Кажан-вампір

Кажани-вампіри харчуються лише кров’ю, що налагоджує людську уяву. Три види середньозахоплені, з розмахом крил дорослих від 320 до 350 мм і вагою близько 40 грам. Хоча вони більші за більшість кажанів помірних зон світу, кажани-вампіри набагато менші за Гігантських літаючих лисиць, вага яких становить 1500 г. У фільмах жахів зображень кажанів-вампірів часто використовуються літаючі лисиці як моделі, оскільки більших кажанів легше фотографувати. Це сприяє суспільному сприйняттю кажанів-вампірів як великих, жахливих тварин. Але тварини, які харчуються кров’ю, будь то комахи, п’явки або кажани, як правило, малі, оскільки кров є дорогим товаром і важко отримати у великих кількостях.

Кажани-вампіри є членами носових кажанів Нового Світу, Phyllostomidae. Всі три види живих кажанів-вампірів зустрічаються в Південній та Центральній Америці. Скам’янілості трьох інших видів виявляють, що кілька тисяч років тому кажани-вампіри були більш поширеними. Вони відомі з Куби та з півночі аж до Західної Вірджинії та північної Каліфорнії – місць, де вони більше не зустрічаються. За винятком полонених тварин, кажанів-вампірів ніколи не зустрічали за межами Нового Світу.

Люди часто дивуються, коли дізнаються, що кажанів-вампірів у Центральній Європі немає. Здається загальним вважати, що людські міфи про вампірів та історії про Дракулу так чи інакше стосуються кажанів-вампірів. Правда полягає в тому, що кажани-вампіри отримали свої назви завдяки людським міфам про вампірів. У багатьох людських культурах вампіри – це люди, які повертаються з мертвих, щоб харчуватися кров’ю живих людей. Після того, як кажанів відкрили європейські дослідники, їм дали ім’я вампір, що позначає годування кров’ю. Вигодовування кров’ю було добре відомо багатьом жителям Південної та Центральної Америки задовго до того, як їх відкрили європейці. Брем Стокер, заінтригований рекламою оточуючих кажанів, які харчувалися кров’ю, включив кажанів у свою книгу «Дракула». .

Натуралісти повернулися з Південної та Центральної Америки з багатьма захоплюючими рослинами та тваринами. Серед колекцій було багато кажанів, яких описували та давали наукові назви. Сьогодні в Південній та Центральній Америці кажани кількох родів мають імена, що відображають попередню зайнятість вампірами. Існують кажани в родах, що називаються Vampyrum, Vampyressa, Vampyrodes і Vampyrops. Помилковий кажан-вампір Ліннея (спектр вампіруму) – універсальний хижак, який приймає різноманітну здобич. Правда, якщо він їсть кажана, мишу чи птаха, у нього потрапляє трохи крові, але вампірумовий спектр не є ні вампіром, ні годувачем крові. Інші, Вампіреса, Вампіроди та Вампіропи, є кажанами, що харчуються фруктами, і іноді вони можуть взяти комаху. Разом ці три роди містять близько 11 видів, але жоден з них не годує кров.

Кажани-вампіри є одними з найбільш захоплюючих ссавців, хоча ми знаємо відносно мало деталей їхнього життя. Звичайні кажани-вампіри, як випливає з назви, є найпоширенішими серед вампірів. Вони добре пристосовуються до полону і часто виставляються в зоопарках. Ці кажани можуть бути одними з найбільш вивчених у світі. Волохаті ноги-вампіри та білокрилі кажани-вампіри зустрічаються рідше, і їх рідше ловлять біологи. Хоча звичайні кажани-вампіри можуть харчуватися кров’ю ссавців або птахів, вважається, що Білокрила кажан-вампір та волохатонога кажан-вампір віддають перевагу пташиній крові.

Витоки

Три теорії пояснюють походження кажанів-вампірів. Перший передбачає, що кажани-вампіри походять від кажанів, що харчуються фруктами. Ця теорія припускає, що великі, міцні зуби верхнього різця могли б зробити плодових кажанів добре пристосованими для переходу на кров. Ця теорія не пояснює, чому годування кров’ю також не з’являлося серед фруктових кажанів Старого Світу, Pteropodidae.

Друга теорія передбачає, що предки вампірських кажанів набули смаку до крові, харчуючись кліщами та іншими ектопаразитами, що годують кров’ю великих ссавців. Сьогодні в Африці птахи, відомі під назвою «бики», заробляють на життя харчуванням кліщів. Здається, це життєздатний спосіб життя. Але, як показують бики, в Африці трапляються і кліщі, і ектопаразити, що харчуються кров’ю, і великі ссавці. Знову ми залишаємося з питанням, чому кажани, що годують кров, не з’явилися в тропіках Старого Світу?

Третя теорія передбачає, що предки вампірських кажанів почали харчуватися комахами та личинками комах, яких вони знаходили в ранах великих тварин. Ця теорія зазначає, що комахоїдні кажани часто харчуються там, де багато комах, і деякі з них коригують свій стиль полювання відповідно до ситуації. По всьому тропіку мухи, відомі під назвою глисти, відкладають яйця в рани, а їх личинки перетворюються на великі маси. Ця теорія визначає міцні, гострі зуби верхнього різця як ключ до того, чому годування кров’ю з’явилося лише у кажанів Нового Світу. Багато носоногих кажанів Нового Світу мають великі, міцні верхні різці. Цих зубів не вистачає тим кажанам Старого Світу з гнучкою поведінкою на видобуток їжі, а саме Щілоподібних кажанів та Фальшивих кажанів-вампірів.

Жодна з цих теорій щодо походження кажанів-вампірів не доведена. Дані про білки свідчать про те, що кажани-вампіри існують від 6 до 8 мільйонів років. Це дати, коли Волохаті ноги Вампір-кажани відокремилися від Білокрилих кажанів-вампірів та Загальних вампірських кажанів.

Кров як їжа

У ссавців і птахів, які вважаються звичайною здобиччю кажанів-вампірів, кров становить 6-10% від ваги тварини. Це означає, що у 100-кілограмової людини (220 фунтів) було б не більше 10 кілограмів крові, або у 1000-кілограмового лося – 100 кілограмів крові. 450-грамовий (1-фунт) щур міг би мати не більше 45 г крові, а самі кажани-вампіри мають лише 4 г крові.

Кожен кажан-вампір, незалежно від виду, потребує близько двох столових ложок крові щодня. Це становить близько 60% маси тіла кажана, або 20 г крові. Кажани витягують цю кров через рану, яку вони роблять передніми (різцями) зубами. Рани мають глибину приблизно 5 мм і діаметр 5 мм і не перерізають артерії та вени. Якщо ви зробите на тілі рану такого розміру, вона дасть приблизно одну краплю крові або менше грама. Схоже, що кажани-вампіри є “єдиними покупцями”, які щовечора харчуються однією жертвою. Отримання 20 г крові з рани, яка зазвичай дає лише одну краплю, – це спеціалізована справа.

Коли ви згадуєте, скільки крові доступне у ссавців та птахів різного розміру, очевидно, що зупинка покупок для кажанів-вампірів буде працювати лише з великою здобиччю. Наявність великої здобичі та труднощі отримання великої кількості крові, ймовірно, пояснюють, чому кажани-вампіри не перевищують 40 г. Викопні види, які важили приблизно 60 г, могли мати більше крупних ссавців і птахів.

Давайте прослідкуємо за процесом, коли Звичайний кажан-вампір бере участь у нічному пошуку їжі.

Полювання

Дослідження радіовідстеження свідчать про те, що видобувач звичайної кажан-вампіра повертається до загальної місцевості, де раніше знаходив здобич. Досягнувши місця видобутку їжі, кажан повинен знайти і вибрати жертву. Дрібні деталі поведінки пошуку та відбору залишаються невідомими. Однак нижній колікул, частина мозку кажана, яка переробляє звук, спеціалізується на виявленні регулярних дихальних звуків сплячої тварини, такої як корова. Кажан приземляється на землю поблизу передбачуваної жертви і підходить пішки. Серед кажанів, звичайні вампіри найспритніші на землі, стрибаючи, як артисти балету.

На носовому аркуші звичайних кажанів-вампірів є датчик тепла (інфрачервоний), що дозволяє їм знаходити ділянку, де кров тече близько до шкіри. Якщо на шкірі є хутро, то звичайна вампірська кажан використовує свої ікла і щічки, як ножиці перукаря, щоб відрізати волоски. Потім гострі, як бритва, зуби верхньої різця кажана використовують для швидкого різання, залишаючи 5-мм рану, описану вище. На верхніх різцях відсутня емаль, що полегшує збереження гостроти бритви.

Потім кажан починає використовувати язик у рані, а також слину. Дія язика підтримує приплив крові, тоді як борозенки на нижній стороні язика тягнуть кров до рота кажана. Тим часом у слині є щонайменше три діючі речовини, що сприяють кровотечі. Один з них – це антикоагулянт, який протидіє захисним процесам згортання. Друга утримує червоні кров’яні тільця від злипання, а третя гальмує звуження вен біля рани. Для заповнення бака у кажана може знадобитися близько 20 хвилин; тоді настав час злетіти і повернутися до своїх ножів.

Резервуар є шлунком кажана, і його оболонка швидко поглинає плазму крові. У свою чергу, кровоносна система шунтує плазму до нирок. Звідти він переходить до сечового міхура і виходить із кажана. Протягом 2 хвилин після початку годування звичайний кажан-вампір починає мочитися. Сеча дуже розріджена – не дивно, це плазма з тієї кров’яної їжі. Плазма важка, але не містить поживної цінності, тому кажан отримує вигоду, залишаючи її позаду.

Пролиття плазми полегшує зліт із землі. Але кажан все ще додав майже 60% маси тіла в крові. Для зльоту з землі кажан повинен створити багато підйому. Звичайні кажани-вампіри мають дуже довгі великі пальці. Коли кажан готується злетіти, він присідає близько до землі, а потім, стискаючи м’язи грудей, кидається в небо. Великі пальці надають додатковий важель для зльоту. Зазвичай протягом двох годин після виходу з життя звичайна кажан-вампір повертається до місця відпочинку і влаштовується, щоб провести решту ночі, перетравлюючи кров.

Ризики та соціальна підтримка

Інші тварини, що годують кров’ю, такі як кліщі, комахи та п’явки, не стикаються з такою ж проблемою, як кажани-вампіри, оскільки вони можуть залишатися тижнями, місяцями чи навіть роками без їжі. Проте кажани-вампіри теплокровні, і вартість перебування в теплі означає, що піст незабаром стане фатальним. Витрати на підтримку тепла враховують відсутність кажанів-вампірів з прохолодних частин Північної, Центральної та Південної Америки.

Поширені кажани-вампіри живуть разом у структурованих суспільствах, які надають мережу соціальної підтримки. Як і інші кажани, звичайні вампіри довгоживуть. Дослідження на бандажах свідчать, що деякі виживають майже 20 років у дикій природі. Дослідження групи також виявляють, що люди залишаються у своїх ночівлях принаймні три роки і, можливо, все своє життя. У колонії звичайних кажанів-вампірів зазвичай входить один дорослий самець з кількома самками та їх молодняк. Не можуть усі кажани одночасно проживати разом, оскільки вони переміщаються між кількома ночівлями в межах домашнього ареалу колонії. Самки, які носять разом, часто добувають їжу в одній і тій же загальній зоні, і кілька кажанів можуть вишиковуватися в ряд, годуючи послідовно рану.

Коли звичайні кажани-вампіри повертаються до ночівлі, вони часто зустрічаються віч-на-віч і наречені один одного. Летюча миша, яка не харчується, використовує цей особистий контакт, щоб просити кров у товариша. Тоді успішна кажан може відригнути трохи крові до невдалої. Вартість донера відносно невелика, тим більше, що до закінчення місяця йому знадобиться сама пожертва. Користь для одержувача висока, бо це виживання.

Генетичний аналіз показав, що колонії звичайних кажанів-вампірів – це суміш родичів та неродинних людей. Це означає, що соціальна підтримка, яку надає колонія, перевершує справу допомоги родичам. Співпраця може бути одним із головних ключів до успіху Загальних вампірських кажанів. Ми могли б очікувати, що звичайні кажани-вампіри, які не входять до колонії, не отримуватимуть крові від членів групи. Здається, здача крові залежить від перспективи пожертви у відповідь.

Годування кров’ю – справа ризикована, особливо для теплокровних тварин. Серед кажанів вампіри є винятковими, оскільки вони проводять стільки часу, доглядаючи за своєю дитиною. Молоді загальні вампіри вигодовують до дев’яти місяців, на три місяці довше, ніж літаючі лисиці, які в багато разів більші за них, і принаймні на півроку довше, ніж більшість інших кажанів. Самки звичайних кажанів-вампірів не мають сезонного характеру розмноження. Але навіть незважаючи на те, що вони можуть мати молодняк у будь-який час року, тривалий період годування означає, що кожна самка приносить лише одного молодняка на рік.

Незалежно від того, чи враховуєте ви їх анатомічну чи фізіологічну спеціалізацію чи дивовижну соціальну структуру, вампіри є одними з найбільш захоплюючих кажанів.

(Фентон, Брок М. Батс. Оксфорд і Нью-Йорк: Факти у справі, 1992. Стор. 149-55)

Кажани-вампіри практикують “криваві французькі поцілунки”

Такі дані наводить дослідження відносин між різними видами, опубліковане в журналі Current Biology.

Дослідники, що спостерігали за ссавцями, стверджують, що потреба ділитися – важливий аспект приязних стосунків у кажанів.

Кажани можуть померти від голоду, якщо залишаться без їжі довше трьох днів, тож тварини можуть рятувати один одному життя.

Згідно із дослідженням, в разі необхідності незнайомі між собою особини, які перебувають у безпосередній близькості, показують свою турботу, облизуючи один одному роти, перш ніж обмінятися їжею.

“Починаючи взаємини як незнайомці з різних колоній, кажани стають членами однієї команди, які роблять все, щоб врятувати один одному життя”, – пояснює професор Джеральд Картер, автор дослідження та поведінковий еколог з Державного університету штату Огайо.

“Обмін їжею у кажанів-вампірів схожий на те, як багато птахів відригують їжу для своїх нащадків. Але особливість кажанів-вампірів в тому, що вони роблять це для інших дорослих”, – додає дослідник.

Кажани-вампіри – єдині ссавці, які харчуються виключно кров’ю, яку вони отримують, кусаючи великих тварин, на кшталт великої рогатої худоби.

Ці звірі можуть випивати до половини своєї ваги крові на день, на відміну від інших їхніх родичів – кажанів, які зазвичай їдять фрукти, нектар чи комах.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Не щури і не вампіри. Що треба знати про кажанів і їхню любов до людських домівок

Ці трагічні випадки лише підсвітили проблему ставлення до кажанів. Багато хто гидує ними чи навіть ненавидить.

Кажанів вважають заразними та сприймають як щось середнє між щурами та помічниками графа Дракули. Та, схоже, це люди п’ють кров з бідолашних рукокрилих!

• Які кажани живуть в Україні та чому іноді перетинаються з людьми? Чи дійсно кажани небезпечні і як правильно з ними контактувати?
• Як діяти, якщо ви помітили кажана на вулиці, він випадково залетів у приміщення, оселився на вашому балконі чи горищі?
• Чим корисні кажани і чому важливо їх берегти, якщо не хочете потерпати від нашестя комарів кожного літа?

Про це “Українській правді. Життя” розповіла фахівчиня Українського центру реабілітації рукокрилих Альона Шуленко.

Що треба знати про кажанів?

Кажани – це нічні рукокрилі тварини, які харчуються комахами. Це єдині ссавці, здатні до справжнього польоту. Вони відчувають біль, мають свідомість і хорошу пам’ять, тому що повертаються в ті місця, де живуть.

В Україні живуть 28 видів кажанів, але зазвичай людина зустрічає тільки чотири з них.

Руда вечірниця, пергач пізній, білосмугий нетопир і лилик двоколірний – основні види, які можна побачити в містах. Тому в цьому матеріалі ми розповімо здебільшого про них.

“Інколи у сільській місцевості можна зустріти одного з вуханів або деякі інші види нетопирів, але це буває не дуже часто.

Всі інші – повністю лісові види, і їх зустріти звичайним людям майже нереально”, – пояснює Альона Шуленко.

Кажани не гризуть людські запаси, не заплутуються у волоссі, не п’ють кров, не кидаються на біле. Єдиний дискомфорт, що може бути від кажанів – це писк і запах випорожнень.

Чим небезпечні кажани?

Єдина потенційна небезпека – це сказ. В Україні живе лише три види кажанів, які можуть переносити цю хворобу. І пергач пізній – єдиний з них, кого можна зустріти у містах.

Особливістю пергача є те, що він одинак. Також серед міських видів лише пергач – не мігруючий вид, тож постійно перебуває у містах.

Українські кажани не передають хвороб повітряно-крапельним шляхом – від них можна заразитися сказом тільки через укус, але ймовірність цього низька.

За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання людини від сказу джерелом збудника є собаки. Вакцинація домашніх улюбленців проти сказу захистить і тварину, і господаря.

Деякі люди досі вірять у міфи про вампіризм кажанів. Насправді це стосується лише трьох видів, які живуть у Південній Америці, але стереотип причепився до всіх рукокрилих.

“У світі живе близько півтори тисячі видів кажанів. Із них – лише три види в Південній Америці, які дійсно є “вампірами” і харчуються кров’ю свійських тварин. Вони суттєво підпсували репутацію кажанів.

Плюс, треба не забувати про поп-культуру, містифікацію, Дракулу, фільми про вампірів”, – каже Альона Шуленко.

Людей також лякають гострі ікла кажанів, однак не варто судити тварин за зовнішністю. У всіх хижаків є ікла, навіть у комахоїдних.

Руді вечірниці, наприклад, люблять ласувати хрущами. Міцні зуби потрібні їм для того, щоб розкусити хітиновий покрив, а не для кусання людей.

Чому кажани можуть перетинатися з людьми?

Щоб зрозуміти, чому “міські” кажани перетинаються з людьми, варто дізнатися про їхній річний цикл.

Осіння міграція у кажанів відбувається в кінці серпня і до жовтня. У цей час кажани повертаються з лісів до міст, щоб знайти собі місце на зимівлю.

Це один із потенційно небезпечних періодів для кажанів, тому що вони часто потрапляють в пастки: незачинені кватирки в будівлях, відчинені вікна, щілини, через які можна залізти до приміщення.

“Вони можуть залітати, тому що шукають сховок для перепочинку. Дуже часто залітають у старі вікна з подвійною рамою – і зазвичай це смертельна пастка.

Хтось один залітає, не може вибратися, починає верещати. На цей вереск прилітають інші. Якщо кажани чують, що хтось в небезпеці, вони хочуть допомогти, прилітають і також потрапляють в цю саму пастку”, – пояснює фахівчиня Центру реабілітації рукокрилих.

Вони зимують великими групами, на відміну від пергачів, які більш поодинокі. Але місця сховку – у всіх однакові.

“Зазвичай їх знаходять, коли проводять ремонти на балконах. Коли закритий балкон обшивають всередині пластиком, між пластиком і стіною або стелею залишається великий простір. Звичайно, десь є здоровенна щілина, яка веде на вулицю, і вони в такі місця дуже люблять залізти.

У нас перед Новим Роком була колонія із Пісочина, де кажани так зимували не перший рік. Вони своєю вагою провалили стелю і вивалилися”, – ділиться зоозахисниця.

Зазвичай кажани набиваються в щілини у людських оселях, щоб поспати. При цьому вони не завдають ніякої шкоди.

Також люди можуть бачити кажанів взимку під час різкого потепління або похолодання.

“Так, звичайно, під час потепління або під час похолодань вони можуть прокидатись. Це прокидання часто чутно, тому що вони починають попискувати. Це і стає для них смертельною пасткою, тому що люди чують цей писк. Якщо люди не дуже добрі і свідомі, то вони це все розбирають. Так в Полтаві викинули півтори тисячі кажанів.

А нещодавно нам приїхала колонія з Кам’янського, де люди заселились в квартиру, почули писк, просто зняли підлогу, подзвонили і сказали “забирайте”. Але дуже добре, що подзвонили, а не повбивали тварин”, – каже Шуленко.

Коли стає тепліше, кажани можуть прокидатися і вилітати попити води. Та якщо якісь із кажанів набрали недостатню вагу для зимівлі, вони виснажуються і не можуть повернутися назад. Тому вони можуть падати на вулиці, залітати в приміщення, губитись.

А під час заморозків кажани можуть вилазити, щоб знайти тепліше місце. Бувають випадки, коли під час похолодань кажани, які або набрали недостатньо ваги, або обрали собі погане місце для зимівлі, починають мерзнути.

“Коли -5°С різко перетворюється в -20°С, вони прокидаються і намагаються врятуватися від холоду, розлітаються. Зазвичай для них це смертельний вирок. Люди можуть знаходити кажанів при спробах залетіти в приміщення, або якщо вони виснаженими попадають на вулиці.

У нас було таке, коли був різкий перепад погоди. Кажани летіли до озера. Поки вони долетіли, озеро виявлялось замерзлим, і вони там просто замертво попадали”, – пригадує фахівчиня Центру.

Далі – весняна міграція. Коли температура починає стабільно триматися приблизно вище 5 градусів, з’являються комахи. Кажани починають вилітати зі сховищ і повертатися назад в ліси.

“Тут аналогічна ситуація з осінньою міграцією, відчинені вікна, вони залітають, щоб перепочити. Це щодо мігруючих видів.

А пергач пізній живе виключно в містах. Він може в будь-який момент прокинутися, залізти у під’їзд або в незакриту вентиляцію в квартирі”, – каже Шуленко.

Влітку кажанів майже немає в містах, тому що всі мігруючі види летять в ліси. У цей період небезпекою для рукокрилих здебільшого є хижаки, що на них полюють, – сови, куниці, сороки, хижі птахи або й коти-собаки, якщо рукокрилі випадково залетять на чийсь балкон.

Також особливість літньої пори – дитинчата, тому що саме в цей час кажани народжують. Вони можуть народжувати один раз на рік – і це зазвичай один-два малюки.

“Перші декілька днів, коли кажанчик народжується, він присмоктується до соска, і мама може з ним літати.

Та буває таке, що вони випадають і люди їх знаходять. Інколи маму з дитинчам, або покинуте маля”, – пояснює експертка.

Перші декілька днів кажани постійно з мамою, а потім мами можуть залишати їх і літати на полювання.

Ці тварини дорослішають швидко – протягом місяця після появи на світ кажан вилітає, сам вчиться полювати. За словами Альони Шуленко, цей етап припадає на червень і липень – сезон розмноження.

Що робити, якщо до вас залетів кажан?

✅ По-перше, не панікуйте. Зачиніть двері в інші кімнати, щоб кажан не літав по всьому житлу та не травмувався.

Якщо вдома є домашні тварини – зачиніть двері, щоб вони не лякались самі й не лякали рукокрилого.

✅ Найважливіша рекомендація – сконтактувати з Центром реабілітації рукокрилих за номером +38 066 305 98 95. Вам нададуть консультацію.

Фахівці Центру самі виїжджають на виклики по Харківщині, а в більшості інших міст у них є волонтери, які зможуть передати кажанів в інше місто.

У критичних ситуаціях з кажанами можна також телефонувати у ДСНС. Утім, не у всіх населених пунктах рятувальники обізнані, як поводитися з рукокрилими. Також надзвичайники можуть не приїхати на такий виклик.

✅ Не беріть кажанів голіруч – вони захищаються, коли налякані, і можуть боляче вкусити! Вдягніть цупкі рукавички – або шкіряні, або дві пари будівельних.

✅ Візьміть кажана так, щоб його крила були притиснуті до тіла. Великий палець можна зафіксувати під підборіддям, щоб кажан не зміг вас вкусити.

✅ Напоїть кажана водою з піпетки, шприца або ложечки.

✅ Знайдіть коробку, щоб покласти тварину туди. У коробці зробіть кілька отворів для повітря, а на дно покладіть вологе ганчір’я, щоб тварина могла трошки охолонути.

Тканину треба змочити холодною водою, але з неї не має текти, інакше коробка розмокне. Також з ганчірок не мають стирчати нитки, бо кажани можуть заплутатись в них.

✅ Покладіть у коробку кажана та надійно її запакуйте. Просто прикритої коробки недостатньо – він може вилізти.

✅ Якщо кажанів багато, візьміть кілька коробок. Важливо, щоб коробка не переповнювалась. Обов’язково складайте кажанів у коробку так, щоб вони заповнювали не більше одного шару на дні. Якщо їх буде більше, вони розігріються та помруть від задухи.

✅ Якщо кажан не просто залетів до вас, а застряг у віконній рамі – рахунок йде на хвилини. Потрібно діяти дуже оперативно.

Чим довше кажан буде перебувати у пастці, тим більше кажанів до нього прилетить. Тому варто звільнити тварину якнайшвидше, щоб вона не задихнулась і не покликала “підмогу”.

“Це класична історія, коли телефонують і кажуть “кажан залетів”. Ми приїжджаємо, а там їх уже сто. Тому ми радимо ставити москітні сітки. Вони врятують від таких ситуацій”, – каже експертка.

✅ Якщо кажан травмований – телефонуйте у Центр реабілітації рукокрилих, щоб тварину забрали фахівці. Надійно запаковану коробку передайте зоозахисникам.

✅ Якщо з кажаном все нормально, ввечері його можна випустити. Це стосується тільки літа. Випускати кажанів взимку категорично не можна.

“Якщо знайшли кажана, просто так це залишати не можна. У будь-якому випадку треба йому допомогти, щоб він не загинув і не заблукав у приміщенні чи не покликав собі допомогу”, – додає Шуленко.

✅ Після кажанів приміщення не потребує спеціальної дезінфекції – достатньо просто помити поверхні з миючими засобами.

Як правильно випускати кажана?

Кажани – це нічні комахоїдні тварини. Їх можна випускати тільки затемна (ввечері або вночі) та тільки влітку.

“Якщо вигнати кажана влітку вдень, то, найімовірніше, його загризе якась сорока. Треба чекати до вечора. В будь-якому випадку можна повідомити нам. Ми завжди проконсультуємо і допоможемо”, – каже Альона Шуленко.

Взимку кажанів не можна випускати на вулицю. Натомість про знахідку треба повідомляти Центр реабілітації, бо рукокрилим завжди потрібна допомога під час холодів.

“Влітку також бажано нам повідомити, щоб ми подивились на цього кажана і хоча б по фото чи відео сказали, чи з ним все нормально. Нам загалом дуже важливо фіксувати будь-які знахідки рукокрилих, бо ми всі науковці та використовуємо цю інформацію у дослідженнях”, – зауважує експертка.

Якщо з кажаном все добре, можна вийти на відкриту місцевість, відкрити коробку і з піднятої руки випустити кажана.