Алича: вирощування в саду, обрізка, щеплення

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 червня 2016 🕒 23 хвилини 👀 30246 разів 💬 13 коментарів

• Посадка й догляд за аличею
• Дерево алича – опис
• Посадка аличі
  • Коли садити аличу
  • Посадка аличі восени
  • Як посадити аличу навесні
  • Догляд за аличею навесні
  • Догляд за аличею влітку
  • Догляд за аличею восени
  • Обробка аличі
  • Полив аличі
  • Підживлення аличі
  • Зимівля аличі
  • Коли обрізати аличу
  • Як обрізати аличу
  • Обрізування аличі навесні
  • Обрізування аличі влітку
  • Обрізування аличі восени
  • Як розмножувати аличу
  • Розмноження аличі паростю
  • Розмноження аличі кореневими живцями
  • Розмноження аличі щепленням
  • Сорти аличі для Підмосков’я
  • Ранние сорта алычи
  • Средние сорта алычи
  • Поздние сорта алычи
  • Коментарі

  Алича (лат. Prunus cerasifera), або слива розчепірена, або слива вишненосна – вид роду Слива родини Розові, дерев’яниста плодова рослина, що є однією з вихідних форм сливи домашньої. Слово алича прийшло з азербайджанської мови й означає «дрібна слива». Сама рослина родом із Передньої Азії та Закавказзя, в дикому вигляді аличу можна зустріти також на півдні України, в Молдові, на Тянь-Шані, Балканах, у Ірані та на Північному Кавказі. У культурі її вирощують у Росії, в Україні, у Західній Європі та Азії.

  Посадка й догляд за аличею

  • Посадка: у холодній місцевості – навесні, у теплій місцевості краще висаджувати восени.
  • Цвітіння: на початку травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: родючий суглинок.
  • Полив: у середньому – тричі за сезон: після цвітіння, після зупинки росту пагонів і після того, як плоди набудуть належного забарвлення. Витрата води – 1,5-2 відра на кожен рік життя дерева. Молоді рослини поливають 4-5 разів за сезон. У жовтні, якщо осінь буде суха, проводять вологозарядковий полив.
  • Підживлення: один раз на 2-3 роки вносять по 10 кг органіки на 1 м² пристовбурного кола. Мінеральні підживлення потрібні щорічно: перед цвітінням уносять азотні підживлення, а в червні – фосфорні та калійні. Двічі за сезон проводять позакореневе підживлення: у травні – розчином мікроелементів, у червні – таким же розчином, але з додаванням у нього калійного та фосфорного добрива.
  • Обрізування: санітарне й формувальне проводиться навесні, до розпускання бруньок. При гострій необхідності можна провести коригувальне обрізування влітку.
  • Розмноження: кореневими пагонами, щепленням, живцюванням, іноді насінням.
  • Шкідники: бурі плодові кліщі, слизові та жовті сливові трачі, східні та сливові плодожерки, попелиці, підкорові листовійки.
  • Хвороби: дірчаста плямистість (клястероспоріоз), молочний блиск і несправжній молочний блиск, моніліоз (сіра гниль), сумчаста хвороба (кишеньки слив), кокомікоз.

  Дерево алича – опис

  Алича – гіллясте багатостовбурове дерево або чагарник заввишки від 1,5 до 10 м із могутнім корінням і тонкими буро-зеленими пагонами. Листки аличі еліптичної форми, загострені до верхівки. Поодинокі квітки діаметром 20-40 см, білі або рожеві, зацвітають на початку травня – квітуча алича зовні практично не відрізняється від квітучої сливи. Плід аличі – соковиті, округлі, іноді плескаті, іноді видовжені кістянки до 3 см у діаметрі жовтого, зеленого, червоного, рожевого, фіолетового або майже чорного кольору, вкриті легким восковим нальотом. Кісточка подовжена або округла, опукла або плоска, часто погано відділяється від м’якоті. В її ядрі міститься олія, що за своїми якостями не поступається мигдальній. Дозрівають плоди, залежно від сорту, з липня до вересня. Термін життя аличі – 30-50 років.

  Більша частина сортів і гібридів аличі самобезплідна, тобто для того, щоб алича плодоносила, потрібно мати на ділянці не одне, а бодай два дерева, що квітнуть приблизно водночас. І навіть якщо у вас зростає самоплідний сорт аличі, за наявності поруч ще одного аличевого дерева плодоношення буде і стабільнішим, і ряснішим.

  Алича є родичкою таких культур, як слива, абрикос, персик, мигдаль, яблуня, груша, шипшина, глід, мушмула, ірга, кизильник, айва, горобина й аронія. Алича – культура пластична, невибаглива, а проте вона не така популярна серед садівників-любителів, як її інші родичі. Раніше аличу вирощували тільки в теплій місцевості, але завдяки роботі селекціонерів, які схрестили аличу зі сливою китайською, з’явився гібрид, наділений більш високою зимостійкістю – слива російська, або алича гібридна. Цей гібрид стабільно врожайний, він вступає в плодоношення на 2-3 роки раніше, ніж несхрещена алича, стійкий до хвороб і шкідників та посухи.

  Ми розповімо вам, як виростити аличу в своєму саду, чим підживити аличу, щоб стимулювати її рясне плодоношення, як обробляти аличу від хвороб і шкідників, як прищепити аличу на сливову підщепу, і подамо багато іншої інформації, яка допоможе вам добре орієнтуватися в таких питаннях, як посадка і догляд за аличею.

  Посадка аличі

  Коли садити аличу

  У районах із теплим кліматом алича восени приживається краще, ніж навесні, а в місцевості з холодними зимами надійніша весняна посадка. Купуйте для посадки однорічні саджанці аличі, вирощені у вашому регіоні. Саджанці з відкритою кореневою системою потрібно висаджувати негайно, а ті, у яких коріння в контейнері, можуть і почекати.

  Виберіть для аличі відкриту сонячну ділянку, захищену від холодних вітрів, найкраще на похилому схилі північної, західної або північно-західної експозиції. У дерев, що ростуть із південної сторони будівель, які захищають їх від вітрів, вища врожайність, а плоди більші і солодші. Найкращий ґрунт для аличі – родючий суглинок. Оскільки коренева система аличі розташовується в основному на глибині 30-40 см, це дерево варто садити на ділянках, де ґрунтові води залягають на глибині не менше 1 м.

  Посадка аличі восени

  В кінці вересня, за тиждень-два до посадки, викопайте яму завглибшки 40-60 см та діаметром від 60 до 100 см і засипте її на 2/3 ретельно перемішаною сумішшю ґрунту, 15-20 кг перегною й 1 кг нітрофоски. Якщо ґрунт на ділянці має кислу реакцію, додайте в ґрунтосуміш доломітового борошна, крейди або вапна, а якщо лужний, то потрібно внести в нього гіпс. Окрім того, в глинистий ґрунт слід додати трохи торфу і піску, а в піщаний – трохи дернової землі. Якщо ви садите кілька дерев, дотримуйтесь між ямами відстані 2-4 м, залежно від того, якою буде крона у дорослого дерева висаджуваного вами сорту аличі.

  У день посадки із залишків ґрунтосуміші сформуйте на дні ями горбик, встановіть на нього саджанець, коріння якого попередньо опустіть у глиняну бовтанку з додаванням Гетероауксину, що стимулює коренеутворення, після чого засипте яму ґрунтом так, щоб коренева шийка щепленого саджанця опинилася на рівні поверхні. Кореневласні саджанці можна садити і з заглибленням кореневої шийки.

  Після посадки аличу поливають, а коли вода вбереться, пристовбурні кола слід замульчувати.

  Як посадити аличу навесні

  Алича навесні висаджується в ґрунт до початку сокоруху, тому приготувати ями під саджанці і заповнити їх живильною ґрунтосумішшю краще заздалегідь, ще з осені.

  Дуже важлива передпосадкова підготовка саджанців: ті з них, чия коренева система перебуває в контейнері, перед звільненням із нього потребують рясного поливу. У саджанців із відкритою кореневою системою потрібно видалити всі гнилі і засохлі корінці та помістити їх на добу в відро з водою для набубнявіння коренів. Перед посадкою відкрите коріння занурюють у глиняну бовтанку з коренеутворювачем.

  Весняна посадка аличі здійснюється в тому самому порядку, що й осіння.

  Догляд за аличею

  Догляд за аличею навесні

  Якщо взимку сніг випав рясно, то в кінці березня або на початку квітня потрібно прорити в ґрунті канавки для відведення зайвої талої води. Стовбур аличі та скелетні гілки очищають від відмерлої кори і промивають трипроцентним розчином мідного купоросу. У квітні здійснюють санітарне і формуюче обрізування аличі, перекопування ділянки навколо неї, посадку саджанців, внесення азотних добрив, профілактичну обробку від шкідників і хвороб, видалення прикореневої парості та щеплення живців.

  Якщо зима була без снігу, а весна без дощів, проводять весняний вологозарядковий полив дерев. Трохи пізніше аличу по бутонах обприскують розчином мікроелементів.

  У травні вам, можливо, доведеться здійснювати заходи щодо захисту дерев від поворотних весняних заморозків. У цей же час аличу підживлюють комплексними мінеральними добривами.

  Догляд за аличею влітку

  Алича влітку потребує регулярних поливань, після яких у пристовбурних колах розпушують ґрунт на глибину 8-12 см, одночасно знищуючи бур’яни. Майте на увазі, що молоді дерева вимагають більше вологи, ніж дорослі.

  Ведіть нещадну боротьбу зі шкідливими комахами та грибками, прищипуйте кінці пагонів, які можуть не визріти до кінця вегетації.

  Якщо очікується великий урожай, подбайте про встановлення підпор заздалегідь. Через місяць після першого позакореневого підживлення проведіть друге, яке, крім мікроелементів, має містити фосфор і калій.

  Плодоносна алича в серпні годує свої плоди і закладає генеративні бруньки на наступний рік, тому потребує вашого догляду сильніше, ніж в інші літні місяці. Видаляйте бур’яни, розпушуйте ґрунт у пристовбурних колах, зволожуйте ґрунт на глибину залягання коренів, підживлюйте аличу органічними добривами – розчином відра коров’яку в 7-8 відрах води або пташиного посліду в пропорції 1:20. Якщо органічних добрив немає, внесіть фосфорно-калійні мінеральні добрива.

  Догляд за аличею восени

  Після зняття ягід, у кінці вересня, коли почне жовтіти листя, внесіть у ґрунт під перекопування органічні та мінеральні добрива. Перед масовим падолистом проведіть підзимній вологозарядковий полив аличі на глибину 40-60 см. Якщо ви намітили посадку саджанців, постарайтеся зробити це в першій декаді жовтня, поки верхній шар ґрунту ще не промерз.

  Після посадочних робіт починається підготовка дерев до зимівлі: кора аличі очищається від відмерлих частинок, після чого можна братися до побілки вапном штамбів і основ скелетних гілок. Якщо на деревах є дупла, їх закладають, видаляють прикореневу парость. Опале листя, очищення кори й інші рослинні залишки слід зібрати і спалити.

  Обробка аличі

  Чим обробити аличу? Із профілактичною метою в квітні аличу обприскують від шкідників, грибкових, вірусних і бактеріальних хвороб одновідсотковим розчином мідного або двовідсотковим розчином залізного купоросу. Однак спочатку переконайтеся, що сокорух ще не почався, інакше ви можете спалити бруньки, що саме розкриваються. Таку саму профілактику потрібно провести і восени, після падолисту, щоб знищити хвороботворні мікроорганізми і комах-шкідників, що влаштувалися на зимівлю в тріщинах кори або в ґрунті пристовбурного кола.

  Полив аличі

  Алича – рослина посухостійка, але волога потрібна і їй. В середньому, за відсутності природних опадів, дорослу аличу поливають тричі за літо – після цвітіння, після зупинки росту пагонів і після того, як плоди набудуть належного сорту забарвлення. У жовтні проводять вологозарядковий полив аличі під зиму. Якщо після безсніжної зими настає суха весна, то потрібно полити аличу в травні. На кожну дорослу рослину в один сеанс поливу витрачають по 1,5-2 відра води на кожен рік життя. Молоді деревця поливають частіше – 4-5 разів за сезон.

  Підживлення аличі

  Коли і як удобрювати аличу? Органіку в пристовбурні кола аличі вносять восени з розрахунку 10 кг на м², але роблять це не частіше ніж один раз на 2-3 роки. Мінеральні добрива потрібні рослині щорічно: навесні, перед цвітінням, у пристовбурні кола вносять азотні добрива, а влітку, в червні, калійні та фосфорні. Приблизна норма витрати азотних добрив (сечовини, наприклад) – 15-20 г на м², калійних (сірчанокислого калію) – 15-25 г/м², а фосфорних (суперфосфату) – 40-50 г/м². Окрім кореневих підживлень, двічі за сезон проводять некореневі: перше, що складається з розчину мікроелементів, проводять у травні, друге, того ж складу – в червні, але в нього додають фосфорні та калійні добрива.

  Зимівля аличі

  Доросла алича зимує без укриття, молоденькі саджанці потребують лише високого підгортання штамба й обов’язкового мульчування пристовбурного кола товстим шаром торфу, перегною або компосту. Не завадить мульча і дорослим деревам. Коли випаде сніг, не полінуйтеся підгорнути снігом стовбури дерев і накидати його заметом у пристовбурні кола – під таким укриттям аличі не страшні ніякі морози.

  Обрізування аличі

  Коли обрізати аличу

  Професіонали і досвідчені любителі вважають, що найкращий час для обрізування аличі – весна. До початку набубнявіння бруньок, у березні-квітні, можна провести санітарне обрізування і формування аличі, оскільки в цей час ще немає сильного сокоруху. Якщо ви не встигли цього зробити, і бруньки вже почали розкриватися, краще перенести обрізування на наступну весну.

  Іноді аличу обрізають улітку, але це обрізування має бути незначним і коректуючим.

  Як обрізати аличу

  Які існують види обрізування? Санітарне, проріджуюче, формуюче й омолоджуюче. Санітарне обрізування проводиться для того, щоб звільнити дерево від не потрібних йому гілок. Проводити його можна за потреби в будь-яку пору року, крім зими. Проріджуюче обрізування зазвичай роблять навесні або влітку, щоб позбавити крону загущующих гілок і пагонів, котрі не дають сонячним променям змоги проникати до плодів, що зріють у гущі. Формуюче обрізування крони сприяє гарному утворенню і дозріванню плодів, окрім того, за деревом із правильно сформованою кроною легше доглядати, воно живе довше і рідше хворіє. Омолоджуюче обрізування аличі допоможе вчасно замінити старі гілки на нові і тим самим продовжить життя рослині.

  Обрізування аличі навесні

  Аличу можна формувати у вигляді дерева з чашоподібною кроною й у вигляді куща. Недостатньо зимостійкі сорти аличі краще вирощувати кущем: саджанець обрізають на висоті 15-30 см від поверхні ділянки. 5-6 гілок на останньому відрізку вкорочують до півметра і за допомогою відтяжок розводять їх у позицію, максимально близьку до горизонтальної – в такому положенні їх легше взимку тримати під снігом, а отже, їм не загрожує обмороження та тривале і хворобливе відновлення після зими, тому ви цілком можете розраховувати на гарний урожай.

  Висота штамба аличі може бути 40-50 см – при такій висоті нижні скелетні гілки аличі взимку захищені снігом. Але деякі садівники воліють формувати штамб заввишки 80-120 см, мотивуючи це тим, що у дерев із низьким штамбом під час осідання заметів і танення снігу деформуються й ламаються дрібні гілки, і на дереві залишаються рани. Тобто вам доведеться самим вирішувати, якої висоти штамб доцільніше формувати в аличі в умовах вашого клімату.

  Найкраща форма крони для аличі, вирощуваної деревом – розріджено двоярусна. Крону аличі формують у формі чаші, як крону сливи, залишаючи 5-7 основних гілок, а решту вирізаючи на кільце. У перший рік вище штамба залишають тільки 3 гілки, розташовані по стовбуру на відстані 15-20 см одна від одної, причому ті, які відходять від стовбура під кутом 45-60º, а між собою утворюють кут приблизно 120º. Протягом ще кількох років додавайте до вже наявних гілок нові з такими самими характеристиками. За 2-3 роки формування крони завершують, і верхівку провідника обрізають урівень із третьою скелетною гілкою.

  Навесні, в кінці березня або на початку квітня, крім формування крони у молодих дерев, проводять санітарне і проріджуюче обрізування дорослих рослин – вирізують на кільце однорічні гілки, що загущують крону, видаляють сухі і поламані пагони та гілки. Зі вступом аличі в плодоношення зростання її пагонів істотно сповільнюється, і роботи з обрізування у вас стане менше.

  Обрізування аличі влітку

  Гілки в аличі перші два роки виростають до півтора, а то й до двох метрів, тому їх доведеться вкорочувати до 60-80 см, але це краще робити влітку, оскільки в місцях зрізу починається посилений ріст гілок. Після літнього обрізування з бічних бруньок почнуть розвиватися нові плодоносні гілки.

  Обрізування аличі восени

  Восени аличу не обрізають, оскільки це сильно послаблює рослину перед зимою. За потреби можна видалити сухі та поламані пагони після того, як пройде падолист, і дерево ввійде в період спокою. Не забудьте обробити зрізи великих гілок садовим варом.

  Розмноження аличі

  Як розмножувати аличу

  Деякі форми аличі розмножуються кісточками, але частіше використовують вегетативні способи – розмноження кореневими пагонами, живцювання і щеплення. Розмножувати кореневласні саджанці можна паростю, кореневими або зеленими живцями, але зелене живцювання вимагає спеціальної установки, що виробляє туман, тому ми на ньому зупинятися не будемо, як і на насіннєвому способі. При насіннєвому способі розмноження аличі сортові ознаки батьківської рослини у сіянців не зберігаються. Не використовують насіннєвий спосіб і для вирощування підщеп, оскільки при розмноженні аличі щепленням у якості зимостійких підщеп краще брати саджанці сливи таких сортів, як Ренклод колгоспний, Волзька красуня, Євразія 21, Угорка московська, а також саджанці тернослива, абрикоса, повстяної вишні та терну.

  Розмноження аличі паростю

  Цей спосіб найпростіший у виконанні. Найкращий матеріал – парость, яка перебуває на віддалі від материнської рослини, оскільки у таких пагонів добре розвинена коренева система, на відміну від тих, що ростуть близько до дерева або куща. Відкопайте напровесні місце, де пагін відходить від кореня дерева, і повідрубуйте материнське коріння, відступивши по ньому в бік дерева 15-20 см. Місце зрізу на корені дерева має бути рівним, і не забудьте обробити його садовим варом, перш ніж закопати.

  Викопану парость, якщо вона розвинена, висаджують на постійне місце. Якщо ж відросток невеликий і слабкий, посадіть його в гарно удобрений пухкий ґрунт на дорощування, а коли зміцніє і підросте, пересадіть на заплановане місце.

  Розмноження аличі кореневими живцями

  Кореневі живці заготовляють напровесні або восени з найурожайніших дерев. Коріння молодих дерев відкопують на відстані 70-100 см від стовбура, у дорослих – на відстані 1-1,5 м. Викопують корені завтовшки 5-15 мм і нарізають із них живці завдовжки близько 15 см. Якщо ви заготовляєте кореневі живці восени, складіть їх у ящик із тирсою і зберігайте до весни при температурі 0-2 ºC. Навесні, на початку травня, живці висаджують у пухкий ґрунт таким чином, щоб верхній кінець виявився заглибленим на 3 см, а нижній ще глибше. Відстань між відрізками кореня в ряду дотримують у межах 8-10 см. Ділянку з посадкою накривають плівкою, а в сонячні дні ще й мішковиною. Ґрунт підтримують у злегка вологому стані. За місяць плівку можна буде зняти. Дорощують саджанці з кореневих живців перед посадкою на постійне місце один-два роки.

  Розмноження аличі щепленням

  Для здійснення розмноження цим способом необхідно мати сортовий живець у якості прищепи і підщепу – рослину, на яку здійснюватиметься щеплення. Підщепи можна виростити з парості або з кісточки. Як вирощувати саджанці з парості, ви вже знаєте. А виростити підщепу з кісточки сливи або терну можна, посадивши їх у вологий і пухкий ґрунт у кінці вересня. Навесні ділянку з посівом злегка боронують, а в травні з’являються сходи, які все літо поливають, а ґрунт навколо них розпушують і прополюють. Підщепи з кісточки будуть готові до щеплення влітку, в липні або серпні наступного року, коли в деревах активний сокорух.

  Щепи нарізають у день щеплення з гілок завдовжки 30-40 см, не коротші. Щеплення здійснюють кількома способами: в Т-подібний розріз, вприклад, способом поліпшеного копулювання, за кору і в розщіп.

  Перед окуліруванням підщепи поливають для стимуляції сокоруху, а штамб протирають від пилу вологою губкою. У щеп видаляють усе листя, залишаючи тільки відрізки живців завдовжки 5 мм, після чого бруньку з таким живцем зрізають гострим ножем разом зі смужкою кори завдовжки близько 3 см і завширшки не менше 5 мм. На підщепі, вище рівня ґрунту на 3-4 см, роблять Т-подібний надріз, акуратно відгинають на перетині короткого і довгого розрізу кору і вставляють під неї щиток (бруньку зі смужкою кори), після чого кору щільно притискають до деревини і місце щеплення обв’язують скотчем або ізоляційною стрічкою так, щоб саму бруньку із залишком живця не було закрито.

  Найчастіше використовують окулірування вприклад, оскільки це простіше у виконанні і дає незмінно добрий результат. Спосіб поліпшеного копулювання гарний тоді, коли живець і підщепа однакової товщини. Якщо підщепа товща за прищепу, рекомендуються способи щеплення в розщіп і за кору.

  Хвороби аличі

  Хвороби і шкідники аличі ті самі, що й у сливи, її найближчої родички, і щоб вчасно їх розпізнати та впоратися з ними, необхідно знати опис усіх шкідливих комах і симптоми кожного захворювання.

  Дірчаста плямистість, або клястероспоріоз, проявляється на листках рослини бурими плямами з темною облямівкою. Уражені тканини випадають, утворюючи в листі дірки. Дрібні брудно-червоні цятки, з’являючись на плодах, деформують їх. Гілки теж вкриваються червоними плямами, під якими розтріскується кора, а з тріщин починає виділятися камедь.

  Заходи боротьби. Знищуйте всі рослинні залишки, не залишайте їх під деревами на зиму. Лікування аличі: в фазу забарвлення бутонів, після закінчення цвітіння і ще раз через два тижні обробіть аличу одновідсотковою бордоською рідиною або препаратом Хом відповідно до інструкції. Якщо ви маєте справу з ураженням, проведіть ще одну обробку за три тижні до збору врожаю. В якості профілактики від захворювання навесні, до розпускання бруньок, аличу обприскують тривідсотковим розчином залізного купоросу. Не давайте кроні загущуватися, своєчасно проводьте проріджуюче обрізування.

  Молочний блиск і несправжній молочний блиск виглядають як сріблястий наліт на листках аличі. Несправжня форма хвороби і справжній молочний блиск мають різну природу: перше захворювання є наслідком підмерзання аличі взимку, і при гарному догляді, поливі і добриві дерево відновиться упродовж від року до трьох. Справжній молочний блиск – грибкове захворювання, що глибоко проникає в деревину аличі і викликає стовбурову гниль. Листя до середини літа стає бурим, алича сохне.

  Заходи боротьби. У боротьбі з грибковим захворюванням уражена гілка аличі підлягає негайному видаленню і знищенню, зріз обробляють одновідсотковим розчином мідного купоросу, а після цього – садовим варом. Із профілактичною метою проводять весняне й осіннє обприскування аличі мідьвмісними препаратами, усі спили і зрізи обробляють садовим варом, а штамб дерева і скелетні гілки – вапном.

  Моніліоз, або сіра гниль, укриває поверхню плодів сірими подушечками, що містять спори грибка. Пагони і гілки буріють і в’януть, ніби обпалені, на корі утворюються нарости.

  Заходи боротьби. Здорові плоди заражаються моніліозом від хворих, що висять із ними на одній гілці, тому хворі плоди потрібно негайно обривати і спалювати, як і уражені сірою гниллю пагони. До початку розпускання бруньок проведіть обробку аличі тривідсотковою бордоською сумішшю, а перед розкриттям квіток і відразу після цвітіння – замінниками бордоської рідини такої самої дії.

  Сумчаста хвороба, або кишеньки слив – грибкове захворювання, при якому кістки в плодах не формуються, а самі плоди розростаються, деформуються і вкриваються борошнистим нальотом. М’якоть у хворих плодів зморшкувата і зеленувата. Уражені пагони викривлюються і роздуваються.

  Заходи боротьби. Хворі пагони і плоди аличі видаляють і спалюють. Із профілактичною метою аличу обробляють, як від моніліозу.

  Кокомікоз проявляється на початку літа дрібними червонувато-коричневими цятками на верхній стороні листя, які з розвитком хвороби зливаються одна з одною. На споді листків з’являється борошнистий рожевий наліт. Листя жовтіє і передчасно опадає, плоди припиняють розвиток і сохнуть.

  Заходи боротьби. Збирайте і знищуйте опале листя і плоди. Напровесні, до початку сокоруху, і восени після падолисту обробіть аличу та пристовбурні кола Хомом або одновідсотковою бордоською рідиною.

  Шкідники аличі

  Найчастіше аличу вражають такі шкідники зі світу комах:

  Бурий плодовий кліщ – від його діяльності листя аличі стає бурим і опадає, сповільнюється процес закладки бруньок майбутнього врожаю.

  Заходи боротьби. Очищайте стовбур аличі від омертвілої кори, до набубнявіння бруньок, під час набубнявіння і в період бутонізації обробіть дерево препаратами Карате або Фуфанон.

  Слизистий трач поїдає листя, залишаючи тільки жилки.

  Заходи боротьби. Збирайте восени з ділянки і знищуйте рослинні залишки аличі. У липні або на початку серпня, коли відроджуються личинки трача, обробіть аличу Фуфаноном або Новактіоном.

  Жовтий сливовий трач – гусінь цього шкідника об’їдає м’якоть плоду і виїдає кісточку. Молоді личинки пошкоджують зав’язі.

  Заходи боротьби. Дорослі особини трача потрібно збирати вручну або струшувати їх із дерева на підстелену плівку. Перед цвітінням і після нього обприскати дерево Фуфаноном або Новактіоном.

  Східна плодожерка прогризає ходи в молодому пагоні, а діставшись до здерев’янілих ділянок, перебирається на інший. Пошкоджені пагони сохнуть і ламаються. Пошкоджує гусінь і м’якоть плодів.

  Заходи боротьби. Дерева відразу після цвітіння і після збору врожаю обробляють розчином 500-700 г куховарської солі в 10 л води. На обробку дорослого дерева знадобиться приблизно 7 л розсолу, на обробку молодого – 1,5-2 л.

  Сливова плодожерка проникає в плоди, закриваючи вхідний отвір павутиною зі шматочками м’якоті. Гусінь з’їдає м’якоть молодих плодів і м’яку кісточку, у зрілих плодів вона кісточку не пошкоджує, обмежуючись об’їданням м’якоті і заповнюючи свої ходи екскрементами. Плоди, в яких живе гусінь сливової плодожерки, стають фіолетовими і швидко обпадають.

  Заходи боротьби. Знищуйте опале листя і плоди, очищайте аличу від мертвої кори, обробляйте аличу інсектицидами.

  Сливова попелиця живиться клітинним соком листя і молодих пагонів аличі, в результаті листя згортається, жовтіє й опадає. Зсихаються і верхівки пагонів.

  Заходи боротьби. У стадії оголення бутонів дерева обприскують інсектицидами – Карбофосом або Сумітіоном, наприклад. При обробці склад має обов’язково потрапити на спід листя.

  Підкіркова листовійка прогризає ходи в деревині, і від цього можуть загинути не тільки окремі гілки, а й усе дерево.

  Заходи боротьби. Пошкоджені пагони обрізають і спалюють, зрізи обробляють садовим варом.

  Як боротися з аличею

  Слива, вишня й алича дуже часто дають прикореневу парость, з якою необхідно боротися, інакше вона захопить весь сад. Як це робити? Якщо вам не потрібне дерево, що дає парость, спиляйте його, просвердліть у пні кілька отворів якнайближче до сокопровідного шару і залийте в отвори розчин препарату Торнадо або калійно-аміачну селітру. Зверху спил накрийте шматком пластика або плівкою. Через 5-7 днів злегка розсвердліть ці ж отвори і залийте чергову дозу препарату та повторіть цю саму процедуру ще за тиждень. Коли парость загине, не поспішайте викорчовувати пень, переконайтеся, що не залишилося коренів, до яких не встиг дійти препарат, який знищує їх.

  Якщо ви не хочете губити дерево, доведеться боротися з паростю. Деякі садівники рекомендують розкопувати відростки й обрубувати їх у місці відходження від кореня материнської рослини, проте досвід підказує, що краще цього не робити, тому що на місці одного пагона, зрізаного на глибині, виростає два або три. Зрізайте парость на рівні поверхні ділянки, а якщо в пристовбурних колах росте трава, косіть парость разом із травою. Або вирощуйте сорти аличі, що не дають парості.

  Сорти аличі

  Сорти аличі різняться за термінами дозрівання: ранні сорти дозрівають у кінці липня або на початку серпня, сорти середнього дозрівання – в середині серпня, а пізні зріють до кінця серпня або у вересні. За розміром дерев сорти бувають високорослі, середньорослі і низькорослі. За способом запилення – самоплідні і самобезплідні.

  Сорти аличі для Підмосков’я

  Завдяки міжвидовій гібридизації теплолюбну аличу тепер з успіхом вирощують не тільки в Підмосков’ї, а й у більш прохолодних районах. Найкращими сортами для Московської області можна вважати такі:

  • Несміяна – новий ранній морозостійкий самобезплідний сорт із кісточкою, що легко відділяється. Рослина високоросла, розлога. Плоди світло-червоного кольору з щільною волокнистою м’якоттю рожевого кольору, кисло-солодкі на смак;
  • Злато скіфів – середньоурожайний самобезплідний дуже ранній сорт високої зимостійкості. Дерево середньої висоти, крона негуста, але розлога. Плоди вагою до 35 г жовтого кольору з соковитою смачною м’якоттю;
  • Мандрівниця – ранній самобезплідний морозостійкий сорт із невеликими плодами вагою до 27 г, жовтими з червоно-фіолетовим нальотом, з помаранчевою тонковолокнистою солодкою м’якоттю, яка має ніжний аромат. Перевагою сорту є його стабільна врожайність, а недоліком – те, що кісточка погано відділяється від м’якоті;
  • Клеопатра – самобезплідний морозостійкий пізній сорт середнього зросту з ширококонічною кроною. Плоди великі – вагою до 37 г, темно-фіолетові з сизим нальотом. М’якоть червона, хрящувата, щільна, смачна. Кісточка відділяється наполовину;
  • Мара – середньорослий, середньостиглий, стійкий до захворювань зимостійкий сорт білоруської селекції з жовтими плодами вагою до 23 г. М’якоть плодів соковита, солодка.

  Ранние сорта алычи

  До найпопулярніших сортів аличі раннього дозрівання належать:

  • Знайдена – продуктивний і стабільний самобезплідний сорт високої зимостійкості, стійкий до захворювань, з червоно-фіолетовими плодами, великими або середньої величини, що досягають у масі 31 г, з помаранчевою волокнистою малосоковитою м’якоттю;
  • Кремінь – самобезплідний посухостійкий сорт, майже не уражується хворобами, з плодами вагою до 29 г темно-фіолетового кольору з восковим нальотом і червоною щільною малосоковитою м’якоттю з кісточкою, що погано відділяється;
  • Подарунок Санкт-Петербургу – самобезплідний, стабільно урожайний, зимостійкий сорт, що вирізняється здатністю швидко відновлюватися після механічних пошкоджень. Плоди у рослин цього сорту дуже дрібні, масою до 12 г, жовто-помаранчевого кольору зі слабким восковим нальотом і яскраво-жовтою, соковитою, тонковолокнистою м’якоттю, кисло-солодкою на смак. Кісточка від м’якоті відділяється погано;
  • Ярило – дуже ранній сорт із круглими, блискучими плодами червоного кольору, середнього розміру, вагою до 35 г і соковитою, щільною, жовтою м’якоттю чудового кисло-солодкого смаку з кісточкою, що відділяється наполовину;
  • Мономах – урожайний швидкоплідний сорт із фіолетовими плодами вагою до 25 г із солодкою, соковитою, волокнистою м’якоттю червоного кольору і кісточкою, що добре відділяється.

  Средние сорта алычи

  До найкращих сортів середнього терміну дозрівання можна віднести такі:

  • Гек – зимостійкий, стабільно врожайний самобезплідний середньорослий сорт із густою плоско-округлою кроною і великими жовтими плодами масою до 35 г із жовтою і щільною м’якоттю, кисло-солодкою на смак. Кісточка відділяється погано;
  • Сарматка – зимостійкий, стійкий до хвороб самобезплідний сорт із яйцеподібними фіолетово-червоними плодами середнього розміру з жовтою м’якоттю середньої щільності і кисло-солодкого смаку. Кісточка від м’якоті відділяється погано;
  • Сигма – високопродуктивний і зимостійкий сорт із жовтими великими плодами, що досягають ваги 35 г. М’якоть жовта, щільна, кисло-солодка;
  • Рясна – високопродуктивний самобезплідний сорт із плодами вагою до 40 г червоно-фіолетового кольору з восковим нальотом і помаранчевою щільною середньоволокнистою м’якоттю середньої соковитості;
  • Лама – дерево з червоними листками і великими темно-малиновими плодами вагою до 40 г з соковитою, ароматною темно-червоною м’якоттю кисло-солодкого смаку. Кісточка добре відходить від м’якоті. Сорт самобезплідний, але високоврожайний і зимостійкий;

  Поздние сорта алычи

  До популярних сортів аличі, що дозрівають ближче до осені й у вересні, можна віднести такі:

  • Комета пізня – дуже зимостійкий і урожайний сорт із темно-червоними плодами масою до 30 г з ароматною червоною м’якоттю кисло-солодкого смаку;
  • Чук – слабкоросле, самобезплідне дерево з компактною кроною, що дає темно-бордові плоди вагою до 28 г із помаранчевою щільною, ароматною і соковитою м’якоттю кисло-солодкого смаку. Кісточка від м’якоті відділяється погано. Сорт урожайний і стійкий до хвороб;
  • Колоновидна – це зимостійкий гібрид між великоплідною аличею і вишнесливою Гайавата, що вирізняється високим зростом і компактною кроною. Плоди у цього гібрида дуже великі – масою до 40 г, темно-червоні з восковим нальотом і ароматною, соковитою рожевою м’якоттю середньої щільності і приємного смаку;
  • Динна – середньорослий самобезплідний сорт, стійкий до хвороб і шкідників, з дуже великими плодами вагою до 45 г темно-червоного кольору з восковим нальотом і жовтою середньощільною цукристою м’якоттю чудового смаку з найніжнішим ароматом;
  • Золота осінь – середньорослий зимостійкий сорт із веретеноподібною кроною і дрібними золотистими плодами вагою до 20 г, які не обсипаються навіть після падолисту. М’якоть плодів жовта, приємного смаку з мигдальним відтінком.

  Добре зарекомендували себе такі сорти і гібриди аличі: Абрикосова, Скороплідна, Цвітіння, Кубанська комета, Глобус, Амерс, Перлина, Стенлей, Оленька, Пурпурова, Фіолетова десертна, Анастасія, Оленка, Лихни, Президент, Вижен, Улюблена Млієва, Шатер, Кармін, Ветразь, Насалода, Пчельніковська, Сіянець Ракети, Краса Орловщини, Тимірязєвська, Генерал, Аріадна, Кармін Жукова, Рубінова та інші.

  Алича: сорти з фото і описом

  Ще зовсім недавно вирощування аличі в місцях з мінливим кліматом здавалося просто міфом, але вже зараз це не тільки можливо, але й потрібно. Найвищою морозостійкістю має сорт Сіянець Ракети, а найбільшими плодами алича Шатер. Ранні, готові до збирання в кінці липня — початку серпня: Ветразь, Мономах, Несмеяна. Середні, що достигають на початок — середині серпня: Кубанська комета, Чук, Анастасія, Сарматка, кармін Жукова, Абрикосова, Комета пізня, Цвітіння. Досвідчені садівники рекомендують вирощувати в сорти Злато скіфів, скороплідністю, Мару і Колоновидні. З описом кращих сортів аличі або української сливи можна ознайомитися нижче.

  Самі великоплідні сорти аличі, опис

  Смак багатьох фруктів залежить від розміру плодів, те ж саме стосується і аличі. Великоплідні сорти користуються великою популярністю, найкращими з них вважаються :

  шатер

  Дерево маленького росту, швидко досягає потрібно висоти і починає плодоносити вже 4-5 рік життя. Крона округлої форми, густа, росте у напрямку вниз. Плоди великого розміру, їх маса може досягати 40 грам . М’якоть кисло-солодка, жовтого кольору, такі плоди можна їсти в свіжому вигляді і використовувати для заготовок. Середня врожайність одного дерева становить 35 кілограм . Термін дозрівання ранній, морозостійкість висока, крім зимових холодів нирки також переносять весняні заморозки. До мінусів можна віднести самобесплодни і середню стійкість до відсутності вологи.

  знайдена

  Сорт середнього терміну дозрівання, дерево виростає до середніх розмірів, крона густа, округла, злегка плоска. Маса плодів досягає 35-37 грам , м’якоть насиченого жовтого кольору, смак приємний, освіжаючий, кисло-солодкий. Перший урожай дерево може принести вже в 3 роки, а по закінченню деякого часу з одного дерева можна буде зібрати до 40 кілограм смачних плодів. Сорт добре переносить як зимові, так і весняні перепади температур, стійкість до посухи середня. Запилення відбувається за допомогою інших сортів, квітучих в один період з знайдених.

  Сорт, плодоносний в середні терміни. Дерево росте дуже швидко, але при цьому досягає середньої висоти, крона густа, злегка опущена, округла. Плоди важать до 35 грам, колір м’якоті темно-жовтий, смак кисло-солодкий, кісточка відділяється насилу . Призначення такої аличі дозволяє вживати її в будь-якому вигляді. Зимостійкість сорту хороша, то ж саме стосується і врожайності, яка радує високою стабільністю. Запилення перехресне з іншими деревами, що ростуть поблизу аличі.

  Мономах

  Плоди у цього сорту поступаються за розміром іншим сортам і важать всього 25-30 грам , але відмітною особливістю буде чудовий смак, соковитість і легке відділення кісточки. Також така алича має незвичайну форму, що нагадує шапку Мономаха і насиченим, фіолетовим кольором шкірки. Урожай дозріває в ранні терміни, дерево плодоносить щорічно і у великих кількостях.

  Найбільш морозостійкі сорти аличі для центральної і середньої смуги

  Щоб вирощувати аличу в Центральній України потрібно уважно поставитися до морозостійкості сорту. Дерева повинні не тільки добре переживати зимові холоди, а й весняні заморозки, тому що головна загроза нестабільного клімату криється саме в них. Найкращими показниками володіють сорти : Царська, Сіянець Ракети, Володимирська комета і інші.

  Подарунок Дніпру

  Сорт відрізняється хорошою стійкістю не тільки до холодів, але до нестабільних кліматичних умов, рясним опадам і заморозків. Дерево середніх розмірів, з широкою, густою кроною великих розмірів, перші плоди приносить вже на 4 рік життя. Урожайність щорічна. Плоди світло-оранжевого кольору, злегка подовженої форми за своєю вагою досягають всього лише 20 грам . Смак кисло-солодкий, також плоди добре переносять перевезення і можуть використовуватися для різних видів консервації.

  Володимирська комета

  Цей сорт був виведений порівняно недавно, але вже за всіма показниками перевершує багато старих підвиди. Дерево середніх розмірів володіє широкою, але в той же час рідкою кроною. Плоди великих розмірів, округло-овальної форми з загостреним кінцем, колір шкірки бордовий, присутній легкий восковий наліт . М’якоть насиченого, темно-оранжевого відтінку з кисло-солодким смаком. Призначення такої аличі універсальне. Дерево швидко вступає в плодоношення і також швидко нарощує врожайність, збирати стиглу аличу можна вже в середині липня. Морозостійкість дуже висока, то ж саме відноситься і до самоплодності сорти.

  сіянець Ракети

  Сорт відрізняється винятковою морозостійкістю, дерево середніх розмірів може витримати морози до -35 градусів. Крона у дерева густа, розлога. Плоди великі, виростають до 30 грам, колір червоний, форма округла з загостреними кінцями . Урожайність сорту знаходиться на вищому рівні.

  Тімірязєвська

  Сорт отримав свою назву на честь наукового інституту, в якому був виведений. Дерево виростає в висоту не більше 3-х метрів, крона розлога, за своєю формою нагадує конус, листя розташовується дуже рідко. Плоди маленькі, яйцевидної форми покриті тонкою шкіркою світло-червоного кольору. М’якоть дуже смачна і соковита, пухка, волокниста, кісточка відділяється без труднощів. З одного дерева можна зібрати до 30 кілограм плодів , при цьому воно не вимагає складного догляду, добре переносить морози і не уражається грибковими захворюваннями.

  Самоплодние сорти української сливи

  Вкрай незручно вирощувати сорти аличі, що потребують додаткового запилення. Це створює зайві клопоти або доводиться на одній ділянці висаджувати кілька сортів однієї культури, що вкрай незручно для маленьких господарств і тих садівників, які хочуть збирати різноманітні плоди. Найкраще себе зарекомендували такі самоплодние сорти :

  Кубанська комета

  Чудово підходить для вирощування на підсобних господарствах, дерево невисокого зросту щорічно приносить рясні врожаї до 40 кілограм. Плоди з червоною, рум’яної шкірочки і жовтою м’якоттю важать до 28 грам, смак кіло-солодкий , підходять для вживання в свіжому вигляді і для різних видів переробки. Кісточки дуже складно відокремити. Сорт не вимагає додаткового запилення, морози добре переносять як деревина, так і квіткові бруньки. Дерево вимагає своєчасного поливу.

  мандрівниця

  Виступає в ролі запилювачів для інших сортів, але в той же час щорічно приносить урожай до 40 кілограм . Дерево середнього зросту зі звичайною кроною вступає в плодоношення на 3 рік життя, терміни дозрівання середні. Плоди Мандрівниці можуть досягати маси 30 грам , м’якоть забарвлена в темно-жовтий колір, для такого сорту характерний легкий банановий присмак. Морозостійкість висока, також як і стійкість до посухи.

  Самоплодовий сорт чудово підходить для вирощування в умовах середньої смуги України, добре переносить морози і має імунітет до багатьох захворюванням. Дерево, що виростає до 2-3 метрів, носить на собі красиву крону, що нагадує кулю, тому необхідно регулярно проводити формуючу обрізку. Плоди дозрівають на початку липня і можуть висіти, чи не опадаючи до початку серпня . Колір шкірки насичений, жовто-оранжевий, шкірка трохи світліше. Смак приємний, волокнистий, дуже солодкий, такий сорт прекрасно підходить для приготування варення і джемів.

  Кращі сорти для вирощування на дачних ділянках в

  Для того, що б вирощувати аличу в потрібно правильно підбирати сорти, які зможуть перенести мінливий клімат, але в той же час будуть прості в догляді. Найчастіше на дачах зустрічаються :

  колоновидна

  Мабуть, самий незвичайний і компактний сорт аличі. Дерево виростає у висоту до 3-х метрів, в той час як діаметр крони не перевищує 1,5 метрів. Сорт не боїться морозів і дуже швидко відновлюється після промерзання, в той час як інші види починають чахнути і повільно гинути. Плоди дуже великі, їх маса може досягати 40 грам , шкірка насиченого червоного кольору з легким восковим нальотом, не боїться рясних опадів і не схильна до розтріскування. М’якоть смачна, соковита, волокниста.

  рубінова

  Невисока дерево не вимагає до себе складного догляду і чудово адаптується до будь-яких погодних умов. Сорт не страждає від різких перепадів температури і в той же час приносить яскраво-бордові плоди з темно-жовтої, медової м’якоттю. У смаку созревающей в середині літа аличі відсутня кислинка, що дуже приваблює любителів солодких фруктів.

  золото скіфів

  Сорт був виведений в 2005 році і являє собою дерево, що виростає у висоту не більше 3-х метрів з кроною, за формою нагадує широкий конус. Плоди великого розміру відрізняються насиченим, золотистим кольором шкірки . М’якоть дуже солодка, соковита і ніжна. Дерево не боїться різкої зміна холоду на тепло і навпаки, не вимагає до себе тривалого уваги, при цьому сорт Золото Скіфів плодоносить дуже рано і щорічно. Розмір зібраних врожаїв середній, потребує додаткового запилення.

  скороплодная

  Сорт китайської селекції. Дерево маленьке, вже на 2-3 рік життя може принести перший урожай червонуватих плодів середніх розмірів. М’якоть дуже приємна, ніжна і смачна, кісточка легко відділяється , через що такі плоди добре придатні для вживання в свіжому вигляді. Володіє стійкість до морозів і поривчастим вітрам, вимагає посадки поруч дерева запилювачі.

  Досягнення сучасної селекції дозволяють вирощувати аличу не тільки в південних регіонах, а й у Центральній частині України . При бажанні кожен садівник може спробувати виростити у себе на ділянці дерево з чудовими і смачними плодами.

  Алича — кращі сорти плодів. 115 фотографій і докладний огляд всіх властивостей аличі для людини.

  Зараз багато дачників замислюються про те, щоб виростити на своїй ділянці таку рослину як «алича». Це плодове дерево, яке схоже на сливу, але все ж дуже відрізняється від неї. Спочатку воно виростало тільки в Закавказзі і Середньої Азії, місцеві жителі полюбили його за соковитість і солодкий смак плоду.

  До середини 20 століття алича росла тільки на півдні нашої країни, але завдяки українським вченим були виведені сорти, які зараз її можна зустріти на багатьох ділянках центральної України. Розглянемо в статті опис аличі і як її вирощувати.

  Плодова культура алича — стійке до посухи і світлолюбна рослина, що звикли до яскравого сонця. Висота дерева може варіюватися від 8 до 12 метрів. Зазвичай воно живе близько 35 років, але зустрічалися і більш давні дерева.

  Алича невибаглива рослина, стійка до захворювань і пошкоджень. Уже через два роки після посадки, дерево починає приносити плоди, тому що крона росте дуже швидко і з кожним роком врожайність дерева підвищується.

  Стиглі плоди можна збирати в період з кінця липня до початку вересня. Нижче наведені фото аличі різних сортів.

  Вибір сорти аличі

  Зараз алича добре адаптована до клімату центральної України, тому тепер її можна зустріти не тільки на півдні країни. На даний момент виведено безліч сортів аличі. Вони можуть відрізнятися за стійкості до холодів, формою, розміром і кольором плодів від жовтого до фіолетового.

  Великою популярністю користуються сорти з великими плодами. Наприклад, такі сорти Шатер, Гек і Мономах. Сорт Шатер приносить перші плоди через 4 роки після посадки, має великі, жовті плоди і вагою до 40 г, а з одного дерева можна зібрати урожай на 35 кг. Сорт прекрасно переносить заморозки.

  Сорт Гек має темно-жовті плоди трохи меншого розміру, але врожайність теж порадує садівників. Плоди сорту Мономах менше за розміром, але за смаком вони не поступаються. Соковиті фіолетові ягоди мають прекрасний і незвичайним смаком.

  З огляду на клімат нашої країни, у нас дуже часто бувають холодні зими, тому варто розглянути морозостійкі сорти — Володимирська комета, Сіянець Ракети і Тімірязєвська. Перший сорт був виведений порівняно недавно, але вже завоював любов багатьох садівників, завдяки особливій морозостійкості. Це не єдина перевага сорту, він дуже швидко починає приносити плоди, збільшуючи їх з кожним роком.

  Дерева сорту Сіянець Ракети може витримати температуру до -30 градусів, тому цей сорт часто вибирають жителі північних областей. Плоди виростають до 30 г і мають ніжний смак і соковитістю.

  Алича Тімірязєвська була виведена в інституті спеціально для північних регіонів нашої країни. Це маленьке дерево, висотою не більше 3 метрів, приносить до 35 кг врожаю і володіє соковитою м’якоттю і солодким смаком.

  Багато садівники шукають сорти рослини, яке не вимагає додаткового запилення. На допомогу їм прийдуть такі самоплодние сорти як Мандрівниця, Мара і Кубанська комета. Перший сорт може бути обпилювачем для інших дерев. Він щороку приноситиме урожай до 40 кг, а також буде стійкий як до морозів, так і до посухи.

  Дачниками центральної України була виведена Самоплідна і морозостійка алича Мара. Це маленькі деревця близько 3-х метрів, які мають хороший врожайністю, а плоди дозрівають середині липня не опадають аж до вересня.

  Останній сорт не тільки Самоплодность, але і володіє хорошою врожайністю близько 40 кг в сезон, має великі і солодкі плоди.

  У багатьох виникає питання, яка алича краще. Точно відповіді на нього немає, але при виборі сорту, потрібно враховувати наступні моменти. Слід віддати перевагу тому сорту, який більш адаптований до клімату місцевості, де буде рости.

  Також потрібно поцікавитися, через який час дерево почне приносити плоди. Чим раніше це станеться, тим швидше ви отримаєте хороший урожай.

  Якщо ви приїжджаєте на дачну ділянку рідко, то слід вибирати сорти, які невибагливі і не потребують хорошому догляді. Інакше дерево не принесе багато плодів або вони будуть маленького розміру.

  Як вирощувати аличу

  Кращий спосіб посадки аличі — це вкорінення її живцями. Досвідчені садівники радять висаджувати аличу восени, так вона приживеться краще ніж навесні. Краще вибрати держак, який вже був вирощений на територій вашого регіону.

  Важливо правильно вибрати місце для посадки. Це повинен бути ділянка, максимально захищений від вітрів, але в той же час сонячний, щоб дереву вистачало світла. Так рослина буде приносити більше плодів, які будуть володіти солодким смаком і соковитістю.

  Щоб живці аличі легко прийнялися і добре вкоренилися, слід викопати яму близько 50 см і 80 см в діаметрі. Заздалегідь додайте в нього корисні мінерали і добриво для підгодівлі. У глинистий грунт слід додати трохи піску, а в піщану — дернову землю.

  При посадці кількох дерев слід дотримуватися відстань від 2-3 метрів, так як в майбутньому у них розростеться крона, і рослини будуть заважати один одному. Після посадки відразу ж полийте дерево.

  Іноді дачники можуть використовувати поросль, яка з’являється від кісточок, з впали з дерева аличі плодів. Але можна самому виростити саджанці. Після заморозків такі саджанці можна посадити в грунт.

  Як правильно обрізати аличу

  Важливий етап у вирощуванні дерева — образка аличі. Фахівці радять обрізати це дерево навесні, в період з квітня по березень, до того, коли набухнуть бруньки й дерево набере колір. Але якщо ви з якихось причин втратили цей момент і забули обрізати дерево, то не варто це робити після набрякання бруньок, слід перенести цей процес на наступний сезон.

  Проріджувати обрізка позбавляє крону від зайвих гілок, щоб дозволити світлу проникати до майбутніх плодам і не заважати їх розвитку, а також має омолоджуючий ефект, позбавляючи дерево від старих гілок. Можна зробити це влітку, але тоді це скоріше буде коригуюча обрізка, яка незначно вплине на дерево.

  Зазвичай виробляють лікувальну обрізку і позбавляють дерево від зайвих гілок. Цю процедуру можна проводити круглий рік, виключаючи зиму. Обрізають аличу в залежності від форми, яку хочуть надати кроні дерева і морозостійкості цього сорту.

  У стійких до морозу сортів можна залишати гілки достовірніше, що не володіють таким властивостям дерева слід обрізати на висоті 80 см.

  Як доглядати за аличею

  Догляд за аличею виражається в правильному поливі і підгодівлі дерева. Ця рослина стійко до посухи, але її все ж слід поливати кілька разів за літо, при відсутності природних опадів. Восени поливають дерево перед зимовими холодами, щоб волога збереглася в коренях.

  Якщо взимку майже не було снігу, то слід навесні пролити дерево з розрахунком два відра на один рік життя дерева. Підгодовують аличу зазвичай восени, проте можливі й інші варіанти, головне робити це не частіше ніж 3 рази за рік.

  Навесні додають мінерали, щоб сприяти швидкому і гарному цвітінню дерева, зазвичай це сечовина, калійні і фосфорні добрива.

  Молоду аличу поливають трохи частіше, близько п’яти разів за сезон. Зазвичай аличу не приховують на зиму, але можна захистити щойно посаджені дерева від морозу. Зазвичай коріння присипають торфом і вкривають щільною тканиною.

  сорти аличі

  Загальна характеристика сортів

  До дев’ятнадцятого століття, які проживають на території Європейської України, не знали такого рослини, як алича . Культура ця була відома місцевому населенню в передгір’ях і долинах Північного, Кавказу і Дагестану. До середини минулого століття алича початку переможний хід в сади України та інших країн колишнього СРСР. Спочатку, її плоди використовували тільки для консервації. В середині 60-х років вдалося отримати розмножуються гібриди сливи і аличі. Ці рослини мали більш великими плодами і з більш високими смаковими якостями дозрілих плодів, тому були успішні в поширенні не тільки в садах дачників, а й в промислових плодових насадженнях. Відбираючи найбільш морозостійкі дерева, вивели ті сорти, які можна обробляти до лінії Білгород — Орел — Київ.

  Це дуже скороплодная порода, вона здатна дати перший нормальний урожай через три роки від посадки її в саду.

  Стабільно плодоносить на глиняних, засолених або підтоплених ділянках. Всі форми і сорти потребують наявності сортів запилювачів.

  Крона, сильно зросла, і вимагає щорічної обрізки. Плоди аличі гарні для виготовлення компотів з м’якоттю і варення.

  Сучасні сорти починають збирати від кінця червня і закінчують на початку вересня. Тому сорти прийнято розділяти на рані, середньо і пізно збираних.

  Ранні сорти аличі: опис сортів

  Ранні плоди дають можливість урізноманітнити стіл свіжими продуктами після довгої зими. Їх використовують не тільки, як десерт, але і як сировину для варення.

  Сорт аличі Шатер Шатер — це алича з раннім збором врожаю, великими до 42 грам плодами. М’якоть аличі жовтуватого кольору, кислувато-солодка з дуже погано видаляється кісточкою. Середньоросла з округло-кулястою кроною. Перші плоди на 4-5 рік. Переносить морози дуже добре. Стійкість до різних захворювань хороша. Сорт, при запиленні додатково іншими сортами, дає урожай. Плоди аличі використовують для вживання в свіжому вигляді, хороша в консервованому вигляді і в вареннях. Можна транспортувати на далекі відстані.

  Середньостиглі сорти аличі: опис сортів

  Середні по стиглості плоди хороші в компотах. Вони також непогано зберігаються і перевозяться, особливо, якщо зібрані на самому початку стиглості.

  Сорт аличі Глобус Глобус — дерево з сильним ростом і з широкоокруглой кроною. Плоди аличі дуже великі, округло-кулясті до 43 грам. Шкірочка червонувато-фіолетова і з численними білястого точками в шкірці і нальотом воску. М’якоть плоду аличі желтоватато-піщана, щільна, солодка з невеликою кислинкою, смак хороший. Кісточка невелика, видаляється легко. Плоди можна перевозити, використовувати в їжу і в консервації, у вигляді варення, компоту, джему. Прибирання в середині — кінці серпня. Сорт тільки з запиленням іншими сортами аличі дає урожай. Врожайність стабільна і висока. До заморозків в період цвітіння толерантний. Стійкий до хвороб.

  Пізні сорти аличі: опис сортів

  Пізно прибирані плоди можна зберігати і перевозити. Можна робити джеми і варення.

  Алича, Prunus cerasifera

  Анастасія

  Сорт отриманий в Київської сільськогосподарської академії ім. К. А. Тімірязєва А. В. Ісачкіним, Н. В. Агафоновим, Б. Н. Воробйовим і.

  Аріадна

  Сорт отриманий в Київської сільськогосподарської академії ім. К.А. Тімірязєва А.В. Ісачкіним, Н.В. Агафоновим, Б.Н. Воробйовим від с.

  Сорт отриманий на Кримській дослідно-селекційної станції Всеукраїнського НДІ рослинництва ім. Н.І. Вавилова від гібридизації китайсь.

  Глобус

  Рясна х Гібрид 2 (Алича Культурна червона х абрикос). Оригінатор — Кримська дослідно-селекційна станція Всеукраїнського НДІ ра.

  Десертна (Нікітська червона 804, Консервна 804, десертна консервна)

  Сорт отриманий в Державному Нікітському Ботанічному саду (Україна) від гібридизації зливу китайська Бербанк х алича Таврійська.

  Динна

  Сіянець Оливи китайської Гігант від вільного запилення аличею. Оригінатор — Кримська дослідно-селекційна станція Всеукраїнського НІ.

  Євгенія

  Сорт Кримської дослідно-селекційної станції Всеукраїнського НДІ рослинництва ім. Н.І. Вавилова. Отриманий від схрещування Рясна.

  перлина

  Сіянець китайської сливи Клаймекс від вільного запилення аличею. Оригінатор — Кримська дослідно-селекційна станція Всеукраїнського Н.

  золото скіфів

  Сорт отриманий в Київської сільськогосподарської академії ім. К.А. Тімірязєва А.В. Ісачкіним, Н.В. Агафоновим, Б.Н. Воробйовим з с.

  Липнева троянда (Червнева троянда, Комета рання)

  Сіянець сорту Кубанська комета від вільного запилення. Оригінатор — Кримська дослідно-селекційна станція Всеукраїнського НДІ росли.

  кармінна

  Сорт отриманий від схрещування аличі № 161 з красноплодной. Оригінатор сорту — ВНІІГіСПР ім. І.В. Мічуріна. Автор: О.С. Жуков. Перед.

  Клеопатра

  Сорт отриманий в Київської сільськогосподарської академії ім. К.А. Тімірязєва А.В. Ісачкіним, Н.В. Агафоновим, Б.Н. Воробйовим з с.

  Алича, або Слива розчепірена, або Слива вішненосная (лат. Prúnus cerasífera) — плодове деревянистое рослина; вид роду Слива підродини Сливові сімейства Рожеві. Одна з вихідних форм сливи домашньої. Каталог містить опис 32 сортів аличі.

  Алича ще століття тому була відома в України як дикоросла плодова рослина, обробляють лише зрідка як декоративна рослина і широко використовувалося в якості підщепи для сливи, абрикоси і персика. Культурні форми вирощувалися в невеликому обсязі місцевим населенням на Північному Кавказі, але культурні форми відомі були лише в Дагестані. Лише в середині минулого століття в сировинних садах Північного Кавказу почали широко обробляти сорти аличі, плоди яких використовувалися переважно для консервування.

  Сорти аличі: 15 найкращих для середньої смуги України

  Якщо ви хочете отримати прекрасний урожай аличі, то потрібно не тільки правильно дотримуватися агротехніку, але і правильно вибирати відповідні сорти аличі. А це не так уже й просто, як може здатися. З огляду на специфіку кліматичних умов ми зробили підбірку самих-самих сортів аличі для Київської області та середньої смуги.

  Сорти з великими плодами

  Опис сорту аличі Шатер

  Даний сорт, як правило, не є високим. Перший урожай можна отримати вже через чотири — п’ять років. Крона дерева має округлу форму, спрямована вниз. Гілки розташовані досить густо. Зливи великі, одна штука може важити близько сорока грамів. Володіє хорошими смаковими десертними якостями, всередині плоди жовті. В середньому з однієї рослини можна отримати близько 35 кг. Сорт Шатер прекрасний у вигляді солодких заготовок, а й свіжі плоди здатні порадувати своїми смаковими якостями. За терміну дозрівання — ранньостиглий. Стійкий до морозів. Шатер — сорт не самоплодовий. Чи не занадто добре переносить недостатній полив.

  Опис сорту аличі Найдьонов

  За тривалістю дозрівання належить сорт до середньостиглих. У розмірі дерево зазвичай середнє. Гілки ростуть густо, крона має округлу форму. Плоди досить великі, у вазі досягають 35 — 37 грамів. За смаком сливи солодкі, з кислинкою, м’якоть жовта. На третій рік свого життя цей сорт вже може подарувати непоганий урожай. З дерев «у віці» можна отримувати приблизно сорок кілограмів слив. Непогано стійкий до перепадів температур. Посушливу погоду не дуже любить. Запилюється не без допомоги. Необхідно, щоб по сусідству росли інші сорти, які цвітуть у той же час, що і Найдьонов.

  Опис сорту аличі Гек

  Даний сорт є середньостиглих. Володіє швидким зростанням, в висоту дерева середні. Гілки ростуть густо, трохи опущені вниз. Крона округою форми. Один плід може досягати у вазі 35 грамів. М’якоть темно-жовтого кольору. Смак десертний, з кислинкою. Відзначається погане відділення кісточки. За призначенням сорт універсальний. Гек добре переносить холодні температури. Урожай дає стабільно хороший. Запилюється за допомогою інших дерев-сусідів перехресним способом.

  Опис сорту аличі Мономах

  Зливи даного сорту не найбільші, у вазі приблизно 25 — 30 грамів. Мають хорошим десертним смаком. М’якоть соковита. Вигідно відрізняється тим, що кісточка відділяється вільно. Даний сорт має цікаву форму, яка нагадує шапку Мономаха. Шкірочка плодів насичено-фіолетового кольору. Сорт відноситься до ранньостиглий. Урожай дає стабільно високий.

  Сорти, яким не страшні морози

  Опис сорту аличі Подарунок Дніпру

  Дана зливу має масу позитивних якостей. Так, наприклад, Подарунок Дніпру прекрасно здатний пережити холоди, а також добре підготовлений до мінливої ​​кліматичної ситуації. Не страшні йому і велика кількість опадів з заморозками. Рослина, як правило, за розміром середнє. Має велику густу, досить-таки крислату крону. Через чотири роки даний сорт вже буде радувати вас непоганим урожаєм. Що добре, цей сорт дає урожай щороку, практично без винятків. Зливи володіють симпатичним світлим помаранчевим кольором. За формою трохи подовжені. Чи не найбільші, у вазі один плід досягає двадцять грамів. Смак солодкий з відчутною кислинкою. Даний сорт має гарну транспортабельність, добре підходить для комерційних цілей. Активно садівники використовують його і в цілях заготовок.

  Володимирська комета

  Дана алича з’явилася завдяки секціонерам не так давно. При цьому дуже швидко увійшла на ринок і підкорила велику кількість садівників і дачників. Дерева не надто високі, гілки ростуть не густо, проте крона досить розлога. Алича велика, має округлений форму, злегка овальну, до кінця плід трохи загострюється. Шкірочка має бордовим відтінком, є присутність невеликого воскового нальоту. М’якоть темно — помаранчева, солодка з кислинкою. Можна використовувати даний сорт, як для приготування варення, джемів, так і їсти плоди свіжими. Сорт досить адаптивний, швидко починає плодоносити. В середині липня можна вже сміливо насолоджуватися стиглими плодами. Прекрасно переносить низькі температури. Є Самоплодность.

  сіянець Ракети

  Володіє дуже високою стійкістю до морозів, дерева не занадто високі, швидше за середні. Відзначається, що Сеянец Ракети здатний пережити температуру в -35 градусів. Гілки ростуть густо, крона широка. Алича в розмірах досить велика, один плід у вазі досягає близько тридцяти грамів. Плоди мають червоним кольором, за формою округлі, злегка загострюються до кінця. Багато досвідчених садівників хвалять цей сорт за дуже високий рівень врожайності.

  Тімірязєвська

  Даний сорт зобов’язаний своїм назву однойменному науковому інституту. Саме там його вивели селекціонери. Як правило, по висоті дерево досягає близько трьох метрів. Гілки розташовуються досить широко, раскидисто. Крона злегка конусоподібна, листя знаходяться досить далеко один від одного. Самі плоди даного сортів не великі, мають форму, схожу з яйцем. Шкірочка тонка, що робить сорт не дуже транспортабельним. Поверхня плодів світло — червона. Усередині алича солодка, соковита. Володіє злегка пухкої, волокнистої структурою. Відділення кісточки відбувається без труднощів. Садівники відзначають хороший рівень врожайності, з однієї рослини збирають зазвичай близько тридцяти кілограмів. Тімірязєвська не є надто вибагливим в догляді сортом. Має високий ступінь морозостійкості. Мало схильний до нападкам хвороб грибкового походження.

  Українська зливу самоплодних сортів

  Кубанська комета

  Даний сорт просто ідеальний для вирощування на невеликій ділянці, так як має досить компактними розмірами. При цьому щороку Кубанська комета радує садівників прекрасним урожаєм. Одна рослина здатна принести близько сорока кілограмів плодів. Алича має красиву рум’яну шкірочку з червонуватим відтінком. М’якоть жовта, солодка з кислинкою. Один плід у вазі, як правило, досягає 25 — 30 грамів. Сорт хороший як для різних заготовок, так і для їжі плодів свіжими. Один із важливих мінусів цього сорту — дуже погано відділення кісточки від м’якоті. Додатково запилювати дерева немає необхідності. Добре справляється з холодними температурами. Це стосується і деревини рослини, і квіткових бруньок. Необхідно стежити за тим, щоб полив здійснювався своєчасно і регулярно.

  мандрівниця

  Даний сорт є хорошим обпилювачем іншим сортам. Володіє хорошим рівнем урожайності, з однієї рослини садівники можуть отримати близько сорока кілограмів. Чи не є надто високорослим, за розмірами швидше середній. Перші плоди можна буде зібрати вже через три роки. Даний сорт відноситься за термінами дозрівання до середньостиглих. Одна алича у вазі досягає, як правило, 27 — 30 грамів. М’якоть темно — жовта. Має солодкі смак, легку кислинку і цікаве бананове післясмак. Добре переносить низькі температури. Чи не тривалу посуху Мандрівниця теж здатна пережити.

  Сорт є Самоплодность. Добре підходить для середньої смуги. Має високий рівень морозостійкості. Рідко піддається хвороб і шкідників, завдяки гарному імунітету. Як правило, одна рослина досягає у висоту два — три метри. Крона має досить декоративної кулястою формою. За нею потрібно стежити і періодично обрізати гілки для підтримки декоративного виду. Зазвичай дана алича зріє до початку липня. Однак, перебувати на гілках може досить тривалий час, аж до початку серпня. Шкірочка Мари насиченого жовто — оранжевого кольору. За смаком Мара десертна. За структурою волокниста, дуже хороша для заготовок.

  Рекомендовані сорти аличі для

  колоновидна

  Цей сорт за своїми розмірами дуже добре підходить для вирощування на невеликих дачних ділянках, так як є дуже компактним. Як правило, Колоновидні досягає близько трьох метрів у висоті, а от розмір крони не більше півтора метрів в діаметрі. Даний сорт добре витримує низькі температури. Має властивість швидко реабілітуватися після заморозків. Даний сорт дає плоди великого розміру, один досягає в розмірі близько сорока грамів. Шкірочка плодів насичено-червона, має несильний восковий наліт. Велика кількість дощів для даного сорту не страшно, плоди через надлишок вологи не розтріскуються. М’якоть має ніжну, волокнисту структуру з чудовим солодким смаком.

  рубінова

  Дерево не дуже висока, швидше за середнє в розмірі. Даний сорт є невибагливим в агротехніці. Має високий рівень адаптації до різноманітної погоді. Різкі температурні скачки для Рубіновий не є проблемою, цей сорт з легкістю переживе подібне потрясіння. Алича має красивий яскравий колір бордового відтінку. М’якоть темно-жовта, дуже солодка, без кислотної складової.

  золото скіфів

  Даний сорт з’явився відносно недавно. Рослина, як правило, досягає в своїй висоті приблизно три метри. Крона не надто розлога, має конусоподібну фору. Плоди Злато скіфів дає великі, у вазі зазвичай досягають 30 — 35 грамів кожен плід. Колір шкірки дуже красивий, золотистий. М’якоть плодів має приємний десертним смаком. Структура волокниста. Даний сорт не страшиться різких температурних стрибків, які так часті в кліматі Київської області. Чи не є примхливому в агротехніці. Перший урожай, як правило, збирається вже на третій рік життя дерева. Плодоносить щороку, практично без винятків. Врожайність на середньому рівні. Злату скіфів потрібне додаткове запилення.

  скороплодная

  Дуже зручно вирощувати цей сорт на невеликій території. Так як скороплодная — це досить компактні деревця. Дає урожай досить-таки рано. На другий — третій рік вже можна поласувати першими плодами. Має забарвлення червонуватого відтінку. Плоди не дуже великі. Усередині алича солодка, текстура злегка волокниста. Садівники відзначають серед плюсів легке відділення кісточки. Таку аличу одне задоволення їсти прямо з гілки. Має високий ступінь хладоустойчівості. Чи не боїться сильних поривів вітру. Серед мінусів — необхідно, щоб було додаткове дерево-запильник по сусідству.

  Leave a Comment Отменить ответ

  Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.