Нектарин: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 травня 2016 🕒 19 хвилин 👀 41844 рази 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за нектарином
• Дерево нектарин – опис
• Посадка нектарина
  • Коли садити нектарин
  • Посадка нектарина осенью
  • Як посадити нектарин навесні
  • Догляд за нектарином навесні
  • Догляд за нектарином улітку
  • Догляд за нектарином восени
  • Полив нектарина
  • Підживлення нектарина
  • Обробка нектарина
  • Зимівля нектарина
  • Коли обрізувати нектарин
  • Як обрізати нектарин
  • Обрізування нектарина навесні
  • Літнє обрізування нектарина
  • Обрізування нектарина восени
  • Як розмножувати нектарин
  • Насіннєве розмноження нектарина
  • Щеплення нектарина
  • Ранні сорти нектарина
  • Середні сорти нектарина
  • Пізні сорти нектарина
  • Коментарі

  Нектарин, або персик голоплідний, є різновидом персика з гладкою, як у сливи, шкіркою. У Китаї нектарин вирощують уже понад 2000 років. У Європі перший опис нектарина з’являється в XIV столітті, в англомовних джерелах назва «нектарин» уперше згадується в 1616 році, а популярності на території Європи рослина набула вже в XX столітті, коли з’явилися великоплідні сорти нектарина. Сьогодні в промислових масштабах нектарини вирощують у Середземномор’ї – в Італії, Тунісі, Греції, на Кіпрі і в країнах колишньої Югославії. Нектарин стійкішій до захворювань і комах-шкідників, ніж персик, а його зимостійкі сорти придатні для вирощування навіть у Волгоградській області.

  Досі немає ясності в питанні, природним шляхом чи в результаті селекції з’явилася ця рослина. Існують твердження, що на персикових деревах іноді з’являються плоди нектарина, і навпаки. Крім того, висловлюється припущення, що в появі нектарина, крім персика, взяли участь абрикос, слива китайська і мигдаль. Іншими словами, нектарин є складним міжвидовим гібридом.

  Походить назва рослини від слова «нектар», оскільки плоди нектарина вирізняються підвищеним вмістом цукру.

  Посадка й догляд за нектарином

  • Посадка: у теплій місцевості – восени, у районах із прохолодним кліматом – навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: із початку або з середини травня, до появи листя.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло: рослина не повинна перебувати в затінку довше півтори-двох годин на добу.
  • Ґрунт: суглинні або супіщані ґрунти. Глинистий ґрунт і ділянки, де високо залягають ґрунтові води, не підходять.
  • Полив: ранні сорти поливають упродовж сезону 2-3 рази, середньостиглі та пізні – 4-6 разів. Уперше нектарин поливають, коли в плодах затвердіє кісточка, інакше вони розтріскаються. За місяць до збору врожаю проводять рясний полив, витрачаючи на кожне плодоносне дерево залежно від його віку від 30 до 60 л води на м² пристовбурного кола. Після збору плодів, у період закладання квіткових бруньок, витрату збільшують до 40-70 л. У жовтні проводять вологозарядковий полив, у результаті якого ґрунт має промокнути в глибину на 60-80 см.
  • Підживлення: закладених при посадці в котлован добрив досить на 5-6 років за умови, що прикореневу ділянку щорічно мульчують перегноєм або компостом. Надалі органіку вносять один раз на 3-4 роки, мінеральні добрива – один раз на два роки. Навесні нектарин потребує азоту, а влітку й восени – фосфору й калію. Навесні та восени добрива краще вносити в пристовбурні кола, улітку нектарин 2-3 рази підживлюють по листю, зокрема розчинами мікроелементів, яких бракує дереву.
  • Обрізування: навесні (до початку сокоруху) проводять санітарне і формувальне обрізування. Восени за необхідності – санітарне.
  • Розмноження: насіннєве та вегетативне – щепленням.
  • Шкідники: східна та сливова плодожерки, попелиці, щитівка, смугаста, мінуюча та фруктова молі, довгоносики-квіткоїди та павутинні кліщі.
  • Хвороби: клястероспоріоз, кучерявість листя, борошниста роса, плодова гниль, моніліоз кісточкових, або сіра плодова гниль, цитоспороз, вертицильоз, кокомікоз, пархи, молочний блиск і грибний опік.

  Дерево нектарин – опис

  У висоту доросла рослина досягає від 4 до 7 м, діаметр крони – від 3 до 4 м. Листя нектарина пилчасте по краю, рожеві квітки розкриваються на дереві до появи листя, і квітучий нектарин дуже важко відрізнити від квітучого персика. Плід нектарина за формою і розміром теж схожий на персик, але шкірка у нього не ворсиста, а гладка і слизька. Забарвлення стиглих плодів може бути зеленувато-жовтим, світло-жовтим, жовтим із червоним, червоним із жовтим, червоним або вишневим. М’якоть нектарина твердіша за м’якоть персика.

  Плоди нектарина дозрівають від 3 до 5 місяців, і для дозрівання їм потрібно тепло, тому вирощують культуру тільки в районах із довгим, теплим літом. Що стосується зимостійкості культури, то доросле дерево в змозі пережити мороз до -32 ºC, але квіткові бруньки гинуть вже при -2 ºC.

  Нектарин є родичем не тільки персику, а й таким плодовим деревам, як мигдаль, слива, айва, яблуня, груша, абрикос, ірга, алича, глід, горобина, аронія, кизильник, шипшина і мушмула. Посадка і догляд за нектарином дуже схожі на вирощування персика, але відмінності все-таки є. Пропонуємо вам ознайомитися з нашою добіркою матеріалів про те, як виростити нектарин у своєму саду, як правильно доглядати за нектарином, як і чим обробити нектарин від хвороб і шкідників, як прищепити нектарин на однорічну підщепу, чим підживити нектарин, щоб він ріс здоровим і давав добрі врожаї.

  Посадка нектарина

  Коли садити нектарин

  Що південніше ви живете, то більше у вас причин садити нектарин восени. У районах із холодними зимами краща весняна посадка нектарина. На півдні України і в Криму можна садити нектарин навесні, а можна і восени. Оптимальним ґрунтом для нектарина є суглинні і супіщані ґрунти, а найгірший варіант для нього – важкі глинисті ґрунти. Не підійдуть нектаринові ділянки, де ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні, а також ті, на яких недавно вирощувалися пасльонові або баштанні культури, люцерна, конюшина і полуниця – завеликий ризик зараження нектарина вертицильозом. Найкраще місце для нектарина – ділянка південної орієнтації, де його не будуть затуляти від сонця будівлі й інші дерева – нектарин не повинен перебувати в затінку більше, ніж 1,5-2 години на добу. Небажаним є і сусідство з персиком, оскільки зростає ймовірність зараження нектарина грибковими захворюваннями, навіть тими, які персику великої шкоди можуть і не заподіяти.

  Посадка нектарина осенью

  Перед тим, як посадити персик восени, за два-три тижні до посадки викопайте яму розміром 70х70х70, вбийте в центр дна кілок заввишки близько 1,5 м, змішайте верхній шар відкинутого ґрунту з 10 кг перепрілого компосту і 150 г суперфосфату, ретельно перемішайте і половину цієї ґрунтосуміші насипте гіркою в центр ями.

  При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу однорічним саджанцям сортів, адаптованих до вашого району. Ви повинні переконатися, що деревце здорове: кора нектарина зсередини має бути зеленою, коренева система – без сухих або гнилих корінців, а місце щеплення – без напливів.

  Помістіть саджанець на горбок, насипаний по центру ями, обережно розправте його коріння і засипте яму родючою сумішшю. Розташовувати саджанці нектарина при посадці потрібно таким чином, щоб місце щеплення виявилося на 3-4 см вище рівня поверхні. Ущільніть після посадки ґрунт від країв ями до центру, полийте деревце 4-5 відрами води, дочекайтеся, коли осяде ґрунт і місце щеплення зрівняється з поверхнею ділянки, потім прив’яжіть саджанець до кілочка, підгорніть стовбур нектарина сухою землею на висоту 20-30 см і замульчуйте пристовбурні кола на зиму шаром компосту завтовшки 8-10 см.

  Як посадити нектарин навесні

  Якщо ви садите нектарин навесні, яму для нього все одно краще готувати з попередньої осені. Порядок підготовки ями той же, що і при осінній посадці, та й сама процедура посадки нічим не відрізняється. Єдине, чого вам не доведеться робити навесні, то це підгортати стовбур нектарина.

  Догляд за нектарином

  Догляд за нектарином навесні

  В середині квітня нектарин у саду обробляють по набряклих бруньках від шкідників Карбофосом. У фазі зеленого конуса (коли з бруньки показується кінчик листка) проводять обробку нектарина трипроцентним розчином бордоської суміші, а коли на деревах з’являться бутони, проводять формування нектарина обрізуванням. Тоді ж необхідно обробити нектарин одночасно від грибків і шкідників, проте бордоську рідину, як і інші мідьвмісні препарати, в період активного росту застосовувати не можна. Замість них проти грибків можна використовувати Полікарбацин, Купрозан або Бенлат, поєднавши їх із такими препаратами від шкідників, як Фозалон або Карбофос. Після цвітіння слід повторити обробку нектарина таким змішаним складом.

  Коли осиплеться зайва зав’язь, проведіть нормування навантаження плодів: на кожні 10-15 см пагона залишають по одному плоду, а інші зав’язі вищипують, інакше дерево може не витримати ваги плодів після наливу.

  Догляд за нектарином улітку

  Нектарин улітку дуже потребує поливу. Кількість поливань і витрата води безпосередньо залежать від погодних умов. З метою боротьби з кучерявістю листя нектарину за літній період два-три рази обробляють розчином Делана або інших препаратів подібної дії.

  У фазу росту плодів для збільшення їхньої цукристості і підвищення інтенсивності забарвлення нектарин кілька разів підживлюють по листю розчином калійного добрива, а за місяць до зняття плодів дерево рясно поливають – таким способом можна збільшити розмір плодів на третину за умови, що до самого збору врожаю поливань більше не буде.

  Догляд за нектарином восени

  Оскільки зимостійкість квіткових бруньок безпосередньо залежить від кількості води в ґрунті в пору їхнього закладання, нектарин у серпні або вересні необхідно обов’язково полити – відразу після того, як ви знімете весь урожай.

  З метою попередження грибкових захворювань на початку жовтня, до того, як листя почне міняти забарвлення, проводять обприскування нектарина бордоською рідиною.

  Після падолисту, в кінці жовтня або на початку листопада ділянку навколо дерева прибирають, видаляючи опале листя та інші рослинні залишки, в яких на зиму влаштовуються шкідники, після чого проводять вологозарядкове поливання нектарина. Після поливання нектарин обробляють від грибкових хвороб мідним купоросом, а потім Нітрафеном від шкідників, що зимують у корі дерева або в ґрунті під ним.

  Полив нектарина

  Перше поливання нектарина слід провести тільки тоді, коли кісточка в плодах затвердіє, інакше плоди розтріскуються. Всього за вегетаційний період ранні сорти нектарина до збору врожаю поливають 2-3 рази, а середньостиглі та пізні – 4-6 разів.

  За місяць до збору врожаю з метою підвищення цукристості плодів нектарин поливають із розрахунку залежно від віку та розміру дерева 30-60 літрами води на м² пристовбурного кола. Після збору врожаю, в момент закладання квіткових бруньок, витрата води на м² пристовбурного кола збільшують до 40-70 літрів.

  Вологозарядковий полив здійснюють для того, щоб просочити ґрунт вологою на глибину 60-80 см, де розташовані нижні корені дерева.

  Підживлення нектарина

  Якщо ви навесні обробите нектарин семивідсотковим розчином сечовини, то вб’єте двох зайців: підживите дерево азотними добривами, яких воно в цю пору потребує найбільше, і проведете профілактику проти збудників хвороб і комах-шкідників, що зимують у стовбурі і в верхньому шарі ґрунту. Однак перед тим, як обробляти нектарин сечовиною, переконайтеся, що бруньки ще не набубнявіли, інакше ви ризикуєте їх спалити. Якщо ви запізнилися, і сокорух уже почався, тоді відкладіть обробку нектарина сечовиною на осінь – у вас буде на це час після падолисту.

  За період вегетації необхідно провести 2-3 позакореневих підживлення нектарина. Чим підживити нектарин по листю? Гарні результати дає така суміш: 100-150 г водної витяжки суперфосфату, 50-80 г сірчанокислого амонію (або стільки ж аміачної селітри, або 30-50 г сечовини), 30-60 г хлористого калію (або 50-70 г сірчанокислого калію), 10 г бури і 15 г марганцю розчиняють у 10 л води. Якщо ви проводите підживлення вже на стадії дозрівання плодів, виключіть із розчину азот і буру.

  Точно кажучи, тих добрив, які були закладені вами в ґрунт при посадці нектарина, повинно вистачити дереву на 5-6 років, тим більше, якщо ви щорічно мульчуєте пристовбурні кола компостом або перегноєм. Але якщо виникає потреба в добривах, то нагадуємо: органіку в ґрунт вносять раз на декілька років, навесні рослини мають потребу в азоті, а влітку і восени – у фосфорі і калії. Плануйте підживлення, виходячи з цього.

  Обробка нектарина

  Аби підтримувати здоров’я нектарина, необхідно проводити профілактичні обробки дерева від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів. Про обробку нектарина сечовиною по ще сплячих бруньках ми писали. У фазі зеленого конуса доцільно обприскати нектарин трипроцентною бордоською рідиною.

  У фазі рожевого бутона нектарин обробляють проти грибкових хвороб і шкідників комбінованим розчином у 10 л води Колікарбацину (40 г) або Купрозану (40 г) з додаванням колоїдної сірки (150 г) або Карбофоса (30 г). Після закінчення цвітіння обробку нектарина описаним складом можна проводити ще кілька разів, якщо ви помітили на ньому ознаки кучерявості листя, борошнистої роси або присутність шкідників, але востаннє це можна робити не пізніше, ніж за два тижні до дозрівання плодів.

  Після падолисту нектарин обприскують проти збудників грибкових хвороб, що зимують у корі дерева або в ґрунті пристовбурного кола, трипроцентним розчином бордоської рідини, а після цього проводять обробку проти комах, що влаштувалися на зиму, трипроцентним розчином Нітрафену. Хоча можна замінити обидві ці обробки нектарина однією – семивідсотковим розчином сечовини.

  Зимівля нектарина

  Після всіх осінніх заходів – прибирання ділянки, вологозарядкового поливання, підживлення й обробки – як тільки настануть стійкі морози, замульчуйте пристовбурні кола нектарина заздалегідь заготовленим матеріалом. Це може бути солома, бадилля, торф, тирса або сухе листя. Не укладайте мульчу в вологу погоду, оскільки під нею може початися загнивання кореневої шийки. Стовбур і основу скелетних гілок нектарина на зиму бажано обробити вапном.

  Висаджені восени в ґрунт саджанці необхідно захистити від холодів: застроміть обабіч саджанця дві довгенькі рейки й одягніть на них, а заодно і на саджанець, мішок від цукру, нижню частину якого присипте землею, щоб його не зірвав сильний вітер. У північних районах України треба вкривати на зиму і дво-, і трирічні дерева. Навколо кожного дерева вбивають по три довгі рейки, пов’язують їх у верхній частині дротом, а з настанням морозів обкладають цей каркас ялиновим гіллям або стеблами кукурудзи, після чого обгортають агроволокном. Щоб укриття не зірвав вітер, згори агроволокно обв’язують шпагатом. Вкривають дерева тільки тоді, коли настануть морози.

  Обрізування нектарина

  Коли обрізувати нектарин

  Вирощування нектарина передбачає обов’язкове формування його крони. Оскільки плодоношення у нектарина, як і у персика, відбувається на однорічних приростах, основним завданням його щорічного обрізування, крім підтримки гігієни дерева, є забезпечення сильного приросту однорічних пагонів при недопущенні зсуву плодоношення на край крони. Саме тому доводиться щороку проріджувати і вкорочувати гілки нектарина. Посаджений восени нектарин уперше обрізують тільки наступної весни, до початку сокоруху. В цей же час проводять санітарне і формуюче обрізування молодих нектаринів. Восени, якщо в цьому є необхідність, здійснюють санітарне обрізування дерев.

  Як обрізати нектарин

  Крону нектарина формують у вигляді чаші (або вази) – ця форма і надає їй міцності, і вам буде легше доглядати за деревом та збирати з нього врожай. Формування крони проводиться навесні протягом перших чотирьох-п’яти років. Починають формування із закладання скелетних гілок. У перший рік виберіть 2-3 скелетні гілки з широким кутом відходження, укоротіть їх до 10 см на зовнішні бруньки, а решту гілок видаліть. Кожен наступний рік додавайте ще по 2-3 скелетні гілки, розташовані під потрібним кутом. На тогорічних скелетних гілках формуйте розгалуження першого порядку, на позаторішніх – другого, і так далі.

  Поки йде процес формування крони, провідник повинен вивищуватися над найвищими скелетними гілками на 20-25 см, але коли крона нектарина буде сформована, провідник обрізують по їхньому рівню. Рекомендована висота штамба 50-60 см. Пагони, що утворюються в зоні штамба, виламують, поки вони не здеревіли. Деякі садівники воліють безштамбову форму, при якій скелетні гілки можуть відходити від стовбура майже біля самої землі – така форма дозволяє тривалий час стримувати зростання дерева, а також знімати урожай і доглядати за нектарином без драбини. Раціональна висота нектарина – 2,5-3 м.

  Обрізування нектарина навесні

  У квітні, по рожевому бутону, крім формуючого обрізування нектарина, проводять санітарне, видаляючи поламані, сухі, хворі та обмороження гілки. Водночас нектарин обрізують на плодоношення: на скелетній гілці вибирають два правильні розвинені пагони, які ростуть поруч. Той, що росте ближче до кінця гілки, обрізають на 8-10 бруньок і залишають плодоносити, а той, що росте ближче до стовбура, обрізають майже зовсім, залишаючи на ньому всього 2 бруньки – з цього сучка заміщення виросте пагін, який плодоноситиме в наступному році. Що значить «правильний пагін»? Це пагін, на якому є і ростові (дають листя), і плодові бруньки. На наступний рік із сучка заміщення формують нову плодову ланку. Таке обрізування нектарина проводять щовесни, що дозволяє отримувати стабільні і повноцінні врожаї.

  Коли нектарин відцвіте і скине зайві зав’язі, проведіть коректування навантаження врожаєм: гілка нектарина повинна мати по одному плоду на кожні 10-15 см довжини, інші зав’язі слід вищипати.

  Літнє обрізування нектарина

  Влітку плодоносний нектарин не обрізують. Замість цього проводять виламування непотрібних пагонів або їхнє прищипування, щоб стимулювати утворення розгалужень і формування плодових гілочок.

  Обрізування нектарина восени

  Після закінчення падолисту за потреби проведіть санітарне обрізування нектарина – видаліть слабкі, поламані сухі і хворі пагони.

  Розмноження нектарина

  Як розмножувати нектарин

  Нектарин розмножують двома способами: насінням і щепленням. Більш надійним способом вважається окулірування прищепи нектарина на підщепу персика або мигдалю. При вирощуванні нектарина на важких вологих ґрунтах із близьким заляганням ґрунтових вод в якості підщепи краще використовувати сіянці сливи домашньої або аличі. Що стосується насіннєвого розмноження нектарина, то це процес нескладний, але плоди вирощених із кісточки дерев не вирізняються високою якістю.

  Насіннєве розмноження нектарина

  Постарайтеся отримати посівний матеріал від тих дерев, які успішно ростуть у вашій місцевості: під час плодоношення зробіть рейд по сусідських ділянках і попросіть кісточки у господарів вподобаних вам нектаринів. Замочіть їх на три доби у воді, міняючи воду двічі на день, потім підсушіть у затінку, обережно вийміть із них насіння і посадіть на сонячній ділянці подалі від дерев та будівель: зробіть у грядці траншею, заповніть її родючим ґрунтом, заглибте в нього насіння на 5-6 см, дотримуючись між насінинами відстані 20-25 см, закрийте траншею і рясно полийте. Коли вода вбереться, укрийте грядку травою, листям або тирсою.

  Можна садити насіння навесні, влітку і восени – при підзимній посадці насіння в холодну пору року пройде природну стратифікацію, і навесні, коли ви знімете з грядки укриття, воно швидко і дружно піде у ріст.

  У період активного росту сіянців підтримуйте ґрунт у пухкому і злегка вологому стані, підживлюйте сіянці розчином перегною та обробляйте від шкідників і хвороб розчинами Тіовіту або Рідомілу.

  Щеплення нектарина

  Прищеплюють живці нектарина на підщепи від персика або мигдалю способом окулірування. Перевага цього швидкого і легкого способу ще й у тому, що будь-яка добре сформована брунька може дати нову рослину з усіма ознаками маточного сорту. Однак для успішного здійснення щеплення слід дотриматися деяких умов:

  • підщепи повинна бути не тоншою за олівець, а кора в місці щеплення тонкою, гладкою та еластичною;
  • прищеплюють нектарин у пору активного сокоруху, коли кора легко відділяється від деревини;
  • бруньки прищепи повинні бути добре розвиненими;
  • окулірування проводиться тільки гостро наточеним і стерильним інструментом.

  Живці для щепи заготовляють зранку, коли пагони насичені вологою. Живець має бути не коротшим 30 см, а листки на ньому – добре розвиненими. Листя з прилистками з живця видаляють, залишивши лише обрізок завдовжки 1 см, після чого живець нижнім зрізом опускають у воду.

  На нижній частині підщепи видаліть усі бічні прирости, протріть штамбик від кореневої шийки на 20 см угору чистою вологою тканиною, щоб видалити бруд і пил. Після цього зробіть на очищеній ділянці підщепи Т-подібний розріз кори, намагаючись не пошкодити деревину: поперечний розріз повинен бути завдовжки 1,5 см, а потім від його середини вниз повинен іти перпендикулярний розріз завдовжки 2,5-3 см. У місці стикування двох розрізів обережно відверніть куточки кори на ширину поперечного розрізу.

  Узявши живець вершиною до себе лівою рукою, зробіть на його корі поперечний розріз завдовжки 12-13 мм нижче бруньки, яку ви збираєтеся пересадити. Такий же поперечний розріз на такій же відстані зробіть вище цієї бруньки і від нього починайте плавно зрізати кору з брунькою до нижнього розрізу. Зрізаний щиток завдовжки близько 2,5 см повинен бути гнучким, а брунька – непошкодженою.

  Взявши щиток вказівним і великим пальцем за залишок живця, введіть його під відвернуту кору Т-подібного розрізу підщепи. Якщо щиток виявиться довшим, ніж потрібно, обріжте зайву частину по кордон поперечного розрізу на підщепі. Сильно притисніть великими пальцями кору вздовж поздовжнього розрізу до вставленого під кору щитка, обв’яжіть місце щеплення поліетиленовою стрічкою виток за витком згори донизу.

  Якщо через два тижні від легкого дотику залишок живця відокремиться і впаде, щеплення пройшло успішно.

  Хвороби нектарина

  Хвороби і шкідники нектарина ті самі, що й у персика. Найчастіше потерпає культура від таких хвороб, як клястероспоріоз, кучерявість листя, борошниста роса, плодова гниль, моніліоз кісточкових, або сіра плодова гниль, цитоспороз, вертицильоз, кокомікоз, парх (парша), молочний блиск і грибний опік.

  Якщо ви правильно доглядаєте за своїми деревами і регулярно проводите профілактичні заходи, цілком імовірно, що ви ніколи не дізнаєтеся, як виглядають симптоми перелічених захворювань, і вам не доведеться спостерігати, як нектарин сохне і гине. Але якщо ваш нектарин захворіє, знайдіть на нашому сайті статтю «Персик – посадка і догляд, обрізування і щеплення» і почитайте розділ «Хвороби персика». Нагадаємо тільки, що в боротьбі з грибковими хворобами добре зарекомендували себе препарати Топсин М, Хорус, Топаз, Вектра, Стробі, Скор, а лікування нектарина від вірусних або мікоплазмових захворювань ні до чого не приведе – хворе дерево доведеться знищити, щоб уникнути зараження інших рослин.

  Шкідники нектарина

  У тій же статті ви можете прочитати розділ «Шкідники персика», де описані небезпечні для персика та нектарина комахи: східна і сливова плодожерки, попелиці, щитівка, смугаста, мінуюча і фруктова молі, довгоносики-квіткоїди та кліщі.

  Найкращими інсектицидами на сьогоднішній день є Хлорофос, Золон, Карбофос, Актара, Моспілан, Актеллік, Інта-вір, Банкол, Метафос і Дурбан.

  Сорти нектарина

  Ранні сорти нектарина

  Серед сортів нектарина раннього дозрівання найвідомішими є:

  • Флемінг Ф’юрі – надранній сорт американської селекції з великими плодами, майже повністю вкритими червоним рум’янцем. М’якоть плодів цього сорту ніжна, жовта;
  • Біг Топ – високоврожайний і невибагливий надранній американський сорт з округлими плодами вагою до 200 г насиченого вишнево-фіолетового кольору з жовтою твердою і соковитою м’якоттю, яка ближче до кісточці червоніє. Смак плодів солодкий із легкою кислинкою і медовим присмаком. Кісточка погано відділяється від м’якоті;
  • Рубіновий 4 – урожайний швидкоплідний сорт української селекції з овальними великими плодами масою до 200 г із блискучою шкіркою і жовтою з червоним відтінком ніжно-волокнистою соковитою м’якоттю солодкого смаку з ледь відчутною кислинкою. Кісточка від м’якоті відділяється погано. Сорт добре зносить транспортування;
  • Ребус 028 – урожайний, швидкоплідний зимостійкий і нечутливий до хвороб сорт італійської селекції з округлими, злегка подовженими великими плодами вагою до 200 г, жовтого кольору з яскраво-червоним рум’янцем, що вкриває майже всю поверхню плоду. М’якоть жовта, щільна, соковита, запашна і солодка на смак;
  • Калдезі – високоврожайний італійський сорт із кулястими великими плодами зеленувато-жовтого кольору з яскраво-червоним мармуровим рум’янцем, що вкриває майже всю поверхню. М’якоть білого кольору, щільна, соковита, кісточка погано відділяється.

  Середні сорти нектарина

  Середньостиглі нектарини представлені такими сортами:

  • Старк Ред Голд – високоврожайний сорт американської селекції з кармінно-червоними плодами правильної форми, великого розміру, що досягають ваги 240 г і більше. М’якоть яскраво-жовта, щільна, злегка волокниста, навколо кісточки набуває червоного відтінку. Кісточка легко відділяється від м’якоті;
  • Ванг-3 – стійкий до хвороб, урожайний, швидкоплідний і зимостійкий сорт американської селекції з округлими яскраво-червоними з жовтуватими фрагментами плодами вагою до 220 г. М’якоть жовта, хрящувата, високих смакових якостей;
  • Алітоп – високоврожайний сорт італійської селекції з округло-довгастим великими плодами вагою до 250 г з яскраво-червоним рум’янцем, що займає практично всю поверхню плоду. М’якоть жовта з червоними прожилками, щільна, соковита і запашна, чудова на смак;
  • Харко – стійкий до хвороб, зимостійкий високоврожайний сорт канадської селекції з зеленувато-жовтими невеликими плодами округлої форми, майже повністю вкритими червоно-фіолетовим рум’янцем. М’якоть жовта, соковита, м’ясиста, солодка з ледь помітною кислинкою. Кісточка легко відходить від м’якоті;
  • Ішунський – сорт української селекції з невеликими (до 150 г) жовтими плодами з кармінним рум’янцем. М’якоть жовта з червоними прожилками, волокниста, ніжна і соковита. Кісточка від м’якоті відділяється легко.

  Пізні сорти нектарина

  Найпопулярнішими сортами нектарина пізнього дозрівання вважаються:

  • Посейдон – вітчизняний сорт з універсальними округлими плодами середньої маси близько 80 г, жовтими з невеликим кармінним рум’янцем у вигляді штрихів. М’якоть жовта з незначними червоними прожилками, волокниста і соковита. Кісточка легко відділяється від м’якоті;
  • Харблейз – десертний сорт з овальними жовтими плодами, майже повністю вкритими яскраво-червоним рум’янцем. М’якоть жовта, кислувато-солодка, дуже соковита. Кісточка відділяється легко;
  • Світ Леді – стійкий до хвороб урожайний сорт італійської селекції. Плоди великі, жовті з яскраво-червоним рум’янцем, вагою до 300 г і більше. М’якоть чудова на смак, жовтого кольору, щільна і тверда. Кісточка добре відходить від м’якоті;
  • Септембер Квін – сорт пізнього дозрівання зі світло-зеленими плодами з темно-червоним рум’янцем, щільною й ароматною кисло-солодкою м’якоттю кремового кольору, чудовою на смак, кісточка вільно відділяється;
  • Євпаторійський – самоплідний сорт, виведений у Нікітському ботанічному саду і рекомендований для вирощування на Закавказзі, в Україні, Молдові та Краснодарському краї. Плоди жовті з кармінним рум’янцем, що вкриває від чверті до половини плоду. М’якоть жовта з червоними прожилками, волокниста і соковита, в районі кісточки набуває рожевого відтінку. Кісточка відділяється добре.

  Крім описаних, популярністю також користуються такі сорти нектарина, як Нікітський 85, Ен-Ай-Сі 19, Флейвор Топ, Колоновидний, Крімзон Голд, Кримчанин та інші.

  Нектарин

  Нектарин, ще іменований персиком голоплідним ― це різновид персика, у якій шкірка гладка, як у сливи. На території Китаю дану рослину культивують вже більше 2 тисяч років. Найперша опис даної культури в Європі датований 14 ст. Перша згадка про нектарин в англомовних джерелах було відзначено в 1616 р, при цьому в європейських країнах воно стало популярним тільки в 20 в і лише після того, як були отримані великоплідні сорти такого рослини. На сьогодні культивуванням даної культури в промислових масштабах займаються в Середземномор’ї, а саме, в Тунісі, на Кіпрі, в Італії, Греції, а також в країнах колишньої Югославії. Порівняно з персиком нектарин володіє більшою стійкістю до шкідників і хвороб, а морозостійкі сорти цієї культури можна культивувати навіть у Волгоградській області.

  На сьогоднішній день у вчених немає однозначної відповіді, як стався нектарин? Це результат роботи селекціонерів або він з’явився природним шляхом? Є думка, що іноді на дереві персику виростають нектарини і навпаки. Крім цього існує думка, що в освіті нової культури крім персика брали участь ще зливу китайська, абрикос, мигдаль. У зв’язку з цим дана рослина є складним межвидовым гібридом. Назва нектарин походить від слова «нектар» справа в тому, що в цих плодах міститься велика кількість цукру.

  • 1 Особливості нектарина
  • 2 Посадка нектарина у відкритий грунт
    • 2.1 В який час садити
    • 2.2 Посадка нектарина восени
    • 2.3 Як посадити навесні нектарин
    • 3.1 Догляд за нектаринами навесні
    • 3.2 Догляд за нектаринами влітку
    • 3.3 Догляд за нектаринами восени
    • 3.4 Полив нектарина
    • 3.5 Підживлення нектарина
    • 3.6 Обробка нектарина
    • 3.7 Зимівля нектарина
    • 4.1 В який час обрізати
    • 4.2 Як обрізати нектарин
    • 4.3 Обрізка нектарина навесні
    • 4.4 Як обрізати влітку
    • 4.5 Як обрізати восени
    • 5.1 Як виростити з кісточки
    • 5.2 Щеплення нектарина
    • 8.1 Ранньостиглі сорти
    • 8.2 Середньостиглі сорти
    • 8.3 Пізньостиглі сорти

    Особливості нектарина

    Висота нектарина може варіюватися від 4 до 7 метрів, при цьому діаметр крони може дорівнювати 3-4 метрів. Листові пластини мають пильчастою кромкою. Цвітіння починається до того, як виростуть листя. Вкрите рожевими квітками рослина дуже схоже на квітуче персикове дерево. Плоди у даних двох культур так само дуже схожі і за величиною, і за формою, однак шкірка у нектарина слизька і гладка, а у персика ворсиста. Стиглий плід нектарина може бути забарвлений в жовтий, жовто-червоний, вишневий, жовто-зелений, червоно-жовтий і червоний колір. М’якоть у персика більш м’яка, ніж у нектарина.

    Дозрівання плодів триває 3-5 місяців, і при цьому їм необхідно тепло. У зв’язку з цим дане дерево культивують лише в регіонах з тривалим і порівняно теплим літнім періодом. Доросла рослина володіє високою морозостійкістю, воно здатне витримати мороз до мінус 32 градусів, однак слід врахувати, що загибель квіткових бруньок спостерігається вже при мінус 2 градусів.

    Крім персика нектарин вважається родичем наступним плодовим культурам: мигдаль, слива, айва, яблуня, груша, абрикос, ірга, алича, глід, горобина, аронія, кизильник, шипшина і мушмула. Висаджують нектарин у відкритий грунт і доглядають за ним практично так само, як і при культивуванні персика, однак відмінності все одно є.

    Посадка нектарина у відкритий грунт

    В який час садити

    У більш південних регіонах висаджувати нектарин у відкритий грунт рекомендується в осінній час. Якщо в регіоні морозний зимовий період, то висадкою такої культури рекомендується зайнятися навесні. В Криму і в південній частині України висадку даної рослини можна проводити і навесні, і восени.

    Найкраще нектарин росте на супіщаних і суглинному ґрунті, при цьому на важких глинистих ґрунтах його садити не можна. Також для його посадки не можна вибирати ті ділянки, де неглибоке залягання ґрунтових вод, а ще для цієї мети не підходять ті місця, де не так давно росли баштанні та пасльонові культури, конюшина, люцерна та полуниця, тому що висока ймовірність того, що дерево може вразити вертициллез. Краще всього для висадки даної рослини вибрати ділянку, що знаходиться на південній стороні садової ділянки, при цьому слід врахувати, що не можна, щоб нектарин перебував у тіні більш 1,5–2 год в день, тому поруч з ним не повинно бути ніяких будівель або інших дерев. Також його не рекомендується висаджувати близько персика, тому що збільшується ризик ураження грибними хворобами, навіть тими, які для персика є практично нешкідливими.

    Посадка нектарина восени

    Підготовкою посадкової ями слід зайнятися за 15-20 діб до висадки. Величина ями повинна бути 0,7х0,7х0,7 м. В центрі дна ями потрібно встановити дерев’яний кілок, який у висоту повинен досягати близько 150 див. При підготовці ями верхній шар ґрунту потрібно відкинути в бік, потім його з’єднують з 150 грамами суперфосфату і з 10 кілограмами перепрілого компосту. ½ Частина отриманої землесуміші потрібно насипати в центр дна ями таким чином, щоб вийшла гірка.

    Фахівці радять купувати для посадки однорічні саджанці, при цьому перевагу слід віддати сорту, який адаптований до кліматичних умов вашого регіону. Проведіть ретельний огляд саджанця, так як він повинен бути абсолютно здоровим. Система коренів у нього не повинна мати загнили або засохлих корінців, зсередини кора повинна бути пофарбована в зелений колір, а ще на місці щеплення повинні бути відсутніми будь-які напливи.

    На горбок, який був насипаний в центрі дна ями, потрібно встановити саджанець. Коли його корінці будуть акуратно розправлені, яму потрібно наповнити залишилася землесумішшю. При висадці рослинки простежте за тим, щоб місце щеплення височіло над рівнем поверхні ділянки на 30-40 мм. Добре утрамбуйте грунт від країв ямки до центру, а потім влийте отриману «лунку» 40-50 л води. Після того як рідина повністю вбереться, місце щеплення повинно бути на одному рівні з поверхнею грунту. Після цього деревце підв’язують до кілка, а потім проводять його підгортання на висоту 0,2–0,3 м і використовують для цього сухий грунт. На зиму поверхню пристовбурового кола необхідно засипати шаром мульчі (компостом), товщина якого повинна бути від 8 до 10 сантиметрів.

    Як посадити навесні нектарин

    Для весняної посадки нектарина підготовкою ями рекомендується зайнятися ще в осінній час. Яму у цьому випадку роблять і підготовляють так само, як і під час посадки восени. При цьому висаджувати саджанець навесні потрібно в тому ж порядку, що й восени. Проте все ж є 1 відмінність: під час весняної посадки підгортання саджанця не проводять.

    Догляд за нектаринами

    Догляд за нектаринами навесні

    Профілактичну обробку нектарина від шкідників виробляють в середині квітня, при цьому рослину обприскують за набухающим нирках Карбофосом. Друге обприскування дерева виробляють у фазі зеленого конуса ― це коли нирки «визирає» кінчик листової пластини. Для даної обробки використовують розчин бордоської рідини (3%). Формуючу обрізку проводять після того, як на рослині з’являються бутони. Після обрізки потрібно буде провести профілактичне обприскування від шкідників і грибних хвороб, але при цьому слід врахувати, що в даному випадку використовувати засоби, що містять мідь (наприклад, бордоська суміш), не можна. В цей час рекомендовано використання таких коштів від шкідників, як Карбофос та Фозалон, при цьому їх поєднують з препаратом від грибних хвороб, наприклад, з Купрозаном, Поликарбацином або Бенлатом. Коли рослина відцвіте, таку обробку проводять повторно.

    Після того як закінчиться осипання зайвої зав’язі, необхідно провести нормування навантаження плодів. Так, на 10-15 сантиметрів втечі повинна бути всього 1 зав’язь, а зайві необхідно видалити, інакше в період наливання плодів рослини може не витримати їх тяжкості.

    Догляд за нектаринами влітку

    У літній час такого дереву необхідний полив. Погодні умови впливають на частоту поливів та їх рясність. Протягом літа нектарину знадобляться 2 або 3 обробки, щоб позбутися від кучерявості листя, для цього використовують розчин Делана або інші засоби схожого дії.

    В період росту плодів, щоб вони були більш цукристими і мали насичений колір, виробляють кілька підживлень нектарина по листю, використовуючи для цього розчин калійного добрива. За 4 тижні до збору врожаю рослині знадобиться рясний полив, в результаті цього розмір плодів може збільшитися на 1/3. Проте слід врахувати, що до самого зняття врожаю поливати нектарин більше не можна.

    Догляд за нектаринами восени

    Від того наскільки багато води буде в грунті під час закладання квіткових бруньок, безпосередньо залежить їх морозостійкість. Тому коли будуть зібрані всі плоди, як правило, в серпні–вересні, дерево слід дуже рясно полити.

    У перші дні жовтня до того, як почнеться зміна забарвлення листя, для профілактики грибних хвороб рослину потрібно обробити бордоською сумішшю.

    В останні дні жовтня або перші листопада, коли все листя опаде, слід провести прибирання ділянки, на якому росте нектарин. Для цього треба згребти все облетевшую листя та інші рослинні залишки і знищити справа в тому, що в них могли влаштуватися на зимівлю різні шкідники. Потім проводять вологозарядковий полив дерева. Коли рослина буде полито, його слід обприскати мідним купоросом від грибних хвороб, а також Нітрафеном ― для знищення шкідників, які влаштувалися на зимівлю у верхньому шарі ґрунту під рослиною і в його корі.

    Полив нектарина

    Після затвердіння кісточки в плодах нектарин необхідно полити в перший раз. Якщо цю процедуру провести раніше покладеного терміну, то результатом цього може стати розтріскування плодів. Протягом періоду вегетації пізньостиглі і середньостиглі сорти до зняття врожаю потрібно полити від 4 до 6 разів, а ранньостиглі ― 2 або 3 рази.

    Щоб плоди були більш цукристими, за 4 тижні до зняття врожаю влаштовують рясний полив, в залежності від величини і віку рослини на 1 квадратний метр пристовбурового кола беруть 3-6 відер води. Коли будуть зібрані всі плоди, у фазі закладання квіткових бруньок при поливі нектарина на 1 квадратний метр пристовбурового кола беруть від 4 до 7 відер.

    Під час влагозарядкового поливу грунт повинен просочитися водою на глибину 0,6–0,8 м. Саме на такій глибині розташовуються нижні коріння рослини.

    Підгодівля нектарина

    Якщо у весняний час обприскати дерево розчином сечовини (7%), то це не тільки знищить всіх шкідників і патогенних мікроорганізмів, що зимували в корі і поверхні пристовбурового кола, а також дана речовина стане для рослини джерелом азоту, в якому воно в цей час сильно потребує. Але слід врахувати, що обприскувати дерево потрібно ще не набряклим нирках, в іншому випадку вони можуть згоріти. У тому випадку, якщо сокорух вже почалося, а обробка сечовиною ще не було зроблено, то цю процедуру потрібно скасувати. У цьому випадку її проводять в осінній час, коли з рослини опаде все листя.

    Протягом вегетаційного періоду знадобиться підгодувати нектарин позакореневим способом 2 або 3 рази. Для підживлення рекомендується використовувати наступну суміш: на 1 відро води береться від 50 до 80 грам сірчанокислого амонію або аміачної селітри (можна замінити 30-50 г сечовини), 10 грам бури, від 100 до 150 грам водної витяжки суперфосфату, від 30 до 60 грамів хлористого калію (або 50-70 грам сірчанокислого калію), а також 15 грам марганцю. Якщо ви підгодовуєте рослина, коли воно знаходиться у фазі дозрівання плодів, то з даної поживної суміші слід прибрати буру і азот.

    Якщо під час підготовки до ями посадці ви внесли в ґрунт всі необхідні добрива, то нектарин не буде мати потребу в поживних речовинах протягом 5 або 6 років, особливо якщо поверхня пристовбурового кола кожен рік засипається шаром мульчі (перегноєм або компостом). Якщо ж прийшла пора підгодувати дерево, то слід пам’ятати, що внесення органічних добрив у грунт проводять 1 раз у кілька років, у весняний час дереву необхідний азот, а в літній та осіннє ― калій і фосфор. Підгодовувати нектарин потрібно з урахуванням описаних потреб даної культури.

    Обробка нектарина

    Щоб таке плодове дерево завжди було здоровим, йому необхідні систематичні профілактичні обприскування від хвороб і шкідників. Про те, як провести обробку нектарина не розкрилися по нирках, було описано вище. У фазі зеленого конуса дерево рекомендується обробити розчином бордоської суміші (3%).

    Таку обробку від грибних хвороб і шкідників проводять у фазі рожевого пуп’янка, при цьому використовують комбінований розчин: на 1 відро води береться 40 грам Купрозана або 40 грам Коликарбацина з додаванням 30 грам Карбофосу або 150 грам колоїдної сірки. Коли дерево відцвіте, подібним складом його при необхідності можна буде обприскати ще кілька разів, наприклад, якщо на ньому були виявлені шкідливі комахи, а також при наявності ознак борошнистої роси або кучерявості листя. Однак пам’ятайте, що за півмісяця до збору плодів потрібно припинити будь обробки.

    Коли з рослини все листя опаде, його потрібно обробити розчином бордоської суміші (3%), що дозволить знищити всі патогенні мікроорганізми, які воліють зимувати в корі нектарина, а також у верхньому шарі його пристовбурового кола. Потім нектарин обприскують розчином Нитрафена (3%), щоб знищити всіх шкідників, які вирішили перезимувати на дереві і в пристовбурних кіл. Замінити обидві ці обробки може одне обприскування, для якого використовують розчин сечовини (7%).

    Зимівля нектарина

    Восени до настання заморозків треба буде прибрати з ділянки опале листя і рослинні залишки, зробити вологозарядковий полив, підгодувати і обробити дерево. Після цього, коли морози стануть стійкими, поверхню пристовбурового кола потрібно буде засипати шаром мульчі (бадиллям, тирсою, соломою, торфом або висохлими листям), при цьому її готують заздалегідь. У дощову погоду мульчуванням пристовбурового кола займатися не можна, інакше на кореневій шийці, укрита шаром мульчі, може з’явитися гниль. Також в осінній час рекомендується побілити основу скелетних гілок і стовбур рослини, для цього використовують вапно.

    Саджанці осінньої посадки потребують укриття на зиму. Для цього необхідно по двох сторонах від саджанця встановити досить довгі рейки. Потім на них і на саму рослину надівається мішок з-під цукру. Щоб пориви вітру не змогли зірвати мішок, знизу його слід присипати грунтом. В північній частині України укриття знадобиться так само дворічним і трирічним рослинам. Для цього навколо нектарина потрібно встановити 3 довгих рейки, вбивши їх у грунт. У верхній частині їх необхідно зв’язати, використовуючи для цього дріт. Коли настануть морози, отриманий каркас потрібно обкласти кукурудзяними стеблами або ялиновим гіллям, а потім його обертають агроволокном. Щоб цю конструкцію не зруйнували сильні пориви вітру, її слід обв’язати шпагатом. Пам’ятайте, що вкрити нектарин слід лише після настання морозів.

    Обрізка нектарина

    В який час обрізати

    Нектарину необхідна формуюча обрізка. Плодоношення у даної рослини спостерігається на однорічних приростах, тому під час регулярної обрізки дуже важливо не тільки підтримати гігієну рослини, але і забезпечити інтенсивний приріст однорічних пагонів при недопущенні зсуву плодоношення на край крони. Саме з-за цього необхідно щорічно виробляти проріджування і укорочення гілок даної рослини. Перша обрізка дерева осінньої посадки знадобиться лише з настанням наступної весни до того, як почнеться сокорух. Навесні молоді рослини потребують формує та санітарної обрізки. В осінній час санітарну обрізку нектарина виробляють лише при необхідності.

    Як обрізати нектарин

    Як правило, кроні дерева надають форму вази, або чаші. Завдяки даній формі крона стає міцнішою, а ще з такого рослини легше знімати плоди і простіше доглядати. Формировкой крони займаються навесні протягом перших 4-5 років. Спочатку закладають скелетні гілки. У перший рік необхідно відібрати 2 або 3 гілки з широким кутом відходження, вони піддаються укорочення до 10 сантиметрів на зовнішні нирки, при цьому всі інші гілки потрібно вирізати. Кожен рік слід додавати по 2 або 3 скелетні гілки, які повинні розташовуватися під потрібним кутом. Сформуйте розгалуження першого порядку на торішніх скелетних гілках, другого порядку ― на позаторішніх і т. д.

    Під час того, як буде відбуватися формування крони, над самими верхніми скелетними гілками провідник повинен підніматися на 0,2–0,25 м. Після того як формування крони закінчиться, провідник необхідно обрізати за рівнем верхніх скелетних гілок. Оптимальна висота штамба від 0,5 до 0,6 м. З’являються в районі штамба пагони підлягають выламыванию, при цьому необхідно встигнути провести дану процедуру до їх одревесненія. Є садівники, яким більше подобається безштамбова форма, у цьому разі скелетні гілки можуть відходити від стовбура практично біля самої поверхні ґрунту. Подібна форма сприяє тривалому стримування зростання нектарина, а ще значно полегшується збір плодів і догляд за деревом, так як сходи в цьому випадку не знадобиться. Рекомендована висота такого рослини від 250 до 300 див.

    Обрізка нектарина навесні

    По рожевого бутону в квітні проводять формуючу обрізку нектарина, а також санітарну, для цього вирізують всі засохлі, травмовані, ушкоджені морозом або хворобою гілки. В даний час також проводять обрізку на плодоношення, для цього на скелетної гілки слід вибрати 2 правильних розвинених пагони, які ростуть поряд. Втеча, зростаючий ближче до верхівки гілки, слід вкоротити на 8-10 нирок, він повинен буде плодоносити в поточному сезоні. Інший втеча, розташований ближче до стовбура, необхідно сильно скоротити, щоб залишилося 2 бруньки, з даного сучка заміщення з’явиться втеча, плодоносити який буде в наступному сезоні. «Правильний втеча» ― це що? На даному втечі є плодові, а також ростові (дають листя) нирки. З сучка заміщення в наступному сезоні необхідно сформувати нову плодову ланку. Подібним чином дерево обрізають кожен рік у весняний час, в результаті чого врожаї будуть стабільними, а плоди ― якісними.

    По закінченню цвітіння і скидання зайвих зав’язей необхідно провести регулювання навантаження врожаєм. Так, на гілці на кожні 10-15 сантиметрів довжини повинен припадати всього 1 плід, при цьому зайві зав’язі необхідно видалити шляхом вищипування.

    Як обрізати влітку

    Якщо дерево плодоносить, то в літній час його обрізання не проводять. Але в цей час прищипують або виламують непотрібні стебла, це призведе до стимуляції росту нових розгалужень і до формування плодових гілочок.

    Як обрізати восени

    Коли з дерева все листя опаде, при необхідності проводять санітарну обрізку. Для цього вирізують всі слабкі, засохлі, травмовані і уражені хворобою стебла.

    Розмноження нектарина

    Для розмноження нектарина використовують два методи: насіннєвий і генеративний (щеплення). Кращі результати показує окулірування прищепи нектарина, при цьому в якості підщепи використовують саджанець мигдалю або персика. Якщо на ділянці важкий вологий грунт, при цьому грунтові води залягають близько до поверхні землі, то в якості підщепи ідеально підійде саджанець аличі або сливи домашньої. З насіння виростити нектарин досить просто. Однак слід знати, що вирощена таким способом дерево, дає плоди не дуже високої якості.

    Як виростити з кісточки

    Насіння рекомендується брати від рослин, адаптованих до умов вашого регіону. Для цього в період плодоношення обійдіть сусідні садові ділянки і візьміть плоди від тих дерев, які сподобалися вам найбільше. Плоди треба на 3 дні помістити у воду, яку замінюють двічі на добу, потім їх забирають в затінене місце для підсушування. Після цього з плодів акуратно витягують кісточки. Для висіву насіння вибирають добре освітлену ділянку, який знаходиться далеко від будівель та дерев. Спочатку необхідно зробити траншею, яку засипають поживним грунтом. Кісточки в неї заглиблюють на 50-60 мм, при цьому відстань між ними повинна бути дорівнює 20-25 сантиметрів. Потім насіння потрібно закрити і дуже добре полити. Після того як рідина вбереться в грунт, поверхню грядки треба засипати шаром мульчі (листям, травою або тирсою).

    Висів насіння можна проводити у весняний, літній і осінній час. Якщо висів насіння проводиться під зиму, то насіння пройдуть природну стратифікацію за зимові місяці, у весняний час після того, як грядка буде звільнена від укриття, дружно з’являться сіянці і рушать в зростання.

    Коли у сіянців спостерігається інтенсивний ріст, стежте за тим, щоб грунт на грядці була весь час рихлою і трохи вологим. Для їх підгодівлі використовується розчин перегною. При необхідності їх обприскують від захворювань та шкідників розчином Ридоміла або Тиовита.

    Щеплення нектарина

    Живці даної рослини прищеплюють на підщепи мигдалю або персика методом окулірування. Даний спосіб розмноження дуже швидкий і легкий, а ще його плюс в тому, що кожна повністю сформувалася нирка здатна дати нове рослина, яка збереже всі ознаки маточного сорту. Але щоб процедура щеплення пройшла успішно, потрібно дотримуватися деяких правил:

    1. Не слід використовувати підщепа тонше олівця. При цьому врахуйте, що кора в місці щеплення повинна бути гладкою, тоненькою і еластичною.
    2. Щеплення проводять в період інтенсивного руху соків, в цю пору кора досить легко відстає від деревини.
    3. Потрібно, щоб розташовані на прищепі нирки, були добре розвинені.
    4. Для проведення окулірування використовують дуже гострий і заздалегідь продезінфікований інструмент.

    Заготівлю живців для щепи проводять у ранкові години, в цей час пагони насичені вологою. Черешок в довжину повинен досягати 30 сантиметрів або більше, при цьому перебувають на ньому листові пластини повинні бути розвиненими. Прилистки і листові пластини слід обірвати, при цьому залишився після обрізки черешок в довжину повинен досягати 10 мм. Потім нижній зріз живця занурюють у воду.

    У підщепи внизу потрібно обірвати всі наявні бічні прирости. З штамба слід видалити весь бруд і пил. Для цього візьміть чисту зволожену ганчірочку і протріть штамб, рухаючись від кореневої шийки вгору на 20 сантиметрів. Потім у тому місці, де підщепа був очищений від пилу, необхідно зробити розріз кори Т-подібної форми. При цьому постарайтеся, щоб деревина не була пошкоджена. Довжина поперечно розташованого розрізу повинна бути дорівнює 15 мм, далі від його середини вниз робиться перпендикулярний розріз, в довжину досягає від 25 до 30 мм. Там, де 2 розрізу з’єднуються між собою, необхідно акуратно відвернути куточки кори на ширину поперечно розташованого розрізу.

    Візьміть ручку лівою рукою, розташувавши його вершиною до себе. Далі робиться невеликий (довжина 1,2–1,3 см) поперечний розріз на його корі, при цьому він повинен проходити нижче нирки, яка буде використовуватися для пересадки. Схожий поперечний розріз такої ж довжини необхідно зробити вище даної нирки. Зрізати кору з ниркою потрібно почати з верхнього розрізу, при цьому плавно просуваючись до нижнього. Довжина отриманого щитка повинна бути близько 25 мм, він повинен бути гнучким, а нирка ― цілою.

    Візьміть щиток великим і вказівним пальцем за залишок черешка, а потім акуратно помістіть його під отвернутую кору розрізу Т-подібної форми, зробленого на підщепі. У тому випадку, якщо довжина щитка виявиться більше, ніж це необхідно, то треба акуратно зрізати зайве за кордон поперечного розрізу на підщепі. Великим пальцем міцно притисніть кору вздовж поздовжньо розташованого зрізу до щитка, встановленим під кору. Потім візьміть стрічку з поліетилену і обмотайте їй місце щеплення, рухаючись зверху вниз.

    Через півмісяця потрібно перевірити успішно пройшла окулірування. Для цього злегка доторкніться до залишком черешка, якщо все пройшло добре, то він повинен відділитися і відпасти.

    Хвороби нектарина

    Персик і нектарин вражають одні і ті ж захворювання. Найбільш часто нектарин може вразити клястероспоріоз, кучерявість листя, борошниста роса, плодова гниль, моніліоз кісточкових, або сіра плодова гниль, цитоспороз, вертициллез, кокомікоз, парша, молочний блиск і грибний опік.

    Якщо забезпечити рослині правильний догляд, а також дотримуватися всіх правил агротехніки цієї культури і систематично проводити обробки з метою профілактики хвороб і шкідників, то ваше дерево може і не захворіти. Якщо ж нектарин все-таки захворів, то потрібно пам’ятати, що мікоплазмові і вірусні хвороби на сьогоднішній день вважаються невиліковними, і тому вражений примірник необхідно витягти з землі і знищити. У боротьбі з грибними захворюваннями найбільш популярними є наступні засоби: Хорус, Вектра, Скор, Топсин М, Топаз і Стробі. Також слід пам’ятати, що ознаки захворювань та порядок їх лікування у нектарина точно такий же, що і у персика.

    Шкідники нектарина

    У нектарина і персика так само спільними є і шкідники, боротися з якими теж треба однаковими методами. Найчастіше дані культури вражає східна та сливова плодожерки, попелиця, щитівка, смугаста, мінуюча і фруктова молі, довгоносики-квіткоїди і кліщі.

    З шкідниками борються за допомогою інсектицидних засобів, наприклад, можна використовувати такі препарати, як: Хлорофос, Золон, Карбофос, Актара, Моспілан, Актеллик, Інта-вир, Банкол, Метафос та Дурбан.

    Сорти нектарина з фото та описом

    Ранньостиглі сорти

    Найбільш популярні серед садівників такі ранньостиглі сорти нектарина:

    1. Флемінг Ф’юрі. Даний надранній сорт створений селекціонерами з Америки. Великі плоди практично повністю покриває рум’янець червоного забарвлення. Жовта м’якоть досить ніжна.
    2. Біг Топ. Цей надранній сорт, створений в Америці, відрізняється своєю невибагливістю і високою врожайністю. Плоди мають яскравий фіолетово-вишневого забарвлення і округлу форму, вони важать близько 200 грам. М’якоть тверда, соковита і жовта, ближче до кісточці вона набуває червоний відтінок. Солодка м’якоть має медовий присмак і невелику кислинку. Від м’якоті кісточка відділяється насилу.
    3. Рубіновий 4. Цей сорт скороплідний створений українськими селекціонерами, він відрізняється врожайністю. Великі плоди овальної форми покриті глянцевою шкіркою, важать близько 200 грам. М’якоть соковита ніжно-волокниста, вона пофарбована у жовтий колір з блідо-червоним відтінком. Солодкий смак м’якоті з ледь помітною кислинкою. Від м’якоті кісточка відділяється насилу. Плоди досить добре переносять транспортування.
    4. Ребус 028. Створений італійськими селекціонерами скороплідний сорт відрізняється врожайністю і стійкістю до хвороб та морозів. Форма великих плодів округла, трохи видовжена, вони важать близько 200 грам. Плід має жовтий колір, при цьому практично на всій його поверхні знаходиться рум’янець насичено-червоного кольору. Соковита, щільна запашна м’якуш має жовтим забарвленням і солодким смаком.
    5. Калдези. Сорт італійської селекції відрізняється високою врожайністю. Практично вся поверхня великих кулястої форми плодів жовто-зеленого забарвлення покрита мармуровим насичено-червоним рум’янцем. Соковита м’якоть щільна має біле забарвлення. Кісточка полуотделяющаяся.

    Середньостиглі сорти

    Найбільш популярними середньостиглими сортами нектарина є:

    1. Старк Ред Голд. Даний сорт, створений в Америці, відрізняється високою врожайністю. Великі кармінно-червоні плоди мають правильну форму, важать близько 240 грам і більше. Трохи волокниста щільний м’якуш має солом’яно-жовтий колір, а біля кісточки вона стає червонуватою. М’якоть можна легко відокремити від кісточки.
    2. Ванг-3. Цей сорт скороплідний, створений американськими фахівцями, відрізняється своєю врожайністю і стійкістю до морозів і захворювань. Форма плодів округла, їх забарвлення насичено-червоний зі світло-жовтими фрагментами, важать близько 220 грам. Хрящувата м’якоть жовтого кольору володіє високими смаковими якостями.
    3. Алитоп. Цей сорт, створений в Італії, відрізняється високою врожайністю. Великі плоди видовжено-округлої форми важать близько 250 грам, майже всю їх поверхню займає насичено-червоний рум’янець. Соковита, щільна запашна м’якоть має жовте забарвлення з прожилками червоного кольору, вона володіє високими смаковими якостями.
    4. Харко. Сорт, створений канадськими селекціонерами, володіє високою врожайністю і стійкістю до морозів і захворювань. Практично на всій поверхні не дуже великих жовто-зелених округлих плодів знаходиться рум’янець фіолетово-червоного кольору. М’ясистий соковитий м’якуш має жовтим забарвленням і солодкий, з легкою кислинкою смак. Кісточка відділяється від м’якоті з легкістю.
    5. Ішунський. Даний сорт створений українськими селекціонерами. На не дуже великих плодах жовтого забарвлення розташовується кармін рум’янець, важать вони близько 150 грам. Ніжна соковита м’якоть волокниста має жовтим забарвленням і червоними прожилками. М’якоть від кісточки можна відокремити з легкістю.

    Пізньостиглі сорти

    Пізньостиглі сорти, які користуються найбільшою популярністю:

    1. Посейдон. Сорт вітчизняної селекції. Універсальні плоди мають округлу форму і жовтого забарвлення з не дуже великим рум’янцем кармін кольору, розташованим у вигляді штрихів. Соковита м’якоть волокниста жовтого кольору, має невелику кількість червоних прожилок. М’якоть відділяється від кісточки з легкістю.
    2. Харблейз. Даний сорт десертний. Практично вся поверхня жовтих плодів овальної форми покрита рум’янцем насичено-червоного кольору. Дуже соковитий м’якуш має жовтим забарвленням і солодко-кислим смаком. М’якоть можна легко відокремити від кісточки.
    3. Світ Леді. Сорт, створений італійськими селекціонерами, відрізняється врожайністю і стійкістю до захворювань. Великі жовті плоди мають насичено-червоним рум’янцем і важать близько 300 грам і більше. Жовта тверда м’якоть щільна володіє прекрасним смаком. М’якоть можна легко відокремити від кісточки.
    4. Септембер Квін. Рум’янець у блідо-зелених плодів темно-червоного кольору. Кремового окрасу щільна запашна м’якуш має солодко-кислим, дуже приємним смаком. Кісточка добре відділяється від м’якоті.
    5. Євпаторійський. Даний самоплідний сорт був створений в Нікітському ботанічному саду. Його рекомендується культивувати на Україні, в Краснодарському краї, Закавказзя та Молдові. Жовті плоди покриті рум’янцем кармін забарвлення на ¼ –1/2 частина. Соковита м’якоть волокниста має жовтим забарвленням і червоними прожилками, близько кісточки у неї з’являється рожевий відтінок. М’якоть від кісточки можна відокремити з легкістю.

    Ще досить популярними сортами нектарина є такі, як: Нікітський 85, Ен-Ай-Сі 19, Смак Топ, Колоновидна, Кримзон Голд, Кримчанин та ін.