§ 21. ІМУННА СИСТЕМА ЛЮДИНИ, ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Пригадайте складові імунної системи людини. Які види імунітету ви знаєте? Що таке антигени та антитіла? Що таке коеволюція? Які є види лейкоцитів? Що таке алергени? Які білки називають глобулярними? Що таке апоптоз і некроз клітин? Які зв’язки називають дисульфідними?

Види імунітету. Імунна система сформувалася в процесі еволюції для забезпечення захисту організму від збудників інфекційних та інвазійних захворювань, пухлин і відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу.

Імунітет (від лат. іммунітас – звільнення, позбавлення від будь-чого) – здатність організму протидіяти збудникам інфекційних та інвазійних хвороб, а також впливу речовин, які мають антигенні властивості.

Розрізняють два основні види імунітету: неспецифічний, спрямований проти будь-якого чужорідного агента (антигена), та специфічний, спрямований проти конкретного чужорідного агента. За походженням імунітет можна умовно поділити на вроджений і набутий (мал. 21.1).

Мал. 21.1. Класифікація видів імунітету за походженням

Вроджений імунітет генетично успадковується від батьків і не зумовлений контактом організму зі збудником хвороби. Він є наслідком коеволюції патогену та організму хазяїна (завдання: схарактеризуйте механізм утворення в популяції вродженого імунітету). Прикладом вродженого імунітету є нездатність людини заразитися деякими хворобами тварин, наприклад чумою (чумкою) собак.

Набутий імунітет, на відміну від вродженого, формується протягом життя людини і може виникати після перенесення захворювання (активний природний) чи після щеплення (активний штучний). Набутий пасивний імунітет розвивається або після введення в організм готових антитіл у вигляді лікувальної сироватки (штучний), або при передачі антитіл від матері до дитини через плаценту (природний).

Мал. 21.2. Класифікація імунітету за механізмом реалізації захисту

За механізмом реалізації захисту імунітет поділяють на клітинний і гуморальний (мал. 21.2). Клітинний імунітет зумовлений здатністю різних видів лейкоцитів до фагоцитозу й руйнування заражених клітин. Гуморальний імунітет забезпечується розчинними білками, які містяться у сироватці чи плазмі крові, тканинній рідині, різноманітних секретах. І клітинний, і гуморальний імунітет можуть бути специфічними чи неспецифічними щодо збудників хвороб.

Вроджений клітинний імунітет забезпечується здатними до фагоцитозу лейкоцитами (нейтрофілами, еозинофілами, базофілами, макрофагами). При цьому природа збудника (антигена) не має значення. Лейкоцити захоплюють його і перетравлюють. NK-лімфоцити (від англ. natural killer – природні вбивці) знищують пухлинні та вражені вірусом клітини.

Вроджений гуморальний імунітет пов’язаний зі здатністю різних білків взаємодіяти зі збудниками хвороби, руйнуючи їх чи заражені ними клітини. До факторів неспецифічного гуморального імунітету належать:

• лізоцим – фермент, який міститься в слині, сльозах, грудному молоці, нейтрофілах; здатний руйнувати клітинні стінки бактерій;
• система комплементу – близько 20 глобулярних білків плазми крові, здатних, об’єднуючись у комплекси, руйнувати клітини збудника, стимулювати фагоцитоз, брати участь у розвитку запальних реакцій;
• інтерферони – білки, які виділяють клітини у відповідь на зараження чужорідними агентами, зокрема вірусами, і забезпечують несприйнятливість щодо цих агентів незаражених клітин, їм також притаманна протипухлинна та антибактеріальна дія;
• антимікробні пептиди, які виділяються в секреторні рідини організму.

Набутий клітинний імунітет ґрунтується на здатності Т-лімфоцитів впізнавати заражені клітини і руйнувати їх. Існує кілька видів Т-лімфоцитів, які виконують різні функції: Т-кілери (клітини-вбивці), Т-хелпери (клітини-помічники), Т-супресори (клітини – регулятори імунної відповіді).

Набутий гуморальний імунітет пов’язаний з утворенням антитіл клітинами, що походять від змінених В-лімфоцитів. Пригадаємо: антитіла (імуноглобуліни) – білки, здатні впізнавати та специфічно зв’язуватися з відповідними антигенами, утворюючи комплекси антиген – антитіло.

Формування імунної відповіді на потрапляння до організму антигена (збудника хвороби) – складний багатоступеневий процес (мал. 21.3). Антиген, уперше потрапивши в організм, «зустрічається» з лейкоцитами, здатними до фагоцитозу (фагоцитами). Вони знищують більшість антигенів, але частина антигенів, що залишається, стимулює розвиток подальших імунних реакцій. Передумовою розвитку імунних реакцій є потрапляння антигена в будь-який вторинний лімфоїдний орган (селезінку, лімфатичні вузли, апендикс, мигдалики). У ньому антиген стикається зі специфічними до нього лімфоцитами.

Т-лімфоцит, натрапивши на антиген, «розпізнає» його, активується і починає ділитися. Частина новоутворених клітин перетворюється на клітини-вбивці, здатні руйнувати відповідного збудника чи заражені ним клітини. Інші – перетворюються на Т-клітини імунної пам’яті. Клітина-вбивця наближається до клітини-мішені та зв’язується з її мембраною. На цьому етапі розпізнаються заражені (чи пухлинні), які містять антиген, та незаражені клітини. Клітини-вбивці вивільняють у міжклітинне середовище специфічні білки, які активують фізіологічну загибель клітини – апоптоз. На мембрану клітини-вбивці вивільнені білки не впливають.

В-лімфоцити після зустрічі з антигеном також починають активно ділитися та перетворюватися на плазматичні клітини і В-клітини пам’яті.

Мал. 21.3. Схема, що ілюструє механізм формування імунної відповіді (завдання: проаналізуйте схему і схарактеризуйте механізми формування імунної відповіді)

Плазматичні клітини виробляють антитіла, специфічні до цього антигена. Антиген приєднується до антитіла і втрачає інфекційні властивості. Так само нейтралізуються токсичні речовини, що потрапили в організм (зміїна отрута, токсини бактерій, гельмінтів тощо). Утворення комплексу антиген – антитіло активує систему комплементу. На поверхні клітини-мішені (бактерії), що містить антиген, збирається комплекс білків, які її руйнують.

Завдяки клітинам імунної пам’яті та антитілам, що циркулюють у крові, за повторного потрапляння антигена в організм значно швидше, ніж за первинного, розвивається вторинна імунна відповідь (клітинна і гуморальна). Розвиток вторинної гуморальної відповіді триває від десятків хвилин до кількох годин і має назву імунної реакції негайного типу. Вторинна клітинна відповідь – імунна реакція сповільненого типу розвивається протягом 1-2 днів.

Механізм утворення алергічної реакції. Інколи реакція набутого імунітету може бути надмірною чи неадекватною. У такому разі розвивається алергічна реакція – підвищена чутливість організму до якої-небудь речовини, переважно білкової природи, – алергену. До алергенів належать: пилок рослин, шерсть тварин, деякі харчові продукти, лікарські засоби тощо. Алергічна реакція розвивається за повторного потрапляння алергену. Системним проявом алергії є анафілактичний шок.

Запам’ятаємо

Анафілактичний шок (від грец. ана – зворотна дія та філаксис – захист, самозахист) – загальна алергічна реакція негайного типу, спричинена різноманітними алергенами. Вона виникає через декілька хвилин після введення алергену. Анафілактичний шок може загрожувати життю людини.

Алергічна реакція виникає через утворення специфічних антитіл. Вони приєднуються до мембран клітин (базофілів, опасистих клітин), які містять у цитоплазмі гранули з медіаторами. Після проникнення алергена антитіла активують клітини, до яких приєднані. Унаслідок ці клітини виводять назовні вміст своїх гранул – гістамін та інші медіатори. У результаті дії гістаміну на тканини та органи організму збільшується проникність судин, шкіра червоніє, з’являються пухирі, свербіж, спазми непосмугованих м’язів. Для лікування алергічних захворювань застосовують антигістамінні препарати, які блокують розвиток симптомів алергічної реакції.

Ключові терміни та поняття

імунітет вроджений і набутий, природний і штучний, клітинний і гуморальний, антиген, антитіло, алергічна реакція, анафілактичний шок.

Перевірте здобуті знання

1. Що таке імунітет? Які його види вам відомі? 2. Чим вроджений імунітет відрізняється від набутого? 3. Які механізми дії клітинного та гуморального імунітету? 4. Що таке антиген та антитіло? Який механізм їхньої взаємодії? 5. Що собою становлять алергічні реакції? Які їхні причини?

У чому полягає небезпека анафілактичного шоку?

§ 59. Імунітет. Імунна система

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: імунітет (клітинний, гуморальний, активний, пасивний, природний, штучний), антигени, антитіла, СНІД.

Поняття про гуморальний імунітет та імунну систему. Імунітет (з латин. вільний, захищений) — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організмові боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, отрутами, сторонніми тілами тощо.

Клітинний імунітет, або фагоцитоз, відіграє в місцевих запальних процесах дуже важливу роль. При інфікуванні всього організму набуває більшого значення гуморальний імунітет. Основним його проявом є утворення певними видами лейкоцитів — лімфоцитами — антитіл (з грецьк. проти), які пригнічують шкідливу дію різних інфекційних (бактерії, віруси, найпростіші, мікроскопічні гриби тощо) і неінфекційних (пилок рослин, лікарські препарати, чужорідні білки тощо) чинників. Антитіла — це білки крові, які знищують не тільки бактерії та віруси, а й знешкоджують їхні отрути й інші хімічні речовини.

В утворенні, дозріванні та «навчанні» лімфоцитів, аби вони могли виробляти антитіла (імунна відповідь організму), беруть участь різні структури організму, об’єднані в імунну систему. Місцем утворення лімфоцитів є лімфатичні вузли та селезінка, а також скупчення лімфоїдної тканини в травній системі (наприклад, у червоподібному відростку товстої кишки — апендиксі) і в дихальних шляхах. Однак на етапі утворення лімфоцити ще не здатні розпізнавати чужорідні, тобто не властиві організму людини, речовини білкової або полісахаридної природи, які називаються антигенами (від грецьк. префікса анти-, що означає «протилежність», «протидія», та грецьк. генеа — породжую, «створюю»).

Дозрівають лімфоцити та «навчаються» розпізнавати чужорідні тіла у вилочковій залозі (тимусі). Система імунітету підпорядковується вищим регулювальним нервово-гуморальним центрам: корі головного мозку, гіпоталамусу, гіпофізу, наднирковим залозам тощо. Відомо, що хронічний стрес, негативні емоції, пригнічений настрій значно знижують імунітет і сприяють виникненню багатьох імунних зрушень. Формування імунної відповіді також безпосередньо залежить від обміну речовин; будь-яке порушення метаболізму призводить і до імунних порушень. Отже, формування імунної відповіді є результатом діяльності всього організму людини.

Основним діючим фактором гуморального імунітету є антитіла. Вони мають спорідненість із чужорідними чинниками за системою «ключ — замок». Що вища ця спорідненість і специфічність, то ефективніша «боротьба» антитіл із шкідливим чинником (рис. 198).

Види імунітету. Імунітет буває природний — пасивний, або успадкований, з яким людина народжується. Він має видовий характер. Наприклад, людина не хворіє на ящур, а худоба — на малярію.

Активний (набутий) природний імунітет виникає після того, як людина захворіє на якесь інфекційне захворювання. Так, перехворівши на кір, людина повторно вже не захворіє на нього, а в її організмі утворяться антитіла, що будуть відновлюватися впродовж усього життя. Таке явище називається імунною пам’яттю.

Рис. 198. Специфічність антитіл: 1 — молекула антитіла; 2 — бактерії різних типів; 3 — слабка спорідненість (специфічність); 4 — сильніша спорідненість (специфічність); 5 — міцне зв’язування антитіла з бактерією й знешкоджування бактерій (висока специфічність)

Штучний пасивний імунітет створюється при введенні готових антитіл в організм людини.

Де беруть готові антитіла? Тварин, наприклад мавп, свиней або коней, заражають правицею чи дифтерією. У їхньому організмі утворюються антитіла. Кров від цих тварин частково забирають, спеціальним способом виділяють антитіла, очищують, після чого їх у вигляді лікувальних сироваток уводять людині, щоб запобігти хворобі або послабити її прояви.

Штучний активний (набутий) імунітет розвивається, коли організм у відповідь на введення вакцини сам виробляє антитіла проти спеціально введених послаблених бактерій, вірусів або їхніх отрут.

Залежно від чинника, проти якого спрямована імунна відповідь, розрізняють такі види імунітету: противірусний (як правило, нестійкий), протимікробний (досить стійкий, залежить від виду мікроорганізму), протипухлинний. Останній різко погіршується за несприятливих умов довкілля та різних зловживань (куріння, уживання алкоголю та наркотиків).

Профілактичні щеплення — вакцинація (або імунізація). Слово вакцинація походить від латинського слова вакка, що означає «корова», — на честь тварини, від якої вперше була отримана вакцина. Нині вакцини вже отримують і від мишей, кролів, овець, коней, мавп.

Принцип вакцинації полягає у введенні вакцин — препаратів, які виробляють із живих ослаблених або вбитих мікроорганізмів чи їхніх отрут. Їх застосовують для активної імунізації (вакцинації) з метою утворення активного штучного імунітету. Вакцини сприяють виробленню антитіл в організмі. І коли людина у своєму житті зіткнеться з такою інфекцією, то вона не захворіє, бо в неї вже утворився активний штучний імунітет у результаті щеплення.

Це треба пам’ятати! Планові щеплення — обов’язкові!

Якщо ви проживаєте в місцевості, де існує «вогнище» певного інфекційного захворювання, необхідно зробити щеплення проти нього.

Великий внесок у справу позбавлення людства від таких страшних інфекцій, як сибірка та бешиха, зробив французький учений Луї Пастер.

Чинники, які погіршують імунний стан організму. До них належать: неповноцінне харчування (особливо нестача білків і вітамінів), хімічні речовини (промислові та побутові), часті переохолодження та перегрівання. Значно порушує імунний стан організму надмірне перебування на сонці. Однак найбільше пошкоджує імунну систему радіоактивне випромінювання, бо воно руйнує лейкоцити й такі важливі органи, як червоний кістковий мозок, селезінку, лімфовузли, вилочкову залозу й шкіру. Людина, яка зазнала впливу радіації, стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Про це страшне захворювання ми чуємо все частіше й частіше, починаючи з 1981 р. Як ви вже знаєте, у відповідь на проникнення в організм бактерій, вірусів, хімічних чинників активізуються механізми клітинного та гуморального імунітету. Однак вірус, який спричиняє СНІД, убиває імунні клітини й позбавляє організм засобів захисту — людина втрачає імунітет і може загинути від звичайної інфекції. Тому цей вірус дістав назву вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).

Значна частина ВІЛ-інфікованих — це споживачі ін’єкційних наркотиків, які заражаються через використання спільних шприців. Майже 90 % наркозалежних людей, які вживають наркотики понад п’ять років, мають у крові ВІЛ або хворі на СНІД.

ВІЛ поширюється і статевим шляхом. Сьогодні значна частина нових випадків інфікування ВІЛ пов’язана з незахищеними випадковими статевими контактами.

Вірус також може передаватися плоду під час вагітності та при вигодовуванні дитини грудним молоком.

Кількість офіційно зареєстрованих з 1987 року ВІЛ-інфікованих в Україні перевищує 275 тис. осіб.

Профілактика інфікування ВІЛ — це насамперед спосіб життя, у якому немає місця наркотикам, алкоголю та випадковим статевим зв’язкам.

Це треба пам’ятати! Дотримуйтеся правил здорового способу життя: це сприяє зміцненню імунітету. Різні шкідливі звички, погане харчування, зловживання сонцем значно погіршують імунний стан організму. Легковажна поведінка — причина інфікування ВІЛ.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Поясніть походження поняття «імунітет». 2. Обґрунтуйте механізм гуморального імунітету. Розгляньте рис. 198 і поясніть, що називають специфічністю антитіл. 3. Які структури організму беруть участь в імунній відповіді? 4. Проаналізуйте, як і чому підпорядковується імунна система. 5. Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету важливіший за інший. 6. Проаналізуйте й поясніть, у чому полягає небезпека інфікування ВІЛ. 7. Складіть пам’ятку про попередження ВІЛ-інфікування. 8. Поясніть, у чому виявляється негативний вплив радіаційного та хімічного забруднення довкілля на імунну систему людини.

Самостійна робота з підручником. Проаналізуйте текст параграфа про роль лімфатичної системи. Визначте, у чому полягає її біологічне значення як захисту організму людини.

Домашнє завдання. Підготуйте коротке повідомлення про інтерферон.

Це цікаво знати. Два сторіччя тому, коли у світі від страшної хвороби — чорної віспи — щороку помирало багато тисяч людей, англійський лікар Едвард Дженнер помітив, що доярки часто хворіють на безпечну для людини коров’ячу віспу й ніколи — на чорну.

14 травня 1796 р., після експериментів на тваринах, Е. Дженнер вирішив провести дослід на людині. У селянки, яка заразилася коров’ячою віспою, з пухирця, у якому містився збудник, він узяв трохи рідини й увів її під шкіру здоровому восьмирічному хлопчикові (його батько погодився на це). Спочатку хлопчик нічого не відчував, але на сьомий день у нього підвищилася температура тіла, зник апетит, з’явився головний біль, а на шкірі — незначний рожевий висип. Ніч лікар не спав, не відходячи від дитини. Однак уранці хлопчик уже був здоровий. Через 1,5 місяця лікар увів йому під шкіру рідину вже з пухирця справжньої чорної віспи. Хлопчик не захворів на цю страшну недугу: він уже мав імунітет від чорної віспи на все життя!

§ 26. Імунна система. Імунітет специфічний і неспецифічний. Імунізація

Знищуючи чужорідні сполуки та хвороботворні організми, різні типи лейкоцитів беруть участь у забезпеченні імунітету.

Імунна система є однією з регуляторних систем нашого організму. Вона сформувалася в процесі еволюції людини для забезпечення захисту її організму від зовнішньої і внутрішньої біологічної агресії – збудників інфекційних та інвазійних захворювань, а також від виникнення пухлин. Імунна система відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу.

Імунітет — здатність організму протидіяти збудникам інфекційних та інвазійних захворювань, а також впливу речовин, які мають антигенні властивості. Це здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища.

Антигени – це чужорідні для організму хімічні речовини, сполуки, що входять до складу вірусів, бактерій, паразитичних еукаріотів тощо, здатні спричинити захисну реакцію.

Що собою становить імунна система? Імунна система – це система органів і тканин, які захищають організм від чужорідних для нього організмів і сполук (мал. 97). Її складові впізнають і знищують не тільки антигени, а й пухлинні клітини, змінені молекули, створені самим організмом.

Виділяють центральну та периферичну частини імунної системи (мал. 98). До центральних частин імунної системи належать червоний кістковий мозок і тимус (вилочкова залоза). Як ви пригадуєте, червоний кістковий мозок є найважливішим кровотворним органом. У тимусі дозрівають певні типи лейкоцитів.

Мал. 97. Органи і тканини, що входять до складу імунної системи людини

Периферичними частинами імунної системи є селезінка, апендикс, мигдалики та лімфатичні вузли. У селезінці утворюються певні типи лейкоцитів. Вона діє як фільтр проти паразитичних бактерій, чужорідних частинок, а також продукує антитіла. В апендиксі містяться скупчення лімфоїдної тканини. До її складу входять клітини, що беруть участь у здійсненні захисних реакцій організму.

Лімфатична система разом з кровоносною належить до транспортних систем організму. Через неї з тканин у вени повертається вода з розчиненими в ній речовинами та частина лейкоцитів. Лімфа тече лише в одному напрямку — від тканин до серця.

Мал. 98. Схема структури імунної системи

Мал. 99. Лімфатична система

До складу лімфатичної системи входять лімфатичні капіляри, лімфатичні судини, лімфатичні вузли та лімфатичні органи (мал. 99). Вони тісно взаємопов’язані між собою і забезпечують утворення лімфи та її рух. Стінки лімфатичних капілярів складаються з одного шару клітин, які, нещільно прилягаючи одна до одної, утворюють пори. Це дає можливість міжклітинній рідині з молекулами великих розмірів (білків, ліпідів тощо) легко проникати всередину лімфатичних капілярів. Лімфатичні капіляри на одному кінці замкнені, другим відкриваються в лімфатичні судини.

Лімфатичні судини мають клапани, які перешкоджають зворотному руху лімфи. По ходу великих лімфатичних судин розташовані лімфатичні вузли. Вони виконують роль біологічних фільтрів, оскільки містять здатні до фагоцитозу клітини, що затримують і знешкоджують бактерії, інші чужорідні тіла та отруйні речовини — токсини, які виробляють організми.

Під час інфекційних захворювань лімфатичні вузли можуть збільшуватися, стають болісними.

Які є види імунітету? В імунній системі існує багато способів виявлення та знешкодження антигенів. Ці процеси називають імунною відповіддю. За походженням імунітет можна умовно поділити на вроджений і набутий (мал. 100).

Мал. 100. Види імунітету людини

Вроджений (неспецифічний) імунітет успадковується від батьків і не залежить від того, контактувала раніше людина зі збудником хвороби чи ні (саме тому його називають неспецифічним).

Вроджений імунітет забезпечують такі механізми:

• цілісність зовнішніх покривів тіла, слизових оболонок дихальних шляхів, травного тракту, стінок кровоносних судин, що запобігає проникненню в організм і розвитку патогенних організмів;
• біологічно активні речовини (фермент слини лізоцим, захисні білки крові тощо);
• певні типи лейкоцитів, здатні до фагоцитозу.

Набутий (специфічний) імунітет, на відміну від вродженого, формується впродовж життя людини. Він може виникати після перенесення захворювання (активний природний) чи після щеплення (активний штучний). Набутий природний пасивний імунітет формується завдяки передачі антитіл від матері до дитини через плаценту. Набутий штучний пасивний імунітет розвивається після введення в організм готових антитіл у вигляді лікувальної сироватки.

Набутий імунітет формується як відповідь організму на конкретний антиген. За повторного зараження організм здатний реагувати саме на нього. Набутий імунітет забезпечують певні групи лейкоцитів (Т-та-В-лімфоцити) і антитіла. Деякі з лімфоцитів (їх називають клітинами пам’яті; вони утворюються з попередників В-лімфоцитів у червоному кістковому мозку), зустрівшись з хвороботворними мікроорганізмами, «запам’ятовують» їхню будову і передають інформацію про цей тип антитіл наступним поколінням В-лімфоцитів. Вони захищають організм лише від тих мікроорганізмів, які «запам’ятали» під час попередньої «зустрічі». Отже, набутий імунітет включає три етапи: розпізнавання чужорідного об’єкта – антигену, інтенсивний поділ клітин, які забезпечують захисні реакції, та імунну відповідь. Компоненти неспецифічного і специфічного імунітету діють разом, доповнюючи одне одного.

За механізмом реалізації захисту імунітет поділяють на клітинний і гуморальний. Клітинний імунітет зумовлений здатністю певних видів лейкоцитів до фагоцитозу збудників і руйнування заражених клітин (пригадайте: автором теорії клітинного імунітету є наш співвітчизник – І.І. Мечніков). Гуморальний імунітет забезпечують особливі білки, які містяться у плазмі крові, лімфі, тканинній рідині, різноманітних секретах, лікувальній сироватці. Автором гуморальної теорії імунітету є німецький учений Пауль Ерліх (1854-1915). 1908 р. І.І. Мечнікову та П. Ерліху за їхні відкриття було присуджено Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини.

Ключові терміни і поняття: імунна система, вроджений (неспецифічний) імунітет, набутий (специфічний) імунітет, природний та штучний імунітет.

ПЕРЕВІРТЕ ТА ЗАСТОСУЙТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

Дайте відповідь на запитання

1. Визначте поняття «імунітет». 2. Із чого складається імунна система людини? 3. Що таке неспецифічний імунітет? 4. Що таке специфічний імунітет? 5. Які види специфічного імунітету ви знаєте?

Виберіть одну правильну відповідь

1. Виберіть ряд, у якому зазначено всі складові центральної частини імунної системи людини: а) червоний кістковий мозок, селезінка; б) червоний кістковий мозок, тимус (вилочкова залоза); в) селезінка, лімфатичні вузли; г) апендикс, тимус (вилочкова залоза).

2. Виберіть правильні твердження: 1) імунітет – це здатність організму захищати власну цілісність; 2) імунітет – це здатність організму захищати біологічну індивідуальність: а) перше твердження правильне; б) друге твердження правильне; в) обидва твердження правильні; г) обидва твердження неправильні.

Обговоріть у групах. Розкрийте особливості неспецифічного та специфічного імунітету.

Поміркуйте. Який зв’язок існує між специфічним та неспецифічним імунітетом?

Творче завдання. Створіть презентацію на тему «Види імунітету».