Топ-5 найбільших порід індичок у світі

Індик є другим за величиною птахом, якого розводять у домашніх умовах. Перше місце посідають страуси. Особини чоловічої статі можуть досягати ваги 9–35 кг, жіночої — 4,5–11 кг. Які породи індиків виростають найбільшими, розглянемо в статті. Як правило, вони належать до м’ясного (бройлерного) напрямку і вирощуються для отримання м’яса.

Біла широкогруда

На сторінки Книги рекордів Гіннеса як найбільший у світі потрапив індик на ім’я Тайсон з Великобританії. Він важив трохи більше 39 кг. Тайсон належав до породи біла широкогруда.

Породу вивели в 60-х рр. XX ст. американські селекціонери. Поставивши собі за мету отримати високопродуктивну м’ясну птицю, вчені почали схрещування широкогрудої бронзової і білої голландської індичок.

Птахів залежно від ваги ділять на 3 категорії: легку, середню, важку. Самці з легкої категорії важать 9 кг, самки — 5 кг. Особини чоловічої статі з середньої категорії виростають до 17 кг, а жіночої — до 7 кг. Важкі індики досягають маси тіла в27–30 кг.

У птахів цієї породи овальний тулуб, потужні сильні ноги. Пір’я білого кольору. Іноді на грудях можуть зустрічатися чорні вкраплення.

Білі широкогруді індики характеризуються спокійним характером, рухливістю. Агресивними вони стають лише в період розмноження. До хазяїна птиці звикають швидко. Розводити їх нескладно.

Серед достоїнств білих широкогрудих індичок називають:

• високу м’ясну продуктивність;
• непогану несучість — 100–120 шт. яєць на рік вагою 80–90 г;
• швидкий набір ваги;
• невибагливість при утриманні.

Є у них і недоліки: споживання великої кількості корму, схильність до ожиріння, хвороб серця.

Канадська широкогруда

Канадські індики досягають ваги близько 30 кг, самки — 15–20 кг. У них міцні довгі ноги, широкі груди, великий віялоподібний хвіст, красиве оперення — чорне з попелястим мітками або біле. М’ясо у них світле, дуже ніжне.

Канадські індички славляться не тільки великою вагою, високоякісним м’ясом, а й непоганою яйценосністю — 100 яєць на рік вагою 75 г. Нести яйця самки починають рано — з 9 місяців.

У описуваної породи безліч переваг:

• високий рівень продуктивності;
• невибагливість у догляді та їжі;
• охайність;
• швидкий набір маси;
• смачне та якісне м’ясо з мінімальним рівнем холестерину.

Серед недоліків називають схильність до кишкових інфекцій та інших інфекційних хвороб, велике споживання кормів.

Московська бронзова

Для отримання цієї породи селекціонери радгоспу «Берізка» (Московська область, Росія) схрестили місцеву і широкогрудих бронзову, а також північнокавказьку індичок. Птах вийшов з красивим зовнішнім виглядом: чорними перами з бронзовим відливом, світло-рожевим дзьобом, темно-коричневими очима. У нього міцна статура, широкі груди, витягнута голова, довга вигнута шия і ноги.

Дорослі самці важать близько 14 кг, самки — 8 кг. Ваги в 4 кг птиці досягають в 130 днів. Несучість індичок становить 80–100 яєць на рік.

Головними перевагами московської бронзової породи є:

• хороша продуктивність;
• висока плодючість;
• невибагливість;
• пристосованість до пасовищного утримання;
• витривалість, здатність виживати в різних кліматичних умовах;
• м’яке й нежирне м’ясо;
• високий ступінь запліднення яєць.

Хайбрид конвертер

Ще одна високопродуктивна порода. Вирізняється високими темпами зростання, скоростиглістю, смачним м’ясом і привабливим виглядом тушки. Хайбрид конвертер з’явилися внаслідок схрещування бронзових широкогрудих і білих голландських індичок, яке провели канадські селекціонери.

У представників породи масивний корпус, широкі груди, міцні ноги. Їхнє тіло вкрите білим пір’ям. Якщо індиків добре годувати, то в 22 тижні вони досягають ваги в 23 кг. Самки відрізняються меншими розмірами — на 20-му тижня вони важать близько 12 кг.

За характером птиці спокійні, рухливі. При бігу вони можуть розвивати швидкість 45 км/ч. Не надто важкі пернаті здатнізлітати на висоту 2 м. Агресію індики виявляють щодо інших птахів і тварин, а також до молодняку. А ось міжусобні конфлікти в них спалахують украй рідко. Представників породи можна розводити майже у всіх кліматичних умовах.

До недоліків індиків Хайбрид конвертер зараховують не дуже міцний імунітет і можливість набрати достатню вагу тільки за умови поїданні якісних кормів.

Північно кавказька бронзова

Ці індички з’явилися завдяки зусиллям радянських селекціонерів у 1946 р. в Ставрополі. Вони стали результатом схрещування бронзової широкогрудої і місцевих порід. Тіло у птахів витягнуте, груди широкі, ноги міцні, голова середня за величиною. Оперення темне, буре з білими або сірими штрихами. На сонці воно відливає бронзовим, зеленим. На пишному хвості є біла облямівка.

Самці досягають максимальної маси в 18 кг, самки — 8 кг. У 10 тижнів пернаті, яких зараховують до важкої категорії, мають вагу 4–6 кг. Ці птахи легко уживаються з іншими мешканцями пташиного двору, невибагливі. Вони можуть виживати в суворих умовах. Підходять для стадного утримання. Не вимагають особливих умов, кормів та багато часу на догляд. У самок добре розвинений материнський інстинкт, а виживаність пташенят становить 75%. Серед недоліків породи — не надто привабливий вигляд тушки.

Ожиріння діагностували в одного мільярда людей у світі

Близько в одного мільярда людей у світі, тобто у кожного восьмого, виявили ожиріння. Серед дорослих кількість людей із цим станом зросла вдвічі за останні 20 років. Основною причиною цього вчені вважають зростання доступності сильно обробленої калорійної їжі. Про це зазначає New Scientist, а дослідження опублікували у журналі The Lancet.

👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!

Як підрахували кількість людей з ожирінням?

Науковці зі Всесвітньої організації охорони здоров’я проаналізували 3 663 наукові роботи за 1990-2022 роки, у яких вимірювання зросту й ваги у сумі провели 222 мільйонам людей зі 197 країн. На основі цього вчені змогли для всіх визначити індекс маси тіла — показник, що дозволяє оцінити масу людини як недостатню, нормальну чи надмірну.

Дослідження вказало, що за два останні десятиліття у світі стало вдвічі більше дорослих з ожирінням і вчетверо більше дітей і підлітків з ожирінням. Найбільше їх серед дорослих з’явилося у країнах Карибського басейну, на Середньому Сході та в Північній Африці. Дитяче ожиріння найбільше зачепило Бруней, Чилі, Полінезію та Мікронезію і також Карибський басейн.

На думку науковців, причиною тенденції є зростання споживання сильно оброблених продуктів, які багаті на калорії та цукор і стають дедалі доступнішими у світі. Глобально проблему розв’язати можна лише впровадженням урядами по всьому світу відповідної політики, яка зробить доступнішою здорову їжу та можливість дотримуватися достатньої фізичної активності, вважають автори.

• Частиною боротьби з поширеністю ожиріння може бути визначення людей, що найбільш схильні до стану. У дітей, наприклад, на це може вказати аналіз пуповинної крові.
• Про причини надмірної ваги та роль гормонів у цьому ми розповідали у матеріалі «Чому у мене зайва вага?».

Про ситуацію на ринку м’яса індиків, культуру споживання цієї продукції та перспективи розвитку

Експерти давно визнали м’ясо індички дієтичним, адже воно здатне зберігати корисні властивості у відвареному, запеченому та навіть смаженому вигляді. Дієтологи вважають, що одна порція м’яса індика на 60% забезпечує людину добовою нормою вітамінів. До переліку мікроелементів, що містить індичатина, включають: залізо, кальцій, калій, фосфор, сірку, йод, марганець, натрій тощо.

Одним із невеликих, але стрімко розвинутих господарств в Україні, є фермерське підприємство ≪Пан Індик-1≫, що у Чернівецькій області Хотинського району с. Ворничани). Підприємство з 2010 року спеціалізується на товарному вирощуванні індиків важкого кросу Біг 6.

У своїй структурі компанія має вісім робочих пташників із сучасним обладнанням, кожен на 11 тис. голів разової посадки молодняку, забійний цех та мережу спеціалізованих торгових точок із продажу охолодженого м’яса індички під торговою маркою ≪Пан Індик≫.

Про власне бачення ситуації, яка склалася на українському ринку індичатини, досвід роботи та плани розвитку господарства Сергій Семенів розповів виданню ≪Наше птахівництво≫.

— Пане Сергію, розкажіть про ситуацію, що склалася на ринку індичатини в Україні.

— Сьогодні в Україні працює максимум 15 промислових виробників індичатини. Поголів’я індика в Україні досягло такого рівня, коли далі нарощувати його немає сенсу. Подальше збільшення обсягів виробництва недоцільно, оскільки сьогодні повністю в нас задоволено попит на внутрішньому ринку. А як відомо, майже всі виробники індичатини орієнтовані на внутрішнього споживача.

За останніми статистичними даними, за цей рік поголів’я індиків в Україні скоротилося майже на 20–30%, переважно шляхом скорочення обсягів вирощування цієї птиці у селян та в дрібних фермерських господарствах. Основною причиною цього стали високі закупівельні ціни на комбікорми та ветеринарні засоби.

Також сьогодні ми бачимо, що середні та дрібні виробники один за одним ≪заморожують≫ виробництво ― продають відгодованих птахів і не поповнюють потужності новими індичатами.

— Чим обумовлений низький попит споживання індичатини у населення України?

— М’ясо індиків менш дієтичне, ніж, наприклад, крільчатина, проте, на жаль, в Україні ще немає масової культури його споживання. Хоча, слід зазначити, що з кожним роком споживачів індичатини стає більше. Ми навчаємось у європейців, які вирощуванням цієї птиці займаються вже декілька століть.

Зараз не наведу точних цифр, бо захоплення Сходу України та Криму впливають на статистику, але раніше ситуація виглядала так, що в рік один українець вживав близько кілограма м’яса індика (для порівняння: в Польщі — 6 кг, Ізраїлі — 12 кг). Однією з причин невисокого споживання індичатини є низька платоспроможність населення, яка продовжує зменшуватися. Це спонукає людей вживати дешевші джерела білка. Звісно, ціна за кілограм індичатини вища, як порівняти з курятиною, але це м’ясо зовсім іншої якості.

— Куди реалізуєте вироблену продукцію? Розкажіть про географію постачань індичатини вашого підприємства.

— Постачання відбуваються практично по всій Україні, за винятком хіба східних регіонів, з відомих причин. Крім власних спеціалізованих торгових точок із продажу охолодженого м’яса індички під торговою маркою ≪Пан Індик≫ також маємо договори про співпрацю з великими мережами в Києві, Львові, Дніпрі, Харкові, Ужгороді, Одесі. Підприємство має свій транспорт із холодильними камерами.

У нас практично виходить замкнутий цикл виробництва: самі вирощуємо птицю, робимо забій, охолоджуємо та доставляємо споживачу.

На нашому ринку не так вже багато гравців, тому не конкуруємо між собою, кожен працює зі своїми клієнтами, не заважаючи один одному. Тут є боротьба за споживача тільки щодо ціни, тому ми намагаємося знижувати собівартість виробництва продукції. Хоча це не просто на фоні постійного подорожчання закупівельних цін на корми, опалення, заробітну плату тощо.

— Ви згадали про опалювання, це, як ніколи, найактуальніша тема сьогодення у зв’язку з ціною на газ. Як ваше підприємство розв’язує цю проблему?

— Нині опалення пташників відбувається за допомогою вертикальних тепловентиляторів, які забезпечують рівномірне прогрівання пташника до необхідної температури, у такий спосіб знижуючи вологість до оптимальних показників. Повітря розігрівається за допомогою спеціального теплообмінника та поширюється по приміщенню через шестисторонній дифузор. Завдяки чому над зоною вирощування птиці формується шар — подушка, яка захищає її ще від протягів. Один такий тепловентилятор здатен обігрівати площу більш ніж 700 м2. Це вигідніше, порівнюючи з газовими генераторами, які теж підтримують задану температуру повітря в пташнику, але підстилка залишається мокрою, що призводить до виникнення небезпечних хвороб.

— Розкажіть про технологічний цикл вирощування індиків на вашому підприємстві.

— Увесь технологічний процес відбувається за європейськими стандартами. З Європи завозимо добовий молодняк. Там же декілька років тому ми придбали й усе устаткування для вирощування товарного індика. Всю технологічну схему вирощування та рецептуру кормів для птиці розробили європейські спеціалісти. Вирощуємо 140 діб індика і 110 індичку, потім вивозимо птицю на забійний цех.

Найскладніший період вирощування індика — до місяця, у період, коли відбувається імунізація птиці. У зв’язку з чим робимо птиці обов’язкові щеплення від інфекційних хвороб, щоб їх захистити, максимально зберегти поголів’я та його здоров’я і вже потім медикаментозно не втручатися.

Відходити від рекомендацій спеціалістів із технології вирощування ми не дозволяємо, бо щойно захочеш на чомусь зекономити, як говорять, будеш пасти задніх. Це стосується і виникнення небезпечних хвороб, зниження живої ваги та збереженості птиці.

Комбікорм купуємо на Хмельниччині, на Летичівському комбікормовому заводі, де впроваджено найсучасніші вимоги до виготовлення комбікормів згідно з міжнародними стандартами. Не даємо ні антибіотиків, ні гормонів росту, роблячи акцент на збалансованій повноцінній годівлі згідно з віком птиці. Нещодавно впровадили на підприємстві систему сертифікації та стандартизації НАССР, яка передбачає аналіз ризиків, небезпечних чинників і критичних точок контролю. Знаходимо, де може бути порушення чи зараження, кожну точку контролюємо, щоб на виході була максимально якісна продукція.

Маємо свій цех із забою та розроблення м’яса індиків, який знаходиться у селі Руда Чернівецької області. Забійний цех обладнано сучасним європейським устаткуванням, має потужність 300 голів на годину.

Будівництво цеху велося з дотриманням усіх стандартів ЄС щодо інновацій в автоматизації процесів, технології забою птиці, безумовного контролю санітарної та біобезпеки, мінімізації впливу на навколишнє середовище.

Якість продукції перевіряємо в Чернівецькій державній міжрегіональній лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. Перед забоєм зразки м’яса відправляємо в лабораторію для проведення органолептичних, фізико-хімічних та бактеріологічних показників і тільки тоді вже реалізуємо до власних магазинів, торгових точок партнерів і супермаркетів.

— Як плануєте розвиток вашого підприємства на майбутнє?

— Плани подальшого розвитку нам диктує попит споживачів. Збільшувати поголів’я зараз немає сенсу, бо може виникнути профіцит на ринку, а це призведе до збитків у виробництві. Тому є плани зробити акцент на удосконаленні технології вирощування з метою зниження собівартості продукції.