Нерухоме (шви) з'єднання являє собою зрощення або скріплення сполучною тканиною для виконання захисної функції (з'єднання кісток верхівки черепа для захисту головного мозку).
Нерухоме з'єднання (мал. 11.1 а) характерне для більшості кісток черепа: численні виступи однієї кістки входять у заглиблення іншої, утворюючи міцний кістковий шов. Нерухомо з'єднуються кістки й унаслідок зрощення.
Суглоб (лат. articulatio) — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів.
Типи з'єднань Всі кістки (окрім кісточок у вусі) з'єднанні між собою 3 способами: нерухомо — коли кістки зрослись і між ними помітний лише шов; напіврухомо — коли кістки з'єднані між собою за допомогою хрящових пластинок; рухомо — суглоби.
З'єднання кісток. Кістки скелету вищих тварин, зокрема людини мають нерухоме, напіврухоме та рухоме з'єднання. Череп – найкращий приклад нерухомого з'єднання кісток. Нерухомість кісток мозкового черепа досягається тим, що численні виступи однієї кістки входять у відповідні заглибини іншої.
Суглоб — це рухоме з 'єднання кісток. Здебільшого він складається з двох кісток, одна з яких має суглобову западину, куди входить головка іншої . Суглобова западина і головка відповідають одна одній за формою та розміром, а їхні поверхні вкриті тонким шаром гіалінового хряща.
Нерозбірними називають такі з’єднання, розбирання яких неможливе без руйнування з’єднуваних елементів. До них належать: заклепкові; зварні; клейові; паяні; пресові (з’єднання з натягом).