Виховання дітей 1-2 років: стратегії та труднощі

Виховання дітей, які тільки-но починають ходити, – непроста справа. Недарма цей період у житті дитини називають «жахливим дворічним віком». Вона ще зовсім маленька, але її впертість та наполегливість вражають.

Хоча дитина у цьому віці ще не готова до того, щоб нести покарання за свої вчинки, батьки повинні вже зараз прищеплювати їй певні правила, які навчать її керувати своєю поведінкою. 1-2 роки – чудовий вік, щоб навчити дитину робити правильний вибір.

Типова поведінка дитини 1-2 років

Дворічні діти зазвичай дуже енергійні. Вони готові до упаду бігати, стрибати та гратися. Діти можуть легко перезбуджуватись, і відновити самовладання їм буває дуже складно. Іноді причиною перезбудження є оточення або середовище – у таких випадках дитину потрібно відвести в спокійніше місце.

Діти пізнають навколишній світ з допомогою органів чуття – особливо з допомогою дотику. Сильна цікавість та недостатньо розвинені моторні навички призводять до того, що діти бувають незграбними. Тому батькам потрібно навчити дитину, яких речей торкатися небезпечно.

Дворічні діти люблять виявляти самостійність. Не дивуйтеся, якщо дитина, яка тільки-но почала говорити, занадто часто говорить «ні» і постійно намагається втекти від вас. І хоча встежити за нею важко, спостерігати за тим, як вона росте та розвивається, дуже захоплююче.

З малюком у цьому віці відбувається безліч змін. Щоб упоратися з ними, йому потрібна дисципліна. Дотримання певних правил допоможе дитині стати самостійнішою і навчитися соціально прийнятної поведінки.

Які труднощі можуть виникнути

Маленькі діти можуть говорити неправду. Але насправді вони цього не усвідомлюють. Якщо ви ставите дитині пряме запитання (наприклад, «Це ти з’їв печиво?»), вона може відповісти: «Ні». Це може бути реакцією на тон вашого голосу або невербальні сигнали, які говорять про те, що вона зробила щось неправильно.

Не забувайте, що мовні навички дитини у цьому віці ще обмежені, тому їм складно висловлювати свої думки та почуття словами. Натомість вони використовують мову тіла. Через обмежені мовні навички дитина може впадати в істерику, коли вона злиться, засмучується або коли перезбуджена і не може впоратися зі своїми емоціями.

Також дворічні діти можуть виявляти агресію. Вони ще не мають достатніх навичок для того, щоб вирішувати конфлікти мирним шляхом, і вони не розуміють, як їхні дії можуть впливати на інших людей. Тому вони можуть битися, кусатися чи кидати предмети.

Установіть вдома кілька простих правил і послідовно їх дотримуйтесь. Дітям 1-2 років необхідні часті нагадування, вони повинні повторювати ту саму дію знову і знову, щоб навчитися чогось. Тому повторюйте правило, використовуючи одні й ті самі формулювання, щоб дитина його засвоїла.

Ефективні стратегії виховання дітей 1-2 років

Насамперед, стратегії, які ви застосовуєте у вихованні дитини, повинні відповідати її індивідуальним особливостям та потребам. Проте існують певні рекомендації, які підійдуть більшості дітей. Розглянемо їх докладніше.

Показуйте, а не розказуйте

Коли ви кажете дитині: «Погладь собаку ніжно» через всю кімнату, вона навряд чи зробить все правильно. Покажіть, як це зробити. Покладіть свою руку на руку дитини і ніжно погладьте собаку. Скажіть: «Ніжно» під час погладжування. Якщо ви побачите, що дитина все ще грубо поводиться із собакою, повторіть цей урок. Згодом дитина навчиться гладити собаку ніжно.

Показувати набагато ефективніше, ніж розповідати. Тому візьміть руку дитини у свою руку і показуйте, як виконувати ту чи іншу дію.

Протягом дня давайте дитині багато можливостей зробити правильний вибір. Коли вона відчуває, що не контролює ситуацію чи власні емоції, це може перерости в істерику. Тому пропонуйте дитині вибір: що приготувати на вечерю, яку книгу почитати перед сном тощо. Так вона почуватиметься краще.

Виводьте дитину з місця, де вона проявляє погану поведінку

Іноді дитина просто не може виконати ваші інструкції, і змушувати її не має сенсу. Якщо вона не може гарно поводитися в супермаркеті, вам краще закінчити закупи раніше. Якщо ж у парку вона не слухає вас і постійно тікає, повертайтеся додому та повторіть прогулянку в інший день.

Хваліть дитину за хорошу поведінку

Усі люди люблять похвалу, і маленькі діти – не виняток. Хваліть дитину за хорошу поведінку, і вона намагатиметься й надалі поводитися так само. Важливо звертати увагу на її гарні вчинки. Хваліть її за те, що вона спокійно грається, намагається самостійно одягатися, збирає за собою іграшки. Дитина готова повторювати гарні вчинки, коли батьки звертають на них увагу.

Не звертайте уваги на дрібні провини

Маленькі діти часто поводяться погано, щоб привернути до себе увагу. Якщо ви звертаєте увагу на примхливу поведінку чи істерики дитини, це лише посилить ситуацію. Краще просто ігнорувати таку поведінку, за допомогою якої вона хоче привернути до себе увагу. Подивіться в інший бік, поводьтеся так, ніби не бачите і не чуєте її криків чи істерики. Відволічіться на щось, наприклад, читання книги.

Як тільки дитина перестане поводитися погано, ви можете знову звернути на неї увагу. Скажіть їй: «О, ти зараз ведеш себе тихо. Отже, ти готовий вийти надвір пограти».

Якщо дитина вередує через те, що голодна чи втомлена, ігнорування її поведінки не вирішить проблему. Вам потрібно усунути причину, яка викликала її погану поведінку. Якщо ви будете уважні до ознак голоду та втоми у дитини, це допоможе вам уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

Якщо ви не можете повністю ігнорувати дитину або піти від неї, коли у неї трапляється істерика, не реагуйте дуже бурхливо. Якщо ви показуєте, що втомилися від примх дитини, вона отримує такий самий сигнал, як і при повному ігноруванні.

Давайте дитині побути самій в іншій кімнаті

Якщо дитина поводиться погано, батьки в ролі покарання часто змушують її побути певний час саму в кімнаті або посидіти на стільці. Але більшість дітей 1-2 років не можуть спокійно сидіти на одному місці довгий час. Їм не вистачає на це терпіння та зібраності. Однак вона може провести трохи часу в іншій кімнаті.

Визначайте час такого покарання з розрахунку 1 хвилина на 1 рік життя дитини. Таким чином, дворічній дитині потрібно буде провести в кімнаті дві хвилини. Не використовуйте як місце для покарання кімнату, де спить дитина. Її кімната має бути для неї безпечним місцем та не викликати асоціацій із покараннями.

Як запобігти проблемам у майбутньому

Маленькі діти дуже допитливі. До будь-якого предмету вони хочуть доторкнутися, покидати і постукати ним, щоб перевірити на міцність. Не варто очікувати, що дитина дотримуватиметься правил безпеки. Щоб вона могла безпечно грати та досліджувати навколишній світ, забезпечте їй належні умови.

Використовуйте накладки на поверхні, що виступають, і гострі кути, приберіть із зони досяжності дитини крихкі предмети. Коли дитина зможе безпечно досліджувати навколишній світ, ви витрачатимете набагато менше часу на її виховання. Перевірте, наскільки міцно прикріплені до стін меблі, оскільки саме вони найчастіше стають причиною травм у дітей.

Складіть порядок дня, щоб упорядкувати заняття вашої дитини. Постарайтеся, щоб час їжі, сну та ігор був постійним. Коли дитина знатиме, що на неї чекає, вона швидше налаштується на розпорядок.

Щоб допомогти малюкові плавно перейти від одного заняття до іншого, заздалегідь попередьте його та дайте йому відчути себе залученим до процесу. Почніть з того, що повідомите дитині, що час для ігор (малювання, перегляду мультфільмів тощо) добігає кінця. Замість фраз типу «У тебе залишилося ще кілька хвилин» використовуйте більш зрозумілі для дитини вирази. Наприклад: «У нас залишився час пограти ще з однією іграшкою, після цього ми підемо купатися». Потім дайте дитині вибір: «Ти хочеш пограти з машинкою або почитати книжку перед тим, як йти купатися?»

Ретельно плануйте всі виходи надвір разом із дитиною. Ваші походи до магазину будуть набагато спокійнішими, якщо дитина перед цим відпочине та поїсть. По можливості залучайте дитину до соціальної взаємодії – це змусить її поводитися краще.

Діти навчаються гарної поведінки, спостерігаючи за оточуючими. Покажіть дитині приклад такої поведінки, яку ви хочете бачити у неї – це допоможе їй швидше сформувати необхідні навички. Наприклад, замість того щоб щоразу нагадувати їй про необхідність говорити «дякую» та «будь ласка», самі вживайте ці слова. Пам’ятайте, що дитина може запозичити у вас і шкідливі звички.

Як спілкуватися з дітьми

Коли ви пояснюєте щось дитині, робіть це коротко. У дітей 1-2 років ще недостатньо уваги для того, щоб вислуховувати довгі пояснення. Використовуйте короткі речення, наприклад: «Битися не можна. Мені боляче». Коли дитина розвине мовленнєві навички, ви зможете використовувати докладніші пояснення.

Як би важко вам не було зберігати самовладання, коли дитина розкидає речі або впадає в істерику, постарайтеся зберігати спокій. Так ви покажете дитині приклад самовладання та допоможете їй розвинути цю навичку.

Не використовуйте тілесні покарання та не використовуйте різких слів на адресу дитини. Ляскати, кричати чи соромити малюка – не тільки неефективно, а й шкідливо для організму та психіки. Якщо вас засмучує поведінка дитини, зробіть глибокий вдих і порахуйте до 10, перш ніж знову говорити з нею. Виділіть час, щоб подбати про себе. Якщо ви навчитеся справлятися зі стресом, ви зможете краще виховувати дитину.

Маленькі жадібні: чому діти не хочуть ділитися?

Однак, незважаючи на небажання віддавати свої іграшки, 3-річні діти усвідомлюють, що з іншими треба ділитись. І навіть розуміючи те, що скупитися не можна, діти практично ніколи не діляться чесно. Чому?

Експеримент із наклейками

«Люди, які проводять час із маленькими дітьми знають: коли діти діляться, вони ніколи не забувають про власну вигоду. Проте, для нас було відкриттям, що незважаючи на це, вони чудово розуміють, як слід ділитися по-чесному. Ми змогли дати пояснення, чому їхні вчинки не відповідають їхнім принципам», — пишуть Крейг Сміт, Пітер Блейк, Пол Харріс — автори дослідження «Я мушу, але я не буду: чому діти знають, що треба ділитися, але не роблять так».

Так, експерти провели низку досліджень, під час яких вони просили малюків віком від 3 до років ділитися зі своїми однолітками і за це давали їм наклейки. Діти натомість запевняли, що ділитимуться чесно. Насправді вчені помітили, що діти до 7 років хотіли розподілити наклейки так, щоб їм дісталося більше. А діти віком 7-8 років, навпаки, намагалися ділитися справді чесно.

Експерти пояснюють таку поведінку тим, що діти до 7-8 років не до кінця розуміють, чому загальноприйняті норми та правила порушувати не можна. Вони поки що зосереджені лише на власній вигоді. І це цілком нормально. Також вчені дійшли висновку, що діти стають щедрішими, якщо діляться з однолітками прилюдно.

За матеріалами babyreporter.eu