Як правильно поділити слово на склади?

Склад – це найменше сполучення голосного і приголосного звуків, яке легко вимовляється одним поштовхом повітря. У складі завжди є хоча б один голосний звук (складотворчий звук). Приголосний звук та поєднання приголосних без голосного не можуть творити складу.

Чому важливо вміти ділити слово на склади?

Поділ слова на склади є одним із перших етапів мовного аналізу. Здатність розрізняти мовні закономірності є важливою для навчання грамоти.

Можливо, ви помічали, як діти, пишучи слово, вимовляють його за складами? Вони роблять це, щоб краще усвідомити звукову будову слова: краще розрізнити голосні і приголосні звуки в кожному складі і завдяки цьому правильно написати слово. Окрім того, знати, як ділити слова на склади, треба ще й для того, щоб правильно переносити слова з рядка в рядок. Але перш ніж розповідати про особливості складоподілу в українській мові, варто звернути увагу ось на що.

Якби вас запитали, що є найменшою одиницею мови, ви назвали б звук. Проте у нас немає мовленнєвої потреби вимовляти окремі звуки (особливо приголосні). А щоб вимовити приголосний звук, треба докласти більших зусиль, ніж коли ми вимовляємо його, поєднуючи з голосним звуком. Поєднання голосного і приголосного звуків, тобто склад, вимовляється легко, одним поштовхом повітря (завдяки голосному звукові).

Отож, склад вимовляти легше й природніше, ніж окремі приголосні звуки. Саме тому мовознавці називають склад найменшим відрізком, із якого складається мовленнєвий потік. І саме тому нам легше навчитися читати за складами, ніж за звуками. Наш розум легше сприймає інформацію у вигляді невеликих завершених частин, а не хаотичних наборів звуків.

Є спеціальні методи, завдяки яким можна навчитися читати по складах. Окрім традиційних є ще альтернативний «ребус-метод». Згідно із цим способом можна навчитися читати за допомогою відокремлення від слова першого складу. Діти роблять це майже безпомилково, не знаючи ні букв, ані закономірностей складоподілу, керуючись лише природним відчуттям мелодики слова. Це свідчить про те, що склад відповідає природним ритмам мовлення.

Ми говоримо про склади як частинки слова, коли вчимося читати й з’єднувати слова в ціле. А також тоді, коли вчимося робити перший мовний аналіз, розділяючи слово на склади й у такий спосіб навчаючись розуміти закономірності побудови того чи іншого слова.

Отже, навчатися ділити слово на склади важливо, оскільки це:

• сприяє розумінню закономірностей побудови слова, допомагає виконати звуко-буквений аналіз слова;
• розвиває мовне чуття, здатність відчувати ритміку слова, щоб краще писати та читати. Адже в процесі письма ми несвідомо вимовляємо слово за складами, що допомагає уникати помилок;
• вчить правильно ділити слово при переносі.

Щоб правильно поділити слово на склади, треба знати основні правила поділу слова на склади в українській мові:

• Склад завжди містить голосний звук. У слові стільки складів, скільки голосних звуків.
• Приголосний звук та поєднання приголосних не можуть утворити склад без голосного.
• Один приголосний звук між голосними завжди належить до наступного складу.
• Якщо у слові є 2 або 3 приголосні, які розташовані поряд між голосними, то варто дотримуватися таких правил:

а) не можна розривати сполучення букв -дж-, -дз-, які позначають один звук. Якщо -дж-, -дз- не є одним звуком, а належать до префікса й кореня, то їх слід відносити до різних складів (над-зви-чáй-ний);

б) подовжені приголосні краще віднести до наступного складу (зна-ння, жи-ття);

в) відносити два приголосні до різних складів треба так, щоб гучність наприкінці попереднього складу спадала, а на початку наступного зростала. Тому якщо серед двох приголосних першим приголосним звуком є сонорний [м], [н], [р], [л], [в], [й], то він доєднуються до попереднього складу (зір-ка, сум-ка). Якщо з двох приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий сонорний, то обидва належать до наступного складу (ко-смос, до-брий, рі-зний);

г) якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів (пів-ніч);

ґ) якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів (швид-ко, стеж-ка);

д) якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва належать до наступного складу: (дру-жба, ща-стя);

е) апостроф, м’який знак належать до попереднього складу (бур’-ян), але не можна розривати сполучення -ьо, -йо;

є) односкладові префікси перед приголосними становлять один склад (над-мíрний), багатоскладові префікси можуть ділитися на склади.

Правила складоподілу в українській мові не надто прості для дитячого розуміння. Тому дітям варто запам’ятати 3 найважливіші правила, як ділити слова на склади:

1. Спиратися при складоподілі слід на голосний звук.

2. Два приголосні, що стоять поряд, найчастіше відходять до різних складів.

3. Апостроф та м’який знак належать до попереднього складу за винятком того, коли вони утворюють сполучення -ьо-, -йо-.

Етапи навчання поділу на склади

1. Фонологічна обізнаність. На етапі навчання грамоти, коли малеча вчиться читати та писати, ключовою навичкою є вміння розрізняти звуки та ритміко-складові частини слова – фонологічна обізнаність.

Перш ніж читати та писати, дитина має навчитися розрізняти частини слова на слух. І розвитку такого вміння варто приділити значну увагу, враховуючи, що у світі зростає кількість людей із дислексією, яка часто пов’язана з порушеннями фонологічного сприйняття інформації. Допоможуть розспівування, активне читання віршів (відчуття рими й такту) та розвиток відчуття ритму. Здатність на слух ділити слово на склади відповідно до ритмічної структури слова є однією зі складових фонологічної обізнаності. Тому ще коли дитина не навчилася читати, уже варто пропонувати їй ділити слова на склади на слух. Найпоширеніший спосіб – це підкладати долоню під підборіддя або ж плескати в долоні. Ще можна бити по барабанах чи тупати ногами. Діти сприймають такі заняття як гру, у її процесі здобуваючи нові навички та знання. Спробуйте погратися з дитиною в роботів або ж виконати реп (співати складами). Не забувайте про м’яч як безцінний інструмент навчання для дошкільнят.

2. Поділ на склади на основі звуко-буквеного аналізу слова. Цей етап можна віднести до усвідомленого мовного аналізу.

Щоб правильно ділити слово на склади, дитина має навчитися робити звукову модель слова та розуміти відмінність між буквами та звуками. Для цього пропонуйте малечі завдання, де треба потренувати таке вміння. Наприклад, вписати потрібні звуки, порахувати звуки і букви чи з’ясувати особливості приголосних та голосних.

Ознайомте дитину з трьома основними правилами поділу на склади. На початках пропонуйте ставити під літерами, які позначають голосний звук, крапочку.

Розкажіть про відкриті, закриті, прикриті та неприкриті склади. Детальніше про особливості цих типів складів читайте у попередній статті.

Ознайомте дитину із тим, що таке наголос та наголошений склад. Зверніть увагу на інтонаційну особливість наголошеного складу.

Слід привернути увагу дитини до того, що в окремих випадках можливі два варіанти поділу на склади (суспíльс-тво і суспíльст-во).

Отож, щоб поділити слово на склади треба:

1. Позначити голосні звуки у слові. Скільки голосних звуків, стільки складів.

2. З’ясувати чи є збіг приголосних.

3. Розділити слово на склади, враховуючи правила складоподілу.

Завдання та вправи, які допоможуть навчитися правильно ділити слова на склади.

Склад – це відображення ритму слова. І завдяки цьому ритмічно ділити слова на склади може бути весело та цікаво.

• Пограйте в гру «Аплодисменти». Скористайтеся готовим завданням, а тоді продовжте, вигадуючи свої слова і плескаючи в долоні на кожен склад.
• Якщо залучити у завдання гральні кубики, то вийде цікаве завдання на визначення кількості складів. Це завдання можна зробити й у форматі онлайн-гри.
• Виготовіть власноруч просту, але корисну гру. Роздайте гравцям маркери різного кольору (добре, якщо гравців буде 2 або 3, не більше). На аркуші паперу напишіть слова (односкладові, двоскладові тощо). Кидайте кубик і визначайте, слово з якою кількістю складів треба шукати. Хто швидше обведе це слово своїм маркером, той матиме бал. Перемагає той, у кого найбільше балів.
• Ще одна цікава гра допоможе навчитися розрізняти склади у слові. Треба підготувати карточки з умовами, де написано, яка кількість складів має бути у слові та на який склад слово має починатися або ж завершуватися. Ведучий або діти по черзі беруть по одній картці й називають умову. Решті треба придумати якомога більше слів відповідно до зазначеної умови. Наприклад, умовою може бути завдання придумати слово з 3 складів, яке починається на склад на-.
• Щоб потренувати вміння визначати закриті та відкриті склади, запропонуйте дитині завдання «У пошуках закритих складів».
• Сформувати вміння правильно ставити наголос у словах та визначати наголошений склад допоможе завдання, у якому слід згрупувати слова залежно від того, який склад є наголошеним .
• Особливо важливе вміння – навчитися правильно переносити слова з рядка в рядок. Завдання для цього вибирайте барвисті. Наприклад, завантажуйте чудові добірки слів із комплекту завдань або ж завдання-лабіринт, у якому треба пройти по словах, які не можна переносити.

Ділити слова на склади непросто навіть дорослим. Тому будьте готові до того, що малечі не відразу буде легко осягнути цю навичку. Але з вашою підтримкою все вдасться.

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання

Складоподіл VS Правила перенесення слів: спільне і відмінне

З правилами перенесення слів учні знайомляться ще в початковій школі. Але ці знання необхідні чи не щодня. Тому потрібно періодично повторювати цю тему, щоб не припускатися помилок або не уникати перенесення. У цій статті зібрана вся важлива інформація, що стосується складів, складоподілу й перенесення слів в українській мові.

Що таке склад?

Слова вимовляються не відокремленими звуками, а групами звуків, тобто складами. Склад є мовленнєвою одиницею, яка вимовляється з допомогою поштовху повітря.

У складах вирішальна роль належить голосним, тому що саме ці звуки є складотворчими. Скільки в слові голосних, стільки в слові й складів.

Один зі складів слова завжди вимовляється з більшою силою голосу. Такий склад є наголошеним. Наприклад, у слові «кулінарія» наголошеним є третій склад «на». Вимова складу з більшою силою голосу називається наголосом.

Наголос в українській мові є вільним, тобто не закріпленим за певним складом, як, скажімо, у французькій.

Слова з наголосом на першому складі

Слова з наголосом на другому складі

Слова з наголосом на третьому складі

Окрім того, наголос в українській мові рухомий. Це означає, що він може змінюватися в межах одного слова. З допомогою цього можна розрізняти різні форми слова.

Знання норм наголошування передбачене програмою ЗНО, Усі слова вивчити неможливо, але є випадки, про які треба пам’ятати, тому що в них доволі часто трапляються помилки.

Слова з наголосом на першому складі

Слова з наголосом на другому складі

Слова з наголосом на третьому складі

• Столяр;
• Фольга;
• Дошка;
• Глибоко;
• Випадок;
• Приморозок;
• Олень;
• Несмак;
• Подруга;
• Курятина;
• Кухарство;
• Разом.

• Везти;
• Дочка;
• Літопис;
• Рукопис;
• Котрий;
• Скоба;
• Індустрія;
• Кухонний;
• Новий;
• Крутихвіст;
• М’якуш;
• Довідник;
• Добуток.

• Інженерія;
• Кропива;
• Весняний;
• Чотирнадцять;
• Новина;
• Порядковий.

Правильне визначення наголошеного складу допоможе здобути бал на ЗНО в подібному завданні й далі правильно поділити слово склади, щоб визначити, як перенести слово.

Читайте також: Типові помилки в словосполученнях та реченнях

Як поділити слово на склади?

Складоподіл української мови не є довільним, він підпорядковується правилам поділу слова на склади:

1. Якщо між голосними стоїть один приголосний, він завжди належить до наступного складу: ва-ре-ни-ки, ка-ла-муть, па-да-ти, мо-ро-зи-во.
2. Два й більше приголосні звуки, що стоять після наголошеного складу, розподіляються між сусідніми складами – перший належить до попереднього (наголошеного), а другий і інші приголосні звуки – до наступного: рад-ник, рід-ний, брат-ство, мас-ло, каз-ка.
3. Усі приголосні, що стоять після ненаголошеного складу, належать до наступного складу: при-бра-ти, се-стра, про-стре-жи-ти, не-сти, ве-сня-ний. Але є виняток – сонорні звуки й, в, н, л, р, м, л, які стоять після ненаголошеного голосного, належать до попереднього складу: зем-ля, гір-кий, грай-ли-вий, гай-ка, мір-ка.
4. До наступного складу завжди належать подовжені приголосні звуки: во-ло-сся, ка-мі-ння, бу-ття. Але якщо звуки належать до різних частин слова, то вони будуть у різних складах: роз-збро-ї-ти, від-да-ти.
5. Йотовані можуть утворювати склад: ю-ність, я-ли-на.

Уміння ділити слово на склади стане в пригоді під час перенесення слів. Але необхідно розрізняти складоподіл і правила перенесення слів, адже перенести одну літеру на інший рядок не можна, а виокремити її в окремий склад – можна.

Читайте також: Невідмінювані іменники в українській мові: визначення роду

Правила переносу слів

Під час підготовки до ЗНО необхідно пригадати, як перенести слово з рядка в рядок. У тесті є завдання з розгорнутою відповіддю – власне висловлення. І, якщо абітурієнт неправильно поділить слово для переносу, то він втратить дорогоцінний бал через орфографічну помилку.

Здебільшого слова переносяться за складами: помаранч – по-ма-ранч, Київ – Ки-їв, швидкий – швид-кий. Під час переносу слів можуть бути варіанти: сестра – се-стра й сес-тра; одеський – оде-ський і одесь-кий.

Якщо в лексемі є збіг приголосних, то переносимо слово не за складами, а розриваємо збіг приголосних: розрісся – розріс-ся; законний – закон-ний.

Але в правилах переносу слів є багато заборон:

1. Якщо склад складається з однієї літери, не можна залишати чи переносити цю букву на інший рядок. Анна – Ан-на; оселя – осе-ля. Перенос А-нна або Анн-а буде помилковим.
2. Також під час переносу слів не можна розривати буквосполуки «дж» і «дз», які позначають один звук: хо-джу, кукуру-дза. Але якщо буквосполука належить до різних частин слова й позначає два звуки, її можна розривати: над-звичайний.
3. Під час поділу слів для переносу часто забувають, що не можна розривати буквосполуки «йо»,«ьо»: ра-йон, ба-дьо-рий.
4. Ще не можна розривать апостроф, м’який знак і «й» із попередньою буквою: кіль-ка, бай-ка.
5. Під час переносу заборонено відривати перший приголосний від кореня слова: ви-просити, до-зріти. Якщо учень перенесе слово «вип-росити» або «доз-ріти», то йому можуть зарахувати це за орфографічну помилку.
6. Префікси перед приголосними також не розривають: роз-продаж, най-кращий.
7. У складних словах не дозволяється відривати першу літеру другої основи: п’яти-гранний.
8. Заборонено відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: 2023 р.
9. Ініціальні абревіатури не переносяться, їх не можна розривати, тому їх потрібно писати на одному рядку: НаУКМА, ЛАЗ-105.

Коли учні пишуть твори, вони здебільшого наводять приклади з літератури і вказують прізвище автора і його ініціали. Іноді абітурієнти припускаються помилки й залишають ініціали в попередньому рядку, а прізвище пишуть у наступному. Це заборонено правилами перенесення слів.

Тренувальна вправа з переносу слів

Спробуйте виконати завдання для закріплення пройденого матеріалу.

Як перенести слова з рядку в рядок?

А) Майо-нез, оскільки йо не можна розривати.

Б) Ран-ній, тому що збіг приголосних розривається для переносу слова.
В) Підж-ак, оскільки буквосполуку дж розривати не можна.
Г) Від-жити, тому що дж у цьому слова позначає не один, а два звуки.
Д) Земле-трус, оскільки це складне слово й не можна відривати першу літеру основи.

Якщо у вас ще залишилися питання із цієї теми або ви хочете вивчати фонетику, лексику, фразеологію і інші розділи дисципліни комплексно, варто звернутися до репетитора з української мови.

Учитель допоможе підготуватися до наступного уроку, важливої контрольної, ЗНО або просто підвищити рівень володіння рідною мовою. Педагог дізнається ціль вивчення дисципліни, спитає про складні моменти, щоб з урахуванням цієї інформації і вікових особливостей учня розробити індивідуальний навчальний план.

Знайти репетитора з української мови чи іншого предмета можна на сайті BukiSchool. Учень просто заповнює невеличку форму і вказує свої побажання щодо навчального процесу, а менеджери платформи швидко підбирають із найкращих репетиторів найбільш підхожого викладача для конкретної людини.