунти дають можливість отримувати два-три врожаї на рік. Великі площі займає бавовник, за збором якого Єгипет посідає одне з перших місць у світі. Тут вирощують також кукурудзу, рис, пшеницю, цукрову тростину, фінікову пальму, оливкові дерева й цитрусові (апельсини, мандарини, лимони). Розводять велику рогату худобу, кіз, віслюків, верблюдів і овець. Поряд із традиційною легкою та харчовою промисловістю, які переробляють продукцію сільського господарства, розвивається видобувна галузь. Видобувають паливо — нафту, природний газ і вугілля. Використовуючи залізні та марганцеві руди, підприємства чорної металургії виплавляють чавун і сталь. Руди кольорових металів використовує кольорова металургія для отримання міді, свинцю, цинку й олова. Розвивається машинобудування. Мінеральні добрива, ліки й іншу продукцію дає хімічна промисловість, використовуючи фосфорити, сірку, гіпс, кам’яну сіль. Асуанська ГЕС виробляє електроенергію. Оазиси в пустелях з’єднані залізницями й автошляхами. Проте сполучення утруднюють бархани, які, переміщуючись, постійно засипають шляхи. У головний порт Александрію заходять судна з усього світу. Порти Порт-Саїд і Суець з’єднані Суецьким каналом.

Велике значення має міжнародний туризм. Щороку мільйони туристів приїздять подивитися на піраміди (мал. 46) — усипальниці фараонів, сфінксів, що споруджені багато років тому. Відпочинок пропонує Хургада — найбільший курорт країни на березі Червоного моря.

Південна Африка (площа — 1,2 млн км 2 , населення — 47 млн осіб, столиця — місто Преторія) (мал. 47) — це країна — економічний гігант Африки. Вона розташована на крайньому півдні материка. Більшу її частину займають рівнини, уздовж узбережжя простяглися Драконові й Капські гори. Клімат теплий — тропічний і субтропічний. Переважають савани, є вічнозелені твердолисті ліси, чагарники та пустелі.

Мал. 47. Місто Преторія — столиця Південної Африки

Країна має надзвичайно багатий тваринний світ, який охороняється в численних заповідниках і парках. Південну Африку називають геологічним чудом — її надра надзвичайно багаті на корисні копалини. Корінним населенням країни є бушмени й готтентоти. Їх залишилося зовсім мало — лише кілька сотень людей, які й нині залишаються у своєму розвитку на доісторичному рівні. Більшість населення становлять народи, які розмовляють мовою банту. Першими європейцями, котрі оселилися тут і заснували колонію, були голландці. Пізніше до них долучились англійці. Для роботи на плантаціях і шахтах вони завозили індійців і китайців. Тому Південну Африку називають калейдоскопом народів і культур. Офіційними є 11 мов.

Південна Африка входить у двадцятку найрозвинутіших держав світу. Процвітаючою країною вона стала завдяки видобувній промисловості. Посідає одне з перших місць у світі за видобутком алмазів, золота, азбесту й урану. Так, їй належить 24 % запасів усіх алмазів на планеті, а золота щорічно видобувається 900 т. Справжньою сенсацією стало повідомлення про те, що в надрах країни залягає більше половини світових запасів платини, марганцю та хрому. Серед інших галузей розвинуті металургія, машинобудування, хімічна, нафтопереробна, легка й харчова промисловість.

Основою сільського господарства є великі фермерські господарства, що належать європейцям. Вони широко застосовують техніку та добрива, тому отримують високі врожаї. Вирощують пшеницю, цукрову тростину, бавовник, цитрусові й виноград. Південна Африка дає половину всієї кукурудзи й третину всього цукру, що виробляються в Африці. Одних тільки фруктів вирощують 140 видів, які продають у 40 країн світу. Розводять овець, велику рогату худобу та свиней. Сільське господарство вразливе через засухи. Рибальство (вилов крабів, анчоусів, сардин) — прибуткова галузь господарства. Хороші автомобільні шляхи, густа мережа залізниць і повітряний транспорт сприяють розвиткові господарства. Ця африканська країна має високорозвинуту сферу освіти й охорони здоров’я. Великий внесок у державну скарбницю робить туризм. Рослинність і тваринний світ уважаються не меншим багатством країни, ніж золото й алмази. Збережена в національних парках Південної Африки так звана «велика п’ятірка» (буйвол, слон, носоріг, бегемот, лев) та інші тварини приваблюють багато туристів.

Зв’язки України з державами Африканського континенту. Україні варто розвивати співробітництво з країнами Африки, які є постачальниками енергетичної сировини: нафти та газу. Серед країн-експортерів енергоносіїв перспективними для співробітництва є країни Північної Африки, і їхнє значення найближчими роками зростатиме. Наближеність до Європи, а також зручні й порівняно дешеві шляхи транспортування нафти через Середземне море роблять цей район материка дуже привабливим і перспективним. Нині Алжир, Єгипет і Лівія домінують у Північній Африці в галузі видобутку та переробки нафти. Однак усе більше конкурують із ними Марокко та Туніс.

Серед інших напрямів і форм українсько-африканського співробітництва є військово-технічне. Існує широкий спектр можливостей українсько-африканського співробітництва у сфері будівництва та транспорту, на ринку авіаційних пасажиро- та і вантажоперевезень.

Найперспективнішим для розгортання українсько-африканського співробітництва є південноафриканський регіон, де порівняно міцну економіку мають Південна Африка, Ботсвана, Намібія, Мозамбік. На базі встановлених і порівняно розвинутих українсько-єгипетських відносин варто підтримувати відносини з іншими державами регіону, що розташовані вздовж русла річки Нілу, — Кенією, Угандою й Ефіопією. Україні варто взяти активну участь у вирішенні африканськими країнами їхнього стратегічного завдання — подолати соціально-економічну відсталість у розвитку продуктивних сил, допомогти в підвищенні рівня освіти та фахової підготовки населення.

Практична робота 3 (продовження)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Африки

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Держави та їх столиці: Ефіопія, Єгипет, Лівія, Нігерія, Південна Африка.

Запитання та завдання

• 1. Представники яких людських рас проживають в Африці?
• 2. Які релігії поширені в Африці?
• 3. Поясніть причини нерівномірного розселення населення на материку.
• 4. Перелічіть основні види занять жителів Африканського континенту.
• 5. Назвіть і покажіть на карті великі держави Африки. На прикладі однієї з країн розкрийте залежність діяльності й побуту населення від природних умов.

Працюємо з картою та атласом

Зіставте кліматичну карту Африки та карту розселення народів Африки. Які закономірності можна помітити? З’ясуйте, які типи поселень виникають у різних районах материка.

Сторінка дослідника

У науковій літературі часто можна зустріти вислів: «Людина на Землі з’явилася в Африці. » Доведіть правильність такого твердження.

Цікавий факт

«Усі гроші світу будуть тут» — такі слова вибиті на пам’ятнику Ф. Лессепсу — французькому інженеру, який керував будівництвом Суецького каналу (мал. 48). Русло, завдовжки 161 км, завширшки 120-300 м і глибиною 16 м, десять років споруджували єгипетські робітники. Відкритий у 1869 р. канал набув світового значення. Він став найкоротшим шляхом між портами Європи й Азії. Численні судна, що перевозять нафту, вугілля, залізну руду, обладнання та зерно, скоротили свій шлях на 8-15 тис. км порівняно зі шляхом навколо Африки.

Мал. 48. Суецький канал

Повторимо головне

• Африка — материк, який водночас розташований у Північній, Південній, Східній і Західній півкулях планети. Континент перетинають лінії екватора, нульового меридіана, Північного й Південного тропіків.
• В основі материка лежить давня Африкано-Аравійська платформа, яка обумовила утворення високих рівнин, нагір’їв і плоскогір’їв. Найвища точка Африки — згаслий вулкан — гора Кіліманджаро (5895 м).
• Материк Африка багатий на різноманітні корисні копалини (руди різних металів, золото, алмази, нафта, природний газ, фосфорити).
• Африка — жаркий континент. Тут переважають вітри-пасати.
• Материк розташований у межах семи кліматичних поясів: екваторіального, двох субекваторіальних, двох тропічних і двох субтропічних.
• Основними ґрунтами в Африці є: червоні, червоно-жовті латеритні, червоно-бурі, чорні тропічні болотні, червоно-коричневі, солончакові, лучно-солончакові коричневі, сіро-коричневі, сіроземи, глейові, тропічні болотні.
• Найпомітнішою особливістю розподілу рослинності в Африці є повторюваність її основних типів і формацій по обидва боки від екватора.
• На материку часто бувають стихійні явища: посухи, піщані бурі, повені, нашестя сарани тощо.
• Основними екологічними проблемами Африки є збільшення територій пустель, зменшення площ вологих тропічних лісів у результаті їх вирубування, скорочення кількості тварин тощо. Для розв’язання деяких екологічних проблем і збереження унікальної природи в Африці створено багато заповідників і національних парків.
• Населення Африки розміщується на материку дуже нерівномірно. Корінне населення займається землеробством, ремісничими промислами: ткацтвом, гончарством, розвивається промислове виробництво.
• На сучасній політичній карті Африки розташовані понад 50 великих і малих держав, майже всі вони належать до країн, що розвиваються.