🖥 Як зібрати ПК для роботи та ігор самостійно?

Не так-то і легко зібрати комп’ютер самому. Навіть якщо ти ITшник. Intel чи AMD? SSD чи HDD? Nvidia чи AMDA? Яким слотам віддавати перевагу?

Не так-то і легко зібрати комп’ютер самому. Навіть якщо ти ITшник. Intel чи AMD? SSD чи HDD? Nvidia чи AMDA? Яким слотам віддавати перевагу?

В інтернет-магазинах купа комплектуючих з різними характеристиками, і не до кінця зрозуміло, навіщо деякі з них взагалі потрібні.

Щоб спростити та прискорити процес, ділимось власними порадами.

З чого почати? Центральний процесор

Центральний процесор — це мозок комп’ютера. Вибір правильного потужного процесора є запорукою збірки потужного комп’ютера. Центральний процесор краще обирати першим. І особливу увагу варто звернути на кількість ядер.

Ядра та потоки

В кожній ОС одночасно діє багато програм, і в кожній програмі може діяти багато внутрішніх процесів. Щоб все працювало швидко та одночасно, існує мультипотоковість — на одне ядро йде декілька потоків, і у певному потоці йде своя операція.

Чим більше потоків та ядер, тим більше розпаралелення програм. Але цю характеристику часто переоцінюють. І буває так, що декілька ядер (один чи два) працюють на повну, а всі інші в цей час “прохолоджуються”. Важливо не взяти більшу кількість ядер, ніж дійсно потрібно.

Хочеш грати в ігри? Перевір як у цих ігор із розпаралелюванням. Вони працюють на 2 ядрах, на 4 чи навіть на 8? Глянь мінімальні вимоги для ігор на сайтах розробників або в Steam.

Програмуєш? Тоді ситуація краща. Розпаралелювання потрібне для таких великих середовищ розробки як IntelliJ IDEA чи Visual Studio. Бо навіть якщо у тебе 16 потоків, вони заб’ються всі.

Тактова частота

Ця характеристика показує, скільки інструкцій може виконати процесор за один такт. Вимірюється в ГГц. Герц — одна операція за секунду. Але тут багато чого залежить від самої архітектури процесора.

Кремнієві кристали для процесорів вирощуються по-різному, тому двох однакових не буває. І тому по якості деякі процесори виходять слабшими, а деякі — сильнішими. Тому розробники визначають мінімальну планку.

З тактовою частотою пов’язаний оверклокінг (overclocking) або розгін процесора. Ми подаємо на процесор більше напруги, щоб він працював на більших тактових частотах. Але розгін — для ентузіастів. Надто висока напруга чи частота може привести до поломки процесора або до пожежі.

Інтегрована графіка

Формувати для дисплея зображення може:

• інтегрована графіка в процесорі
• інтегрована графіка на материнській платі
• дискретна відеокарта зі своїм графічним процесором

Є сенс обирати процесор з інтегрованою графікою, якщо ти збираєшся користуватись комп’ютером в невибагливих до графіки цілях (Skype, браузер, книги, YouTube, програмування). Але для всього іншого краще поставити відеокарту. Про вибір відеокарти трохи згодом.

Кеш-пам’ять

Що ближче пам’ять до процесора, то швидше він може до неї достукуватись, але при цьому то дорожче коштує її розширення. Вимірюється кеш-пам’ять в Кбайт чи Мбайт. Саме в кеш-пам’ять процесор кладе дані, які йому найбільш потрібні в найближчий момент часу.

Якщо там не буде того, що йому треба, тобі він буде дивитись в оперативну пам’ять. А якщо і там не буде — то на жорсткий диск чи накопичувач. Тому чим більше у процесора кеш-пам’яті, тим краще.

Якщо все попереднє звучить надто складно, то достатньо подивитись на бренд процесора та його модель. Це вже може дати багато інформації.

Зараз процесори виготовляються двома великими компаніями-конкурентами — Intel і АMD. Що краще? Не можна дати однозначно правильну відповідь. У кожному сегменті в обох є свої найкращі моделі. Все залежить від потреб.

Материнська плата

Ти вже знаєш на що звернути увагу при виборі процесора. Тепер настав час материнської плати (МП).

Це “скелет” комп’ютера, бо у своїй більшості всі складові знаходиться саме на МП, в тому числі й процесор.

Якщо центральний процесор ти обрав першим, тоді при виборі МП мають значення:

• сокети (роз’єм для процесора)
• чіпсет (набір мікросхем для взаємодії центрального процесора з усіма іншими складовими).

Чіпсет визначає скільки всього роз’ємів, якого типу / версії може бути розміщено. Варто звернути увагу, який з ним іде біос. Тому що, щоб запустити процесор, біос має його розпізнати. Якщо біос не знає твій процесор, тоді треба оновити його прошивку. Але може бути ситуація, коли оновлення немає, і тоді ти з цим чіпсетом процесор не запустиш.

На МП подається напруга у розмірі 12 Вольт, а для процесора треба від 1,1 до 1,5 В. Для регулювання напруги в МП є VRM (Voltage Regulation Module). Якщо не плануєш розганяти процесор, то не має значення кількість фаз у VRM та з яких вони матеріалів.

Щоб підключати до МП так звані плати розширення (відеокарта, звукова карта, мережева карта) необхідні слоти PCI Express. У них дві характеристики:

Версія протоколу PCI Express залежить від того, який процесор буде стояти на материнській платі.

Багато залежить від того, яку плату розширення до якого слота ти підключаєш. Якщо плату з 16 лініями приєднати до слота з 16 лініями, то все буде працювати швидко. Але якщо у плати 16 ліній, а ти її підключаєш до слота на 8 ліній, то інші будуть незадіяні. Тобто швидкість буде повільніша.

Треба звернути увагу, які слоти для оперативної пам’яті (RAM slots) є на МП і скільки їх. Бо в кожен слот ти зможеш ставити тільки якусь одну планку пам’яті. Але варто пам’ятати про так зване двоканальне підключення — дві плашки на 16 Гбайт у два слота, будуть працювати швидше ніж одна на 32 Гбайт.

Відокарта

Наступною краще обирати відеокарту. Це плата розширення, в якій є свій графічний процесор, свій VRM для цього процесору, всій біос, своя відеооперативна пам’ять, навіть своя система охолодження. Тому відеокарта в комп’ютері — це свого роду організм в організмі.

Виробниками відеокарт є Nvidia та AMD. При виборі треба дивитись на саму модель. Є ще нереференсні відеокарти — зі своєю комплектацією, але процесор все-таки стоїть від Nvidia або AMD.

У Nvidia є ексклюзивна фіча під назвою RTX. Це нова технологія, яка дозволяє на апаратному рівні впливати на освітлення в іграх. Тобто на те, як працює відбиття, освітлення на різних поверхнях, бліки та тіні. Але не так багато ігор підтримують цю технологію.

Варто звернути увагу на драйвери. У Nvidia вони краще, але можуть бути нюанси. Також в більшості ігри адаптують саме під Nvidia. У AMD драйвери бути ще сирі та не повністю розкривати потенціал карти. Але вони добре підходить для Linux.

Якщо ти плануєш займатись відеомонтажем або 3D-графікою, грати в ігри, то на відеокарту треба закладати 30-40% бюджету від вартості всього комп’ютера.

При виборі відеокарти треба також дивитись на бенчмарки (тести продуктивності). Це прогін відеокарти на високих налаштуваннях або при 3D-рендерингу. В іграх треба дивитись на FPS (кадрова частота). Якщо рендеринг — то на час виконання. Але і там, і там треба звернути увагу на температуру.

Є ще одна опція – купити дві відеокарти та встановити їх в комп’ютер паралельно, щоб вони працювали в тандемі. Для цього технології у кожного виробника свої. У Nvidia — SLI (Scalable Link Interface), в AMD — Crossfire. Але якщо хочеш встановлювати дві відеокарти, то їх треба брати слабші. Тому що на старіших відеокартах ці технологія краще пропрацьовані.

Якщо у тебе вже є монітор, то він може підтримувати технологію Free Sync (ексклюзивна технологія AMD) або G-Sync (від Nvidia). Варто обирати бренд відеокарти за цією технологією. Бо монітор з 60 Гц (обмежена кількість частоти) не зможе обробити 90 Гц. В такому разі зображення буде рване — screen tearing. Щоб цього не було, розробили технологію V-Sync, яка занижує FPS в грі до 60). Але в інтенсивних моментах в грі, можуть бути лаги. Тому що монітор очікує 60 FPS, а прийде менше.

Оперативна пам’ять

Використовується в комп’ютері як середня ланка між кеш-пам’яттю процесора (дуже швидка, але дуже обмежена по розміру) і накопичувачем комп’ютера (SSD або HDD), де все зберігається на постійній основі. В оперативній пам’яті свої дані зберігають програми, які працюють в цей момент. В диспетчері задач можна побачити завантаженість оперативної пам’яті.

Треба дивитись на об’єм. Якщо оперативної пам’яті не буде вистачати, то тоді програми будуть з’їдати віртуальну пам’ять, яка виділяється з жорсткого диска і яка буде повільнішою.

Друга характеристика — це тактова частота її роботи.

Третя характеристика — таймінги.

Треба ще зважати на зовнішній вигляд оперативної пам’яті. Є просто плати, є з охолоджувачем. Є планки низько профільні та високо профільні.

Накопичувач

Накопичувачі бувають двох типів — SSD, в якій немає рухомих елементів, та HDD, що має в собі жорсткий диск, який крутиться.

Припущення 1 – SSD набагато швидший за HDD

Так, це правда, але є нюанси. Якщо в комп’ютері слабкий процесор, то яким би швидким не був SSD, його максимальна швидкість не буде реалізована до кінця.

На швидкість впливає також інтерфейс підключення. SSD може підключатись через інтерфейс SATA (має обмежену максимальну швидкість) або PCI Express. SSD формату N2 підключається в N2 слот на материнській платі.

Щоб вибрати реально швидкий SSD, і щоб він перевищував максимальний ліміт SATA, треба дивитись на перетинки, їх розташування та місця, куди вони мають вставлятись. Варто звернути увагу також на формат підключення.

Припущення 2 – SSD не варто дефрагментувати, на відмінно від HDD

Почнемо з того, що дефрагментація — це процес упорядковування фрагментованих даних. Наприклад, на HDD ми записуємо один файл, після нього другий. Потім перший видаляємо, а замість нього записуємо інший, більший файл. Тоді виходить, що третій файл займає частину, яку займав перший і ще іншу, додаткову частину. Тобто комірки даних зайняті в різних місцях та на відстані один від одного.

У випадку з SSD іде прямий доступ до пам’яті, тому немає сенсу в дефрагментації. Вона навіть шкідлива для SSD, бо він має обмежений ресурс запису — кількість записів має свій ліміт.

Припущення 3 – Коли у SSD вичерпується ресурс запису, то він стає повністю непридатний для використання

Коли вичерпується ресурс запису, SSD переходить в режим “read only”. Тому він дійсно стає непридатним для використання, але частково. Дані з нього все ще можна забрати, але нові записати вже не вийде.

Параметри HDD

• Форм-фактор — 3,5 дюйма і 2,5 дюйма (для ноутбуків). Вони взаємозамінні, однаково підключаються до інтерфейсу SATA для передачі даних на материнську плату і постачання енергії із блоку живлення.
• Швидкість оберту диску напряму впливає на швидкість його роботи — чим більше обертів, тим швидше голівка зможе зчитувати дані.
• Об’єм кеш-пам’яті впливає на те, який об’єм даних можна записати на кеш, який є більш швидко доступним, ніж весь накопичувач.

Параметри SSD

• Швидкість зчитування запису. Чим вони більша, тим краще.
• TBW (Total Bytes Written) показник допустимої кількості записів. Але це досить неточний показник.
• Інтерфейс підключення (SATA II, SATA III) — важливо, щоб твоя материнська плата підтримувала відповідний тип інтерфейсу.
• Об’єм диску напряму залежить від ціни.

Якщо обмежений бюджет, то для зберігання великих об’ємів даних можна обрати:

• HDD, якщо швидкий доступ до даних не потрібен,
• SSD, якщо більш важлива швидкість доступу до даних.

Якщо бюджет не обмежений, то краще придбати і HDD, i SSD.

Блок живлення

Це серце, качає електроенергію по всьому комп’ютеру. Чому не можна напряму материнську плату підключати в розетку? Бо вольтаж надто високий. А блок живлення якраз понижує вольтаж. Крім того, з розетки струм іде змінний, а материнська плата працює на постійному. Також блок живлення виступає як бар’єр у разі неполадок зі струмом — перепади, стрибки напруги.

Характеристики

1. Потужність, яка вимірюється в Ватах. Щоб визначити правильну потужність, можна забити всі елементи в онлайн калькулятор. Або ж можна взяти потужність, яку використовує процесор та відеокарти, ці два значення помножити на 1,5 та додати їх. Потім їх суму помножити на 1,5, оскільки це найбільш енергоспоживачі складові комп’ютера.
2. Якість комплектуючих. Варто звертати увагу на бренд. Якщо взяти неправильний блок живлення, то може погоріти все.
3. Сертифікація — ККД 80%. Є різні рівні сертифікації — бронзова, срібна, золота, платинова і титанова. Краще брати бронзову або золоту.
4. Запобіжники від перепадів напруги, вольтажу, різкого вимкнення світла.
5. Модульність: є блоки живлення з конекторами, є такі, де всі з’єднано напряму, а є напівмодульні.

Корпус є необов’язковим, але він забезпечує порядок. Варто пам’ятати, що з мініатюрними корпусами може бути багато мороки. Для всіх необхідних комплектуючих може просто не вистачити місця. Крім того, можуть з’явитись проблеми з охолодженням та вентиляцією.

Зібрати ПК самостійно — не так вже й важко. У тебе вийде!

Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:

Читайте Na chasi у Facebook і Twitter, підписуйтесь на канал у Telegram.

Сподобався пост? Підпишись на автора!

Як власноруч зібрати комп’ютер: покрокова інструкція

Часи, коли процес складання ПК був покритий завісою таємничості, давно пройшли. Зараз всі комп’ютерні компоненти, кабелі і відповідні роз’єми позначені кольором і підписані, що спрощує завдання до «не можна». Використовуючи нашу покрокову інструкцію, ви зможете самостійно і менш ніж за годину перетворити купу коробок з комплектуючими у повноцінно функціонуючий ПК.

1. Почніть складання ПК з установки процесора в роз’єм материнської плати. Щоб не подряпати стіл металевими елементами на тильній стороні материнки, підкладіть під неї картонну коробку. У разі платформи AMD сокет за замовчуванням відкритий, тоді як у Intel – закритий пластиковою заглушкою, яку треба витягти. Підніміть важіль-засувку праворуч від сокета, акуратно (щоб не пошкодити контакти) встановіть процесор в сокет і опустіть засувку в початкове положення (буде йти туго, але так і повинно бути).

2. Встановити боксовий кулер, що поставляється в комплекті з процесором, не складно. Термопаста відразу ж нанесена на його підошву, а механізм кріплення нехитрий. Кулер AMD кріпиться за допомогою металевої притискної скоби, а охолоджувач Intel – на чотири пластикові засувки, які треба сильно притиснути до клацання. В кінці не забудьте вставити конектор живлення процесорного вентилятора до роз’єму материнки, підписаним CPU Fan. Великий баштовий кулер і, тим більше, систему водяного охолодження встановити значно складніше. Перед установкою уважно прочитайте (краще двічі) комплектну інструкцію, а сам процес почніть з нанесення термопасту на процесор (достатньо однієї краплі розміром суху горошину).

3. Мабуть, найпростіший етап складання ПК – установка оперативної пам’яті. Відігніть засувки на кінцях слоти DIMM, вставте модуль пам’яті правильної стороною (проріз на нижній стороні планки трохи зміщена від центру (спеціально щоб не вставити іншою стороною) і сильно притисніть до клацання. Якщо на материнській платі є чотири або вісім слотів пам’яті, а у вас тільки два модулі, то встановіть їх через один слот, щоб активувати двоканальний режим роботи. Планки пам’яті з високими радіаторами можуть конфліктувати з великим процесорним кулером. Доведеться або ставити пам’ять в крайні слоти, або піднімати вентилятор кулера вище.

4. Тепер підготуйте корпус до встановлення інших комплектуючих: зніміть обидві бічні стінки. Першим в корпус помістіть самий важкий і громіздкий компонент – блок живлення. Залежно від моделі корпусу розташування БЖ може бути верхнім чи нижнім. Якщо модульний БЖ, то підключіть до нього необхідне конкретно для вашої конфігурації ПК кількість кабелів. Якщо не модульний, то закріпіть стяжками зайві дроти, щоб не плуталися під руками.

5. Наступним етапом монтуємо материнську плату в корпус ПК та підключаємо до неї основні кабелі. Вставити в проріз на задній панелі корпусу інтерфейсну заглушку і, якщо потрібно, монтажні стовпчики для материнської плати (можуть бути готові незнімні). Після цього помістіть в корпус саму материнку з вже встановленим процесором, кулером і оперативкою. Тримати її найзручніше за процесорний кулер. Ретельно загвинтіть материнку гвинтами до стовпчиків, щоб текстоліт не гнувся під вагою інших компонентів у вертикальному положенні ПК. Підключіть до материнці два кабелі живлення– 20+4-pin і 4-pin (або роздвоєний 4+4-pin), а також комплектні корпусні вентилятори (як альтернатива, можуть підключатися безпосередньо до БЖ або до реобасу). Також підключіть до материнці корпусні кнопки включення і перезавантаження ПК), світлові індикатори (працюючого ПК і активності жорсткого диска), а також подовжувачі аудиороз’ємів і портів USB на передній панелі.

6. Закріпіть в корпусі твердотільні накопичувачі і жорсткі диски. SSD зараз найчастіше встановлюються на тильній стороні рами корпусу, тобто за материнською платою. HDD монтуються за допомогою виброгасящих полозка. Якщо у вас старий корпус і слотів для 2,5-дюймового SSD не має, то його можна пригвинтити тільки однією стороною до отворів 5,25-дюймового відсіку або ж взагалі акуратно укласти в корпусі незакріпленим у «гнізді» між дротів БЖ. А ось з HDD такого краще не робити – може зламатися під впливом власної вібрації. Наостанок підключіть до дисків Molex-кабель живлення від БП і SATA-шлейф передачі даних (поставляється в комплекті з материнкою), а потім закріпіть їх стяжками або, якщо дозволяє довжина, укладіть за задньою стінкою корпусу, щоб не заважали циркуляції повітря.

7. Останньою в корпус встановіть відеокарту. Спочатку поверніть засувку слота PCI-E x16 на материнській платі, потім встановіть відюху до клацання, зафіксуйте її строго під кутом 90 градусів за допомогою гвинта і нарешті, якщо потрібно, підключіть 6 – або 8-pin кабель живлення (або відразу два).

8. Встановивши всі внутрішні компоненти ПК, не поспішайте закривати кришки корпусу. Підключіть монітор (якщо є дискретна відеокарта, потрібно підключати до її відеовиходів, а не до аналогічних портів інтегрованої графіки на материнці), клавіатуру і мишку і проведіть тестовий запуск: авось забули підключити якийсь малопомітний проводок або ж просто попався бракований товар.

9. Якщо ПК запустився, пройшов первинний тест BIOS і видає на екрані монітора повідомлення «No bootable device» (або аналогічна), можна приступати до установки операційної системи. Поки не встигли придбати ліцензійну копію Windows, можна тимчасово покористуватися тріал-версії або ж зробити вибір на користь безкоштовною ОС Ubuntu.

10. Після установки ОС і драйверів пристроїв, не полінуйтеся завантажити додаток для перевірки температури компонентів ПК – HWInfo. Нормальна температура процесора в просте – до 40°C, під навантаженням (наприклад, під час ресурсномісткою гри) – до 80°C. Для відеокарти – до 55°C-80°C відповідно. Для дисків – до 40°C до 60°C. У разі перевищення норми варто насамперед перевірити, чи все добре зібрано (наприклад, рівно встановлено процесорний кулер), а вже далі думати про покупку додаткових корпусних вентиляторів. Якщо ж перегріву немає або він усунутий, то вітаємо – ви успішно зібрали свій перший ПК!

Домашній центр розваг: п’ятірка телевізорів великої діагоналі
Телевізори великий діагоналі забезпечують максимальне занурення в події на екрані.

Влучний вогонь! ТОП-5 пневматичних гвинтівок
З потужної «пневматикою» можна стріляти не тільки заради розваг.

Як вибрати оперативну пам’ять для комп’ютера або ноутбука?
Народне прислів’я говорить: занадто багато оперативної пам’яті не буває.

Об’єм що треба: п’ятірка літрових термосів
Моделі ємністю 1 л дають змогу напоїти гарячим чаєм компанію у складі 2-3 осіб.