Кліматичні показники та їх розподіл в Україні. Регіональні відмінності клімату

• оцінює кліматичні ресурси та сфери їх використання в Україні.

Окрім температури повітря й атмосферних опадів, важливими кліматичними показниками є вологість повітря та коефіцієнт зволоження.

Вологість повітря. Випарування з поверхні Світового океану, водойм суходолу, листя рослин, вологих ґрунтів зумовлює наявність у тропосфері Землі певної кількості водяної пари. Тому можна говорити про вологість повітря як істотну характеристику погоди. Вологість суттєво впливає на самопочуття людини. У жаркому вологому повітрі пригнічується процес випаровування води шкірою. За високої температури та зменшення кількості вологи у повітрі зростає загроза зневоднення організму, тому за умов жаркого та спекотного клімату радять пити більше води.

Кількісно вологість повітря визначається такими основними характеристиками, як абсолютна вологість і відносна вологість.

Вологість повітря

Абсолютна вологість повітря — кількість водяної пари, що фактично міститься в кожному м 3 повітря. Вона прямо залежить від температури повітря: чим вища температура, тим більше грамів водяної пари здатне ввібрати в себе повітря. Наприклад, якщо температура становить 0 °С, у кожному кубометрі повітря може міститися не більше 5 грамів води. А за температури +10 °С — вже до 9 грамів, +20 °С — до 17 грамів.

Максимальна абсолютна вологість повітря залежно від температури

не більше 1 г води

не більше 9 г води

не більше 2 г води

не більше 17 г води

не більше 3 г води

не більше 30 г води

не більше 5 г води

не більше 51 г води

Вміст водяної пари у повітрі нечасто буває максимальним. Тому для визначення того, наскільки повітря насичене вологою порівняно з найбільш можливою кількістю, існує поняття відносної вологості повітря.

Відносна вологість повітря — де відношення фактичного вмісту водяної пари у повітрі до максимально можливого за певної температури, що виражається у відсотках. Наприклад, якщо температура повітря становить -5 °С, а відносна вологість повітря — 66 %, це означає, що у кожному кубометрі повітря міститься 2 г води, тобто лише дві третини від максимально можливої кількості.

Комфортними можна вважати умови погоди, якщо відносна вологість повітря становить близько 70 %. У пустелях цей показник падає нижче ніж до 50 %. Якщо відносна вологість повітря зменшується до 30%, умови для життя людини стають екстремальними. В Україні цей показник у середньому становить 65-75 %. Це свідчить про комфортність кліматичних умов для здоров’я людини та її господарської діяльності. Однак зимові морози за такого високого рівня вологості переносяться людиною складніше, ніж, наприклад, у Сибіру. Там за відносної вологості повітря близько 40 % морози понад —50 °С не настільки відчутні.

Насиченим вологою є повітря з відносною вологістю 100 %. У ньому вода починає конденсуватися, тобто переходити з газоподібного у рідкий стан. Так виникає роса або туман. Якщо відносна вологість не досягає зазначеної позначки, повітря вважається ненасиченим.

Існує поняття — точка роси. Це температура, за якої повітря стає насиченим водяною парою. При цьому водяна пара здатна до конденсації на охолодженій поверхні. Ця температура вказана у таблиці на стр. 134.

Показники відносної вологості повітря в Україні змінюються за сезонами. їх найменші значення фіксуються влітку, коли вологість падає до 50 %, а в окремі дні навіть менше 30 %. Найбільші показники відносної вологості бувають восени та навесні. Тоді часто висять густі тумани. З північного заходу на південний схід України відносна вологість зменшується.

У південних частинах через низькі показники вологості повітря трапляються суховії — вітер із високою температурою та низькою відносною вологістю повітря. Під час суховію посилюється випаровування, що у разі нестачі вологи в ґрунті часто призводить до в’янення та загибелі сільськогосподарських рослин.

Коефіцієнт зволоження. Для визначення стану забезпеченості території вологою використовують спеціальний показник — коефіцієнт зволоження. Для цього враховують кількість опадів, що одержує територія, та можливе випаровування — випаровуваність. Випаровуваність залежить від кількості сонячної радіації: чим більше надходить сонячного тепла, тим більше може випаровуватись вологи, звісно, за умов, якщо вона є. Адже випаровуваність може бути значною, а реальне випарування — малим. У теплий період року випаровуваність, природно, більша, ніж у холодний. В Україні влітку на північному заході вона становить 850 мм, на півдні і сході — 1100 мм. За співвідношенням цих двох показників оцінюють зволоження певної території.

Таким чином, коефіцієнт зволоження є відношенням кількості опадів до випаровуваності за той самий період (найчастіше за рік).

Коефіцієнт зволоження (К) розраховують за формулою:

Якщо К > 1 — зволоження вважають надмірним; К = 1 — достатнім; К < 1 — недостатнім; К < 0,3 — бідним.

Коефіцієнт зволоження суттєво впливає на розподіл і режим поверхневих вод, формування ґрунтового профілю, визначає тип рослинного покриву території. Він дає змогу правильно спланувати райони вирощування різних за потребою у волозі сільськогосподарських культур.

На території України коефіцієнт зволоження зменшується від 0,8-1 на півночі до 0,4-0,6 на півдні.

Закономірності зміни кліматичних показників в Україні. Розподіл основних кліматичних показників на рівнинах є зональним, тобто дзеркально повторюється від екватора до полюсів. Як нам стало відомо з попередніх параграфів, через дію комплексу кліматотвірних чинників на території України кліматичні показники закономірно змінюються з північного заходу на південний схід.

У зв’язку з географічним розташуванням і проявом основних кліматотвірних чинників клімат України характеризується в цілому комфортними температурами та достатнім зволоженням. Проте континентальність клімату зростає з північного заходу на південний схід, що проявляється у збільшенні річних амплітуд коливань температур і зменшенні кількості опадів. Тому на території нашої держави виділяють різні кліматичні пояси й області.

Загальна характеристика помірного кліматичного поясу. Майже 99 % площі України лежить у межах помірного кліматичного поясу. Тут протягом року панують помірні повітряні маси. Пересічні температури липня з північного заходу на південний схід зростають від +17 до +23 °С. Середні температури січня — від —7 до —1 —С. Амплітуда температур перебуває в межах 22-26 °С.

У зв’язку з пануванням західного перенесення середньорічна кількість опадів у рівнинній частині зменшується на південний схід від 900 мм на Волині до 300 мм у Причорномор’ї та Приазов’ї, а зволоження відповідно від надмірного до недостатнього.

Найвологіші рівнинні ділянки в Україні знаходяться на Поліссі, де річна кількість опадів становить 970 мм. Найменше опадів випадає на Тендрівській косі біля Дніпровського лиману: всього 291 мм. Абсолютний мінімум опадів тут становить 100 мм на рік, майже як у пустелі.

Картосхема кліматичних поясів і областей України

Кліматичні області та підобласті помірного поясу. На території України риси континентальності клімату, тобто зменшення кількості опадів і збільшення річних амплітуд коливань температур, зростають із північного заходу на південний схід. Тому в межах помірного кліматичного поясу виділяють дві кліматичні області. На північному заході знаходиться атлантико-континентальна область із надмірним та достатнім зволоженням і невеликими річними амплітудами коливань температур. На південному сході її змінює континентальна область із недостатнім зволоженням і значними річними амплітудами температур.

У свою чергу атлантико-континентальну кліматичну область поділяють на три підобласті: Закарпатську, Українських Карпат і рівнинну. Це зумовлено своєрідністю кліматичних умов цих територій.

Для Закарпатської підобласті характерна м’яка зима із середніми температурами —2. —5 °С. Літо починається на початку травня і закінчується у вересні. Температури липня становлять +20. +21 °С. Основна кількість опадів випадає влітку. Їх річна кількість становить 600-700 мм.

Погодні пронеси та кліматичні умови Українських Карпат формуються під впливом атлантичних циклонів, які приносять значні опади протягом року: від 600 до 1500 мм. Середні температури літом і взимку суттєво коливаються з висотою.

Рівнинна кліматична підобласть охоплює Поліську низовину, Волинську та Подільську височини, а також північні частини Придніпровської височини та Придніпровської низовини. Територія одержує від 95 ккал/см 2 на півночі до 105 ккал/см 2 на півдні сонячної радіації. Середні температури в січні -4. -8 °С, в липні +19. +22 °С. На клімат території впливають атлантичні циклони. Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід від 750 до 400 мм на рік. Сніговий покрив може утворюватися з листопада до березня.

Континентальна кліматична область охоплює південні та східні області України. Річна кількість сонячної радіації тут змінюється від 105 ккал/см 2 у центральній частині України до 120 ккал/см 2 на півдні. Літо посушливе і тепле з температурою повітря +20. +21 °С, зима помірно холодна — від -2 °С до -7 °С. Річна кількість опадів становить 450-350 мм на рік. Характерною ознакою кліматичних умов є недостатня зволоженість і значна тривалість теплого періоду. Сніговий покрив нестійкий. Може формуватися з грудня до кінця лютого. У континентальній області щороку бувають посухи, суховії, пилові бурі, що завдають шкоди сільському господарству.

Клімат Гірського Криму має свої особливості. Протягом року тут випадає багато опадів: від 900 до 1100 мм. Середні температури влітку становлять +20 °С, взимку — від -3 до -5 °С.

Субтропічний кліматичний пояс. Південний берег Криму знаходиться в межах субтропічного кліматичного поясу. На цю територію протягом року надходить 125 ккал/см 2 сумарної сонячної радіації. Зимою панують вологі та доволі теплі помірні повітряні маси і встановлюється область низького атмосферного тиску. Влітку приходять сухі та спекотні тропічні маси і формується область підвищеного атмосферного тиску. Тому зима для цієї місцевості характерна тепла (+4 °С) і більш-менш волога (450-500 мм). Літо спекотне (+24 °С) і сухе. Зволоження є недостатнім. Сніговий покрив утворюється рідко. Такий тип клімату має назву середземноморський.

Сезонні зміни погоди в Україні. В Україні чітко проявляється зміна погоди протягом року. Літо є теплим, а на півдні жарким. Його початком вважається перехід, коли середньодобова температура повітря переходить через позначку +15 °С у бік збільшення. Липень — найтепліший місяць року. В цей період спостерігається найвищий кут падіння променів Сонця на земну поверхню, що зумовлює максимальне надходження сонячної радіації. Середньолипнева температура зростає з північного заходу на південний схід від +17 до +23 °С. Під час поширення тропічного повітря температури зростають до +40 °С. Лише в Карпатах значно прохолодніше: +15 до +17 °С. У помірному поясі в Україні влітку випадає близько 40 % від річної кількості опадів. У субтропічному поясі літо, навпаки, посушливе.

Осінь характеризується зростанням кількості днів із опадами й туманами у зв’язку з активізацією циклонічних процесів. Температура повітря знижується. З вересня-жовтня можливі заморозки. У листопаді середньодобова температура повітря на більшій території України стає від’ємною, що зумовлює утворення снігового покриву.

Зима порівняно тепла у зв’язку з частим надходженням атлантичного повітря з циклонами. Середньосічнева температура повітря коливається від -8 °С на сході до -1 °С на рівнинній частині Криму. Часто сильні морози змінюються тривалими відлигами. Лише на Південному березі Криму показники температури залишаються додатними. В цей період року кут падіння променів Сонця є найменшим.

Весною погода нестійка, можливі заморозки. Початком весняного сезону вважається період року, коли середньодобові температури повітря переходить через позначку 0 °С, а його завершенням — через +15 °С.

Таблиця “Клімат”

Сукупність метеорологічних умов, типових певному місцю, отримало назву клімату. Характерними рисами клімату є сталість і стійкість. Клімат визначається багатьма факторами: рельєфом, повітряними масами, течіями, положенням щодо моря.

Найголовнішим фактором вважається обсяг сонячної енергії, що прибуває на певну місцевість.

На Землі виділяють кілька кліматичних поясів, що збігаються з тепловими поясами. Познайомимося з кліматичними поясами на карті.

За даними картами можна визначити кліматичні пояси для будь-якої області Землі. Материк Австралія вважається найменшим, тому тут простяглися всього три кліматичні пояси: субекваторіальний, тропічний і субтропічний.

Територія одного кліматичного поясу не завжди має однакові природні умови. Тут виділяють області з певним типом клімату, часто це континентальний і морський.

Познайомимося з характеристикою кліматичних поясів, використовуючи таблицю.

Для відображення клімату застосовують відомості багаторічних спостережень, використовуваних для оформлення кліматичних карт.

Використовуючи цю кліматичну карту можна дізнатися середні дані, також найбільшу і найменшу температуру. Кліматична карта відображає панівні повітряні маси, кількість опадів і тип клімату.

Таблиця з поясненнями на тему “Клімат”

Ця таблиця надає основні терміни та їхні пояснення стосовно клімату.