ЗВИЧАЙНИЙ, а, е. 1. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий.
Прислівник звичайно виконує в українській мові кілька функцій. Виступає одним із синонімів до слів просто, прозаїчно, ствердної частки так (авжеж, атож). Однак найбільше його використовують у двох значеннях – «як завжди, як заведено» (не виділяючи комами) та в ролі вставного слова (виділяючи комами).
ТИХИЙ, а, е. 1. Який звучить не сильно, не голосно.
МАБІТЬ, вставн. сл. Уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні; певно, очевидно.
Слово — це мовна одиниця, звукове та буквене вираження поняття про предмет або явище.
звичайний. Тлумачення із "Словника української мови"*. ЗВИЧАЙНИЙ, а, е. 1. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий …