Чому “Мовчання ягнят” – це ода фемінізму

Неперевершений за своєю напруженістю трилер і водночас глибокий соціальний нарис про об’єктивацію жінки в чоловічому світі – фільм “Мовчання ягнят” далеко випередив свій час, пояснює кінокритик BBC Culture.

“Мовчання ягнят” став лише третім фільмом в історії, який отримав “Оскара” в п’яти основних категоріях: найкраща картина, найкращий режисер, найкращий адаптований сценарій, найкраща акторка і найкращий актор.

Іноді здається, що антигерой стрічки, сатана в людському обличчі, доктор Ганнібал Лектер з тих пір й не полишав нас. Ентоні Гопкінс повернувся до ролі, яка принесла йому величезну славу, в наступних двох фільмах “Ганнібал” і “Червоний дракон”.

В стрічці “Ганнібал: Сходження” молодого доктора Лектера зіграв Гаспар Ульєль, а в нещодавньому серіалі “Ганнібал” його образ втілив в життя Мед Міккельсен. Не кажучи вже про сотні клонів Лектера в інших фільмах і серіалах.

Хоча в “Мовчанні ягнят” Гопкінс з’являється на екрані протягом лише 16 хвилин, створений ним образ чуттєвого і рафінованого маніяка вплинув на традицію зображення серійних вбивць у кіно

Хоча персонаж Ганнібал Лектер народився в романах Томаса Гарріса, а на екрані вперше з’явився в “Мисливці на людей” Брайана Кокса (1986), саме Гопкінс створив той образ серійного вбивці, який вплинув на традицію зображення маніяків у кіно – чемних, вишуканих і геніальних садистів. Та й не тільки маніяків.

Згадайте сцену, в якій він по запаху визначає марку парфумів і крему для обличчя, і ви одразу зрозумієте, звідки походить Шерлок Камбербетча.

Але, схоже, настав час нарешті позбутися нашої фіксації на Ганнібалі. Хоча образ цього психопата й створений з великим розмахом та оригінальністю, зрештою він – лише ще один вигаданий монстр, який має не більше спільного з реальністю, ніж граф Дракула або Фредді Крюгер.

Зовсім інша справа – його смілива, надзвичайно кмітлива, але вразлива співрозмовниця і опонент – Клариса Старлінг. Образ молодого агента ФБР, створений Джоді Фостер, є більш революційним у багатьох відношеннях і залишається таким й чверть століття по тому.

Образ геніального і божевільного серійного вбивці Ганнібала Лектера надихнув на створення не лише лиходіїв, а й героїв нового типу, як наприклад, Шерлок Камбербетча

Вражає, з якою ретельністю режисер Джонатан Демме і сценарист Тед Таллі виписують особистість Старлінг та її упорядкований світ. Фільм починається з моменту на тренувальному майданчику ФБР, де молода стажерка Клариса долає смугу перешкод.

Наступні кілька сцен, зняті, до речі, в справжній Академії ФБР у Квантіко в штаті Вірджинія, зображують повсякденне життя агентів – вони вивчають документи, тренуються в тирі та п’ють каву.

У багатьох фільмах про поліціантів або агентів головний герой – це бунтівник, відступник, як Джеймс Бонд чи Джейсон Борн. Але “Мовчання ягнят” демонструє глибоку повагу до уставу ФБР, якого суворо дотримується й агент Старлінг. Вона не постає проти правил, покладаючись на інтуїцію та удачу. Вона розумний і відданий своїй справі професіонал, який відмінно виконує всі накази керівництва. Скільки інших голлівудських героїнь схожі на Кларису?

У клубі тільки хлопчики

Коли агент Старлінг вперше приходить на зустріч з Лектером у лікарні для душевнохворих злочинців, режисер Демме майстерно переміщує глядача від документально-реалістичного світу ФБР у світ моторошних фантазій, детективний трилер раптом трансформується у фільм жахів.

Клариса Старлінг постійно опиняється під пильним “чоловічим поглядом” – фільм досить красномовно порушує тему об’єктивації жінки

Лектер лякає глядача ще до того, як з’явиться на екрані. Та Гопкінс перевершує будь-які очікування – нерухома, як у статуї, поза, по-зміїному примружені очі, заворожуючи співучий голос.

Б’юся об заклад, кожен, хто вперше дивиться цю сцену, мріє, аби скло між ним та Старлінг було на кілька сантиметрів товстіше.

Лектер так захоплює увагу, що одразу й не помічаєш, яким самовдоволеним та інфантильним занудою він є насправді. Це – сноб, який хизується своїм тонким смаком до вишуканих вин і дорогих черевиків, але поводиться, як вередливий школяр, який з усіх сил намагається вивести вчительку із себе.

Рольова модель

Старлінг не звертає на ці випади уваги. На хтиві зауваження та брудні натяки вона незмінно відповідає: “Це мене не цікавить, докторе”. Вона заявляє Ганнібалу, що його поведінка не надто відрізняється від божевільного Міггса із сусідньої камери, який жбурнув у неї спермою.

І вона має рацію. Чоловічий шовінізм Лектера, можливо, й виявляється в більш витонченій формі, ніж у його співкамерника, але Демме і Таллі не залишають у глядача сумнівів, що Лектер більше схожий на Міггса, ніж йому хотілося би вважати.

Масні жарти і хтиві випади властиві не лише в’язням-психопатам. Фільм робить помітний акцент на тому, що на своєму професійному шляху Старлінг доводиться не раз стикатись із сексуальним домаганням. Згадати хоча б зустріч з улесливим ентомологом доктором Чілтоном, до якого вона прийшла на консультацію.

У фільмі чимало кадрів, які демонструють недвозначні погляди чоловіків услід дівчині, коли вона займається бігом або просто проходить повз. “Мовчання ягнят” – це фільм, в першу чергу, про те, що відчувають жінки під цим особливим “чоловічим поглядом”.

І отже цілком невипадково Буффало Білл починає свої серійні вбивства зі стеження за своєї сусідкою, а в кульмінаційний момент стрічки спостерігає за агентом Старлінг в окуляри нічного бачення.

Режисеру Джонатану Демме дивним чином вдається створити неперевершений за своєю напруженістю трилер і водночас глибокий феміністичний нарис про об’єктивацію жінки в чоловічому світі.

Демме недвозначно дає зрозуміти, наскільки ізольовано почувається Клариса в чоловічому світі ФБР, і це почуття самотності змушує глядача співчувати їй дедалі більше

Найбільш порядним чоловіком у фільмі виявляється бос Старлінг агент Кроуфорд, майже єдиний, хто не намагається затягти її в ліжко, попри хтиві припущення доктора Лектера.

Але уникнути сексизму не вдається навіть йому. Після огляду тіла останньої жертви Буффало Білла Старлінг дорікає шефу за її приниження перед місцевими шерифами. “Для копів ви – зразок для наслідування”, – пояснює вона. В наступному кадрі Клариса опиняється в Музеї природної історії в оточенні скелетів динозаврів – можливий натяк на те, що хоча Кроуфорд й виглядає прогресивним на тлі інших чоловіків, в порівнянні з агентом Старлінг він – все ж таки динозавр.

Спроба започаткувати нову добу розумних, незалежних і сильних голлівудських героїнь, на яку зробили ставку Демме та його команда, з тріском провалилася. Публіка звела на п’єдестал популярності маніяка-вбивцю, чий образ глибоко вразив її уяву.

А динозаври-жіноненависники й досі бродять світом. Агент Старлінг повертається у “Ганнібалі”, але її образ – такий убогий, що Демме, Таллі і Фостер разом відмовилися від проекту.

Фостер у спортивному костюмі замінили на Джуліанну Мур у вечірній сукні з величезним декольте, яка замість того, щоб чинити Ганнібалу опір, захопилася ним так само, як і решта нас. Шкода.

Цілком зрозуміло, чому кровожерливий канібал Хопкінса очолив список найвидатніших кінолиходіїв, за версією Американського інституту кіно. Але для суспільства було б корисніше, якби героїня Джуді Фостер стала би не менш популярною за доктора Лектера.

Сьогодні ми майже щодня бачимо на екрані чергову версію Ганнібала Лектера, але Клариса Старлінг у нас – тільки одна.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

30 років “Мовчанню ягнят”. Хто був прототипом Ганнібала Лектера і чому людожер вчив агента Старлінг

Найуспішнішому голлівудському трилеру “Мовчання ягнят” про канібала доктора Лектера виповнилося 30 років. Фокус розповідає передісторію створення фільму.

Свій найстрашніший фільм і наймоторошного лиходія Голлівуд випустив у 1991 році. Назва “Мовчання ягнят” (The Silence of the Lambs) дуже символічна. У біблійній міфології агнець — це Христос, а в фільмі розмова про забій ягнят виглядає як жертвоприношення. Вперше в історії картина оспівала людожера. Захопленню публіки не було меж. Постановка удостоєна пʼяти престижних премій “Оскар”: “Кращий фільм”, “Краща чоловіча роль” (Ентоні Гопкінс), “Краща жіноча роль” (Джоді Фостер) і т. д. До всього цього — тотальне визнання критиків і касовий рекорд: при бюджеті $19 млн збори склали $272 млн. Ганнібал Лектер також очолив список 100 лиходіїв Американського інституту кіномистецтва. Розберемо, з чого складався цей успіх.

Прототип доктора Лектера

Томас Гарріс, журналіст та автор роману, за яким зняли “Мовчання ягнят”, після отримання філологічної освіти жив у Європі. Потім повернувся в США і кілька років працював у кримінальній хроніці Associated Press, строчив для таблоїдів і вивчав психологію, особливо систему фрейдиста Еріка Берна, чия книга “Ігри, в які грають люди” (1964) про трансактний аналіз (три основні его-стани — дорослий, батько, дитина) розійшлася тиражем 5 млн екземплярів. Гарріс же в 1967 році написав книгу-посібник про трансактний аналіз “Я оʼкей — ти оʼкей”, яка була продана тиражем 15 млн примірників — у нього виявився талант писати бестселери.

У 1975-му журналіст створює свій перший художній трилер “Чорна неділя”, де в центрі історії — американський терорист вʼєтнамського походження, який мріє підірвати стадіон під час Суперкубка. Автор відштовхнувся від подій, що сталися в Мюнхені на Олімпійських іграх 1972 року, коли внаслідок теракту загинули 11 ізраїльських атлетів. А вже в 1981 році у Гарріса виходить роман “Червоний дракон”, де вперше зʼявляється Ганнібал Лектер, який зʼїв девʼятьох осіб — останній, флейтист, фальшиво грав. Звучання оркестру, на думку доктора, від цього покращилося — такий у нього своєрідний чорний гумор. У “Драконові” Гарріс вперше використовує сюжетний хід, коли слідчий звертається до одного маніяка — Ганнібала, — щоб той допоміг спіймати іншого серійного вбивцю.

Роман “Мовчання ягнят” вийшов у 1988-му і незабаром був екранізований. Гарріс використовував безліч прототипів для Лектера. Головний серед них — мексиканський хірург Альфредо Баллі Тревіно. У 1964 році 24-річний Гарріс відправився в Мексику брати інтервʼю засудженого до смертної кари психопата Дайкса Ескʼю Сіммонса, який убив трьох підлітків. Незадовго до цього Сіммонс отримав кульове поранення під час спроби втекти, від якого б помер, якби йому не надав допомогу доктор Тревіно. Гарріс вирішив поговорити з рятівником. Однак вже через пʼять хвилин той почав сам розпитувати журналіста про Сімонса, його жертв, мотивації і прочитав цілу лекцію про мистецтво мук.

Вражений Томас із подивом дізнався в охорони, що той зовсім не тюремний лікар, як він думав, а вбивця, який після сварки зі своїм другом і коханцем вбив останнього, розрізав на дрібні шматочки і поховав у коробці. Смертну кару йому замінили на 20 років увʼязнення. Тревіно вийшов на свободу в 1981 році й прожив ще 18 років. Гарріс же завдяки цьому знайомству зробив оригінальний сюжетний хід: маніяк-психіатр Лектер не тільки допомагає агенту ФБР Кларіс Старлінг знайти серійного вбивцю, але надає їй психотерапевтичну допомогу, в якій, як ми памʼятаємо, Томас був докою.

Жінка-слідчий: Кларіс Старлінг

Кларіс — агентка-початківиця ФБР. У цьому царстві чоловіків її не сприймають як фахівця, а всіляко підбивають або заграють. Вона сирота, в дитинстві опинилася у родичів на фермі. Її там з розуму зводили ягнята, які кричали перед забоєм. Кларіс Старлінг зізналася Лектеру, що втекла з ферми, коли вночі її розбудили ці крики. Вона вирішила врятувати тварин, але ягнята не розбігалися, а нести навіть одного їй, маленькій, було важко. До сих пір вона прокидається ночами, чуючи ці крики.

Старлінг відверто ділиться з Лектером в обмін на підказки: хто маніяк на прізвисько Буффало Білл? Остання його жертва — дочка сенатора Кетрін, яку він викрав, але вона була ще жива. “Коли врятуєте Кетрін — ягнята замовкнуть”, — робить терапевтичний висновок Лектер.

Старлінг розумна, старанна, ввічлива, терпляча. Всі ці якості імпонують Ганнібалу, який не терпить тупості та хамства — за них він запросто вбити може, в його випадку це не фігура мовлення.

Дівчина-детектив у виконанні Джоді Фостер сама нагадує ягня: великі, розкриті очі на круглому миловидному обличчі. Вона немов персонажка аніме. Але все це не завадило Кларіс Старлінг самостійно проникнути в житло маніяка. У темряві підвалу садист нишпорив в окулярах нічного бачення, Старлінг стріляє на звук курка і не промахується. Так до трилера додалися елементи вестерну.

Маніяк-кравець — Буффало Білл

Маніяка, який здирає з мертвих жінок шкіру, оперативники прозвали Буффало Білл — за іменем мисливця, який застрелив більше 2 тисяч бізонів — тут проводиться та ж лінія із забоєм худоби.

Справжнє імʼя злочинця Джеймс Гамбія (актор Тед Левін). Він — кравець, цьому ремеслу колись навчився у вʼязниці. Гамбія — транссексуал і марить стати дамою, але йому відмовили в зміні статі: як особистість з психопатологічними відхиленнями він не в змозі пройти обовʼязковий психологічний тест.

Колись він був на психотерапевтичному сеансі у Ганнібала, й останній здогадався, хто вбиває жінок. Гамбія з їх шкіри шив одяг і, одягаючись в нього, уявляв себе жінкою. Цей момент трансформації він сприймав поетично, як перетворення з гусені на метелика. Тому розводив вдома метеликів, а своїм жертвам вкладав у рот лялечки метелика. Його образ Гарріс “сконструював” із чотирьох реальних злочинців.

Ганнібал Лектер, канібал-психотерапевт

Ганнібал Лектер — центральний персонаж фільму. Після того, як його зіграв Ентоні Гопкінс у трьох стрічках, британського артиста важко асоціювати з яким-небудь іншим героєм, хоча він знявся в більш ніж 100 картинах.

У чому привабливість цього людожера? З біографії, яку розробив для нього Томас, ми дізнаємося, що він литовський аристократ, матір — італійка. Після загибелі від бомбардування батьків під час Другої світової він із сестрою опинився в руках місцевих мародерів. Ті від голоду зʼїли його сестру, за що вже молодиком він відповів їм сторицею (“Ганнібал: Сходження”, 2006): Гарріс вміло підбирає йому жертв, які не дуже викликають співчуття.

Лектер — блискучий психіатр, естет, який обожнює класичну музику та живопис. У нього витончені манери, він інтелектуал. При цьому патологічно злопамʼятний, жорстокий, чітко виражений садист. Основні особливості: немиготливий погляд блакитних очей і голос, що обволікає. Ентоні Гопкінс потім розповідав, що цю інтонацію він взяв у компʼютера-вбивці HAL 9000 із фільму Стенлі Кубрика “Космічна одіссея 2001 року”. А немиготливий погляд скопіював із відео допитів Чарльза Менсона — глави секти, яка вбила вагітну дружину режисера Романа Поланського, акторку Шерон Тейт.

На момент зустрічі з Кларіс Лектер відбував довічне увʼязнення в закритій психіатричній лікарні. Він вигадав для неї завдання-ребус, щоб вона з натяків і каламбурів розгадувала справжнє імʼя Буффало Білла. В її свідомості він поєднав бажання звільнити чергову жертву маніяка з позбавленням від власної дитячої травми — криків ягнят. При цьому Лектер пізніше спокійно вбив двох охоронців, які мали необережність назвати його худобою. Ні, він сам не може бути жертвою. Він — кат. Але важливий, інтелектуальний, вишуканий і не забуває про свій обовʼязок психотерапевта щодо тих, до кого відчуває симпатію. Тому вже на волі Лектер відразу ж подзвонив Кларіс, і першим його питання було: “Чи замовкли ягнята?”.

• Читайте нас у:
• Читайте у Telegram
• Читайте у Facebook
• Читайте у Twitter

• Теги:
• кіно
• оскар
• мовчання ягнят
• психолог
• література
• Ентоні Гопкінс
• бестселер
• трилер
• транссексуали
• Ганнібал Лектер
• Джоді Фостер
• Кларисса Старлінг
• фільм
• кіноіндустрія
• фільм жахів

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger