Якого року народився Сергій ЗахаровЯкого року народився Сергій Захаров

0 Comment

Сергій Захаров: У Донецьку зараз 37-ий рік

Український художник, засновник гурту “Мурзилки” Сергій Захаров, який зазнав катувань у так званій “ДНР”, розповів у інтерв’ю DW про ситуацію в його рідному місті – Донецьку.

“Мурзилка” Сергій Захаров на відкритті виставки в БерлініФото: M. Glubokyi/Isolyatsia

У Берліні у Фонді імені Генріха Белля відбулася презентація арт-фонду “Ізоляція”, який свого часу функціонував у Донецьку, а зараз продовжує свою роботу в Києві. На відкритті свій перфоманс “Картковий будиночок” показав Сергій Захаров – засновник і єдиний художник арт-групи “Мурзилки”. Захаров став відомим, зокрема, завдяки своєму зображенню російського офіцера й одного з керівників самопроголошеної “ДНР” Ігоря Стрєлкова з піднесеним до скроні пістолетом і написом “Just do it”.

У липні і серпні 2014 року “Мурзилки” розміщували на вулицях Донецька картонні фігури із карикатурними зображеннями символічних (як булгаковський Шаріков) чи реальних (як польовий командир бойовиків Моторола) персонажів актуального паноптикуму. За три тижні протестної художньої діяльності Сергій Захаров поплатився півтора місяцями побиттів і катувань в одному з підвалів бойовиків. Сьогодні він живе у Києві і працює, серед іншого, над коміксом, присвяченим його поневірянням. Художник надав DW право на першу публікацію деяких із його малюнків, які невдовзі будуть опубліковані у форматі книжки (див. галерею наприкінці статті).

“Просто зроби це!” – Це трафаретне зображення Стрєлкова стало свого роду символом подій останніх роківФото: Sergej Zakjharov

DW: Сергію, Ви свого часу дуже швидко й грамотно звернулися до мови стріт-арту, щоб висловити своє несприйняття подій у рідному місті. До того Ви були знайомі з цим жанром?

Сергій Захаров: Ні, я отримав художню освіту, але гроші заробляв дизайном меблів та інтер’єру. Однак коли сталося те, що сталося, у мене виникла потреба вийти на вулицю і висловити свою думку. Було очевидно, що стріт-арт – ідеальна форма для висловлення того, що ти хочеш сказати. Це мова вулиці, яка відкрита і доступна для всіх.

Один із найяскравіших Ваших образів “озброєний Шаріков” – герой знаменитої екранізації “Собачого серця” в камуфляжі і з автоматом Калашникова. У Вас було відчуття, що довкола Вас був саме “повсталий люмпен”?

Звісно, так воно і було! Ті самі люди, які вчора сиділи на лавці з пляшкою пива, “лузери”, вийшли на вулицю. Але в руках у них була зброя, а в очах – відчуття зверхності: тепер вони сильніші за тебе! Це їхній зоряний час!

Художник проти “карткового будинку” так званої “ДНР” (19.01.2016)

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

У Вашій інсталяції “Картковий будиночок” піраміда із портретів діячів “ДНР” розлітається, коли Ви знизу висмикуєте єдиного “джокера” цієї колоди – Володимира Путіна. Без цього персонажу всіх решти не було би?

Звісно. Я народився в Донецьку, виріс і все життя прожив у Донецьку. І мені очевидно, що це конфлікт, інспірований Росією, це російська зброя, російські військові спеціалісти, російські солдати, це люди, які приїхали воювати з території Росії як добровольці. Зі мною сиділа пара таких у підвалі, у них там існують і внутрішні конфлікти – вони приїхали повбивати, розважитися. Є такий психотип.

У тому підвалі Вам не лише зламали ребра: Вас катували, Ви провели десять днів скутим наручниками з іншою людиною. Як Ви реабілітувалися після такої травми, у тому числі психічної?

Коли я приїхав до Києва, мені всі пропонували психологів. Але найдієвішою психологічною допомогою виявилася робота над малюнками, у яких я розповідаю, що зі мною сталося. Я вирішив, що повинен все це намалювати.

Яке пояснення тому, що сталося, Ви даєте сьогодні?

Однозначного пояснення немає. Але очевидно, що таке неможливо було би зробити з людьми, здатними критично мислити, сприймати дійсність через фільтр власного мозку, а не з екрану телевізора.

Кажуть, що Донецьк оживає, люди повертаються. Чи можна говорити про повернення до нормальності?

Це залежить від того, що розуміти під словом “нормальність”. Звісно, ситуація змінилась порівняно з літом 2014 року, коли вулиці були ірреально безлюдними і все разом нагадувало якийсь апокаліпсис, наче після атомної катастрофи. Зараз люди повернулись – але не тому, що там добре, а тому що там їхній дім і влаштуватися на іншому місці дуже важко.

За моїми відчуттями, там зараз 37-й рік: ніхто не може висловити свою думку. Є така колгоспна громадська думка, такий собі піонертабір, у якому заведено скандувати, що Україна погана. Процвітає стукацтво, соціальний остракізм, є гоніння інакодумців. Це та атмосфера, в якій зараз живуть люди.

Чи сподіваєтеся Ви коли-небудь повернутися до Донецька?

Насправді я живу з цим відчуттям: в осяжному майбутньому приїхати до свого міста, зайти у власний дім, пройтися своїми вулицями. Рік тому мені здавалося, що це станеться дуже швидко. Тепер зрозуміло, що доведеться запастись терпінням.

Біографія Сергія Захарова

Сергій Георгійович Захаров (1950) – співак, актор, соліст Державного естрадного оркестру, заслужений та народний артист Росії.

Народився Сергій 1 травня 1950 року в українському місті Миколаїв. Незважаючи на те, що його батько був військовослужбовцем, у сім’ї серйозно захоплювалися музикою. Сім’я часто переїжджала, тому школу Сергій закінчив у Казахстані. Там же у біографії Захарова відбулося вступ до радіотехнічного технікуму.
Під час служби в армії талант Сергія відкрився широкому загалу: спочатку він був звичайним ротним заспівувачем. Згодом увійшов до складу ансамблю «Дружба» Будинку Радянської Армії. 1971 року в біографії Сергія Захарова відбулася дострокова демобілізація. Його направили до Москви, щоби продовжити музичну освіту. Там Сергій вступив до училища імені Гнесіних на відділення музичної комедії. Під час навчання в училищі Захаров уже був солістом у Державному естрадному оркестрі під керівництвом Утьосова.

У 1973 році Сергій Захаров у біографії став солістом у Мюзик-холі Ленінграда. Тоді ж перейшов до музичного училища Римського-Корсакова у Ленінграді. Гастролюючи разом із Мюзик-холом, Захаров швидко став популярним. Його яскрава зовнішність, гарний баритон, манера співу сподобалися слухачам. У 1974 році Захаров виграв одразу дві престижні у музичному світі нагороди: «Золотий Орфей», «Сопот». Репертуар Захарова поступово розширювався, композитори створювали твори спеціально йому. Потім у біографії Сергія Захарова був період гастролей як по країні, а й далеко її межами. Співак завоював ще кілька найпрестижніших нагород міжнародного рівня.
А 1975 року Захаров дебютував у кіно. Він зіграв одну з провідних ролей у музичному фільмі «Небесні ластівки», у якому також грали Людмила Гурченко, Андрій Миронов. Другий фільм за участю Захарова вийшов у 1979 році – «Сцени із сімейного життя». Одним із неприємних моментів у біографії Захарова стало його засудження за бійку у 1977 році.
У 1985 році Захаров почав працювати самостійно. Співак є президентом фонду “Північна зірка”, має власну студію звукозапису. За всю свою біографію Сергія Захарова було нагороджено безліччю премій, орденів. В 1988 він отримав звання Заслуженого артиста Росії, а в 1996 – Народного артиста.

Біографія Сергія Захарова роки життя – 1 травня 1950 – … гг.

Біографія Жуковського

Василь Андрійович Жуковський (1783-1852 рр.) – Російський поет, академік, перекладач. Його балада «Людмила» стала першим .

Біографія Островського

Олександр Миколайович Островський (1823–1886 рр.) – відомий російський письменник та талановитий драматург. Засновник сучасного російського .

Біографія Жана-Батиста Каміля Коро

Жан-Батіст Каміль Коро (1796–1875) – французький художник-пейзажист, народився у Парижі. Коро був одним із найвпливовіших .

Біографія Джона Адамса

Джон Адамс (Джон Кулідж Адамс) (1947) – американський композитор, народився у місті Вустер, штат Массачусетс. .

Біографія Чинуа Ачебе

Ачебе Чинуа 1930 нігерійський письменник, який народився в місті Альберт Чинуалумогу Ачебе. Випускник Університетського коледжу .

Біографія Михайла Шолохова

Михайло Олександрович Шолохов (1905–1984 рр.) – радянський письменник, володар Нобелівської премії у галузі літератури, автор .