Чи знаємо ми, що таке Кедр?

Що таке кедр, в наших широтах знають не всі. Більшість людей асоціює його з їстивними та смачними “кедровими горішками”, які є в продажу. Насправді ці “горіхи” абсолютно не причетні до кедра, оскільки є плодом сибірської сосни, а не кедра, насіння якого не є їстивним.

“Pinus” – Сосна, “Cedrus” – Кедр

Те, що в народі називають кедром, ботаніки відносять до великого роду сосна (pinus). Це так звані “кедри” європейський – pinus cembra, сибірський – Рinus sibirica, корейський – Рinus koraiensis і сланка, або кедровий сланик – Рinus pumila (насіння “кедрові горіхи” яких вживаються в їжу).

Головним чином плутанина назви сталася завдяки Петру I. Він проявив зацікавленість до закордонного способу життя, наукам навчався в Європі, а мистецтво кораблебудування цар освоював на голландських верфях. Як правило, для обшивки днища судна голландці застосовували кедрову дошку, доставляючи дорогу деревину морським шляхом з Північної Африки: гори Атлас – батьківщини атласського кедра. Кедрова деревина цінна тим, що не гниє у воді, не піддається обростанню водоростями та молюсками, а також не пошкоджується термітами. В епоху вітрильного флоту кораблі будували з кедра. Це була найкраща деревина для кораблебудування. Повернувшись на Батьківщину і бажаючи побудувати потужний флот, Петро I відправив до Сибіру кілька експедицій шукати свій кедр. Для зразка дав спил деревини, і ще люди знали, що дерево хвойне. Була знайдена сосна сибірська, їстивне насіння якої експортувалися з Росії в Англію та інші країни, ще за часів Івана Грозного. І Петро I видав указ: “іменувати це дерево кедром сибірським”, а також, підписав указ, що забороняв рубати їх під страхом смерті. Однак могутні і красиві кедри, корінні жителі Північної Африки, Лівану, Гімалаїв не ростуть в Сибіру і мають неїстівні плоди. А слідом за Петром I вся династія царів Романових мала величезний прибуток від торгівлі деревиною “сибірського кедра” на європейських ринках. Адже кедр був стратегічною сировиною, країна, що володіє кедровими лісами, мала суттєве джерело поповнення бюджету.

В російській мові за ним закріпилася назва “кедр”, хоча він знаходиться у віддаленому спорідненні зі справжніми кедрами. Так як з наукової точки зору цей вид належить до роду Сосна (Pinus) та є близьким родичем сосни звичайної, а не справжніх кедрів роду Cedrus – (атласського, ліванського, гімалайського та кіпрського). Трохи згодом його стали називати “кедровою сосною”. Це твердження також не є вірним адже “кедрова сосна” – лише умовне найменування роду Сосна (Pinus), насіння (“кедрові горіхи”) яких вживаються в їжу. “Кедрових” сосен кілька видів і ще кілька мають їстівні насіння, при цьому, не будучи “кедровими” (напр. Сосна Ламберта, Сабіна і ін.) Ось і виходить, що російський “кедр” – це звичайна сосна сибірська, “кедр” корейський – сосна корейська, а кедровий сланик – сосна карликова.

Справжнім кедром є хвойне дерево родини Соснові (Pinaceae), роду Кедр (Cedrus).

Рід Кедр (Cedrus) – містить лише чотири види кедра:

• Перший зростає в горах Атлас в Пв. Зах. Африці – кедр атласький (Cedrus atlantica).
• Другий в Передній Азії, в горах Лівану, Сирії та Туреччини – кедр ліванський або біблійний (Cedrus libani).
• Третій вид на Зх. Гімалаях – кедр гімалайський (Cedrus deodara).
• Четвертий на о. Кіпр – кедр кіпрський або короткохвойний (Cedrus brevifolia).

Всі ці дерева відносяться до виду справжніх кедрів.

P.S. Плоди справжнього кедра не їстівні, так як в їх складі виявлено багато смол.

Ось насіння справжнього кедра! А під єдиною назвою “кедровий горіх” мається на увазі кілька видів соснових рослин з їстивним насінням. У науці не прийнято називати це насіння горіхами. Так вони стали називатися в кулінарії. Крім того, насіння кедрових сосен у науковому сенсі горіхами не є. У той же час в різних регіонах світу в їжу вживається насіння багатьох видів сосни, наприклад, Pinus pinea – Сосна пінія в південній Європі, Pinus gerardiana – Сосна Джерарда в південній Азії, Pinus edulis – Сосна їстівна, або Сосна колорадська, і Pinus cembroides – сосна мексиканська, або сосна кедровидна в Північній Америці.

Насіння пінії – найбільші серед сосен (і взагалі соснових), вони в 3-4 рази більші за “кедрові”.
P.S. Їстивним є насіння і сосни європейської, шишка та насіння якої є невеликого розміру. В Україні сосна європейська зустрічається тільки в Карпатах – в Закарпатській та Івано-Франківській областях. Занесена до Червоної книги України.

Справжні ж кедри (Cedrus) це південні вічнозелені хвойні дерева. Зростають вони лише в горах Лівану, Сирії, Туреччини, в Західних Гімалаях, на Кіпрі, в Північно-Західній Африці. А культивується в садах та парках Європи, навіть в Україні.

Найвідоміший з них – ліванський біблійний кедр. Біблія знає тільки один вид кедра – той, що росте в горах Лівану (Cedrus libani). Якщо вірити Біблії, то саме ці дерева росли в Раю і Адаму дозволили взяти їх з собою разом з кипарисом і сосною. Ліванський біблійний кедр – той самий, що зображений на національному прапорі, гербі, монетах та паперових грошах Лівану і з якого за наказом царя Соломона був споруджений перший Храм. Християни шанували кедри як символ відданості і вірності вірі. І майже 3000 років тому цар Соломон наказав зробити заготівлю в Лівані кедру для будівництва свого палацу та храмів. Для цього він відіслав на заготівлю деревини 80000 чоловік. З тих пір ліванські кедри продовжують знищувати. Тепер в Лівані залишилося близько 400 дерев кедра – невеликий гай площею 2 га. (Виповнилося пророцтво пр. Ісаї щодо кедрів Ліванських: “І буде останок дерев його лісу, казав він, нечисленний, що й дитя буде в змозі їх описати”) (Іс 10:19).

Як не дивно, але в Ужгороді можна зустріти Ліванські кедри і далеко не в одиничному екземплярі. Два дерева ростуть біля входу в Храм Христа Спасителя, розташований на площі Кирила і Мефодія. Ще два дерева – через дорогу навпроти. А також, на площі Богдана Хмельницького. Кедр ліванський, також, можна зустріти і в приватних колекціях.

Ліванський кедр або біблійний

Кедр ліванський (Cedrus libani) або біблійний – вид хвойних дерев з роду Кедр, родини Соснових. Вічнозелене дерево. У природі зростає в горах на висоті 1300-4000 м разом з пихтою, ялицею, ялиною, сосною і ін. породами. Має охоронний статус так як ліванському кедру як виду загрожує зникнення в природному середовищі. Однак кедри потрапили в список дерев-довгожителів планети. Живе кедр 100-1000 років і більше. Виростає до 50 метрів при діаметрі стовбура до 3 метрів. Наприклад, найбільш прославленими деревами Азії є приблизно 400 ліванських кедрів, що зростають на висоті 2300 метрів над рівнем моря в північній гористій частині Лівану по кілька тисяч років. Цей ліс називається кедрами Бога. Середній діаметр стовбурів цих кедрів становить 2,5 метра, а висота – 40 метрів. Вік дерев – кілька тисяч років. Під кедром Бога відпочивали в різний час Олександр Македонський, цар Ірод і Юлій Цезар.

Хвоя: до 4 см, голкоподібна, жорстка, колюча, темно-зелена, в пучках по 30-40 штук. Зберігається на гілках 3-6 років.

Відмінною особливістю ліванського кедра є його крона. Поки кедр молодий – вона конічна. Кедр ліванський за морфологічними ознаками дуже близький до кедра Атласького, від якого відрізняється розташуванням гілок (в одній площині), будовою шишки (чіткої діжкоподібної форми) і верхнього краю насінневої луски (з невеликим темного кольору трикутним виступом). По досягненню певного віку ставає: плоскою. Використання ознаки “розташування гілок” в таксокоміі виду можливо після 10-20 років. У більш ранньому віці різницю між кедром ліванським та атлаським практично не можливо помітити в зв’язку з відсутністю “цвітіння” та насіння. Починає приносити насіння з 50-60 річного віку.

Деревина жовтуватого або червонуватого забарвлення, міцна, легка, м’яка, ароматна, з високими фізико-механічними властивостями, стійка до гниття, пошкодження комахами та мають антибактеріальні властивості. Д уже цінується на світовому ринку.

У давнину це дерево називали вічним через дивовижну стійкость його деревини до впливу часу. Дуже цінували кедр араби, фінікійці і єгиптяни. В Індії кедр священне дерево: “деодар” дослівно “дар богів” (це відбивається і в латинській назві кедра гімалайського – Cedrus deodara). Фінікійці використовували кедр для кораблебудування, єгиптяни – для муміфікації так як екстракти і смоли – використовувалися при проведенні ритуалу поховання для бальзамування тіл. Вироби з деревини кедра, в основному виконані з ліванського кедра. Наприклад, дерев’яні деталі саркофага єгипетського фараона Тутанхамона (1356-1350 рр. до н.е.) збереглися в чудовому стані приблизно через 3200 років, після того як вони були зроблені.

Деревина справжнього кедра володіє ще однією унікальною властивістю: вона не пошкоджується термітів. Ось чому до цих пір збереглися стародавні індійські храми IV-V тисячоліття! Багато культових споруд Греції були створені з кедра. Один з найбільш відомих – Храм Аполона, який, будучи виявленим через дві тисячі років, порадував археологів відмінно збереженою кедровою деревиною. Матеріали з кедра, а особливо, деревина кедра, була предметом торгівлі, а також, цінним військовим трофеєм. Кедр вивозили з Лівану на потреби в Єгипет і Шумер (в Єгипет вивезення відбувалося через приморське фінікійське місто Бібл).

Бібл – старовинне фінікійське місто, в давньогрецькій транскрипції Біблос (грец. Βύβλος) – відомий в Біблії, як місто Гебал (аккадський Губл). Місто було розташоване на березі Середземного моря, в 32 км від Бейрута – нинішньої столиці Лівану. В даний час на місці стародавнього Бібла знаходиться місто Джебейль (Джубейль). Місто відоме з 4 тис. до н. е. Торговельні зв’язки між Біблом та Єгиптом були досить інтенсивними. В Єгипті немає кедра, матеріал для корабля Хеопса був привезений з лісів Лівану. З Бібла в долину Нілу відправляли дерево, особливо кедр і кипарис, смолу. У Стародавньому світі Бібл був найбільшим центром торгівлі папірусом, який доставлявся з Єгипту. Грецькі слова “біблос” (папірус) і “біблія” (книга) походять від назви Бібла.

Кедр ліванський 70 разів згадується в Біблії і вважається символом месії. У старозавітних книгах є п’ять слів, які з перекладу Біблії розуміють як “кедр”. Одне зі слів (אֶרֶז, Ерез) досить часто вживається (не менше 70 віршів) і чітко вказує на Кедр ліванський. В неканонічних книгах кедр зрідка згадується. В Новому Завіті згадок про кедр немає. А біблійний пророк Ісая використав ліванські кедри як метафори пишноти і гордості нашого світу.

Ось чому кедр ліванський – біблійний!

“Цвіте” кедр ліванський в жовтні – листопаді. Шишка дозріває навесні через рік. Чоловічі колоски та жіночі шишки розташовуються по всій кроні. Жіночі шишки довжиною 5-10 см, шириною 4-6 см, яйцеподібні або діжкоподібні, прямостоячі, дозрівають на 2 – 3-й рік, після дозрівання розпадаються на дереві.

Насіння в шишках ліванського кедра можуть зберігатися до 20 років. Насіння (12-18 мм) смолисті, з великим крилом, неїстивні. У природі розмножується насінням. Проростають без попередньої підготовки. Коренева система поверхнева. Віддають перевагу добре дренованим свіжим суглинним грунта та росте на грунтах з низьким вмістом вапна. Кедр погано переносить сильні морські вітри. Схильний до вітровалу. Часто страждає від хлорозу на занадто сухих вапняних схилах. А також, дерево може впасти – від надлишку води, що підмиває коріння ліванського кедра (наприклад, в Ялті в 2011 р. ліванський кедр впав саме з цієї причини). Кедр ліванський витримує температуру -25 °С – 27 °С градусів взимку (проте, ця рослина не любить низьку температуру).

Самосів. Місто Ужгород. Самосів можна побачити в безсніжні зими напередодні Різдва.

Кедр ліванський – один з перших інтродуцентів в Західній Європі. Його найстаріші посадки датовані другою половиною XVII століття, і деякі з дерев цієї епохи збереглися в Італії та Південній Франції. В Криму в культурі з 1826 р. В Україні кедр ліванський можна побачити в Закарпатській (Ужгороді) і Одеській областях, а також в Криму.

На сьогоднішній день, кедр має велику цінність для паркового будівництва. Серед всіх хвойних не знайти дерева рівного кедру по гармонійності обрамлення садово-паркових пейзажів. Саме так вважають більшість англійців, що цілком пояснює популярність цього виду вічнозелених культур в садах аристократів.

Знаем ли мы, что такое Кедр?

Что такое кедр, в наших широтах знают не все. Большинство людей ассоциирует его с сьедобными и вкусными “кедровыми орешками”, которые есть в продаже. На самом деле эти “орехи” совершенно не причастны к кедрам, поскольку являются плодом сибирской сосны, а не кедра, семена которого не сьедобны.

“Pinus” – Сосна, “Cedrus” – Кедр

То, что в народе называют кедром, ботаники относят к обширному роду сосна (pinus). Это так называемые “кедры” европейский – pinus cembra, сибирский – рinus sibirica, корейский – рinus koraiensis и стланики – рinus pumila (семена “кедровые орехи” которых употребляются в пищу).

Путаница названий произошла во многом благодаря Петру I. Он проявлял интерес к заграничному образу жизни, наукам обучался в Европе, а искусство кораблестроения царь осваивал на голландских верфях. Как правило, для обшивки днища судна голландцы применяли кедровую доску, доставляя дорогостоящую древесину морским путём из Северной Африки: горы Атлас – родина атласского кедра. Кедровая древесина ценна тем, что не гниёт в воде, не подвергается обрастанию водорослями и моллюсками, а также не повреждается термитами. В эпоху парусного флота корабли строили из кедра. Это была самая лучшая древесина для кораблестроения. Возвратившись на Родину и желая построить мощный флот, Пётр I отправил в Сибирь несколько экспедиций искать свой кедр. Для образца дал спил древесины, и ещё люди знали, что дерево хвойное. Была найдена сосна сибирская, сьедобные семена которой экспортировались из России в Англию и другие страны, еще во времена Ивана Грозного. И Пётр I издал указ: “именовать сие дерево кедром сибирским”, а также, подписал указ, запрещающий рубить их под страхом смерти. Однако могучие и красивые кедры, коренные жители Северной Африки, Ливана, Гималаев не растут в Сибири и имеют несъедобные плоды. А вслед за Петром I вся династия царей Романовых имела огромную прибыль от торговли древесиной “сибирского кедра” на европейских рынках. Ведь кедр был стратегическим сырьём, страна, обладающая кедровыми лесами, имела существенный источник пополнения бюджета.

В русском языке за ними закрепилось название “кедры”, хотя они состоят только в отдалённом родстве с настоящими кедрами. Так как с научной точки зрения этот вид относится к роду Сосна (Pinus) и является близким родственником сосны обыкновенной, а не настоящих кедров рода Cedrus – (атласского, ливанского, гималайского и кипрского). Тогда их стали называть “кедровыми соснами”. Это утверждение также неверно ведь “кедровые сосны” – лишь условное наименование рода Сосна (Pinus), семена (“кедровые орехи”) которых употребляются в пищу. “Кедровых” сосен несколько видов и еще несколько имеют съедобные семена, при этом, не являясь “кедровыми” (напр. сосна Ламберта, Сабина и др.) Вот и получается, что российский “кедр” – это обыкновенная сосна сибирская, “кедр” корейский – сосна корейская, а кедровый стланик – сосна карликовая.

Настоящим кедром является хвойное дерево семейства Сосновые (Pinaceae), рода Кедр (Cedrus).

Род Кедр (Cedrus) – содержит лишь четыре вида кедра:

• Первый произрастает в горах Атлас в Сев. Зап. Африке – кедр атласский (Cedrus atlantica).
• Второй в Передней Азии, в горах Ливана, Сирии и Турции – кедр ливанский или библейский (Cedrus libani).
• Третий вид в Зап. Гималаях – кедр гималайский (Cedrus deodara).
• Четвертый на о. Кипр – кедр кипрский или короткохвойный (Cedrus brevifolia).

Все эти деревья относятся к виду настоящих кедров.

P.S. Плоды настоящего кедра не съедобны, так как в их составе обнаружено много смол.

Вот семена настоящего кедра! А под единым названием “кедровый орех” подразумевается несколько видов съедобных семян сосновых растений. В науке не принято называть эти семена орехами. Так они стали именоваться в кулинарии. Кроме того, семена кедровых сосен в строго научном смысле орехами не являются. В то же время в разных регионах мира в пищу употребляются семена многих видов сосны, например, Pinus pinea – Сосна пиния в южной Европе, Pinus gerardiana – Сосна Джерарда в южной Азии, Pinus edulis – Сосна съедобная, или Сосна колорадская, и Pinus cembroides – Сосна мексиканская, или Сосна кедровидная в Северной Америке.

Семена пинии – самые крупные среди сосен (и вообще сосновых), они в 3-4 раза крупнее “кедровых”.
P.S. Сьедобными есть семена и сосны европейской с небольшим размером шишек и семян. В Украине сосна европейская встречается только в Карпатах – в Закарпатской и Ивано-Франковской областях. Занесена в Красную книгу Украины.

Настоящие же кедры (Cedrus) это южные вечнозеленые хвойные деревья. Произрастают они лишь в горах Ливана, Сирии, Турции, в Западных Гималаях, на Кипре, в Северо-Западной Африке. А культивируется в садах и парках Европы, даже в Украине.

Самый известный из них – ливанский библейский кедр. Библия знает только один вид кедра – тот, что растет в горах Ливана (Cedrus libani). Если верить Библии, то именно эти деревья росли в Раю и Адаму разрешили взять их с собой вместе с кипарисом и сосной. Ливанский библейский кедр – тот самый, что изображен на национальном флаге, гербе, монетах и бумажных деньгах Ливана и из которого по приказу царя Соломона был воздвигнут первый Храм. Христиане почитали кедры как символ преданности и верности вере. И почти 3000 лет назад царь Соломон приказал заготовить в Ливане кедры для строительства своего дворца и храмов. Для этого он послал на заготовку древесины 80000 человек. С тех пор ливанские кедры продолжают уничтожать. Теперь в Ливане осталось около 400 деревьев кедра – небольшая роща площадью 2 га. (исполнилось пророчество пр. Исаии относительно кедров Ливанских: “И остаток дерев леса его, говорит он, так будет, малочислен, что дитя в состоянии будет сделать опись”) (Ис 10:19).

Как ни удивительно, но в Ужгороде можно встретить Ливанские кедры и далеко не в единичном экземпляре. Два дерева растут около входа в Храм Христа Спасителя, расположенный на площади Кирилла и Мефодия. Еще два дерева – через дорогу напротив. А также, на плащади Богдана Хмельницкого. Кедр ливанский, также, можно встретить и в частных колекциях.

Ливанский кедр или библейный

Кедр ливанский (Cedrus libani) или библейский – вид хвойных деревьев из рода Кедр, семейство Сосновые. Вечнозеленое дерево. В природе произрастает в горах на высоте 1300-4000 м вместе с пихтой, елью, сосной и др. породами. Имеет охранный статус так как ливанскому кедру как виду грозит исчезновение в естественной среде. Однако кедры попали в список деревьев-долгожителей планеты. Живет кедр 100-1000 лет и более. Вырастает до 50 метров при диаметре ствола до 3 метров. Например, самыми прославленными деревьями Азии приблизительно 400 ливанских кедров, растущих на высоте 2300 метров над уровнем моря в северной гористой части Ливана по несколько тысяч лет. Этот лес называется Кедры Бога. Средний диаметр стволов этих кедров составляет 2,5 метра, а высота – 40 метров. Возраст деревьев – несколько тысяч лет. Под кедром Бога отдыхали в разное время Александр Македонский, царь Ирод и Юлий Цезарь.

Хвоя: до 4 см, игловидная, жесткая, колючая, тёмно-зелёная, в пучках по 30-40 штук. Сохраняется на ветвях 3-6 лет.

Отличительной особенностью ливанского кедра является его крона. Пока кедр молодой – она коническая. Кедр ливанский по морфологическим признакам очень близок к кедру атласскому, от которого отличается расположением ветвей (в одной плоскости), строением шишки (чёткой бочковидной формы) и верхнего края семенной чешуи (с небольшим темноокрашенным треугольным выступом). По достижению определенного возраста становиться: плоской. Использование признака “расположение ветвей” в таксокомии вида возможно после 10–20 лет. В более раннем возрасте кедры ливанский и атласский практически не различимы в связи с отсутствием “цветения” и семяношения. Начинает приносить семена с 50-60 летнего возраста.

Древесина желтоватой или красноватой окраски, прочная, легкая, мягкая, ароматная, с высокими физико-механическими свойствами, устойчива к гниению, повреждению насекомыми и обладает антимикробными свойствами. Очень ценится на мировом рынке.

В древности это дерево называли вечным из-за удивительной стойкости его древесины к влиянию времени. Очень ценили кедр арабы, финикийцы и египтяне. В Индии кедр священное дерево: “деодар” дословно “дар богов” (это отражается и в латинском названии кедра гималайского – Cedrus deodara). Финикийцы использовали кедр для кораблестроения, египтяне – для мумифицирования так как экстракты и смолы – использовались при проведении ритуала захоронения для бальзамирования тел. Изделия из древесины кедра, в основном выполнены из ливанского кедра. Например, деревянные детали саркофага египетского фараона Тутанхамона (1356-1350 гг. до н. э.) сохранились в прекрасном состоянии спустя примерно 3200 лет, после того как они были сделаны.

Древесина настоящего кедра обладает ещё одним уникальным свойством: она не подвергается воздействию термитов. Вот почему до сих пор сохранились древние индийские храмы IV-V тысячелетия! Многие культовые строения Греции были созданы из кедра. Одно из наиболее известных – Храм Апполона, который, будучи обнаруженным через две тысячи лет, порадовал археологов отлично сохранившейся кедровой древесиной. Материалы из кедра, а особенно, древесина кедра, была предметом торговли и ценным военным трофеем. Кедр вывозили из Ливана на нужды в Египет и Шумер (в Египет вывоз шел через приморский финикийский город Библ).

Библ – древний финикийский город, в древнегреческой транскрипции Библос (греч. βύβλος) – известный в Библии, как город Гебал (аккадский Губл). Город был расположен на берегу Средиземного моря, в 32 км от Бейрута – нынешней столицы Ливана. В настоящее время на месте древнего Библа находится город Джебейль (Джубейль). Город известен с 4 тыс. до н. э. Торговые связи между Библом и Египтом были довольно интенсивными. В Египте нет кедра, материал для корабля Хеопса был привезен из лесов Ливана. Из Библа в долину Нила уходили дерево, особенно кедр и кипарис, смола. В Древнем мире Библ был крупнейшим центром торговли папирусом, который доставлялся из Египта. Греческие слова “библос” (папирус) и “библия” (книга) происходят от названия Библа.

Кедр ливанский 70 раз упоминается в Библии и считается символом мессии. В ветхозаветных книгах есть пять слов, которые переводы Библии понимают как “кедр”. Одно из слов (אֶרֶז, Эрез) весьма частое (не менее 70 стихов) четко указывает на Кедр ливанский. В неканонических книгах кедр изредка упоминается. В Новом Завете упоминаний о кедре нет. А библейский пророк Исаия использовал ливанские кедры как метафоры великолепия и гордости нашего мира.

Вот почему кедр ливанский – библейный!

“Цветёт” кедр ливанский в октябре – ноябре. Шишка созревает весной через год. Мужские колоски и женские шишечки располагаются по всей кроне. Женские шишечки длиной 5-10 см, шириной 4-6 см, яйцевидные или бочковидные, прямостоячие, созревают на 2 – 3-й год, по вызревании распадаются на дереве.

Семена в шишках ливанского кедра могут сохраняться до 20 лет. Семена (дл.12-18мм) смолистые, с большим крылом, несъедобны. В природе размножается семенами. Прорастают без предпосевной подготовки. Корневая система поверхностная. Предпочитает хорошо дренированные свежие суглинистые почвы и произрастает на почвах с низким содержанием извести. Кедр плохо переносит сильные морские ветра. Подвержен ветровалу. Часто страдает от хлороза на слишком сухих известковых склонах. А также, дерево может упасть – от воды, подмывшей корни ливанского кедра (например, в Ялте в 2011 г. ливанский кедр упал именно по этой причине). Кедр ливанский выдерживает температуру -25°С – 27°С градусов зимой (однако, это растение не любит низкую температуру).

Самосев. Город Ужгород. Самосев можно увидеть в безснежные зимы накануне Рождества.

Кедр ливанский – один из первых интродуцентов в Западной Европе. Его самые старые посадки датированы второй половиной XVII века, и некоторые из деревьев этой эпохи сохранились в Италии и Южной Франции. В Крыму в культуре с 1826 г. В Украине кедр ливанский можно встретить в Закарпатской (Ужгороде) и Одесской областях, а также в Крыму.

На сегодняшний день, кедр представляет большую ценность для паркового строительства. Среди всех хвойных не найдется дерева, равного кедру по гармоничности обрамления садово-парковых пейзажей. Именно так считает большинство англичан, что вполне объясняет популярность этого вида вечнозеленых культур в садах аристократов.