Народжуваність стрімко падає. І світ до цього не готовий

Зниження рівня народжуваності означає, що майже у кожній країні світу до кінця століття кількість населення зменшиться.

Очікують, що у 23 країнах – зокрема, Іспанії та Японії – до 2100 року людей поменшає удвічі.

Населення також різко постаріє, і кількість 80-річних людей зрівняється з кількістю новонароджених.

Що відбувається?

Коефіцієнт народжуваності – середня кількість дітей, яких народжує жінка – падає.

Якщо він впаде нижче 2,1, то чисельність населення почне зменшуватися.

У 1950 році жінки мали в середньому 4,7 дитини протягом життя.

Дослідники з Інституту метрики та оцінки здоров’я Університету Вашингтона показали, що глобальний рівень народжуваності у 2017 році зменшився майже вдвічі, до 2,4 – і їхнє дослідження, опубліковане в Lancet, передбачає, що до 2100 року він впаде нижче 1,7.

У результаті дослідники очікують, що кількість людей на планеті досягне найвищого рівня в 9,7 млрд приблизно до 2064 року, а потім до кінця століття знизиться до 8,8 млрд.

“Це досить серйозно; більша частина світу переходить до природного скорочення чисельності населення”, – каже дослідник проф. Крістофер Мюррей.

“Я думаю, що дуже важко зрозуміти та усвідомити, наскільки це важливо. Це непересічне явище, нам доведеться реорганізувати суспільства”, – вважає він.

Чому показники народжуваності падають?

Це не має нічого спільного з кількістю сперми або схожими речами, які спадають на думку під час обговорення фертильності.

Натомість справа полягає у тому, що більше жінок отримують доступ до освіти, роботи та контрацепції, і як наслідок вирішують мати менше дітей.

Багато в чому падіння показників народжуваності – це історія успіху.

Які країни постраждають найбільше?

За прогнозами, чисельність населення Японії впаде із 128 млн у 2017 році до менше ніж 53 млн наприкінці століття.

Очікують, що за той самий період в Італії кількість населення так само стрімко скоротиться – з 61 млн до 28 млн.

Це лише дві з 23-х країн – до яких належать також Іспанія, Португалія, Таїланд та Південна Корея, – чиє населення, за очікуваннями, скоротиться вдвічі.

“Це приголомшує”, – каже професор Крістофер Мюррей.

Очікують, що Китай, який зараз є найнаселенішою країною у світі, досягне максимальної чисельності населення у 1,4 млрд протягом чотирьох років, після цього вона почне падати і зменшиться до 732 млн до 2100 року. Його місце посяде Індія.

За прогнозами, населення Великої Британії досягне 75 млн у 2063 році, а до 2100 року впаде до 71 млн.

І ця проблема – глобальна, оскільки 183 з 195 країн мають рівень народжуваності нижче рівня заміщення.

Чому це погано?

Ви можете подумати, що це чудові новини для довкілля. Менша кількість населення зменшить викиди вуглецю, а також вирубування лісів для сільськогосподарських угідь.

“Це було б правдою, якби не перевернута вікова структура населення (більше людей похилого віку, ніж молодих людей) та усі її негативні наслідки”, – каже професор Мюррей.

• Кількість дітей до п’яти років впаде з 681 млн у 2017 році до 401 млн у 2100 році.
• Кількість людей, старших за 80, зросте з 141 млн у 2017 році до 866 мільйонів у 2100 році.

Проф. Мюррей додає: “Це створить величезні соціальні зміни. Мене це хвилює, бо у мене є восьмирічна дочка, і мені цікаво, яким буде світ”.

Хто платитиме податки у масово постарілому світі? Хто платитиме за медичне обслуговування людей похилого віку? Хто доглядатиме за літніми людьми? Чи зможуть люди йти на пенсію?

Чи є рішення?

Країни, включно з Британією, збільшували населення та компенсували падіння рівня народжуваності за рахунок мігрантів.

Однак це перестає працювати, коли населення починає скорочуватися майже у кожній країні.

“Ми перейдемо від ситуації, коли є вибір, відкривати кордони, чи ні, до відвертої боротьби за мігрантів, яких бракуватиме”, – стверджує проф. Мюррей.

Деякі країни спробували давати довші декретні відпустки для матерів та батьків, безкоштовний догляд за дітьми, фінансові стимули тощо, але чіткої відповіді, чи це працює, наразі немає.

Швеція змогла підняти коефіцієнт народжуваності з 1,7 до 1,9, але інші країни, які доклали значних зусиль для збільшення народжуваності, таких успіхів не мали. Наприклад, у Сінгапурі рівень народжуваності становить близько 1,3.

“Я зустрічаю людей, які сміються з цього. Вони не уявляють, що це може бути правдою. Вони думають, що жінки просто вирішать мати більше дітей”, – каже проф. Мюррей.

“Якщо ви не можете [знайти рішення], то з часом вид зникає, але до цього є ще кілька століть”, – додає він.

Водночас дослідники застерігають проти відходу від прогресу, досягнутого в освіті жінок та доступу до контрацепції.

“Реакція на зменшення чисельності населення, швидше за все, стане важливою проблемою для багатьох країн, але це не має компрометувати зусилля, спрямовані на покращення репродуктивного здоров’я жінок або прогресу в сфері їхніх прав”, – каже професор Штейн Еміль Фоллсет.

А як щодо Африки?

Очікують, що чисельність населення країн Африки на південь від Сахари до 2100 збільшиться утричі до понад трьох мільярдів людей.

Також дослідники зазначають, що Нігерія з населенням 791 млн стане другою за величиною країною у світі.

“Якщо в багатьох країнах буде велика кількість людей африканського походження, глобальне визнання проблеми расизму стане тим більш критичним”, – каже проф. Мюррей.

Чому коефіцієнт народжуваності має перевищувати 2,1?

Ви можете подумати, що коефіцієнт має бути 2,0 – двоє батьків мають двох дітей, тоді кількість населення залишається стабільною.

Але навіть при найкращій системі охорони здоров’я не всі діти доживають до повноліття. Крім того, немовлят чоловічої статі зазвичай трохи більше. Це означає, що показник заміщення у розвинених країнах становить 2,1.

Нації з вищою дитячою смертністю також потребують вищого рівня народжуваності.

Що кажуть експерти?

“Якщо ці прогнози навіть наполовину точні, міграція для всіх країн стане необхідністю, а не можливістю”, – каже професор Ібрагім Абубакар з університетського коледжу Лондона.

“Для досягнення успіху нам потрібно принципово переосмислити глобальну політику, – додає він. – Від розподілу населення працездатного віку буде залежати, чи процвітатиме людство, чи загине”.

Ви завжди можете отримувати найважливіші новини в месенджер. Достатньо лише підписатися на наш Telegram або Viber!

Скільки живуть люди?

Представники науки і прихильники різних світових релігій давно ведуть суперечку про те, скільки живуть і можуть жити люди. Наприклад, Біблія розповідає нам про якийсь Муфусаіле, який був одним з праотців всього людства і прожив на Землі 969 років. Зараз Книга Гіннеса найстарішою людиною на Землі називає японця Кімуру Дзіроемона з його 115 прожитими роками. Загальновідомий тільки один достовірний факт – жінки живуть набагато довше представників сильної статі. Так скільки в середньому живе людина?

Тривалість життя людини

Ще з неандертальського періоду вчені-археологи ведуть підрахунок тривалості життя людини. Аж до Середньовіччя люди не жили більше тридцяти років. Безліч смертельних хвороб, відсутність елементарної гігієни та багато інших зовнішні фактори не давали можливості людям прожити довго.

Гігієна стала першим кроком до продовження життя. Винахід і подальше удосконалення водопроводу і каналізації призвело до того, що люди стали жити в середньому близько 40 років. Луї Пастер, що відкрив принцип вакцинації в 1881 році, збільшив життя людини ще на кілька років. У той час люди часто доживали до віку 46-48 років. А виявлення англійцем А. Флемінгом в 1928 році унікальних властивостей пеніциліну дало людям можливість жити до 70-ти років. Приблизно в той же час була навіть створена ціла галузь науки – геронтологія, яка вивчає всі аспекти людського старіння: соціальні, біологічні, психологічні. У сучасному світі, в розвинених країнах тривалість життя становить приблизно 74-75 років.

Скільки років живуть люди в Росії?

У часи Пушкіна в Росії тридцятирічна жінка вважалася практично старою, а чоловік у п’ятдесят – глибоким стариком. У столітті двадцятому радянська система охорони здоров’я досягла великих успіхів, і це з урахуванням трьох воєн і двох революцій. У 30-ті роки чоловіки в нашій країні жили 40 років, а жінки – 45. Уже до шістдесятих ми дісталися до рівня Європи в цьому питанні. Потім були важкі сімдесяті і дев’яності, але зараз становище поправляється, хоча і повільно. Якщо звернутися до статистики, то зараз Росія всього лише на 129 місці в списку з 66 роками середньої тривалості життя. Слабка стать живе в середньому 73 роки, а сильний, на жаль, набагато менше, – близько 60-ти.

Від чого залежить тривалість життя?

Як видно, в різні історичні епохи термін життя людей значно змінювався. Скільки живуть люди, залежить і від таких факторів як:

• Генетика або спадковість. Якщо в роду людини були довгожителі, найімовірніше, і він проживе довго.
• Екологічні та економічні фактори. Порівняти хоча б розвинені країни з країнами Африки. Навіть у наші дні в Свазіленді, приміром, люди не живуть довше 32 років.
• Спосіб життя. Він дуже впливає на кількість прожитих нами років. Чим більше ми піклуємося про себе і близьких, тим довше живемо!