Таблиця назв хімічних елементів з їх вимовою

Будова речовин і їх переходи з одного стану в інший вивчає хімія. В першу чергу для успішного розуміння науки потрібно вивчити назви і вимова хімічних елементів. Існує загальноприйнята система класифікації.

Її початковий варіант розробив вчений Дмитро Іванович Менделєєв, назвавши свій звід періодичної таблицею. Всього ж на початок 2019-го року відомо 118 елементів.

Класифікація хімічних речовин

Речовина складається з різних частинок. До його складу входять електрони, нейтрони і протони. Взаємозв’язки елементарних зарядів утворюють атоми.

Своєю чергою, з них формуються молекули і кристали. Через особливості будови кристалічної решітки — основи речовини — тіла можуть перебувати в твердому, рідкому або газоподібному стані. При цьому вони можуть переходити з однієї фази в іншу.

Кожному стану тіла притаманний набір властивостей. Це характеристики, що визначають індивідуальність речовини, дозволяючи їх відрізняти один від одного.

З найбільш цікавих можна відзначити: температуру плавлення і кипіння, будова кристалічної решітки, щільність, термодинамічні і фазові характеристики.

Речовини можуть не тільки змінювати свої агрегатні стани, але і взаємодіяти між собою, утворюючи нові сполуки. Вперше класифікувати тіла спробував Д.і. Менделєєв.

Його періодична таблиця, складена ним з 1869 року по 1871 рік, будувалася на відміну атомної ваги (маси). У сучасному варіанті його система видозмінилася.

Так було виконано зведення речовин в двовимірну таблицю, в якій стовпці визначають головні фізико-хімічні властивості, а рядки є періодами, певною мірою подібними один одному.

Кожен елемент, внесений в таблицю, має свою історію відкриття. Вчені, досліджуючи ту чи іншу речовину, виділяли в ньому індивідуальні особливості, що дозволяло їм давати назви, що асоціюються з якимись або особистими переконаннями і порівняннями.

Але перед цим у вченому світі були прийняті важливі терміни:

• Елемент – слово походить від латинського elementum, що позначає будь-яку частину. Вчені античного часу говорили:»як слова складаються з букв, так і тіла — з елементів”. Слово утворено з негативною приставки «а» і «томе» — розсічення.
• Атом – в перекладі з грецької мови слово позначає ціле (неподільне).
• Молекула – термін походить від латинського moles. На українську мову це слово можна перевести як «масив», «брила».

Як видно з назви, хімічні сукупності асоціюються з їх властивостями. За цим же принципом давалися назви і відкритим речовинам. Оскільки дослідженнями займалися в основному європейські вчені, то їх назви записувалися на латині.

При цьому у переважної кількості елементів, що звучать українською, вони фонетично близьке до латинської мови.

Правильна вимова

У таблиці Менделєєва все речовини написані на латині. Часто разом зі скороченою назвою вказується повне. Наприклад, Ar-argon, Ba-barium, Au — Aurum. Але для україномовного населення повне найменування пишуть українською. Так, Ar — аргон, Ba — барій, AU — аурум.

Вимова їх що на латині, що українською мовою однаково. Єдине – присутній акцент. Але існують елементи, які мають подвійну назву. Тобто, їх можна вимовляти так само, як вони і пишуться, або зовсім по-іншому.

До таких речовин відносяться:

• Золото – позначається знаком Au і читається аурум. Слово в перекладі з іноземної означає «Жовте».
• Срібло – символізується символом Ar, може вимовлятися як “аргентум”. Слово має індоєвропейське Походження. Arg-позначає світлий.
• Залізо – підписують знаком Fe, а читають як феррум. З латинської ferrum походить від fars, що позначає «міцний».
• Сірка – правильна назва sulfur (сульфур). Позначають її символом S. Цікаво, що в давньоруському і старослов’янському під сіркою розуміли будь-яку горючу речовину, наприклад, жир.
• Свинець – вимовляється як плюмбум (plumbum). Причина назви елемента достеменно невідома. Скорочене позначення елемента-Pb.
• Олово – хімічний символ Sn. Елемент чотирнадцятої групи пишеться латиною як stannum. Вимовляється також – »станніум”. Походження запису пов’язують з санскритським словом, що позначає міцність.
• Вуглець – елемент, що позначається знаком C. Латинська назва carboneum вимовляється як»карбон”. Слово має в назві корінь carbō позначає “вугілля”.
• Ртуть – з латинської звучить як “гідраргіум”. Hydrargirum походить від злиття слів «хюдор» — вода і «аргірос» — срібло.
• Мідь – міжнародне позначення Сі. Пишеться як cuprum, а вимовляється “купрум”. Вважається, що елемент отримав назву на честь острова Кіпр, де знаходилося багато рудників.
• Азот – пишеться в зарубіжній літературі як nitrogenium. За позначення прийнятий символ N. Українською мовою вимовляється як “нітрогеніум”. Слово походить від давньогрецького ζζωτоς – “неживий”.

Назви популярних елементів

У класичній періодичній таблиці вказано 118 елементів.

Розташовані вони за атомними номерами. Але разом з цим існує і розширений Звід. Він є логічним продовженням праці хіміка і включає можливі, ще не виявлені речовини. З урахуванням розширеної таблиці всього передбачається існування 218 речовин.

Ось найпоширеніші хімічні елементи таблиці Менделєєва з вимовою:

Азот ен N Nitrogenium
Алюміній алюміній Al Aluminium
Барій Barium ba барій
Берилій Beryllium Be берилій
Бор Borum B бор
Бром Bromium Br бром
Ванадій Vanadium V ванадій
Вісмут Bismuthum bi вісмут
Водень Hydrogenium H аш
Вольфрам Wolframium W вольфрам
Гелій Helium he гелій
Германій germanium GE германій
Залізо Ferrum Fe феррум
Золото Aurum Au аурум
Індій Indium In індій
Йод Iodium I йод
Іридій Iridium ir іридій
Кадмій Cadmium Cd кадмій
Калій Kalium k калій
Кальцій Calcium CA кальцій
Кисень Oxygenium O о
Кобальт cobaltum Co кобальт
Кремній Silicium si силіціум
Криптон Krypton Kr криптон
Ксенон Xenon XE ксенон
Літій Lithium Li літій
Магній Magnesium MG магній
Марганець Manganum mn Марганець
Мідь Cuprum cu купрум
Молібден Molybdaenum mo молібден
Миш’як Arsenicum as Арсенікум
Натрій Natrium na натрій
Неодим Neodymium ND неодим
Неон Neon ne неон
Нікель Niccolum ni нікель
Олово Stannum SN станнум
Осмій Osmium Os осмій
Паладій Palladium PD Паладій
Платина Platinum PT платина
Плутоній Plutonium PU плутоній
Радій Radium Ra радій
Радон Radon RN радон
Резерфордій Rutherfordium RF резерфордій
Реній Rhenium re реній
Ртуть Hydrargyrum HG гідраргірум
Рубідій Rubidium RB рубідій
Свинець Plumbum Pb плюмбум
Селен Selenium Se селен
Сірка Sulfur s ЕС
Срібло Argentum Ag аргентум
Стронцій Strontium SR стронцій
Сурма Stibium Sb стібіум
Тантал Tantalum Ta тантал
Титан Titanium Ti титан
Торій Thorium Th торій
Вуглець Carboneum C це
Уран Uranium U уран
Фосфор Phosphorus p ПЕ
Фтор Fluorum F фтор
Хлор Chlorum CL хлор
Хром Chromium CR хром
Цезій Caesium CS цезій
Цинк Zincum Zn цинк
Цирконій Zirconium ZR цирконій

Слід зазначити, що знакове позначення елементів прийнято Міжнародним союзом теоретичної та прикладної хімії. Його членами є академії наук, хімічні товариства, і наукові організації 57 країн світу.

В якості абревіатури комітету використовується ІЮПАК. Саме його члени займаються стандартизацією в області хімії.

Читання формул і символів

Цифра, що стоїть перед речовиною, позначає кількість молекул. Елемент же записують літерними символами. В усному мовленні дотримуються правила, при якому називають послідовно, починаючи праворуч, все знаки.

Наприклад, H2O-формула води, її читають як «аш два о», NaCl (хлорид натрію) — «натрій хлор». Щоб правильно вимовляти хімічні сполуки, необхідно знати, як звучать символи елементів. Не варто забувати і те, що індекс, що відноситься до дужок (групі атомів), вимовляють з суфіксом – жди. Наприклад: двічі, тричі, чотири рази.

Таким чином, попри те, що існують українські і латинські позначення кожного хімічного елемента, в хімічних формулах використовується тільки стандартне правило. При вимові сполуки вживають латинські назви.

При цьому часто вони відповідають українським, особливо якщо в імені елемента використовується більше однієї літери. Якщо ж в назві стоїть один символ, то латинському маєтку відповідає назва цієї літери.

Тобто, наприклад, гелій, так і вимовляється в формулах. Але якщо зустрічаються скорочені літери латиниці, то потрібно вимовляти елемент повністю, як він і називається, наприклад, Si — сициліціум і так далі. Ось деякі назви рідкісних елементів:

Латинські назви хімічних елементів таблиці Менделєєва

• См – кюрій.
• Сf – Каліфорнія.
• Fm – фермій.
• No – нобелій.
• Lr – лоуренцій.
• Hs – хассій.
• Po – полоній.
• Pa – проктаній.
• GD – гадоліній.
• Er – ербій.

Цікаво і те, що останні елементи, які додають в таблицю Менделєєва є синтезованими. Так, 115 було отримано в Дубні. Назвали його moscovium (Mc), вимовляється українською — «московій». Елемент 117 назвали tennessine (TS). Ім’я йому було дано на честь штату Теннессі.

На честь Юрія Цолаковича Оганесяна було вирішено назвати 118 елемент. Пишеться він як oganesson (Og), читається — «оганесон». Це поки останній елемент, доданий в таблицю.

Характеристика і властивості вапняку

Вапняк можна охарактеризувати з хімічної і фізичної точок зору. Хімія породи обумовлена ​​її складом. Кальцій (Ca) – лужноземельний метал. Тому його сполуки з вугільною кислотою (H2CO3) дають нерозчинний у воді мінерал.

Виняток становить осадження карбонатних часток на океанських глибинах понад 4 тисячі метрів. Там під дією високого тиску йде розчинення кальцієвих організмів, і все аніони і катіони переходять в розчин.

Кальцит, однак, розчиняється в концентрованих кислотах – соляної, оцтової, сірчаної. Кальцій переходить в розчин. Одночасно з каменю виходять бульбашки вуглекислого газу (СО2).

З інших елементів присутній магній (Mg). З’єднуючись з кальцієм, він може утворювати теж карбонатний мінерал, але інший – доломіт (доломітизований вапняк).

Ще є кремній (Si) трьох видів:

• уламковий, що утворився при руйнуванні порід;
• хемогенний, з’явився з збагачених розчинів, які надходили по тріщинах;
• органогенний, що з’явився при відмирання морських організмів (планктону) з кремнієвим скелетом.

Присутність іонів заліза (Fe) дає жовтувате забарвлення, а марганцю (Mn) – розовату.

Фізичні властивості породи пов’язані з абсолютним переважанням кальциту, твердість якого 3 з 10 за шкалою Мооса. Тому вапняк легко піддається стиранню, а й нескладний в обробці. Щільність також невисока – приблизно 2,5 г/см 3 .

Кристалічні різновиди витримують тиск 300 Мпа. Значення пористості коливаються в залежності від структури породи від 2 до 35%.

Деякі види добре пропускають воду, водопоглинання доходить до 2%. Щодо морозостійкий, так як може перенести до 4 сотень зим. Міцність середня.