“Мед – дуже вже небезпечний предмет”: рецензія на фільм “Бджоляр”

В український прокат вийшов бойовик “Бджоляр” (The Beekeeper) від досвідченого режисера Девіда Ейра з Джейсоном Стетхемом у головній ролі.

В американській глушині живе похмурий м’язистий лисий чоловік на ім’я Адам Клей (Джейсон Стетхем). У нього важкий погляд і похмура вдача, а весь свій час він присвячує розведенню бджіл, з людей спілкуючись тільки з милою старенькою сусідкою Елоїз (Фелісія Рашад). Але тут наївну пенсіонерку обманюють інтернет-шахраї, залишаючи її без копійки і довівши до суїциду. Але Клей виявляється відставним спецагентом з таємної організації ̶ім̶е̶н̶і ̶В̶ік̶т̶о̶р̶а̶ ̶Ю̶щ̶е̶н̶к̶а “Бджоляри” і вирішує жорстоко помститися шахраям.

Джейсон Стетхем у нинішньому франшизному кінематографі виглядає як гість із 80-х чи 90-х років – у тому плані, що одне його ім’я на афіші фільму одразу дає глядачеві зрозуміти, що той побачить на екрані (як за часів розквіту Ван-Дама і Сталлоне). Та й за останні 10 років “бойовик зі Стетхемом” став цілком собі окремим жанром.

І “Бджоляр” зроблений суворо за канонами – Стетхем суворий, у хорошій фізичній формі, небагатослівний (у найкращих традиціях Чарльза Бронсона) і якісно надирає дупи поганим хлопцям. З тією лише різницею, що студія Miramax (так-так, та сама легендарна колишня контора братів Вайнштейнів), мабуть, пробила трохи більший бюджет, ніж зазвичай буває у стетгемівських проєктах – чому фільм знімав голлівудський ветеран і спец із суворих мужицьких бойовиків Девід Ейєр (“Королі вулиць”, “Лють”, “Саботаж”, із застереженнями – перший “Загін самогубців”) і на других лиходійських ролях більш-менш популярні артисти – на кшталт Джеремі Айронса або Джоша Гатчерсона. Тож екшен поставлений якісно і, як то кажуть, на досвіді – але, звісно, до франшизи “Джон Вік” не дотягує (і шкода, що фільм не вдалося зняти з дорослим рейтингом R).

Загалом, “Бджоляра” можна сміливо рекомендувати всім фанатам Стетхема і любителям старих-добрих відеокасетних бойовиків – вони залишаться задоволені.

Дивіться на відео трейлер фільму “Бджоляр”:

Вас можуть зацікавити такі матеріали:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Видатний український бджоляр . Прокопович Петро Іванович .

«Картини, що зображають пасіку, то не просто пейзажні полотна. В них відчуваються незрівняний запах меду, чується рівномірний гул бджіл та вібрує енергетика злагодженої праці бджолиної сім’ї».
Прокопович Петро Іванович народився 10 липня 1775 року у с. Митченках поблизу Батурина на Чернігівщині. Його батько – священик-шляхтич, представник старшинського козацького роду, з якого був знаменитий Феофан Прокопович. Петро у 11 років став студентом богословського класу Київської духовної академії, де провчився 8 літ. Випускник досконало знав грецьку, латину, німецьку, польську, угорську, французьку.
Петро Прокопович бажав працювати вчителем, мріяв про університет, але роботи не знайшов, тому за порадою тата подався до військової школи Переяславського полку. Після закінчення школи юний корнет на посаді кресляра розбудовував Одесу. Чотири роки прослужив Петро Прокопович у війську, брав участь у персидській та кавказькій війни, його вміння відзначав О.Суворов. Корнет, який вільно володів мовами, закінчив клас риторики в академії на відмінно, був призначений ад’ютантом генерала Боура. Та військова кар’єра в усі часи робилася на паркеті чи в ліжку, тому 23-річний бравий гусар, поручник подав у відставку.
Батько не зрозумів, чому син відмовився від військової та цивільної служби і вказав йому на двері. Подався Петро гостювати до молодшого брата. Вихідної допомоги, отриманої при звільненні, вистачило Петру Івановичу на придбання трьох десятин землі та 37 вуликів, побудував хатку для себе, примітивну винокурню — для прожиття. І почав відставник шукати бджолярів, розпитував їх, робив записи, навчився сам довбати вулики-дуплянки. Доглядав власні рої бджіл, спостерігав, узагальнював, виписав закордонні журнали: по краплинах збирав досвід кращих пасічників. У вересні 1801 року страшна пожежа знищила будиночок «поміщика» та винокурню. 26-річний відставний поручик нашвидкуруч викопав землянку і поселився в ній, всю зиму він майстрував вулики-дуплянки, на що витратив останні 10 рублів, вихоплених із вогню. Доля укусила Петра, і дала меду: бджоли стали його «стартовим капіталом», за 8 років він мав 580 вуликів.
На пасіці у сяйві медового проміння Петро побачив свою суджену, одружився, пішли діти. Син Степан хвостиком ходив за батьком, з пуп’янку вчився бджолярству, але боявся дивитися, коли для вибирання меду обкурювали сіркою бджолині сім’ї в колодах. Степанко плакав, коли гинули бджоли, відмовлявся їсти мед. От і ламав голову Петро Іванович, як зробити, щоб комахи не гинули…

Фантастичної Новорічної ночі 1814 р. він побачив у сні розбірний рамковий вулик: «В конце 1813 года мгновенно представился мне план дощатого втулочного улья». І першим у світі Прокопович створив втулковий вулик, з якого можна було відбирати мед, не знищуючи бджіл. Він першим застосував біління воску сонцем.
Обжилися Прокоповичі, прийшов достаток, можна було придбати «золотий батон», але Петро Іванович повернув кошти на інше. У 1828 році П. І. Прокопович заснував у селі Митченки на Чернігівщині першу в історії світу школу пасічників з 2-х річним терміном навчання. Викладання велося українською мовою. Прокопович створив спеціальну азбуку для неписьменних бджолярів, розробив методику ліквідації неписьменності за два тижні. Уроки Прокоповича були цікавими; він охоче ділився мудрістю, викладав «живою і захоплюючою мовою вмів і любив з радістю і готовністю передавати те, що придбав довгим і постійним трудом і спостереженнями».
Написав він 60 праць, серед яких «Грамота бджоляра» (1836), «Школа бджолярства». Друкуючи наукові розвідки про види бджолиних маток, про типи характерів бджіл, про лікування комах, про умови зимування, про пасовища для бджіл, П. І. Прокопович часто фахові терміни подавав українською мовою без російських відповідників. Саме Прокопович розробив бджолину термінологію для Східної Європи.

При школі було кілька власних учбово-промислових пасік. Його бджільницьке господарство було найбільшим у світі, налічувало близько десяти тисяч сімей, у тому числі немало рекордисток. Мав великі поля нектародайних квітів, найчастіше сіяв синяк – медонос.
У 1830 р. школа була перенесена в с. Пальчики. За роки свого існування школа випустила до тисячі бджолярів, пасічників-інструкторів.
Прокопович став знаменитістю: до нього приїздили у гості Микола Костомаров, Михайло Максимович.

У 1843 році Тарас Шевченко перебував у гетьманській столиці та заїхав у Пальчики, побував у домівці вченого, у школі. Про цю зустріч Кобзар писав: «Там, коло Батурина, живе наш великий пасічник Прокопович». У Прокоповича під Батурином Шевченко зробив малюнок «На пасіці», зобразив чоловіка, який довбає вулик-дуплянку (Національний музей Тараса Шевченка АН УРСР, інв. № ж – 105).
«Славного українського бджоляра» Тарас Григорович описав у повісті «Близнюки»: «З’їжджу тижнів на два, три до Батурина. Там, біля Батурина десь, живе наш великий пасічник Прокопович. Послухаю його розумних розмов …».
Пасіку Прокоповича відвідав імператор Микола I, після чого наказав укласти угоду про постійні поставки меду до царського двору. Якось Прокопович надіслав на ім’я імператора прохання «задля збереження чистоти меду» змінити проект залізниці Москва-Київ, щоб замість Глухова і Батурина вона пролягла через Конотоп і Бахмач. Цар дозволив – і Прокопович із власної кишені оплатив перенесення залізниці.
Петро Прокопович написав свої праці українською мовою і бажав купити власну друкарню для їх видання, звернувся до імператора «височайше дозволити», але дозволу не одержав. Довелося друкуватися у російських фахових журналах. Після смерті Петра Івановича його учні видали лекції вченого російською мовою, які одразу ж були перекладені німецькою, французькою, польською.
Навіть у кінці життя Прокопович дбав про молоду зміну бджолярів. У одному з листів він писав: «Обійшовши школу, набиваю ноги і вони ниють. Щоб зменшити біль, занурюю їх на годину-дві у холодну воду і ремствую, що не можу вже відвідати щовечора 200-річних лип».
Помер 75-річний Прокопович 3 квітня 1850 року й похований у склепі під 200-річними липами у Пальчиках.
Син Степан продовжив справу батька, упродовж 29 років утримував школу.
Онук Прокоповича В’ячеслав був чи не єдиним головою уряду УНР, який не накрався, не набрався, а лишив світлу пам’ять по собі.
У 1879 р. Степан несподівано помер. Уряд одразу ж наклав арешт на шкільне майно, не описавши його. Через це школу фактично було пограбовано — разом зі зрубаними липами та зниклими пасіками загинули рукопис невиданої книги Петра Прокоповича й навіть його портрети.

У 1975 році ім’я Прокоповича було присвоєно Українській дослідній станції (тепер інститутові) бджільництва у Гадячі. Художник Олександр Кошель відтворив образ великого пасічника на поштовій марці. Поет Віктор Коломієць написав поему «Пастух бджіл», присвячену П.Прокоповичу.

Бджоляр

Боже, яка ж це дурня! Аби що знімають. ФБР, наче якісь клоуни! Що з вигляду, що зі своїм “бойовий клич”! 😂😂😂 320 лайків? Не віриться щось мені.

Про що фільм “Бджоляр”:

Клей – законослухняний житель, який віддає перевагу тихому життю і турботі про своїх бджіл у відокремленій сільській місцевості замість галасливого мегаполіса. Все йшло добре, поки одного разу не сталася жахлива подія – його близький друг став жертвою жорстокого вбивства, і мотиви цього злочину залишилися невідомими. Попри зусилля поліції, винуватця так і не спіймали. Вирішивши розібратися в цьому особисто, Клею потрібно вернутися до старих звичок, які він отримав через справи зі злочинними елементами. Один із доказів вказує на причетність до злочинного угруповання, яке останнім часом розширилося і захопило контроль над цілим містом. Розуміючи, що йому доведеться діяти самостійно, Клей готовий зробити все можливе, навіть якщо це означає зіткнення з потужною злочинною організацією, щоб дізнатися правду і досягти справедливості на згадку про свого друга.

Скачати фільм “Бджоляр” через торент безкоштовно

Музика з фільму Бджоляр

Це абсолютно новий, чистий подих на жанр бойовика, екшн і тд. Стетхем як і завжди неперевершений у своїй ролі. Хай назва фільму і звучить смішно, може крінжово, але це до пори поки не зрозумієш чому так, і тоді картина приображається інакше. 1110 фільм однозначно один з найкращих бойовиків і те що доторкнулися до теми шахрайства, молодці, наршеті не “Рятуємо світ, президента і тд.” А от заміна “Бджоляра”, тут можна було б і щось цікавіше, а не панянка пряму з рейву у плащику. Однозначно раджу до перегляду !

Альтернативная вселенная этого фильма, это больше об этом:

Название: “Тени киберпреступности: Колл-центры Украины”

Жанр: Документальный, криминальный

Режиссер: Анонимные оперативные службы

“Тени киберпреступности: Колл-центры Украины” – это документальный фильм, бросающий свет на темную сторону мира колл-центров в Украине. Режиссеры смело взялись за расследование масштабного явления мошенничества, которое процветает в этой стране.

Фильм представляет зрителям уникальные взгляды на механизмы действия украинских колл-центров, вовлеченных в киберпреступность. Используя эксклюзивные интервью с экспертами и бывшими работниками, а также скрытую съемку, режиссеры раскрывают тонкости операций, нацеленных на мошенничество через телефонные звонки.

Особое внимание уделяется темам социальной инженерии и психологического воздействия на потенциальных жертв. Зрители получают важные уроки о том, как защищать себя от подобных атак и о важности кибербезопасности.

Хотя фильм не рассматривает политические и социальные аспекты проблемы в полной мере, он предоставляет ценную информацию и стимулирует к дальнейшему обсуждению этой важной темы. “Тени киберпреступности: Колл-центры Украины” является важным вкладом в освещение проблемы кибербезопасности и киберпреступности в мире.

Одним словом, це неймовірно!

Фільм “Бджоляр” з Джейсоном Стейтемом – це дуже захоплююча стрічка, яка точно сподобається прихильникам його акторської майстерності.

Джейсон Стейтем зіграв головного героя, а семе, професійного оперативника Адама Клея засекреченого під назвою “Бджоляр”, він відіграв цю роль просто бездоганно.

Сюжет цього бойовика розповідає дуже цікаву історію, яка має певну мораль. В цьому фільмі неймовірні екшен-сцени, які справили неабиякі враження, бо це щось НОВЕ, те НОВЕ, що ще більше відкрило Стейтема як дуже досвідченого актора. Загалом, сюжет дуже несподівано крутий, про весь перелік геніальних речей, які робив Адам Клей, розповідати можна багато, та й про фільм в цілому, але я дещо виділю: фільм незвичайний в плані того, що в ньому Джейсон вперше відіграв персонажа, який чинить справедливість доволі жорстоким способом, і це стало, так би мовити, родзинкою фільму.

Якщо ви шанувальники екшену від Джейсона Стейтема, то стрічка “Бджоляр” буде чудовим додатком до вашої колекції!

Рекомендую на всі 100%.