Історія протигаза

Історія протигаза пов’язана з винайденням хімічної зброї та її застосуванням у війні. Перше зафіксоване застосування хімічної зброї датується 6 століттям до нашої ери, коли спартанці застосували проти своїх ворогів отруйний дим на основі сірки. Хоча на той час ще не було розроблено захисних масок для обличчя, це був один з перших задокументованих випадків використання хімічних речовин у бою.

Винахід і масове виробництво протигазів почалося під час Першої світової війни, коли обидві сторони шукали способи захистити солдатів від шкідливих газів, що використовувалися під час війни. Перший офіційний прототип військового протигазу був винайдений британським вченим Джоном Скоттом Холдейном у 1915 році і називався “Маска, респіратор №1”. Невдовзі після того, як цей винахід з’явився на світ, інші країни почали розробляти власні версії, такі як французький респіратор “M2” та німецький “Ledermaske”.

Ці ранні моделі були виготовлені з гуми або шкіри зі скляними окулярами, які були з’єднані з бавовняним фільтром, наповненим активованим вугіллям, що поглинало токсичні гази, які надходили через загубник або носову частину респіратора. На жаль, ці ранні розробки виявилися недостатніми для запобігання більш небезпечним типам газів, таким як хлор і гірчичний газ, що призвело до набагато більшої кількості жертв під час Першої світової війни, ніж будь-коли раніше на полях битв до неї.

У відповідь на цю велику загрозу, яку становили ці сучасні токсичні гази, вчені протягом Першої світової війни докладали зусиль для розробки кращих захисних масок для військовослужбовців, використовуючи нові матеріали, такі як фільтри з ацетатного нетканого матеріалу замість бавовняних, а також різні антихімічні агенти всередині них, які б нейтралізували більш смертоносні гази, такі як іприт або фосген.

До початку Другої світової війни майже всі основні країни-учасниці прийняли на озброєння ті чи інші вдосконалені версії, включаючи дві різні моделі: одна призначалася для цивільного використання (CIV), а інша – виключно для військовослужбовців (MIL). В той час як модель MIL включала в себе новітні технології, такі як круглі очні лінзи замість квадратних, які були в моделі CIV, вони обидві використовували схожу систему фільтрів, що складалася в основному з активованого вугілля, підсиленого антихімічними агентами, такими як перманганат калію і діатомітовий порошок, здатні нейтралізувати більшість відомих форм токсичних газів навіть за сучасними стандартами.

Після війни вдосконалення, досягнуті в цю епоху, не зупинилися на досягнутому; дослідники продовжували працювати над удосконаленням конструкції, впроваджуючи внутрішні системи подачі кисню, що живляться від балонів зі стисненим повітрям, прикріплених до спини користувача, дозволяючи йому насолоджуватися свіжим повітрям принаймні кілька годин під час носіння пристрою, що дає йому перевагу над силами противника, які просто покладалися на фільтри, що вбудовувалися всередину примітивних конструкцій, які вони використовували до цього часу.

Українець, який придумав перший у світі протигаз та врятував тисячі життів

Нащадок волинських дворян Микола Зелінський у 1915 році був директором лабораторії при Міністерстві фінансів та займався очищенням спирту. Проте згодом хімік вигадав власний спосіб захисту від хімічної атаки та разом із товаришем створив перший протигаз.

Перші хімічні атаки

22 квітня 1915 року поле бою в Бельгії вкрила жовто-зелена хмара. У повітрі відчувався аромат ананасів та перцю. Саме так вперше в історії військо Кайзера застосувало хімічну зброю. Хлор викликав задушливий кашель, біль у грудях, у легенях збиралась вода, а за кілька днів людина помирала. Читайте також: Чорнобильська катастрофа: коротка історія про трагедію, яка назавжди закарбувалася в пам’яті

Подібну дію мав і фосген, але його впізнавали за запахом гнилої риби. А третій вид газу – він же і найбільш підступний – гірчичний. Той вражав усі вологі частини тіла – очі, спітнілу шкіру, промоклі у траншеях ноги. Солдати починали блювати, втрачали зір, а тіло вкривалось пухирями. Лише за перші 3 тижні цей газ убив та важко травмував 14 тисяч солдат. Артилерія назавжди змінила своє обличчя – тепер боялись не лише снаряду, а й речовин, які він вивільняв.

Обладнання для захисту

Доки хіміки вигадували усе складніші формули для ураження людського організму, інші намагались придумати захист. От тільки ці засоби були жалюгідні. Усе починалося зі звичайних пов’язок, промочених у спеціальних розчинах. Такі маски погано тримались на обличчі, доводилось підтримувати їх рукою, крім того вони пересихали швидше, аніж розчинявся газ. Незабаром пов’язки замінили на фланелеві мішки зі скельцями для очей та французькі маски-рильце Тамбютю.
Використовували і фланелеві мішки зі скельцями для очей Англійці, до прикладу, використовували “шолом Пі-8” із мундштуком для видихання. От тільки змочена тканина не могла вберегти від усіх видів газу – потрібно було знайти універсальний засіб.

Українець, який придумав перший протигаз

Микола Зелінський дослідив унікальні властивості активованого вугілля. Його пориста поверхня була здатна абсорбувати велику кількість шкідливих речовин. До того ж вугілля – дешевий та доступний матеріал. Разом з інженером Кумантом вони проектували контейнер із металевими сітками, між якими перекладали шари вугілля. До них прикріплювали оранжеву резинову шапку.
Перші протигази врятували багато життів Але такий протигаз мав свої недоліки – гума з часом тріскалась і проривалась, пластини вугілля ламались, перетирались, тож солдати часто вдихали дрібне вугілля. Але попри це – засіб рятував від усіх наявних на той час видів газу. Зелінський отримував із фронту листи подяки, а його протигази виготовляли і для союзних військ.

Удосконалення протигазів

Інженери інших країн теж не зволікали і пропонували нові конструкції. Кожна наступна модель ставала не лише надійнішою у хмарі розпиленого газу, а й зручнішою в користуванні. Спеціальні тренінги проходив і медичний персонал. Не забували й про бойових тварин – проектували протигази для коней та собак. Читайте також: Українець, який зробив прорив в медицині – винайшов ліки проти туберкульозу Уже до кінця Першої світової війни заводи з виробництва протигазів у США мали цілком налагоджені процеси. Винахідник українського походження жодних винагород за своє творіння не отримав, хоча, за іншими даними, і не просив. Мовляв, збагачуватись на війні не хоче.

Протигаз і його види, історія створення

Вже понад сто років протигази є чудовим захисним засобом, що перешкоджає попаданню в організм різних шкідливих речовин, в тому числі й отруйних. Видів і марок протигазів досить багато, але всі вони діляться на дві великі групи.

Фільтруючі протигази

В даному типі пристрою застосовується спеціальна коробка, в якій розташований власне фільтр, здатний запобігти попаданню в дихальний шлях деяких шкідливих речовин, різних суспензій, пилу, піску – все залежить від класу фільтра (низькоефективних, середньо ефективний і фільтр максимальної ефективності). Фільтруючий протигаз дає можливість дихати людині повітрям, очищеним за допомогою речовини каталізатора, що в коробці. Такий апарат здатний захистити людину від певних загроз. Фільтр в коробці не універсальний і термін експлуатації досить малий. Ми купимо фільтри від протигазів в необмежених кількостях.

Ізолюючий протигаз

Є пристроєм, більш надійним і універсальним, в його склад входить спеціальна компресійна коробка з киснево-ізолюючим каталізатором. Допомагає людині нормально дихати в умовах гострої нестачі кисню. Такий тип протигаза ділиться на два види; автономний дихальний апарат (має компресорну коробку з балоном стисненого повітря) і шланговий респіратор (повітря йде із зовні, наприклад, трубопровід зі стисненим повітрям).

По області використання протигаз може бути:

• Для військових – високо надійні, універсальні;
• Для цивільного населення – можуть видаватися при НС, недорогі, але надійні;
• Для промислових цілей: використовують для тих працівників, які працюють у небезпечній зоні, що отруює середовищі або з шкідливими речовинами;
• Протигази для дітей – мають менші розміри.

Історія протигаза

Перша світова війна підвела людство до необхідності захисту організму від отруйних речовин, які, власне, вперше і були застосовані Німеччиною, також Німеччина і є країною-творцем протигаза. Пристрій вперше застосували в 1915 році німецькі війська в ході власної хімічної атаки на супротивника, для захисту своїх солдатів від хлорвмісних газів. Протигазну маску виготовляли з гуми, а потім з брезенту прогумованого. Фільтр мав невеликий розмір і пригвинчувався прямо до маски, також маска була оснащена двома окулярами.

Перший російський протигаз, в якому в якості фільтра використовувалося активоване, деревне вугілля з’явився теж в 1915 році, завдяки російській вченому, хіміку Миколі Зелінському, який і придумав унікальну систему фільтрів. Близько двадцятих років минулого століття в Москві відкрили Інститут хімічної оборони, де і розробляли, і випробували різні нові засоби, які могли б допомогти людині вижити при хімічному, ядерному й інших видах заражень. Інститут конструював засоби захисту не тільки для потреб армії, але і для цивільних дорослих, немовлят, підлітків. Можливо, ви не повірите, але з 1928 року існує і протигаз для коней, які в той час були головним «перевізником» тягарів, особливо в армії. А в 1932 році на озброєння прийняли й собачі протигази. Сьогодні й кінський, і собачий протигази можна побачити тільки в деяких музеях.

Цікавий факт про протигаз

Прабатьком пристрою можна вважати тканинні пов’язки, якими закривали обличчя робочі на родовищах ще в далекому дев’ятому столітті. У наших країнах шланговий протигаз застосовували майстри, які золотили куполи головного собору в 1841 році. Виглядав «апарат» як скляний ковпак, з приєднаним до нього шлангом, через який нагніталося повітря, але, на жаль, це не врятувало майстрів від загибелі від отруєння – адже ніхто не враховував, що захищати необхідно не тільки органи дихання, але і шкіру від ртутної пари.