Що таке біорозкладний пластик? За яких умов пакети з нього розкладаються? Чи можна його викидати у звичайний смітник?

Біорозкладним називають пластик, що розкладається живими організмами на воду, біомасу та гази, як-от вуглекислий газ або метан, за відносно короткий проміжок часу (зазвичай від кількох тижнів до одного року). Це значно швидше, ніж розкладання класичного пластику на основі поліолефінів, яке триває від десятків до сотень років. У цьому полягає одна з основних переваг пакетів із біорозкладного пластику, у порівнянні зі звичайними одноразовими пластиковими пакетами, яких викидається велика кількість. А ще, пакети зі звичайного пластику є дуже легкими, через що їх важко переробляти. Тому біорозкладні пакети вважаються найкращою альтернативою поліетиленовим. Проте варто мати на увазі, що термін “біорозкладний” часто використовується некоректно з маркетинговою метою. Розберемося, які саме пакети є біорозкладними.

Мабуть, найвідомішим типом біорозкладного пластику є пластик на основі рослинної сировини. Його можуть виготовляти, наприклад, з целюлози чи лігніну, але найчастіше використовують кукурудзяний крохмаль. Це природний полімер, який є дуже крихким і добре розчиняється у воді, тому для покращення механічних та інших властивостей його хімічно модифікують або змішують з іншими біорозкладними компонентами, приміром, із полілактидною кислотою, яку теж отримують з рослинної сировини.

Існують також біорозкладні полімери, які отримують з мінеральної сировини, тобто з нафтопродуктів. Таким є і PBAT (полібутилен адіпат терефталат). Він має властивості, близькі до поліетилену низької щільності, і є повністю біорозкладним. Його, як правило, теж компонують з полілактидною кислотою.

Матеріали на основі рослинної сировини в англомовній літературі називають bio-based plastic, іноді ще можна зустріти термін біопластик. Але такий матеріал не обов’язково є біорозкладним. Наприклад, поліетилен можна виробляти з біоетанолу (спирт, отриманий ферментацією рослинної сировини). Пакети з такого біопластику матимуть всі ті ж властивості, що і звичайні, зокрема розкладатимуться сотні років. Тому важливо розуміти, що здатність до біорозкладання залежить від будови полімеру, а не від сировини для виготовлення його мономерів.

Взагалі, будь-який пластик розкладається у навколишньому середовищі, це лише питання часу. Під дією енергії сонячного світла, механічної дії або нагрівання відбувається руйнування хімічних зв’язків у полімері, і таким чином довгий полімер подрібнюється на менші за розміром молекули. Для пришвидшення процесу до пластику на основі поліолефінів додають каталізатори (як правило сполуки металів). Такий пластик називають оксо-розкладним.

Оксо-розкладний пластик дійсно швидше фрагментується у навколишньому середовищі під дією ультрафіолетового випромінювання та/або нагрівання. Зрештою пластик перетворюється на мікропластик (пластикові частинки, розміром менш як 5 міліметрів), який може потрапити у харчовий ланцюг тварин та людей. Чим це загрожує, ви можете прочитати у нашому окремому матеріалі про мікропластик. Теоретично, оксо-розкладання може слугувати попередньою обробкою перед біодеградацією, оскільки подрібнені молекули пластику мають більше шансів пройти через клітинну мембрану мікроорганізмів. До того ж під дією атмосферного кисню в місцях розриву зв’язку утворюються полярні групи, що збільшує розчинність молекул у воді. Але, на жаль, експериментально довести, що такий пластик біорозкладається за прийнятний проміжок часу — не вдається.

Цікаво, що виробники звичайного пластику, навпаки, додають до нього антиоксиданти, які уповільнюють процес розкладання, для збільшення довговічності матеріалу. Утім, це не вберігає його від механічної фрагментації на мікропластик.

Біорозкладання залежить від багатьох факторів середовища, зокрема температури, вологості, наявності мікроорганізмів та інших, прослідкувати за якими буває важко. Тому існують промислові компостери, які працюють за добре контрольованих умов, сприяючи оптимальному розкладанню пластику. Ці умови дещо відрізняються від атмосферних, насамперед високою температурою та підвищеним вмістом кисню. Сертифікація біорозкладного пластику для утилізації у промисловому компостері відбувається на основі загальноєвропейського стандарту (який до речі адаптований і в Україні), проте у деяких країнах Європи вже можна сертифікувати і такий, що розкладається у домашньому компостері або навіть за звичайних умов у воді або ґрунті. Відповідно, на пакетах можна зустріти позначки: OK Compost (для промислового компостування), OK Compost HOME (придатний для домашнього компостування), OK Biodegradable (warer/soil/marine; розкладається у воді або ґрунті).

Тож пластик, призначений для промислового перероблення, може не розкладатися повністю у домашньому компостері, а тим паче у природних умовах. І на це варто звертати увагу при утилізації сміття.

Якщо сміття вивозять на звалище, то біорозкладні пакети там розкладуться лише частково, оскільки не буде дотримано відповідних умов по температурі, вологості, кисню, світлу та бактеріям. Якщо ж сміття спалюють, то пакети скоріш за все згорять без залишку, але горять вони так само, як і поліетиленові — майже повністю перетворюються на вуглекислий газ. Однак, при неконтрольованому спаленні температура може бути занизькою, і обидва види пластику утворюватимуть шкідливі продукти неповного згоряння: чадний газ, важкі вуглеводні, серед яких є канцерогени, та дрібнодисперсні тверді часточки, які можуть ставати причиною захворювань дихальних шляхів та серцево-судинних хвороб.

Тож якщо у вас немає домашнього або промислового компостера поруч (а в Україні перший промисловий компостер з’явився лише у 2020 році), краще обирати багаторазові торбинки замість будь-яких пластикових пакетів.

скільки розкладається пластик

Скільки часу розкладаються вироби із пластику.

Пластик порівняно молодий матеріал, який штучно отримує людина. Вперше пластик отримано у лабораторії, вченим хіміком Лео Бакеландом у 1907, це був початок нової ери синтетичних матеріалів.

Завдяки своїй структурі, легкості та простоті обробці, а також довговічності, синтетичний матеріал проник у всі сфери людського побуту.
З пластмаси виготовляють деталі машин, корпусу, побутове начиння, біжутерію, меблі, інструменти, застосовують у медицині та інших сферах побуту.

*На сьогоднішній день у світі виробляють близько 400 млн тонн пластику.

За який час пластик розкладеться?

На час розпаду синтетичного матеріалу впливає безліч факторів, таких як походження матеріалу, величина температури і вологість навколишнього середовища, інтенсивність УФ. Тому важко точно спрогнозувати час.
За наявними даними, вдалося приблизно розрахувати швидкість розкладання деяких видів пластику:

• Поліетиленовий пакет близько 20 років.
• Стаканчик для кави, близько 30 років.
• Соломинка для напоїв до 200 років.
• Пластикова пляшка приблизно 450 років.
• Зубна щітка можливо до 500 років.

Символом забруднення пластиком є популярний у світі, звичайнісінький одноразовий пакет. 500 млрд. одноразових пакетів на рік, стільки споживається пакетів усіма жителями планети на сьогоднішній день.

*Повна відмова від пластику не можлива і безглузда.

Екологія.

Якщо органіка піддається природному розкладу, то пластмасові відходи до цього процесу не схильні. Основна причина розкладання пластику, фотодегродація від дії сонячного УФ. Відходи, що потрапили в ґрунт, не піддаються впливу УФ, і тому не розкладаються.

Близько 5 відсотків пластику потрапляють у Світовий океан щороку.
Екологи всього світу стурбовані масштабом збитків, який відбувається через пластик у воді. Пластик легший за воду, плаває на поверхні океану, в теплих шарах води, доступний впливу УФ.
Пластик, що розклався на дрібні частини, морські мешканці часто приймають за їжу, і цим безсумнівно завдають собі шкоди.

Переробка пластику.

Розумне споживання ресурсів та переробка відходів, світова тенденція екологічного руху.

Згідно з звітами моніторинг груп, у світі піддаються переробці лише 20 відсотків пластику.
Відмова від переробки, або не можливість повторно переробити деякі види пластику, як виявилося пов’язане із забрудненням поверхні пластику харчовими відходами. Що в принципі робить переробку пластику витратним та нерентабельним. Так само низький попит на перероблений пластик, відіграє свою роль у цьому довгому ланцюжку. Багато пластиків через неможливість вторинної переробки вирушають на сміттєспалювальні заводи.

Пластикові вироби маркують залежно від виду пластику та придатності до подальшої його переробки, від 1 до 7:

1. Маркування 01 PET.
   З цього пластику виробляють прозорі пляшки для води, газування, олій та молока та інше. ПЕТ – поліетилентерефталат, що підлягає вторинній переробці.
2. Пластикова упаковка 02 HDPE.
   Поліетилен низького тиску, із цього пластику виготовляють кришки, каністри та флакони для різної побутової хімії. ПЕНД пластик треба здавати на вторинну переробку.
3. Пластик із позначенням 03 PVC – полівінілхлорид ПВХ.
   З пластику цієї марки виготовляють пластикові рами на вікна, підвіконня, іграшки, різні флакони. ПВХ потребує сортування та спеціалізованої переробки.
4. Поліетилен із маркуванням 04 LDPE.
   Із цього пластику виготовляють різні плівки. ПВД пластик підлягає вторинній переробці.
5. Поліпропілен 05 PP.
   Виробництво одноразових стаканчиків, відра та відерця, шелестяча упаковка. Все це виготовляють із пластику поліпропілен, і він підлягає вторинній переробці.
6. Позначення 06 PS, полістирол та пінополістирол.
   З цього пластику виготовляють пінопласт, різні контейнери та одноразовий посуд. Дуже шкідливий, підлягає сортуванню та спеціальної переробки.
7. Маркування 07 (other) інші.
   Комбінація чи суміш пластиків. Переробка неможлива, лише утилізація.

Значна частина пластмасових відходів проходить вторинну переробку лише один раз. Оскільки наступні цикли переробки погіршують якість та цілісність пластику. І зрештою, весь пластик, все одно потрапляє на полігон для сміття або спалюється.

Переваги використання поліетиленових пакетів, їх екологічна переносимість, правильне використання та застосування упаковки цього типу. Ви дізнаєтеся, чому поліетиленові пакети настільки поширені, які переваги вони мають, і їх вплив на довкілля і чому важливо правильно використовувати і утилізувати ці пакети.

У роздрібній та оптовій торгівлі використання якісних пакетів для пакування ознака гарного тону. При реалізації вагового товару якісний пакет просто необхідність. Використання поліетиленових пакетів оптом, у більшості сфер господарської діяльності практично та надійно, багатофункціонально.