Сидерати — що і для чого?

З давніх-давен людині відомо, що деякі культури мають чарівну властивість покращувати родючість ґрунту. Але зовсім недавно господарі почали використовувати рослини-сидерати в приватних та великих сільськогосподарських угіддях. І треба віддати “зеленому добриву” належне – навіть за один сезон бідненьку землю вони можуть перетворити на цілком придатний до вжитку ґрунт. Якщо ви в поті чола свого з року в рік обробляєте грядки, а «кукурудза все одно росте в два рази менша, як у сусіда», можливо, вашій ділянці для повного щастя не вистачає саме сидератів. Які посадити та коли прибирати, читайте в нашій статті.

Спершу визначимося, що ж то таке – сидерати? Якщо по-простому, то так називають рослини, висівання яких є цілеспрямованим годуванням хробачків, що живуть в землі. Бо якщо вони не живуть на вашій ділянці, то як би ви там не трудилися, великих врожаїв навряд чи дочекаєтеся. Випорожнення цих, любих кожному дачнику чи сільському господарю, хробачків – найкраще мінерально-органічне добриво для овочів. Крім того, всім відомо: де їх багато, там пухка земля. Отже, кормите хробаків – вони «какають» шикарною органікою, яку не купиш ні за які гроші.

Сидерати — що сіяти?

З цим визначилися. Тепер – чим саме їх годувати. Тобто, що сіяти? Перш ніж я наведу короткий перелік, зауважу два головних «НЕ» використання рослин-сидератів.

• НЕ можна садити культуру на місце рослини-сидерата, якщо вони належать до одного сімейства. Так, забігаючи наперед, скажу, що гірчиця – прекрасний сидерат, але якщо на її місці ви посадите капусту, будете всім розказувати, що гірчиця – фу)) Бо і гірчиця, і капуста належать до одного сімейства.
• НЕ перекопувати. Щоб сидерат виконав свої функції, ні в якому разі не перекопуйте ґрунт, звільняючи місце, де він ріс, для культурної рослини. Для цього є культиватор або звичайна сапка. Вони не пошкодять структуру ґрунту і не вб’ють корисні мікроорганізми, які так старанно виробляли рослини-сидерати.

Пишу про два «НЕ» одразу, бо, знаєте, як буває: прочитала тьотя список рослин, які жруть хробачки, а до кінця статтю ні – багато роботи. Бігом побігла сіяти конюшину (шо було в коморі). Та виросла, тьотя заставила дядю Петю її покосить, потім перекопать город, і посадили там квасолю. І така вона виросла ніяка, шо тьотя задовбала дядю: «То ти не так викосив і не так перекопав. » А всього-то не треба було перекопувати, ну і квасолю після конюшини садити не можна, бо вони одна сім’я.

Від того, що не робити, переходимо до того, що робити. Найбільш затребуваними на наших грядках сидератами є рослини з трьох родин:

• злакові (жито, пшениця, овес, сорго),
• капустяні (гірчиця, редька олійна, озимий та ярий ріпак, суріпиця),
• бобові (конюшина, кормові боби, люцерна, польовий і посівний горох, люпин).

Кожна з цих груп має свої властивості. В залежності від того, які показники ґрунту треба покращити, і вибирають рослину на посів.

Так, злакові сидерати стануть в нагоді, якщо треба:

Капустяні сидерати пригодяться для:

Бобові служать для:

• збагачення ґрунту азотом;
• структуризації землі;
• є природнім замінником селітри.

Крім цих властивостей, абсолютно всі сидерати розпушують землю і оздоровлюють її, бо, як я вже казала, всі вони є чудовим кормом для хробаків. Також ці рослини є природньою профілактикою від багатьох хвороб і шкідників. Наприклад люпин і конюшина — дуже неприємні для личинок хруща, то ж їх радять висівати перед посадкою фундука, наприклад.

Порада з власного досвіду: якщо ви ніколи не мали контакту з рослинами-сидератами, не треба ламати голову, шоб то посіяти – засійте землю фацелією. Це абсолютно універсальний сидерат. Ви тільки виграєте, якщо посієте її перед будь-якою культурою. Крім того, вона приваблює на грядки корисних комах, які допомагають боротися з шкідниками на городі.

Читайте також нашу статтю про те, що таке сівозміна і як її застосовувати.

Коли сіяти сидерати?

Ці рослини можна сіяти будь-коли. Крім, зими, звичайно. Напрклад, ранньою весною посійте фацелію, ріпак або гірчицю. Період від посіву до зрізання — приблизно 40 днів. Вони не тільки поліпшать якість ґрунту. Ці рослини створюють ідеальні умови для розсади. Треба щоб розсада висаджувалася тоді, коли сидерати вже підросли на грядці. Вони захистять її від заморозків чи палючого сонця. А коли на сидератах почнуть з’являтися бутони – зріжте їх плоскорізом (не бутони, а рослини під корінь) і залиште на грядці. Вони стануть прекрасною мульчею.

Влітку можна сіяти ті самі сидерати і так само, як і весною. А от восени вони вимагають трохи іншого підходу. Тільки зібрали врожай з грядок – одразу засівайте «зеленим добривом». Як варіант, жито, гірчиця, фацелія. Весною рослини, що пережили зиму, треба підрізати сапкою або культиватором, якщо треба, можна внести на поверхню органічний розчин ефективних мікроорганізмів (грибки, дріжджі, корисні бактерії).

З цією метою раджу приготувати настій з бур’янів та кропиви. Настоюєте цю мішанину у затінку тиждень, розводите водою у пропорції 1:10 і поливаєте сидерати. Тоді ваша земля буде просто бомба! На ній (після настоянки) не можна висаджувати тільки часник і цибулю, бо перо швидко пожовкне.

Зрізані сидерати треба залишити на поверхні землі в якості мульчі чи заробити в землю вилами чи сапкою

Коли прибирати сидерати?

Ось тут важливо не помилитися. По-перше, для чого б ви не посіяли ці рослини – сидерати під картоплю чи під капусту — ще раз згадайте друге «НЕ» використання сидератів: НЕ перекопувати! По-друге – косити сидерати треба до того, як вони зацвітуть. Ідеально – у фазі бутонізації. Допустимо – на початку цвітіння.

Якщо передержите, стебла рослин стануть набагато грубіші. Відповідно, щоб перегнити, їм знадобляться корисні речовини з ґрунту, а ви ж їх садили, щоб вони їх генерували, а не використовували!

А щодо того, як прибрати, я вже говорила – сапкою або культиватором. При цьому зрізані рослини треба залишити на поверхні землі в якості мульчі чи заробити в землю вилами чи сапкою. Якщо стоятиме дуже суха погода, поливайте час від часу їх сухі стебла настоєм мікроорганізмів (ЕМ-препарати). І сидерати вам віддячать – швидко перетворяться на бажаний гумус.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Рослини-сидерати: що, де й коли?

Трапляються випадки, коли через несприятливі погодні умови в агропідприємств може частково загинути посів певної культури. У результаті цього урожайність такої культури стає невисокою і збирати таку культуру стає невигідно. Враховуючи це, виникає запитання: чи можна визнати посіви частково загиблої культури сидератом і як це відобразити в обліку?

Сидерати: що це таке?

Сидерат — це рослини, що швидко набирають зелену масу, їх скошують і закладають у ґрунт або залишають на його поверхні для захисту верхнього шару, а коріння сидератів, розташоване в землі, перегниваючи, служить збагаченню ґрунту і підґрунтя. Сидерати не лише підвищують родючість ґрунту та врожайність сільгоспкультур, а й виступають ефективним засобом боротьби з бур’янами та хворобами.

При цьому використовувати рослини-сидерати слід не бездумно, а опираючись на наукові дослідження. Зокрема, слід враховувати яка саме культура буде посіяна на полі, де ріс сидерат. Щоб ті поживні речовини та ефект, який дає сидерат, позитивно, а не негативно впливали на культуру наступника.

Рослин-сидератів доволі багато. Тому, обираючи сидерат, слід чітко розуміти, для яких цілей висаджено рослину-сидерат (захист від сонця, удобрення певними корисними елементами тощо), а також культуру, яка буде висіяна на площі, що була засіяна сидератом.

Облік сидератів

Із вищенаведеної суті сидератів випливає, що вони зазвичай є помічниками у вирощуванні культури, яка буде посіяна після них. Тобто великою мірою сидерати є не що інше, як зелені добрива. Отже,

в обліку рослини-сидерати слід відображати як унесення в ґрунт добрив

Тобто витрати на вирощування рослин-сидератів слід включати до витрат на виробництво культури, яка буде вирощуватися після сидерата.

А саме слід відносити їх до складу такої статті витрат, як «Добрива». На це прямо вказує п. 3.10 Методрекомендацій № 132. У ньому говориться, що до складу цієї статті витрат включаються витрати на внесені в ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

На перший погляд виходить усе доволі просто. Водночас слід пам’ятати, що в момент, коли сільськогосподарське підприємство висаджує рослину-сидерат, воно ще може точно не знати, яка саме сыльськогосподарська культура буде вирощуватися на полі, де вирощений сидерат.

Тоді виникає запитання: як обліковувати витрати на вирощування рослин-сидератів?

На наш погляд, є два варіанти обліку:

1) обліковувати як виробництво. Тобто до моменту, доки стане відомо, під яку саме сільськогосподарську культуру висаджували сидерат, всі витрати на його вирощування слід збирати в розрізі кожного поля, на якому вирощують такі культури, окремо на рахунку 23 «Виробництво».

А саме аграрій має відкрити на субрахунку 231 «Рослинництво» до рахунка 23 окремий аналітичний рахунок, на якому буде збирати витрати на вирощування рослин-сидератів. Наприклад, це може бути субрахунок 2315 «Рослини-сидерати на полі № 1»;

2) обліковувати як витрати майбутніх періодів.

слід збирати всі витрати по кожному полю, де вирощуються такі рослини, на субрахунку, відкритому до рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів»

Збирати витрати на вирощування рослини-сидерата на субрахунку 2315 або 39 слід до моменту, коли стане відомо, яку саме культуру будуть вирощувати на полі, де росла рослина-сидерат. Тільки-но стане відома така інформація, аграрій має перекинути всі зібрані витрати під вирощування рослини-сидерата на вирощування основної сільгоспкультури. Такі витрати він має включити до статті «Добрива» шляхом формування проводки або в середині субрахунку 231 (Дт 2311 — Кт 2315), або перекинути із кредиту рахунка 39 в дебет рахунка 231 (Дт 2311 — Кт 39).

Наприклад, якщо на площі, де росла рослина-сидерат, буде вирощуватися картопля, то слід буде зробити проводки: Дт 2311 «Картопля» — Кт 2315 «Рослини-сидерати на полі № 1» або Дт 2311 «Картопля» Кт 39 «Витрати на вирощування рослин-сидератів на полі № 1».

Далі аграрій буде вирощувати уже конкретну культуру й отримувати продукцію від її вирощування. Тому цей процес у аграрія не викличе жодних труднощів.

Змінюємо призначення

Інколи аграрій, ще не виростивши певну культуру, уже бачить, що від її вирощування він не зможе отримати гарного врожаю. Так може статися, наприклад, через настання форс-мажорних обставин, що призвели до часткового знищення посіву певної сільгоспкультури. І тоді в нього виникає закономірне запитання: а чи може він назвати так культуру сидератом?

На наш погляд, такий перебіг подій цілком можливий. Звичайно, якщо сівозміна і вимоги до вирощування наступної культури на полі, де росла рослина-оборотень (сидерат), збігаються.

Щоб перекваліфікувати звичайну сільгоспкультуру у рослину сидерат, на наш погляд, достатньо наказу керівника підприємства про те, що на певному полі відбувається вирощування не звичайної рослини для отримання урожаю, а рослини-сидерата.

Якщо на руках буде такий наказ, то бухгалтер має на основі складеної бухгалтерської довідки просто перекинути зібрані витрати під одну культуру на вирощування іншої.

Дехто може запитати: навіщо так чинити, адже цими діями аграрій може просто збільшити вартість вирощування нової культури?

На наш погляд, зміна статусу сільгоспкультури на етапі вирощування із тієї, від якої планують отримати урожай, на рослину-сидерат у тому, що:

— по-перше, аграрій зможе збільшити урожайність культури-наступниці рослини-сидерата і тим самим компенсувати витрати на вирощування рослини-сидерата;

— по-друге, аграрій може зекономити на сплаті ПДВ. Річ у тому, що коли він приймає рішення визнати певну культуру рослиною-сидератом на етапі її вирощування через часткове пошкодження посіву, то йому не доведеться нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання на розмір повторюваних витрат, які пов’язані з ПДВ (деталі див на с. 16 цього номера).

Нагадаємо, що повторюваними витратами є витрати, які стосуються тільки культури, що загинула, і які не беруть участі у вирощуванні нової культури, що буде посіяна на цій площі (наприклад, вартість насіння, витрати на посів, засоби захисту рослин тощо).

Якщо ж усі посіви, що частково пошкоджені, визнати сидератами, то розмір всіх витрат (як повторюваних, так і не повторюваних) потраплять до собівартості іншої готової продукції (іншої культури), яка підлягає під оподаткування ПДВ. А в цьому випадку, як стверджують фіскали (БЗ 101.04), нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ не слід.

Водночас і перегинати палку не варто. Особливо, якщо у вас є на руках висновок страхової чи акт, складений на підприємстві, про те, що частина чи весь урожай на певній площі загинув. У цьому випадку говорити про те, що культура, яка загинула, є сидератом, буде собі дорожче. Фіскали, якщо виявлять цей факт, можуть наполягати, що аграрій ухилився від сплати ПДВ.

Сидерати – що це, для чого вони потрібні? Правила вирощування сидератів

В результаті застосування мінеральних добрив і перекопки, грунт гине. Такою вона стає при традиційному землеробстві. З відродженням природного землеробства сидерати знову набули важливого значення. Грамотне їх застосування – це недорогий, екологічно чистий метод підтримання родючості ґрунту, здатний пожвавити будь-яку грунт і відновити її за короткий час. Для чого потрібні сидерати, коли і як правильно їх сіяти, про це буде розказано в статті.

Сидерати – що це, для чого вони потрібні?

Це рослини, які висівають не для врожаю, а виключно для родючості грунту. Це екологічно чисте добриво, яке добриво зростає.

Сидератные рослини застосовуються з давніх часів. Слово «сидерат» походить від латинського «сидерус», що означає «зірка». Більше трьох тисячоліть тому хлібороби вже высажали сидерати, отримували гарні врожаї, вважаючи, що їм сприяли зірки.

Овочі, вирощені на такому зеленому добриві, відрізняються відмінним смаком і високим вмістом вітамінів. Ці рослини схоже на гній, однак після гною деякі овочі садити небажано.

Сидератами можуть бути будь-які динамічні однорічні рослини. Але вже в природному землеробстві склався послужний список. За своїми біологічними ознаками умовно поділяються на 3 основні групи.

Корисні властивості і переваги

Бобові

Рослини цієї групи здатні засвоювати атмосферний азот і накопичувати його, віддавати в доступній рослинам формі. Азот – хімічний елемент, що входить до складу хлорофілу, який і надає рослині зелений колір. Він необхідний для живлення рослин на піщаних грунтах. Половина азоту вже формує урожай в перший рік і працює він набагато довше і ефективніше, ніж мінеральні добрива.

Найпоширеніша бобова культура – боби. Вони швидко проростають, дають багато зеленої маси. Час до цвітіння – 50-60 днів. Висівати можна по снігу.

Злакові

До переваг злакових сидератів можна віднести наступні:

Злакові мають добре розгалужену кореневу систему, утворюючи повсть з безлічі корінців. Саме корінці розбивають грудочки землі, розпушуючи її. Вони будуть корисні на важкій ущільненої грунті, в яку погано проникає вода. Ще вони володіють бактерицидними і биофильными властивостями, тобто здатні накопичувати елементи живлення.

Найцінніша і найпоширеніша культура – жито. Можна сіяти під зиму з кінця серпня по першу декаду вересня. Час до цвітіння – 25-35 днів.

Хрестоцвіті

• невибагливі,
• витримують кислий грунт,
• активно борються з хворобами та шкідниками.

У цих корінців рослин оселяються мікроби – актиноміцети, які виділяють біологічно активні речовини, здатні боротися з патогенною мікрофлорою, добре оздоровлюючи при цьому грунт.

Дрібні насіння сидератів при посіві треба більше розкидати, щоб сходи покрили всю площу грядки. Час до цвітіння – 30-40 днів.

Всі перераховані сидерати

• дають хорошу надземну і кореневу біологічну масу;
• є бактерицидами;
• мають позитивної мікрофлорою і биофильными властивостями;
• після зрізання віддають накопичені поживні речовини рослинам.

Основне призначення сидератів

Основні правила при посіві

Правило №1. Не можна висаджувати сидерати до і після споріднених городніх культур. Наприклад:

• люпин, вику, горох можна висаджувати перед бобами, горохом, квасолею;
• гірчицю, ріпак, олійну редьку не висаджують до і після капусти, редьки, редиски;
• озиме жито, овес та інші злаки не висаджувати до і після кукурудзи.

Виняток становить фацелія, у неї немає споріднених культур на наших городах.

Правило №2. Як тільки звільняється грядка, в цю ж хвилину сіють сюди сидерати. Їх необхідно висівати навесні до посадок, влітку – перед збиранням, восени – після врожаю, цілорічно, якщо грунт зовсім погана.

При весняному посіві перед посадкою овочів, сидерати зрізають за 2-3 тижні і дають їм перепреть. Коріння залишають у грунті, зрізають тільки зелену масу. Виняток для жита, її коріння підрубують на глибину 5 див.

Правило №3. Коріння сидератів не чіпають, не перекопують, не висмикують. Інакше втрачається весь сенс вирощування сидератів.

Бадилля після зрізання подрібнюють, проливають мікроорганізмами і залишають тут же на грядці для розкладання. Це сприяє утворенню гумусу і поповненню мінеральними речовинами.

Розсаду овочів можна висаджувати безпосередньо прямо в сидерати. Так вони служать нянькою, поки розсада приживається. Через 2 тижні їх зрізають і мульчують розсаду.

В змішаних посадках сидерати також грають не останню роль, вони захищають посадки від шкідників, бур’янів, вітру, сонця, посухи.

Правило №4. Не дозволяйте сидератам обсеменяться! Їх зрізують у період бутонізації до цвітіння. В цей період вони

За один сезон на вільній ділянці можна виростити кілька поколінь сідератних рослин. В результаті грунт швидко відновить родючість.

Ці розумні рослини зроблять за вас всю роботу: перекопування, розпушування, внесення органіки. Зелену масу можна використовувати:

• для мульчування,
• в теплі грядки,
• в компост,
• трав’яний настій,
• на корм худобі.

Купуючи насіння сидератів, ми платимо за них певну ціну. Бур’яни – це цінні, але безкоштовні сидерати. Головне не боротьба з ними, а контроль. Наше завдання – не дати їм обсемениться. А так вони виконують ті ж самі функції.

При виборі сідератних рослин потрібно враховувати свої до нього вимоги, що ви хочете з їх допомогою добитися. Для цього при їх купівлі читайте уважно їх технічні характеристики. І гарних вам врожаїв!