У соціології виокремлюють чотири основних історичних типи соціальної стратифікації — рабство, касти, стани і класи. Перші три характерні для закритого суспільства, останній — для відкритого.
Досягнутий статус характеризує рухому систему стратифікації або відкрите суспільство, де припускаються вільні переходи людей вниз і вверх по соціальній драбині. До такої системи відносять класи (капіталістичне суспільство).
Стратифікація відображає соціальну неоднорідність, розшарування суспільства, неоднаковість соціального положення його індивідів і соціальних груп та їх соціальну нерівність.
Класи — більш відкритий тип стратифікації, ніж інші, де класові межі не дуже суворі. Тому соціальне переміщення між класами — звичайне явище, оскільки належність до класу більше пов'язана з професією, матеріальним рівнем, майновим цензом індивіда, його залученням до ключових контролюючих позицій у суспільстві і т. ін.
Ідею багатомірної стратифікації розвивав і Питирим Сорокін (1889-1968), який виділив три основні форми стратифікації і, відповідно, три види критеріїв: економічні, політичні і професійні. Соціальна стратифікація, за П. Сорокіним, — це диференціація деякої сукупності людей (населення) на класи за рангами.
Соціа́льний ста́тус (лат. status — положення, стан) — соціальне положення індивіда або соціальної групи в суспільстві. Проживаючи в соціальних спільнотах, індивід займає певну соціальну позицію, пов'язану з правами і обов'язками, які накладаються суспільством на особистість.
Стратифікації притаманні декілька системних властивостей: соціальність (позабіологічність) цього явища; традиційність, оскільки нерівність становища різних груп людей зберігається …