Заєць: фото, опис, цікаві факти

Зайці – травоїдні ссавці, які поширені по всьому світу, за винятком Антарктиди. Зовнішньо вони дуже схожі на домашніх кроликів, разом із якими належать до єдиної родини Зайцевих (Leporidae). Проте від кріля заєць відрізняється більш довгими вухами та лапами, які краще пристосовані для бігу на великі дистанції.

Заєць – наукова назва та символіка

Назва зайця латиною – «Lepus». Вона відноситься як до самої тварини, так і до роду, до якого вона належить. Усього налічується 32 види зайців у світі.

Українське слово «заєць» має 2 версії походження. За однією з них, воно походить від спорідненого праслов’янського слова, що означає «плигати», «скакати». Тому зайця ще звали плигун чи стрибунець.

За іншою версію, назва пов’язана с праслов’янським словом «зіяю». Можливо, вона була зумовлена наявністю «зяючої» верхньої губи або з тим, що заєць спить із відкритими очима.

Заєць – тварина, яка займає важливе місце в міфології та фольклорі багатьох народів світу. У багатьох культурах він є символом безсмертя та відродження природи. Оскільки заєць – дуже полохлива тварина, то він ще символізує швидкоплинний час та швидкоплинність життя.

Північноамериканські індіанці алгонкіни поклонялися Великому Зайцю, який, за їхніми повір’ями, відновив Землю після великого потопу. Чимало африканських племен вважають цю тварину символом хитрощі і зображують її у якості жартуна та ошуканця.

Як виглядає заєць?

Зайці мають досить характерну зовнішність, за якої їх легко відрізнити від інших тварин. У них надзвичайно довгі вуха, довгі задні ноги, міцне тіло та коротка морда з великими очима.

Тіло зайця вкрито білим, чорним, сірим, коричневим або червонувато-помаранчевим хутром, яке гармоніює з навколишнім середовищем. Деякі види змінюють забарвлення в залежності від сезону. Наприклад, вони можуть бути білими протягом зими, та линяють навесні, набуваючи літнього забарвлення.

За розмірами зайці – найбільші представники Зайцеподібних. Вони навіть більші, ніж близькоспоріднені кролі та пискуха. Довжина тіла (від голови до хвоста) у них варіюється від 40 до 71 см.

Тобто за розмірами вони трохи більші за типову домашню кішку. Довжина лап у зайця сягає 15 см, а вух – 20 см.

Вага в залежності від різновиду варіюється від 3,8 кг (у русака) до 5 кг (у арктичного зайця). Самець та самка схожі за розміром і зовнішнім виглядом. Проте самиці, зазвичай, трохи більші.

У зайця вражаюче величезні вуха. За розміром по відношенню до тіла вони, мабуть, найбільші серед усіх живих ссавців. Вважається, що зайці мають довгі вуха з двох різних причин.

По-перше, вуха дозволяють їм чути звуки практично з будь-якого боку. По-друге, великі довгі вуха служать для розсіювання тепла тіла і збереження прохолоди. Це особливо важливо, оскільки зайці не можуть потіти, щоб відпрацювати тепло.

Цікавий факт! Передні зуби у зайця не перестають рости протягом усього життя. Він повинен сточувати їх, пережовуючи траву.

Поведінка та спосіб життя зайця

Зайці утворюють невеликі пари або родини на відміну від кроликів, які живуть великими групами. Серед інших зайців вони збираються єдиний раз – щоб відшукати відповідну пару.

На відміну від дикого кріля, зайці живуть виключно над землею. Вони не риють нір, а своє житло споруджують у невеликих ямках. У разі потреби заєць зазвичай ховається в траві або кущах.

Заєць має дуже добре розвинений слух та нюх. Завдяки широкому кутові зору він може заздалегідь виявляти хижаків, за винятком невеликої сліпої плями перед своїм носом.

Деякі зайці здатні розвивати велику швидкість на коротких дистанціях (від 64 до 80 км/год). Постійна швидкість бігу у них сягає 48 км/год.

Завдяки потужним заднім кінцівкам зайці здатні підстрибувати у повітря на 3 м. Вони також відомі як чудові пловці, які можуть без проблем перетинати річки та великі водойми.

Важливо! На відміну від кріля, заєць не був приручений людиною. Він досить полохливий та вередливий, потребує багато місця для бігу, і тому не може триматися у якості домашньої тварини.

Де живуть зайці?

Ці тварини в природі зустрічаються по всій Європі, Азії, Африці та Північній Америці. Через велику кількість середовищ існування, до який адаптувався цей рід, кожен вид населяє різні географічні ареали.

Наприклад, арктичний заєць живе у арктичній тундрі Канади та Гренландії, а африканський – на більшій частині Африки. Найбільш розповсюджений заєць сірий (русак), який зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди.

В Україні існує 2 види зайців – сірий та білий. Перший досить поширений по всій території країни, а другий – рідкісний та занесений до Червоної книги.

Незалежно від місця існування, зайці населяють відкриті рівнини. Їх можна зустріти на луках, у пустелях, тундрі та саванах. Лише декілька видів живуть у більш лісистих регіонах.

Зараз зайці населяють усі континенти світу, за винятком Антарктиди. Спочатку вони еволюціонували в Північній Америці, Європі, Азії та Африці, але пізніше були завезені до Південної Америки та Австралії.

Що їсть заєць?

Зайці – рослиноїдні тварини, які в дикій природі харчуються переважно травами. Також до їхнього раціону можуть додаватися горіхи, фрукти, овочі та гриби.

Складена з міцної целюлози трава надзвичайно важко перетравлюється. Оскільки зайці не мають багатокамерного шлунку, як у оленів та інших жуйних, то вони еволюціонували, щоб харчуватися власним послідом, який містить багато неперетравлених поживних речовин.

Розмноження зайців

У період розмноження самці б’ються один з одним за доступ до самок. Самиця змушує самця переслідувати її, щоб перевірити його витривалість і рішучість. Якщо вона зовсім не готова до спаровування, то може сильно вдарити самця прямо по морді.

Самці у шлюбний період стають занадто сміливими та зухвалими. Вони запекло змагаються, встаючи на задні лапи та б’ючи один одного передніми лапами. У цей час їх легко побачити на відкритій місцевості.

Сезон розмноження зайців досить сильно відрізняється залежно від виду. Деякі види можуть розмножуватися в будь-який час протягом року, а інші – лише навесні та влітку. Зайці, подібно до кроликів, мають репутацію плідної швидкості розмноження.

У одному посліді може бути від одного до восьми зайчат (іноді – до 15-ти). За рік ці тварини можуть мати до трьох послідів. Кількість потомства зазвичай залежить від достатності їжі.

Самиця виношує потомство близько 40 днів. Народжує вона у схованці – у оточенні великих твар або у западині.

Зайчата з’являються на світ з відкритими очима та повністю вкритими шерстю. Вони здатні починати стрибати вже за декілька хвилин після виходу з утроби матері.

Мати відвідує зайчат лише раз на день протягом короткого проміжку часу, щоб вигодувати їх. Відлучення зазвичай починається приблизно на 10 день життя і триває до 23 днів.

Статева зрілість у більшості видів зайців настає к завершенню 1-2 року життя. Типова тривалість життя в дикій природі у цих тварин становить від 4-х до 8-ми років. Якщо заєць уникає хвороб та хижаків, то максимальна можлива тривалість життя становить близько 12-ти років.

Хижаки та загрози життю зайця

Зайці є природною здобиччю багатьох представників родини Котові (зокрема, рисі євразійської та рудої). Також на них полюють різні хижі птахи, вовки, койоти, ведмеді, ласки та змії. Арктичний заєць – найкрупніша здобич білої сови, а русак – улюблена здобич рудої лисиці.

Чисельність цих тварин стрімко падає через надмірне полювання, та потім знов повільно відновлюється. Цей цикл підйому/спаду популяції зайців відбувається протягом кожних 8-11 років.

Більшість видів наразі класифікуються як викликаючи найменше занепокоєння. Проте деякі різновиди зайців (наприклад, корсиканський) опинилися на межі зникнення через втрату середовища існування.

§ 32. ССАВЦІ, ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ

Предками ссавців вважають примітивних звірозубих рептилій – теріодонтів. Дослідження показують, що ці рептилії та їх найближчі родичі мали дуже незвичний зовнішній вигляд – це були проміжні форми між плазунами і ссавцями. Вони нагадували вкритих частково шерстю, а частково лускою ящерів з іклами та багатьма ознаками ссавців. Які ж ознаки ссавців у них з’явилися?

Які особливості поширення ссавців?

ССАВЦІ – це хордові хребетні теплокровні тварини, для яких характерне вигодовування малят молоком. Цей клас налічує більше 5 000 видів (в Україні – понад 100), але кожного року науковці відкривають десятки нових невідомих раніше видів ссавців. Так, у 2009 році відкрито 11 видів, у 2010 – 14 видів.

Серед усіх хребетних ссавці є найбільш високоорганізованими тваринами, які в наш час зайняли панівне становище в тваринному світі. Найзагальнішими рисами прогресивної організації ссавців є розподіл зубів на групи за функціями, наявність волосяного покриву й різноманітних залоз у шкірі, розташування кінцівок під тулубом, сім шийних хребців, розвиток зародка в організмі матері, вигодовування малят молоком та ін. Розміри ссавців коливаються від дрібних (наприклад, карликова білозубка довжиною до 4 см і вагою 1,5 г) до велетенських (синій кит довжиною до 33 м і вагою 150 т).

Ссавці мають волосяний покрив й досконалу теплорегуляцію, завдяки чому можуть жити в арктичній мерзлоті (білі ведмеді) та спекотних жарких пустелях (верблюди), в умовах високогір’я Гімалаїв (сніговий барс) та глибин океанів (кашалоти).

Іл. 130. Представники ссавців: 1 – олінгіто – ссавець з групи єнотів, відкритий у 2013 році; 2 – білозубка карликова; 3 – сніговий барс, або ірбіс

Сучасними групами ссавців є Яйцекладні (качконіс, єхидна) та Живородні (сумчасті, гризуни, хижі, кити, копитні, примати та інші), які відкладають яйця або народжують дитинчат після певного періоду виношування. Але всі ссавці вигодовують малят молоком, завдяки чому можуть розмножуватися в найрізноманітніших умовах. Зовнішній вигляд ссавців дуже різноманітний і тісно пов’язаний з умовами існування й способом життя. Більшість видів – це наземні тварини, поширені майже скрізь на суходолі.

Таблиця 10. ЕКОЛОГІЧНІ ГРУПИ ССАВЦІВ

Пристосування

Пристосовані до швидкого бігу, мають стрункий тулуб, видовжені кінцівки та довгу шию

Мають валькувате тіло, вкорочені кінцівки, ледь виражену шию, тонкий слух та нюх,

Ховрахи, кроти, сліпаки, бабаки

Обтічна форма тіла, ласти або кінцівки з плавальними перетинками

Наявність шкірних складок між кінцівками, перетворення передніх кінцівок на крила

Сумчасті білки, білки-летяги, кажани

Отже, ссавці – це різноманітна й поширена група хребетних тварин, визначальними ознаками яких є диференційовані зуби, вигодовування малят молоком та волосяний покрив тіла.

Які особливості будови ссавців?

Відділами тіла в ссавців, як і в рептилій, є голова, шия, тулуб, хвіст. На голові – очі з двома повіками (третя повіка недорозвинена), добре розвинені органи слуху, нюху, дотику, рот з губами, а всередині рота – зуби та язик, що є органом смаку. Передні та задні кінцівки зберігають будову, характерну для хребетних. Але на відміну від плазунів, їхні п’ятипалі кінцівки розташовані під тулубом, завдяки чому тіло підняте над землею й може швидко рухатися. Пальці ссавців мають кігті, нігті, копита, які допомагають при нападі, захисті, ритті, бігові тощо.

Іл. 131. Німецька вівчарка

Покривами тіла ссавців є міцна й еластична шкіра, що характеризується значною товщиною й складною будовою. У шкірі розташовані чутливі рецептори, що сприймають впливи середовища. На відміну від рептилій, у покривах ссавців є різні шкірні залози, які виконують важливі функції.

Таблиця 11. ШКІРНІ ЗАЛОЗИ ССАВЦІВ ТА ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ

Здійснюють видільну та теплорегуляторну функції

Виділяють жир, який змащує волосся та шкіру, запобігаючи намоканню

Виділяють секрет для спілкування між тваринами, відлякування ворогів

Є видозміною потових і виділяють молоко для вигодовування малят

Характерною ознакою переважної більшості ссавців є волосяний покрив. Його утворює остьове й пухове волосся та його видозміни – вібриси, щетина, голки, що виконують захисну, зігрівальну й чутливу функції. Волосяний покрив недовговічний і періодично замінюється на новий під час линяння. У шкірі ссавців виробляються пігменти, що зумовлюють забарвлення як її самої, так і волосяного покриву. Під шкірою багатьох ссавців утворюється прошарок жиру, що є важливим для існування в холодних водах та для перенесення несприятливих умов.

Іл. 132. Будова шкіри ссавців: 1 – епідерма; 2 – дерма; 3 – жировий шар

Отже, характерними особливостями зовнішньої будови ссавців є розташування кінцівок під тулубом, наявність волосяного покриву та шкірних залоз, що виконують різні важливі для організму функції.

Які особливості способу життя ссавців?

Різноманітність форм і розмірів тіла, способів переміщення й живлення свідчать про високу пристосувальну здатність ссавців, що досягається особливостями їхніх процесів життєдіяльності.

Для ссавців, як і для птахів, характерна теплокровність, зумовлена інтенсивним обміном речовин і досконалими механізмами теплорегуляції. Усе це забезпечується удосконаленням дихання, травлення й нервової регуляції. Поліпшене дихання ссавців відбувається завдяки великій внутрішній поверхні легень для газообміну та пришвидшення дихальних рухів за допомогою нового для хребетних органа – діафрагми. Удосконалення травлення пов’язане з диференціацією зубів на різці, ікла та кутні, а також участю в розщепленні їжі різноманітних травних залоз. Нервова система ссавців, порівняно з іншими хребетними, є найскладнішою. Головний мозок збільшується в розмірах і зростає площа кори великих півкуль за рахунок звивин і борозен. Це призвело до ускладнення й урізноманітнення проявів поведінки, серед яких величезне значення набуває турбота про нащадків та навчання їх у процесі спілкування.

Ссавці – роздільностатеві організми з внутрішнім заплідненням. Розвиток зародка в більшості ссавців внутрішньоутробний усередині організму самки в матці. У цьому органі формується плацента, яка забезпечує взаємозв’язок плоду з організмом матері. Потім відбувається живородіння й вигодовування малят молоком, що продукується молочними залозами. Усе це забезпечує краще, порівняно з іншими тваринами, виживання молодняка. Тому кількість малят у приплоді невелика, а турбота про нащадків – високорозвинена.

Отже, життєдіяльність ссавців відзначається досконалістю, що й зумовлює високу адаптивність й екологічну різноманітність.

Навчаємося пізнавати

Визначте особливості зовнішньої будови ссавців у порівнянні з рептиліями.

1. Розгляньте відділи тіла ящірки й зайця-русака. Визначте подібність та відмінність відділів тіла в цих тварин.

2. Порівняйте органи, які розташовані на голові ящірки й зайця-русака. Визначте подібність та відмінністі органів зору, нюху, слуху й дотику.

3. Вивчіть покриви ящірки й зайця-русака. Чим вкрите тіло ящірки, а тіло зайця? Яке значення мають для цих тварин їхні покриви?

4. Порівняйте кінцівки ящірки й зайця-русака. Що спільного в будові передніх та задніх кінцівок ящірки та зайця? Як розташовані кінцівки у цих тварин?

5. Сформулюйте висновки. Що спільного й відмінного в зовнішній будові рептилій та ссавців? Які причини цієї подібності та відмінності?

Біологія + Інформатика

Спілкування тварин (біокомунікація) – це здійснення зв’язку між особинами за допомогою вироблених ними сигналів. Ці сигнали можуть бути хімічними, механічними, оптичними, звуковими, електричними тощо й сприймаються відповідними органами чуття. Спілкування тварин полегшує пошуки їжі, захист від ворогів та шкідливих впливів, зустріч особин різної статі, взаємодію батьків і нащадків, формування груп і регулювання відносин між особинами. Найбільш розвиненими у ссавців є «мова» запахів, «мова» звуків та «мова» жестів. А що таке мова? Наведіть приклади спілкування в ссавців за допомогою цих способів передачі сигналів.

Запитання для самоконтролю

1. Хто такі ссавці? 2. Назвіть найзагальніші ознаки ссавців. 3. Назвіть основні екологічні групи ссавців. 4. Яка характерна особливість покривів ссавців? 5. Які зуби в ссавців? 6. Який розвиток у більшості ссавців?

7. Які ознаки ссавців є визначальними? 8. Які особливості зовнішньої будови ссавців, порівняно з рептиліями? 9. Які особливості життєдіяльності ссавців?

10. Що спільного й відмінного в зовнішній будові рептилій та ссавців?