Хмельницька область

Дата утворення: 22 вересня 1937 року.

Площа: 20,6 тис. кв. км., що становить 3,4% території України.

Відстані від м. Хмельницького до м. Києва: залізницею 366 км.

автошляхом 384 км.

Географічні дані:

Область розташована на південному заході Східно-Європейської рівнини в зонах лісостепу і змішаних лісів (Полісся). По території області протікає понад 3 тисячі річок і потічків. Найбільші ріки – Дністер, Південний Буг, Горинь, Случ, Збруч, Смотрич. Найбільші водосховища – Дністровське (на річці Дністер) та Щедрівське (на річці Південний Буг).

Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: літня – плюс 19 градусів, зимова – мінус 3 градуси. Максимальна літня температура – плюс 36-38 градусів, зимова – мінус 31-35 градусів. Кількість опадів – 510-580 мм (середньорічна). Ґрунти: переважають сірі опідзолені та чорноземи.

Кордони:

Хмельниччина межує на сході – з Вінницькою, на заході – з Тернопільською, на північному заході – з Рівненською, на півночі – з Житомирською та на півдні – з Чернівецькою областями. Працює Подільська регіональна митниця.

Адміністративно-територіальні одиниці:

Районів – 3

Територіальних громад – 60 (в тому числі : міських – 13, селищних – 22, сільських – 25)

Міських населених пунктів – 37 (в тому числі : міст обласного значення – 6, міст районного значення – 7, селищ міського типу – 24)

Сільських населених пунктів – 1414 (в тому числі : селищ – 5, сіл – 1409)

Всього населених пунктів – 1451

Органи місцевого самоврядування:

Обласна рада – 1

Районні ради – 3

Ради територіальних громад – 60

Населення на 01 січня 2021 року – 1243787 осіб.

Коротка історична довідка

22 вересня 1937 року Постановою ЦВК СРСР було утворено Кам’янець – Подільську область з центром у місті Кам’янці – Подільському. До її складу входили 36 адміністративних районів, 3 міста обласного підпорядкування (Кам’янець – Подільський, Проскурів та Шепетівка), 8 міст районного підпорядкування, 22 селища міського типу, 474 сільські ради.

У травні 1941 року обласний центр з міста Кам’янця – Подільського було перенесено до міста Проскурова, але друга світова війна 1941- 1945 років призупинила цей процес.

У роки окупації територія області увійшла до складу генеральної округи Волинь – Поділля. На її території було створено дев’ять адміністративних округів: Кам’янець – Подільський, Дунаєвецький, Ярмолинецький, Проскурівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Антонінський, Ізяславський та Шепетівський.

Для відновлення зруйнованого війною господарства області держава виділила 56 млн. карбованців. За рахунок цих коштів на території області до кінця 1950 року було введено в дію 440 промислових підприємств. Валова продукція промисловості досягла 95% довоєнного рівня.

На честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького та в ознаменування 300 – річчя возз’єднання України з Росією Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 року місто Проскурів було перейменовано на Хмельницький, а область з Кам’янець – Подільської – на Хмельницьку.

За значні досягнення у галузі сільського господарства 16 лютого 1958 року область було нагороджено орденом Леніна.

Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року, в зв’язку з укрупненням сільських районів на території УРСР, у Хмельницькій області сформовано 10 районів: Волочиський, Городоцький, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Шепетівський та Ярмолинецький.

У січні 1965 року, з метою покращення адміністративного управління, Указом Президії УРСР було об’єднано обласну промислову і сільські ради депутатів трудящих в єдину обласну раду депутатів трудящих. Замість 10 на території області було утворено 16 районів.

Післявоєнні роки відзначаються подальшим розвитком усіх галузей промисловості. Якщо у 1951 році підприємства області досягли довоєнного рівня випуску валової продукції, то протягом 1951 – 1970 рр. до ладу стало понад 100 нових промислових підприємств. В області почали діяти такі заводи, як трансформаторних підстанцій, «Трактородеталь», радіотехнічний, цементний, електромеханічний, приладобудівний, кабельний, Кам’янець-Подільський цукровий, Деражнянський і Дунаєвецький плодоконсервні, Шепетівський м’ясокомбінат тощо. Вироби промислових підприємств області експортувалися у 50 країн світу.

Зростала матеріально – технічна база у сільському господарстві. Галузь з кожним роком технічно вдосконалювалася, що позитивно позначилося на рівні рентабельності господарств.

Докорінні зміни відбулися в економіці області у процесі реформ за роки незалежності України.

За цей час здійснено реформування економічних відносин, проведено приватизацію підприємств державної власності, земельну реформу, а також реформування колишніх колгоспів в агроформування ринкового типу, засновані на приватній власності на землю і майно. Введено в експлуатацію нові промислові підприємства, найбільше з них – ВП Хмельницька АЕС. Щодня ВП ХАЕС виробляє 48 млн.кВтг електроенергії, що при роботі двох енергоблоків складає 7,6% від загального виробництва електроенергії в Україні.

Масового розвитку набула підприємницька діяльність.

Нині можна назвати багато підприємств, колективів, особистостей, котрі є гордістю Хмельниччини. Це, зокрема, ПАТ агрофірма “АВІС”, ПАТ “Укрелектроапарат”, ДП “Новатор”, ПАТ “Подільський цемент”, Волочиський машинобудівний, Красилівський агрегатний заводи. Ці та низка інших підприємств випускають продукцію, яка цінується не лише в Україні, а й за її межами.

Хмельниччина пишається здобутками своїх аграріїв – Василь Петринюк (ТОВ “Старт” с.Новоставці Теофіпольського району), Петро Іващук (ТОВ “Науково-виробнича фірма “Перлина Поділля” с.Квітневе Білогірського району) та Михайло Шаповал (сільськогосподарський кооператив “Летава” с.Летава Чемеровецького району) удостоєні почесного звання Герой України, а Василь Мастій (ТЗОВ «Святець» с.Святець Теофіпольського району) нагороджений орденом «За заслуги» трьох ступенів.

В області поліпшилася зовнішньо-економічна діяльність, налагоджено партнерські відносини з багатьма країнами, що дозволяє залучати інвестиції. За останні три роки розширено географію зовнішньої торгівлі, зріс обсяг експорту продукції. У 2020 році торгівля велася зі 105 країнами світу.

Здійснюються заходи, спрямовані на освоєння мінерально-сировинної бази краю, розвиток санаторно-курортних і рекреаційних зон, туризму. Яскравим прикладом цього є перлина Подільського краю — курорт Сатанів. Він має ще одну назву — Подільська Швейцарія. Тут на маленькій ділянці землі знайдено шість мінеральних джерел, різних за складом і унікальних за своїми лікувальними властивостями.

У 2020 році вибори до місцевих рад відбулися за новим адміністративно- територіальним устроєм: до обласної ради, 3 районних рад та 60 територіальних громад.

Природні ресурси (корисні копалини)

На території Хмельницької області обліковується 324 родовищ корисних копалин, серед яких вапняки для потреб цукрової промисловості, вапняки для виробництва цементу, щебеню та вапна, гіпсу, кременю, а також глауконітовий пісок, пісок будівельний, суглинок і глина, цегельно-черепична сировина, сапоніт, фосфорит, апатит та графіт.

Область є одним з головних постачальників карбонатної сировини для цукрової промисловості України

Заповідники:

1. Державний історико-культурний заповідник «Самчики»,
2. Державний історико-культурний заповідник «Меджибіж»,
3. Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець»,
4. Національний природний парк «Мале Полісся»,
5. Національний природний парк «Подільські Товтри».

Економічна активність населення

Основні демографічні показники 1

1 Розрахунки (оцінки) чисельності населення здійснено на основі наявних адміністративних даних щодо державної реєстрації народження і смерті та зміни реєстрації місця проживання. Дані попередні.

Щільність наявного населення Хмельницької області

Структура земельного фонду:

Промисловість

Промислове виробництво

Індекс промислового виробництва за останні три роки:

Обсяг реалізованої промислової продукції

на одну особу за 2020 рік – 37541.8 гривні.

Фінансовий стан підприємств

Частка збиткових підприємств за 2019 рік – 24 відсотка.

Іноземні інветиції:

Обсяг на одну особу за 2020 рік – 178,6 доларів США.

Зовнішньоекономічна діяльність:

Експорт товарів за 2020 рік – 664 млн. доларів США,

Темп приросту експорту товарів – 103,3% до відповідного періоду 2019 року,

Імпорт товарів за 2020 рік – 509 млн. доларів США,

Темп приросту імпорту товарів – 90,2 % до відповідного періоду 2019 року, Додатнє сальдо зовнішньої торгівлі товарами – 155 млн. доларів США.

Транспортний комплекс і зв’язок

** – кількість мобільних користувачів в Україні на початок 2020 року:

– «Київстар» – 26,2 млн;

– Vodafone Україна – 19,8 млн;

– Lifecell – 6,9 млн;

– «Інтертелеком» – близько 1 млн

Сільське господарство

Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції

Освіта

Охорона здоров’я

підрозділи Центрів первинної медико-

Культура

Перелік найвизначніших пам’яток

Спортивні об’єкти

Суспільно-політична ситуація

Дані про обласну раду:

Результати виборів до обласної ради (жовтень 2020 року)

Депутатські групи (5):

Партійна приналежність депутатів:

Найактивніші політичні сили: ПП «Слуга народу», ПП «За конкретні справи», ПП ВО «Батьківщина», ПП «За майбутнє», ПП «Команда Симчишина»

Релігійна мережа

Релігійна мережа області на 1 січня 2021 року представлена 16 віросповідними напрямами (39 – конфесій, течій, напрямків), в межах яких діє 2070 релігійних організацій, в тому числі 2003 релігійні громади.

Кількість культових споруд та пристосованих приміщень

в Хмельницькій області

12 найцікавіших місць Хмельниччини

Хмельниччина багато на унікальні місця, географічні цікавинки, старовинні унікальні маєтки, замки, церкви, споруди. А ти про усі місця знаєш?!
Тож у цій підбірці ми розповімо вам найцікавіші місцини, які варто побачити!
Вперед☺

1. Штучний водоспад в Маліївцях
(Дунаєвецький р-н, Хмельницька обл, село Маліївці)

Бути в Маліївцях і не бачити диво-водоспаду – наче втратити півжиття. Навряд чи ще якийсь куточок України може похвалитися такою неймовірною спорудою. Самотня скеля висотою під два десятки метрів з небаченої краси водоспадом, приваблює сюди і туристів, і навіть прихильників язичницької віри. Вода, що стікає цівкою по зарослому мохом камінню, за два метри до землі розсіюється над входом у печеру, а потім збирається докупи і стікає довгим дерев’яним жолобом у ставок.

Здалеку двоярусний грот нагадує велета: порослого густим мохом, з роззявленою пащею-печерою. А вода, що стрімко падає з висоти майже двох десятків метрів і стікає до озера старезним дерев’яним жолобом, не зупиняється ні на мить вже кілька століть поспіль.

Звели це диво на монастирській кручі десь у XVIII столітті. Місцеві жителі кажуть, що довкола цього місця завжди особлива енергетика.

Під спадом води є велетенські печери. Поспостерігати за падінням води можна і з печери також. Свого часу вона служила будинком для відлюдника ченця, а якщо піднятися по схилу вище, можна побачити ще одну печеру-монастир і джерело від якого живиться сам водоспад.

Нині маліївецькі печери часто називають Кармалюковими. Мовляв, свого часу тут частенько ховався від переслідувачів народний месник. Втім в часи монастирські верхня печера носила ім’я Різдва Івана Предтечі, а нижня – святого Онуфрія.

Водоспад, це не єдина пам’ятка в Маліївцях, Ви можете відвідати садибу графа Орловського або прогулятися по чудовому парку. Парк заклали в XVIII ст, загальна площа займала 17 гектарів землі. Його висадили у вигляді кленового листка, а стежки були своєрідними жилками листка, які з’єднувалися між собою. Парк прикрашали безліч скульптур і фонтанів, але на жаль велика частина не збереглася. Зараз тут ростуть 100-річні рідкісні дерева, більше 20 видів. Прогулянка по парку, залишить море гарних вражень для всієї родини!

2. Бакота та «Подільські Товтри»
(Кам’янець-Подільський район, Хмельницька область)

Затоплене місто, заповідник, природний парк, українська Атлантида, колиска історії … Бакота – носить багато назв.

Сьогодні міста немає на карті України, але його краса заворожує кожного гостя.

Недалеко від Кам’янець-Подільського знаходиться затоплене місто Бакота. Воно розташоване на території Національного природного парку «Подільські Товтри».
Історія і розвиток Бакоти переривається на початку вісімдесятих років на тлі будівельних робіт Новодністровської ГЕС. Жителів переселили в інші міста і села, а Бакоту затопили водою.
Перед переїздом місцевим жителям довелося вирубати всі ліси і знищити сади, щоб незабаром почалася споруда гідровузла …

Найвищою точкою Бакоти вважається Біла гора. Саме тут розташований скельний чоловічий монастир.

Прийнято вважати, що заснував монастир преподобний старець Антоній, який заснував Києво-Печерську Лавру.

Свято-Михайлівський монастир розташовується на висоті близько сімдесяти метрів над обривом берега Дністра. Наскальний монастир знаходиться на середній терасі схилу Білої гори.

У шістдесяті роки перестали справляти служби в монастирі. Ченці перейшли в інші релігійні громади. Церкву зруйнували. Книги, ікони, хрести та інше надбання храму було втрачено.​​​​​

А через кілька років після будівництва Новодністровської ГЕС стався обвал однієї зі скель Білої гори. Велику частину печер та усипальницю, прикрашену настінними розписами було знищено.

Сьогодні на місці монастиря залишилися три печери, і розташовані в два яруси ніші. Тільки в одній частині збереглися келії і місця поховання ченців.

З південного боку неподалік від печери монастиря можна виявити напис, який датують одинадцятим століттям. До наших днів збереглися руїни Михайлівської церкви.

В Бакоті є три джерела цілющої води. У спекотні літні дні температура води досягає дванадцяти градусів. За смаком вода дуже приємна. За словами місцевих жителів, джерела зцілили багатьох людей, які після молитви в монастирі випили цієї води.

Детальніше про розваги та проживання на Бакоті можна дізнатися на сайті https://bakota.com.ua/

3. Камянець-Подільська фортеця
(м. Камянець-Подільський, Хмельницька обл.)

Про Кам’янець-Подільську фортецю можна розповідати чимало! Саме ця фортеця зробила популярним містечко у Хмельницькій області. Фортеця входить до списку пам’ятників світової спадщини ЮНЕСКО і входить до 7 чудес України.

Коли саме була зведена перша оборонна споруда на цьому місці, точних даних немає. Вчені досі сперечаються на цю тему. Одні схиляються до ІХ ст., інші – до ХІ ст. Єдине, в чому вони сходяться, це те, що в ХІ ст. на цьому місці стояв дерев’яний частокіл, що оберігав частину Галицько-Волинського князівства.

Аналогів Кам’янець-Подільській фортеці немає в усій Європі. Природний ландшафт та непосильний людський труд створили з твердині недосяжну мрію. Знаходиться вона на так званому півострові, оточеному з трьох боків стрімкими скелястими обривами та річкою Смотрич. Від того і говорять що замок ніби «побудований Божою рукою». Вхід до міста обороняли Польська та Руська брами. Якщо було помічено ворога, миттєво наповнювався водою каньон. Така несподівана лінія оборони робила замок недосяжним ще більше.

Всю фортецю поділяють на Старий та Новий замок.
Старий замок знаходиться в самому серці твердині. Його загальна площа складає 1,5 га. За формою нагадує неправильний чотирикутник, по периметру якого розміщено аж 11 веж. На південь, ліворуч від ходу знаходяться: Папська, Тенчинська, Ляська та вежа Ковпак; із заходу вистроїлися в ряд: Західна, Денна, Нова (Велика) вежі; праворуч від входу, з північного боку Північний та Південний бастіони, вежа Рожанка, Водяна, Лянцкоронська, Комендантська, Чорна вежі.

Відвідати Кам’янецьку фортецю можна в будь-який час. Але найцікавіше буде потрапити на фестиваль у фортеці. А їх там проводять чимало. І фестиваль повітряних куль, і фестиваль з історичними реконструкціями, і фестиваль з етнографічно-хореографічного мистецтва, і бандурного мистецтва та багато іншших цікавих заходів.

4. Джерела, які не замерзають у Голоскові
(Летичівьский р-н, Хмельницька обл)

Завдяки унікальному мікроклімату, в Голоскові, що неподалік Хмельницького, джерела не замерзають і в найлютіші морози. Це чи не єдине місце на Хмельниччині, де зимують дикі качки, чаплі та часом навіть лелеки.
Таких джерел тут близько п’ятнадцяти. Вони б’ють з-під землі посеред села, й тонкими струмками розтікаються у видолинки, утворюючи болітця і невеличкі ставочки. Ані джерельні струмки, ані ставки не вкриваються льодом навіть в люті морози.

Це єдине скупчення такої кількості джерел поблизу річки Південний Буг.

5. Державний історико-культурний заповідник «Меджибіж
(Летичівський р-н, Хмельницька обл)

Меджибіж розташований за 25 км від Хмельницького десь за кілометр від Вінницької траси. Селище належить до Летичівського р-ну. Cелище міського типу у Хмельницький області, у якому розташована відома пам’ятка фортифікаційної архітектури XVI століття. Назва походить від місця злиття річок Південний Буг і Бужок.

Меджибіж не такий відомий, як інші замки та фортеці України, але місце цікаве. Був побудований у 1540 році гетьманом Миколою Синявським. Сам замок знаходиться на околиці села біля водойми, що робить його дуже мальовничим.

Замок, звичайно, не відреставрований, але стіни та будівлі всередені збереглися, та й зараз потихеньку йде реконструкція. На території був навіть палац, від якого залишилися зруйновані стіни. Для любителів полазити по фортецях і руїнах – ідеальне місце.

Наприкінці літа на території замку проходить традиційний Всеукраїнський історичний фестиваль “Стародавній Меджибіж” (зазвичай його приурочують до Дня Незалежності). У фестивальні дні кожен може поринути у середньовічну (а також фентезійну) атмосферу, повболівати на лицарських турнірах, повчитися стріляти з лука у справжніх ельфів, та послухати менестрелів.

У глибині самого Меджибожа, неподалік селищного парку є ще одна подібна колона, лише кругла. Вона теж датується XVII ст. Легенди і її приписують османам, але й це — звичайний “фігурний” постамент.

6. Унікальний вітряк-музей на Славутчині
(Славутський р-н, Хмельницька обл, село Клепачі)

На Славутчині в селі Клепачі на музей перетворили дерев’яного вітряка. Йому уже понад півтора століття. Донедавна він ще молов борошно. На Хмельниччині такі вітряки – величезна рідкість, бо є усього два. І обидва у Славутському районі: тут, в Клепачах, та в Гуті. Збудований, як кажуть, на семи вітрах. Місце, зізнаються в селі, предки вибрали дуже вдало: на справжнісінькому вітрогоні. Бо кілька метрів вбік – і вітру нема, а тут відчувається і в тиху погоду. Без перебільшення, цей вітряк для клепачан –оберіг села. Його своєчасно врятували від знищення та перетворили на музей.

Вітряк в Клепачах височить уже понад півтора століття. Збудований, як кажуть, на семи вітрах. Місце, зізнаються в селі, предки вибрали дуже вдало: на справжнісінькому вітрогоні.
Староста села Анатолій Клімчук розповідає, що до 70-х років минулого століття у Клепачах було таких 4 вітряки. Нині ж – усього один. З цим вітряком у мешканців асоціюється чимало подій: тут призначали побачення, вперше цілувалися чи ховалися, щоб погратися в піжмурки. Недарма на гербі села зобразили саме вітряк. А торік територію довкола вітряка обгородили та почали тут облаштовувати музей.

З’явилося таке диво у нашому селі у 1864 році ще за поміщиків Вікшемських.
Вітряк стоїть на одній дубовій нозі – шибері, підпертий чотирма опорними стовпами – ведмедями, і з усіх боків обшитий дошками. Висота вітряка – 12 метрів. А розмах крил – 16. Усередині – 2 поверхи…»Молов вітряк зерно до 1965-го, а потім крила зупинилися… Наприкінці 80-х вирішили його відродити.
Нині крила вітряка стоять на гальмах. Але усі деталі справні – хоч і зараз до роботи. І колишній млин-вітряк зараз функціонує як музей.

7.Свято-Троїцький монастир у Сатанові
(Городоцький р-н, Хмельницька обл.)

Свято-Троїцький жіночий монастир — жіночий православний монастир в Україні, розташований у селі Сатанівська Слобідка (нині Городоцького району Хмельницької області). В 1709—1793 роках був унійним чоловічим монастирем Чину Святого Василія Великого, з 1793 року — православним чоловічим, а від 1899 року — жіночим.

Свого часу Свято-Троїцький монастир був відомим духовно-просвітницьким центром, а нині – одним із тих туристичних та духовних об’єктів, які мають чим здивувати подорожуючих… Зокрема на території монастиря є унікальні печери монахів-відлюдників.

Печера є частково природною, частково вирубаною людьми у вапняку, який досить легко піддається обробці. На сьогодні вона складається з двох маленьких келій, підземної церкви та коридору, який їх з’єднує. Одна з келій носить назву келії випробовування. У ній міститься камінь, на який ставали на коліна ті, хто хотів стати монахом. Вважається, що до чернечого життя був готовий той, хто міг витримати так цілу ніч.

Кажуть, що відлюдник прийшов у ці краї в 30-ті роки XIX століття. Протягом чотирьох років у вапняку видовбав собі печеру, й там жив близько сімдесяти років, померши у дуже похилому віці. Місцева жителька розповідала авторові цих рядків, що її мати, яка народилася на початку XX століття, вже не застала його живим.

Ніхто не знає імені цього чоловіка, звідки він прийшов, навіщо вирішив усамітнитися в глухому лісі. Але відомо, що він постійно молився й до нього йшли люди з навколишніх сіл з проханням про молитву. Харчувався чоловік дарами лісу та тим, що приносили йому люди.

Печера складається з двох приміщень – в одному відлюдник жив, у іншому молився. Кам’яне ліжко, погане освітлення, холод та вологість були постійними супутниками відлюдника впродовж його тривалого перебування. Зараз у тій частині печери, де молився самітник, стоять ікони, престол, свічки. Один раз на рік, на Зелені Свята, сюди приходить священик та люди із сусіднього села й проводять у печері богослужіння.

Монастир датується ХVI століттям. Відомо, що кам’яний храм був зведений на місці дерев’яної церкви, закладеної тут ще у ХІV столітті. А взагалі монастир свого часу мав статус лаври та, як годиться, брав свій початок з підземної церкви. Саме тут у Троїцькій церкві, можна побачити унікальну фреску «Страшний суд». Такої, нема більше ані в Україні, ані в усьому світі. Рай та пекло. Два ангели – білий та чорний. Згорток з добрими справами та з гріхами. І реальні персонажі у пеклі.

Якщо ти хочеш перенестися в середньовіччя і уявити, яким був в’їзд у місто, обов’язково підійди до міських воріт. Зведені на місці злиття річки Збруч зі струмком ворота захищали південний в’їзд у середньовічний Сатанів. У XVII столітті ворота були перебудовані і увійшли в систему фортифікаційних укріплень міста. У 1724 році ворота були відновлені після пошкодження, тоді був надбудований зубчастий декоративний парапет на білокам’яних консолях. Товщина стін кам’яного квадратного в плані споруди сягає 2,2 м. Стіни мають бійниці з розширюються в обидва боки щоками. Збереглися залишки білокам’яного декору в бароковому стилі.

Не даремоно, містечко Сатанів називають «Подільська Швейцарія! Тут серед рівнинного краю – низка сопок, густо порослих лісом, в долині річка і озеро. Як відзначають вчені, це місце – явище унікальне не тільки в Європі, але і у всьому світі. Адже на маленькій ділянці землі знайдено шість мінеральних джерел, різних за складом і унікальних за своїми лікувальними властивостями.

8. Водоспад Бурбун на Дунаєвеччині
(Дунаєвецький р-н, Хмельницька обл., на межі сіл Бобрівка та Лисець)

П’ятиметровий водоспад схований в гущавині каньйону і впадає в невелике озерце з блакитною водою.

Водоспад Бурбун розташований в каньйоні річки Бобрівка біля села Лисець Дунаєвецького району. Це несподівана знахідка серед місцевих природніх памяток: чаруючий водоспад нагадує райський куточок, незіпсована дика природа, каміння вкрите мохом, кущі папороті.

Біля водоспаду обладнано кілька дерев’яних лавок з столами для тих, хто хоче відпочити і пообідати. Якщо місце буде зайняте, цілком реально знайти затишну галявину над водоспадом. Там можна й поставити за потреби намет, але місця є мало.
Село Лисець, в Дунаєвецькому районі, увійшло до півфіналу сіл в конкурсі «Неймовірні села України-2019». І це не лиш завдяки неймовірним краєвидам)

9. Вербецька товтра — гора з чотирма вершинами
(Хмельницька обл. Кам’нець-Подільський р-н, біля села Вербка)
Вербецька товтра, або як на них в народі кажуть – “Чотири кавалери” це ботанічний заказник у складі Національного природного парку “Подільські Товтри”.
Чотири кавалери – чотири сиві брата сарматської доби. Славне і багатостраждальне Поділля… Таке враження, що посеред поля згуртувались чотири кавалери-брати і охоронці отчої землі, аби відсіч ворогу давати, а до них пригорнулись чотири красуні-подоляночки. Усі вони на древній Кам’янець поглядають та й від людського ока саму історію оберігають.

Власне, кожен горб уквітчаний своєю скатертиною земного раю… Це прекрасне видовище манить, приваблює та не залишить байдужим.

Є як мінімум три причини, чому варто її відвідати.
По-перше, тут дуже гарно. На вершинах товтри (а їх аж чотири — звідси і друга назва — Чотири кавалери) нагромаджене чудернацьке каміння, прямо на якому цвітуть дивовижні жовті квіти.
По-друге, тут можна прогулятися. дном стародавнього моря. Товтри — явище унікальне, аналогів якому в світі практично немає. Мільйони років тому це були морські рифи. Тобто, товтри — це не гори, утворені внаслідок тектонічного руху, а “продукт” діяльності живих організмів — молюсків і коралів.

По-третє, дістатися до Вербецької товтри дуже просто і дешево. Буквально у кілометрі від неї є залізнична станція Нігин, через яку курсують приміські потяги,
що сполучають Хмельницький і Кам’янець-Подільський.

10. Гора Грабина, урочище Бовгурі в селі Кривчик
(Хмельницька обл, Дунаєвецький р-н, село Кривчик)
Село Кривчик на Дунаєвеччині перш за все відоме своїм симпатичним палацом, де зараз розташований психоневрологічний інтернат, але мова зараз не про нього. На південній околиці села знаходиться гора Грабина зі скелями зубцями, з якої відкриваються гарні краєвиди

Тут з давніх-давен селилися люди, на згадку про що залишилося городище та численні археологічні знахідки: знаряддя праці, посуд, рештки людських поховань.
Також на вершині гори були знайдені залишки скіфського поселення. Про це світчать численні археологічні знахідки: знаряддя праці, посуд, рештки людських поховань. Городище складалося з двох частин. Одну використовували в оборонних цілях, в іншій — жили в мирний час.

Ще одне дивовижне місце у Кривчику — маєток, збудований останнім місцевим поміщиком, генералом та членом Державної Думи Михайлом Крупенським.
Цей маєток збудував останній місцевий поміщик, генерал та член Державної Думи Михайло Крупенський. Після більшовицького перевороту він втік. Відтоді про нього та його родину нічого невідомо.

Зараз у маєтку психоневрологічний інтернат. Старовинний маєток ще 40 років тому передали у керівництво держави і тому приміщення стало інтернатом. Щоб побачити його у всій красі, слід попросити дозволу на екскурсію у керівництва закладу. Екскурсії дозволяють, лише просять не знімати хворих та персонал.

11. Печера Атлантида
(Хмельницька обл., Кам’янець-Подільский р-н, село Завалля)

Відома спелеологам всього світу печера Атлантида розташовується поблизу села Завалля Кам’янець-Подільського району. Загальна її довжина – 2525 метрів.
Це єдина в Україні трьохрівнева горизонтальна печера, відомості про яку містяться в міжнародних енциклопедіях і спеціалізованих довідниках.

Довжина 7493 м, площа 3120 м². Відкрита 1969 року. Підпорядкована Хмельницькій обласній раді з туризму та екскурсій. Печера лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Єдина в межах Поділля печера з чітко вираженою триповерховою будовою. Нижній (перший) поверх представлено високими та широкими галереями, другий — звуженими до 1—1,5 м порожнинами, третій — двома невеликими ходами заввишки 5 м. На перетині галерей першого та другого поверхів є великі зали (заввишки до 12 м).

За легендою, у верхній частині схилу, над печерою колись стояла невелика церква. Одного разу вона провалилася під землю в карстову прірву, після чого село і отримало назву Завалля. Про печеру тоді ще не знали, але люди розуміли, що подібні явища пов’язані з пустотами під землею.

За часів СРСР, в 1950-х роках в цих місцях був організований кар’єр з видобутку гіпсу.

Однак незабаром його довелося закрити через велику кількість пустот. У 1969 році залишками від кар’єру отворами зацікавилися київські спелеологи – так була відкрита унікальна печера. За дивовижну красу її назвали Атлантидою.

Серед карстових печер України вона займає особливе місце. Її стіни складаються не з слизької глини, а в більшості з кристальних утворень. Саме завдяки різноманітності і красі кристалів Атлантида здобула світову популярність – її навіть називають справжнім мінералогічним музеєм.

12. Свій «Версаль»
(Хмельницька обл, Староконстянтинівський р-н, Село Самчики)
Садиба Самчики в однойменному селі є одним з найбільш примітних місць на території України, оскільки її забудова, архітектура і інтер’єри приміщень зберегли свій вигляд з XIX століття.
Палацово-парковий комплекс Самчики — це унікальна пам’ятка історико-культурної спадщини України, один із найблискучіших творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму. Сьогодні заповідник є об’єктом природно-заповідного фонду України, також був одним із номінантів Всеукраїнського конкурсу “Сім чудес України” від Хмельницької області.

У 1754-1843 рр. полковник, гайсинський староста Петро Чечель купив в Старокостянтинівському повіті Волині багато сіл в тому числі і маєток Самчики, що належав на той час Казиміру Хоєцькому. Чечель перетворив Самчики на унікальний палацово-парковий ансамбль з розкішною резиденцією. Він запросив найкращих архітекторів, садівників та скульпторів. Автором ансамблю був польський архітектор Якуб Кубицький.

Витончений палац і комплекс господарських споруд, серед яких Китайський павільйон з дахом як у пагоди, розташовані в парку на березі озера. Зали палацу декоровані ліпниною, розетками, фризом, складальними паркетами, рельєфними сюжетними композиціями. За однією з версій, унікальний фресковий розпис палацу виконав видатний російський художник Михайло Врубель.

До палацо-паркового комплексу, крім палацу, входять також два прибрамні корпуси з парадною брамою, старий маєток Хоецьких та цікавий Китайський будинок-льодовня.

Всього у маєтку є п’ять залів: Кругла, Велика, Римська, Спочивальня та Японський кабінет.
Самчиковські інтер’єри вважаються одними з найбільш виражених в мистецтві палаців XVIII-XIX століть в Україні. Палац із чіткою симетрично-осьовою композицією, геометрично виразним і зручним плануванням приміщень, суворими архітектурними формами є зразком будівлі в стилі ампір. Ще з XIX століття за Самчиками закріпилася назва «український Версаль».

Це далеко не всі цікаві місця Хмельницького краю! Ми будемо доповнювати матеріал новими захоплюючими історіями про цікавинки Хмельниччини.

Поділись красою Хмельниччини з друзями в соцмережах ☺

Населення Хмельницької області

Кількість населення Хмельницької області станом на 2022

Чисельність населення Хмельницької області складає 1 227 474 на 2022

Скільки людей проживає у Хмельницької області?

Пропонуємо ознайомитись із актуальною статистикою кількості населення Хмельницької області. На цій сторінці ми зібрали дані про кількість людей, які живуть на даний момент в області. Дане число – це сума чисельності населення всіх населених пунктів Хмельницької області (обласного центру, міст, сіл, селищ). Тому статистика включає міське та сільське населення.

За допомогою нашого довідника можна переглянути іншу важливу статистику – чисельність населення всіх областей та міст України, а також кількість населення у різних країнах світу, загальну чисельність планети Земля. Назви міст та країн відсортовані за абеткою, що спрощує пошук.

Команда сайту регулярно оновлює довідник, тому інформація про фактичну кількість мешканців Хмельницької області є актуальною. Слідкуйте за демографічними змінами в області та інших регіонах України та світу на сторінках Bankchart.com.ua!