Історія створення повісті “Пікова дама” Пушкіна

Як відомо, сюжет «Пікової дами» взятий з реального життя. Так Пушкін розповів своєму другові Нащокіну про курйозний випадок, який стався з князем Голіциним. Одного разу хлопець сильно програвся в карти і вирішив попросити грошей у своєї бабусі. Пушкін дуже добре знав цю жінку. Наталя Петрівна Голіцина була владної жінкою і грошей своєму онукові не дала. Зате повідала йому магічний секрет. Нібито існують три виграшні карти. Цей секрет вона дізналася від знаменитого графа Сен-Жермена. Молодий Голіцин негайно скористався цим способом і легко відігрався.

Саме ця жартівлива історія лягла в основу розповіді Пушкіна. Але фінал вийшов зовсім райдужний, головний герой божеволіє. Та й героїв більше, ніж в дійсності. Відповідно Пушкін хотів показати не просто забавну історію, яка була знайома багатьом в світському суспільстві, а розкрити людську сутність.

Повість “Пікова дама” була надрукована в знаменитому журналі “Бібліотека для читання” в 1834 р Читачам відразу вона сподобалася, багато хто здогадався про кого йде мова. Але сприйняли її як анекдот, як смішну байку. Багато критики дали позитивну оцінку, але в порівнянні з іншими творами Пушкіна не так захоплено. Хоча і відзначили почуття стилю, витончений стиль і цікавий сюжет.

Пушкін досить довго працював над «Пікової дамою». Розпочав роботу влітку 1828 р а закінчив 1833.. На початку роботи він жив в Петербурзі, де очевидно і дізнався цю історію. Як відомо, Пушкін і сам був любителем пограти в карти, тому дана тема була йому близька. Проаналізувавши збереглися чернетки автора, можна побачити, як сильно змінювалася повість в роботі. Так після появи повісті Бальзака “Червона готель”, Пушкін дає ім’я свого героя Герман, так само як і у Бальзака. А після свого «Мідного вершника», фігурує назва «Пікова дама». Дії відбуваються в Петербурзі. Тільки в одній повісті з’являється живий пам’ятник, а в інший карткова дама. У чернетках Пушкіна видно величезну і копітка робота над повістю. Автор робить багато виправлень, змінює імена персонажам, робить дивні розрахунки, що доводить важливість і глибокий сенс цього твору. Навряд чи Пушкін витратив би стільки сил на дурний анекдот.

Після публікації повісті Пушкін зазначив у щоденнику, що багато гравців стали ставити на ті самі загадкові три карти. Читачі як би потрапили в пастку автора, вони бачили щось таємниче в повісті, співвідносили себе з героєм, настільки глибоко Пушкін передав атмосферу тієї гри.

Після багатьох років, коли прототипи героїв забулися, критики абсолютно по-іншому оцінили твір. Ф.М. Достоєвський називав «Пікову даму» фантастичною повістю, в якій тісно стикається вигадка і реальність. Таким чином, складно зрозуміти чи існують в реальності ці загадкові виграшні карти або головному герою це все привиділося?

Головні герої повісті “Пікова дама”

Германн – молодий чоловік приємної зовнішності, має «профіль Наполеона, а душу Мефістотеля», романтик за натурою. Зроду не брав карти в руки, але любить спостерігати за чужий грою. Чи не бачив сенсу «жертвувати необхідним в надії придбати зайве», був гравцем лише в душі, але таємниця трьох карт кардинально змінила його світогляд. Якщо раніше він був педантичним, стриманим і бережливим, то в фіналі стає жадібним, віроломним і жорстокою людиною. Гроші розкривають приховану порочність його душі, яка поглинає все хороше, що було в серці героя.

Анна Федотівна – стара, старезна графиня, розпещена світським життям, що доживає свої останні роки. Вона хоч і тримає вихованку в строгості, проте, думає про її майбутнє. Образ пікової дами, примхи Герману, відрізняється від героїні за життя. Вона мстива, таємнича і категорична. Угода з нею – різновид угоди з дияволом, адже Германн платить за секрет душею, і дама знає це. Не випадково вона вимагає від молодої людини загладити свою провину перед вихованкою і одружитися з нею. Вона знає, що він не зробить цього, адже бездушний герой не здатний на чесність і благородство. Це видає в ній підступність і лицемірство, властиві потойбічним силам. Пікова дама також є символом легкого матеріального успіху, який кружляє людям голову. Він знищує в них людяність і чеснота, залишаючи на них місці випалене вадами поле.

Єлизавета – скромна і сором’язлива молода дівчина, вихованка Анни Федотівни, замучена постійними докорами, примхами і непостійністю графині. Вона наївна і добра, шукає в світі розуміння і любові, але знаходить лише обман і жорстокість. Ліза теж романтична героїня, але її ілюзії терплять крах, адже реальність не до всіх проявляє прихильність.

Томський – князь, родич Анни Федотівни. Він грає роль резонера, саме завдяки його розповіді відбувається зав’язка дії: Германн згортає на криву доріжку і йде на поводу у своїх бажань.