Бензодіазепіни

Похідні бензодіазепіну (ATC N 05 CD) — це препарати з седативною, снодійною, протисудомною та міорелаксуючою дією. Вони є препаратами першої лінії при лікуванні гострих отруєнь із психомоторним збудженням, судомами та при лікуванні гострих абстинентних синдромів. З цією метою в першу чергу використовується діазепам в/в – препарат з тривалою дією (t 0,5 = 20–100 год) і низьким потенціалом звикання. Бензодіазепіни із коротким часом напіввиведення (мідазолам, медазепам) мають високий потенціал узалежнення. Побічна дія бензодіазепінів, яку використовують в злочинних цілях, є антероградна амнезія (в основному флунітразепам — т. зв. таблетка для зґвалтування).

Снодійні препарати та транквілізатори з групи імідазопіридинів — залеплон, зопіклон, золпідем — є наближеними до бензодіазепінів, за механізмом дії і побічними ефектами, передозування лікуєтся так само. Новою проблемою є т. зв. отруєння новими бензодіазепінами (ang. designer benzodiazepines ), які включають клоназолам, флубромазолам і меклоназепам. У Польщі вони незаконні. Вони демонструють набагато сильнішу дію порівняно з традиційними бензодіазепінами і небезпечні навіть у дуже малих дозах.

Бензодіазепіни характеризуються високим терапевтичним індексом, а це означає, що різниця між терапевтичною дозою та токсичною дозою дуже велика. Описані випадки про отруєння діазепамом у дозах до 2000 мг, які вилікувалися без ускладнень. До найбільш небезпечних побічних ефектів можна віднести пригнічення дихального центру, яке виникає вкрай рідко і зазвичай при отруєннях у суміші з іншими нейродепресантами та/або етанолом. Деякі випадки смертельних отруєнь стосуються переважно людей похилого віку.

Симптоми отруєння: загальмованість, невиразна мова, невпевнена хода, порушення рівноваги, сонливість, кома, зниження рефлексів, міоз. Особливо важкий перебіг отруєння у людей похилого віку — порушення свідомості і кома можуть тривати до 4 діб, до того ж брадикардія і гіпотензія виникають частіше, ніж у молодих людей.

1) якісний тест на наявність бензодіазепінів у сечі

2) інші допоміжні дослідження — включаючи, концентрацію електролітів у сироватці, газометрію артеріальної крові.

1. Детоксикація: промивання шлунку та/або прийом активованого вугілля протягом 1 год після прийому дози, що загрожує життю, особливо у літніх людей. У разі порушення свідомості його не слід застосовувати через ризик аспірації.

2. Антидот: флумазеніл в/в. 0,5-2,0 mg. Після такої дози людина без свідомості, отруєна бензодіазепінами, зазвичай приходить до тями принаймні на кілька десятків хвилин. Якщо введення флумазенілу було ефективним, при тяжкому отруєнні може знадобитися повторне введення дози, а при тяжких випадках отруєння у літніх людей — безперервна інфузія в/в. 0,5 мг/год. Не слід застосовувати флумазеніл у пацієнтів хворих на епілепсію, які довготривало отримували лікування похідними бензодіазепіну (ризик судом), ані у випадку підозри комбінованого отруєння похідними бензодіазепіну і трициклічними або чотирициклічними антидепресантами.

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматичне лікування: слід підтримувати базові функції організму і коригувати виникаючі симптоми.

Скільки часу виводиться Бензодіазепін

внутрішні хвороби: Портал для лікарів

Міжнародна назва і препарати

Мінімальна доза і діапазон

0,25 мг; 0,5–10 мг 2–4 × на день, препарат SR 2 × на день.

t max 1–2 год (препарат SR 5–11 год)

10 мг; 30–120 мг 3–4 × на день

t max 0,5–4 год t 0,5 8–30 год

t max 0,25–4 год t 0,5 10–37 год

5 мг; 10–150 мг 3–4 × на день

t max 1–4 год t 0,5 50–100 год (активні метоболіти)

t max 0,5–2 год (після подання п/о), 30 хв (після введення п/р) t 0,5 20–100 год (активні метаболіти)

t max 1–4 год t 0,5 19–60 год

t max 0,5–2 год (після подання п/о); після введення в/м і в/в початок дії — через 15 хв; t 0,5 активних метаболітів 100 год

10 мг; 10–30 мг 2–3 × на день

t max 1–2 год t 0,5 5–80 год (активні метаболіти)

a дані в публікаціях, щодо фармакокінетики і дозування неоднозначні

б препарати відносять до таких, що швидко всмоктуються

Примітка : загальні правила застосування бензодіазепінів (також у тексті)

1. Необхідно застосовувати найменші терапевтичні дози. В умовах невідкладної допомоги чи у лікарні слід починати від мінімальної дози і стежити за реакцією пацієнта (враховується tmax). У випадку необхідності, доза збільшується аж до досягнення очікуваного ефекту (зазвичай — через ≈1 год). Назначаючи бензодіазепіни до використання впродовж декількох днів, враховують кумулювання препаратів у організмі (t 0,5 , навіть у бензодіазепінів короткої дії, становить декілька годин).

2. Усі бензодіазепіни після перевищення певної (індивідуально мінливої) дози спричиняють виражену седацію, а потім сон.

3. Верхня межа середніх доз може бути перевищена, напр., при швидкому насиченні бензодіазепінами при лікуванні алкогольних абстинентних синдромів і у процесі швидкої транквілізації. У таких випадках встановлюють дозу і час введення наступної дози препарату на основі детального спостереження за реакціями пацієнта на попередні дози.

4. У пацієнтів з порушеною функцією печінки застосовують бензодіазепіни короткої дії.

5. Інформують пацієнта, що після вживання бензодіазепінів не можна керувати автомобілем ані іншим механічним транспортом.

t max — час до досягнення максимального рівня у крові, t 0,5 — період біологічного напіввиведення лікарського засобу