Що взяти з собою на війну: список необхідних речей

Список того, що взяти з собою при мобілізації, немаленький, але всі ці речі будуть потрібні бійцеві.

Мобілізація в Україні і воєнний стан продовжені до 20 травня. Це означає, що в цей період військовозобов’язані від 18 до 60 років продовжують отримувати повістки і мають з’явитися за викликом до військкомату. Якщо військовозобов’язаний отримує мобілізаційне розпорядження – бойову повістку, йому потрібно заздалегідь подбати про документи і необхідні речі. УНІАН склав список того, що потрібно взяти з собою при мобілізації.

Раніше ми розповідали, які бувають види повісток і правила вручення повістки до військкомату.

Що взяти на війну – повний список речей

Перше – це документи, на руках повинні бути: мобілізаційне розпорядження (повістка), паспорт, військовий квиток (тимчасове посвідчення), обліково-послужна картка.

З речей потрібно брати все, що допоможе при підготовці й далі на військовій службі. При першому призові боєць отримує від держави форму, бронежилет, каску, іноді в цей комплект входить рюкзак або баул. Але так як забезпечення у військових частинах різне, потрібно бути готовим до того, що щось може не підійти за розміром або викликати сумніви в надійності. І це – далеко не все, що потрібно буде бійцеві. Тому купувати речі потрібно буде самим або за допомогою волонтерів.

Список необхідних речей для кожного бійця може бути різний – залежно від того, в які війська його відправляють. Без досвіду найчастіше беруть в піхоту, де потрібно буде багато працювати, ночувати в некомфортних умовах і т.д. Тобто, речі будуть зношуватися, псуватися і губитися.

Умовно все необхідне можна поділити на 3 групи.

Із спорядження повинні бути:

• форма – 1-2 комплекти;
• термобілизна – 1-2 комплекти;
• шкарпетки високі тренінгові (якомога більше);
• білизна – бажано спортивна (багато);
• дощовик;
• флісова кофта;
• футболки/рашгарди;
• бойова сорочка (combat shirt);
• бандана, шапка, балаклава;
• рукавички тактичні;
• берци, трекінгові черевики;
• кросівки;
• тапки або шльопанці;
• гамаші.

• плитоноска;
• розвантаження/бойовий пояс;
• шолом;
• наколінники/налокітники;
• аптечка бойова;
• тактичний рюкзак;
• баул;
• протигаз;
• окуляри.

З техніки потрібно взяти:

• павербанк – два;
• телефон;
• шнури, зарядні, подовжувач/трійник;
• ніж, мультитул;
• ліхтарики – два;
• батарейка;
• бінокль.

Є ще й категорія різне :

• аптечка розширена;
• зубна щітка, паста, бритва, мило, шампунь/гель, креми для рук, обличчя;
• вітамін;
• рушник;
• фляга;
• термос;
• чашка, тарілка, прилади;
• водонепроникний пакет з документами;
• лопатка мала;
• газовий пальник, балони;
• сухпай, енергетичні та шоколадні батончики, сухі супи, чай, кава;
• сірники і запальнички;
• каремат;
• спальник.

Особливу увагу потрібно звернути на взуття і плитоноску. Взуття – має бути за розміром, легким, зручним і швидко сохнути. Тактичне взуття краще брати сезонне, але якщо немає такого, то можна демісезон і мультисезон. Плитоноска, якщо купуєте її самі, також повинна бути легкою, щоб вона не заважала рухатися в бойових умовах. Краще взяти з легкими керамічними плитами і максимальним захистом, але знову-таки – потрібно орієнтуватися на те, в яких умовах буде боєць.

Вас також можуть зацікавити новини:

Як впоратись з бойовим стресом: поради для бійців

Стрес — це нормальна реакція нервової системи на ті умови, в яких опиняється боєць на передовій. Стрес може допомогти швидше діяти, рухатись, ухвалювати рішення.

Помірний стрес — друг солдата. Водночас, в умовах стресу нервова система сильно навантажується, і накласти турнікет, перезарядити зброю, скористатись рацією та планшетом — все це може стати неочікувано складним завданням.

Далі – поради для бійців та їхніх командирів про те, як впоратись та взяти під контроль бойовий стрес із “Кишенькового довідника піхотинця” Сил тероборони ЗСУ.

Готуватись до стресових ситуація слід і психологічно, і фізично. Потрібно розуміти, що буде важко, і боятися — це нормально.

Той, хто звик до регулярних фізичних навантажень, звик і до відновлень після стресу.

Вправи для контролю стресу:

🔵Напруж і відпусти

Спробуйте декілька разів максимально сильно стиснути кулаки на 5 секунд, після чого їх розтиснути.

🔵Перевірка об’єктів навколо себе

Торкніться, роздивіться, перевірте різні об’єкти навколо себе – зброю, аптечку. За можливості – встановіть зоровий або слуховий контакт з побратимами.

🔵Дихання «по квадрату»

Вдихайте протягом 5 секунд, далі затримайте дихання на 5 секунд, зробіть видих протягом 5 секунд та знову затримайте дихання на 5 секунд. Робити так слід кілька разів підряд, поки не відчуєте, що ваш стан покращився.

Можна швидко відновити свою боєздатність, якщо своєчасно вжити заходів. Тож, як допомогти побратиму під час бойового стресу?

У жодному разі не можна кричати, стукати по шолому — це лише погіршить ситуацію. Заспокоювати у такому стані також не варто — боєць, швидше за все, не почує. У цій ситуації допоможе ICOVER — спеціальний протокол, розроблений в армії США.

Протокол ICOVER складається з 6 простих кроків:

1. Переконайтесь, що боєць не має поранень і справді сильно стресує.
2. Торкніться бійця або візьміть його за плече, зверніться до нього та встановіть зоровий контакт. Спостерігайте за реакцією.
3. Запропонуйте підтримку. Скажіть побратиму, що ви поряд і не кинете його. Це допоможе йому повернути впевненість.
4. Поставте кілька простих питань. З якого він взводу? Хто з ним ще на позиції? Хто його командир? Отримайте відповідь. Це дозволить відновити його розумову діяльність.
5. Чітко розкажіть бійцю, що відбулось, що відбувається та що потрібно робити далі. Це поверне розуміння ситуації.
6. Накажіть йому виконати якесь просте завдання. Проконтролюйте виконання.

Переходити від одного до іншого кроку протоколу слід швидко, уникаючи емоційності. У разі, якщо протокол не спрацював – бійця потрібно ізолювати та залишити під наглядом до евакуації.

Слід пам’ятати, що тривалі стресові навантаження в зоні бойових дій не проходять без наслідків для психіки та нервової системи.

Наслідками можуть бути розлади сну, підвищена активність, роздратованість та агресивність, чутливість до звуків, неочікувані сльози, небажані спогади. Це нормальна реакція організму на стрес.

Як уникнути довготривалих наслідків стресу та відновитись якнайшвидше:

• Обговорюйте пережите з побратимами. Чим більше проговорювати те, що відбулось, тим швидше мине внутрішня тривога та зникне відчуття небезпеки. В той же час, не дивуйтесь, якщо побратими постійно обговорюють одне й те ж саме, а хтось додає трохи «геройства» до розповіді. Це нормально і допомагає впоратись із наслідками стресу.
• Спробуйте якнайшвидше повернутись до нормального режиму сну, харчування, за можливості — тренувань та фізичних вправ. Це допоможе відновитись.
• Плануйте рутинні справи на кожен день. Навіть якщо вони нудні та нецікаві.
• Зустрічайтесь з друзями, проводьте час з родиною, «виходьте до людей», допомагайте іншим — це сприяє відновленню після стресу.
• Уникайте алкоголю та наркотиків — вони тільки додадуть проблем.
• Якщо потрібно, зверніться по допомогу до фахового психолога, психотерапевта.

Якщо ви помітили, що побратиму психологічно погано (його поведінка змінилася, він пригнічений, замкнений, скаржиться на безсоння) поговоріть з ним про це. Не тисніть, але уважно слухайте, навіть якщо розповідь щоразу повторюється.

Не пропонуйте допомогу, а навпаки — просіть допомоги в нього. В жодному разі не засуджуйте. Сприймайте розповідь серйозно, будьте терплячими, навіть коли побратим злиться. Якщо його стан не змінюється або погіршується — допоможіть йому отримати підтримку кваліфікованого спеціаліста.

Завантажити “Кишеньковий довідник піхотинця” можна на сайті управління підготовки Сил ТрО ЗСУ https://cutt.ly/3woVuyJz

“Від бійця до бійця” — спільний інформаційний проєкт Українського ветеранського фонду та Сил територіальної оборони ЗСУ.

ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ “МІЛІТАРНОГО”

Навіть разовий донат в 30 грн чи підписка на $1 допоможе нам працювати і розвиватися далі. Спонсоруй незалежне мілітарне медіа – отримуй достовірну інфу.

Як потрапити на війну

Рано чи пізно, багато хто з українців у тилу замислюється про те, щоб піти захищати нашу Батьківщину. До різних людей потреба в цьому приходить у різний час і за різних обставин. Для її задоволення є кілька шляхів.

Перший варіант – піти у центр комплектування (військкомат), де ви прописані, і попросити вас мобілізувати. Там насамперед дивитимуться на вашу військово-облікову спеціальність (ВОС) і розподіляти вас за нею, якщо у ній наразі є потреба.

Якщо у вас немає визначеної військово-облікової спеціальності, будуть дивитись на вашу цивільну професію і орієнтуватись на неї, а якщо вона наразі не затребувана в ЗСУ, відправлятимуть на ті спеціальності, де потрібні люди.

Іноді у військкоматах, це звісно не аксіома, зважають на те, хто приходить сам, а хто за повісткою.

Якщо у вас немає ВОС і ви доброволець, для працівників центру комплектування це може означати мотивацію до служби та навчання. Враховуючи це, вас можуть запитати, у яких саме військах є бажання служити і запропонувати складну спеціальність, наприклад ППО. Звичайно, якщо є набір на відповідні посади.

Після того, як медкомісія скаже, що ви підходите за фізичними та ментальними нормами – ви відправляєтеся на навчання (курс молодого бійця відповідно до вашого ВОС). В залежності від складності, воно може тривати різну кількість часу.

Далі вас розподіляють за підрозділами і там ви будете проходити злагодження з іншими бійцями і після цього – відправлення для виконання бойового розпорядження. Чи будете ви охороняти північний кордон від можливого нападу Білорусі, чи будете брати участь у штурмі на півдні – вам стане відомо незадовго до відправки.

Другий шлях – дочекатися повістки. Він не сильно відрізняється від першого варіанту. Або державі потрібна ваша ВОС, або ви потрібні державі, оскільки просто підпадаєте під мобілізацію. І в першому, і в другому випадку шлях або на передову, або до служби в тилу такий самий.

Третій варіант – піти в добробат (добровольчий батальйон). За різними оцінками їх десь близько 400, всі вони відрізняються за специфікою своєї діяльності.

У лютому-березні, коли було не до бюрократії, Добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ) використовувались масово як легка піхота, яка допомагає регулярним частинам. Зараз ситуація така, що більшість ДФТГ рухаються до об’єднання з частинами ЗСУ/НГУ.

Ті добробати, які беруть безпосередню участь у бойових діях, є у підпорядкуванні регулярних частин. Це дає можливість у разі поранення бійця або його загибелі отримати грошову компенсацію родині.

Ключова відмінність від регулярних частин чи тероборони (яка є також регулярною), у ДФТГ є можливість піти за своїм бажанням, така юридична складова типового контракту з добробатом.

Навчання та бойові задачі відрізняються в залежності від підрозділу. Та вони схожі, оскільки зазвичай добробати – це піхота. І посади будуть відповідними до цього: снайпери, стрільці, гранатометники, оператори БПЛА та медики.

І остання головна відмінність від регулярних частин – це відносна близькість до командування, адже у ДФТГ не така велика кількість особового складу, як у регулярних частинах. Це дає можливість розуміти, що твій підрозділ та особисто тебе чекає далі.

Ілля Колдомасов, пресофіцер добровольчого формування Хартія

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.