Німеччина очолила коаліцію центральних держав у Першій світовій війні (1914–1918 рр.) проти Франції, Великої Британії, та Росії (до 1917 р). Зазнавши поразки та будучи частково окупованою, Німеччина була зобов'язана Версальським договором виплачувати репарації, втратила колонії, Польські землі та Ельзас-Лотарингію.
Назва зазвичай використовується, для описання Німеччини з 1871 року до 1918 року, коли вона була конституційною монархією: починаючи з об'єднання Німеччини і проголошення прусського короля Вільгельма I Німецьким Імператором 18 січня 1871 року, закінчуючи фактично проголошенням Веймарської республіки Філіпом Шейдеманном …
Замість неї Паризьким трактатом 1814 року був створений так званий Німецький Союз, в який входило 34 королівств, князівств і герцогств, кожне з яких зберегло свою незалежність, головна роль в Союзу належала Австрії.
На чолі Союзу стояв Президент, яким довічно обирався прусський король. Постійним головою союзної ради (виконавчого органу) був голова Ради міністрів Пруссії (до 1890 р. ним був Бісмарк). Створений на основі Конституції рейхстаг складався з 297 депутатів, обраних на трирічний термін загальним прямим голосуванням.
Але, назва Німеччина побудована за лінгвістичним принципом від слова німець (той хто не може балакати зрозумілою мовою) і ця назва не має ні географічного ні історичного підтвердження. Найбільш поширена міжнародна назва цієї держави – Германія та її мовні форми.
Німе́ччина (нім. Deutschland) (офіційна назва — Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина (нім. Bundesrepublik Deutschland)) — держава в Центральній Європі, демократична федеративна республіка. Складається з 16 федеральних земель. Столиця і найбільше місто країни — Берлін. Займає площу …