Профілактика лейкозу великої рогатої худоби

You are using an outdated browser. Please upgrade your browser to improve your experience.

Телефон гарячої лінії: (0382) 650734
Телефон гарячої лінії Держпродспоживслужби: (044) 3647780, (050) 2300428

• Головна
• Служба
  • Про службу
  • Керівництво
  • Декларування доходів
  • Очищення влади
  • Кадрова політика
    • План роботи сектору управління персоналом
    • Вакансії
    • Графік відпусток
    • Підвищення кваліфікації
    • Зразки документів
    • Результати конкурсу
    • Нормативно-правова база
    • Реєстри
    • Державні закупівлі
      • Річний план держзакупівель
      • Конкурентні закупівлі
      • Конкурентні закупівлі підвідомчих установ
      • План заходів
      • Виконання плану
      • Форма та порядок подання запиту на публічну інформацію
      • Інформація про використання бюджетних коштів
      • Законодавство
      • Договори оренди
      • Звіти
      • Графік роботи
      • Контактна інформація
      • Особистий прийом громадян
      • Контакти терорганів
      • Зв’язки з громадськістю
        • Звернення громадян
        • Звіти
        • УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
          • ВІДДІЛ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОТИЕПІЗООТИЧНОЇ РОБОТИ
          • Працівники відділу
          • ВІДДІЛ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
          • Працівники відділу
          • ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
            • Матеріали та рекомендації
            • ВІДДІЛ ЗАХИСТУ РОСЛИН
            • Працівники відділу
            • ВІДДІЛ КАРАНТИНУ РОСЛИН
            • Працівники відділу
            • ВІДДІЛ ФІТОСАНІТАРНИХ ЗАХОДІВ НА КОРДОНІ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники відділу
              • Працівники управління
              • Працівники відділу
              • Відділ санітарно-епідеміологічного нагляду та організації розслідування спалахів
              • Відділ безпеки середовища життєдіяльності
              • Планування та звітність
              • Актуальна інформація
              • Працівники управління
              • Працівники відділу
              • ВІДДІЛ КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ, РОБІТ І ПОСЛУГ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники відділу
              • ВІДДІЛ РИНКОВОГО ТА МЕТРОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники відділу
              • СЕКТОР КОНТРОЛЮ ЗА РЕГУЛЬОВАНИМИ ЦІНАМИ
              • Матеріали та рекомендації
              • Працівники сектору
              • СЕКТОР КОНТРОЛЮ ЗА РЕКЛАМОЮ, ДОТРИМАННЯМ АНТИТЮТЮНОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ПРОБІРНОГО КОНТРОЛЮ
              • Матеріали та рекомендації
              • Нормативно-правова база
              • План діяльності з внутрішнього аудиту
              • Звіти

              Лейкоз великої рогатої худоби

              Лейкоз великої рогатої худоби займає серед інфекційних хвороб особливе місце, оскільки хвороба отримала значне поширення у багатьох регіонах України. Лейкози тварин діагностують майже у всіх країнах світу. Більш широко вони поширені в США, ряді країн Центральної Європи, Данії, Швеції і країнах Близького Сходу.

              Проблема лейкозів має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них, переважно високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що певною мірою відбивається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості.
              Лейкоз (Leucosis) – це хронічна інфекційна хвороба великої рогатої худоби, інших ссавців та різних видів птахів, що характеризується порушенням процесу дозрівання клітинних елементів крові, злоякісним розростанням кровотворної та лімфоїдної тканин, утворенням у різних органах пухлин.
              Останнім часом лейкоз великої рогатої худоби набув значного поширення в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Лейкоз, за рахунок широкого розповсюдження, наносить світовому скотарству значних збитків. Він представляє потенційну небезпеку, особливо генофонду племінного молочного тваринництва, так як реєструється у високопродуктивних тварин найбільш цінних молочних порід.
              Майже протягом століття вчені багатьох країн проводили дослідження з вивчення етіології даного захворювання і лише 1969 рік увійшов до історії, як рік відкриття вірусу лейкозу великої рогатої худоби.
              При лейкозі великої рогатої худоби існує два шляхи передачі вірусу: вертикальний – від матері до плоду і горизонтальний – від однієї тварини до іншої.
              Вертикальний шлях зараження характеризується передачею вірусу від матері до плоду під час внутрішньоутробного (пренатального) розвитку в останні 6 місяців вагітності. Але пренатальна передача ВЛ ВРХ не перевищує 20-ти випадків із кожної сотні можливих.
              Проте, основним у поширення інфекції в природних умовах є горизонтальний шлях – контактна передача. У більшості випадків, вірус передається з інфікованими лімфоцитами. В літературі є повідомлення про те, що поширення інфекції ВЛ ВРХ може проводитись комахами-гематофагами, особливо у зонах їх природного існування.
              Лейкоз – це загальне захворювання кровотворної системи.
              Клінічна картина лейкозу характеризується складним симптомокомплексом, який зумовлений морфологічними і функціональними змінами у органах і тканинах кровотворної системи, а також у органах і тканинах, які за нормальних умов, не приймають участі у кровотворенні. При цьому важливе значення мають тривалість інкубаційного періоду, форма прояву лейкозу і швидкість перебігу патологічного процесу.
              Інкубаційний період (період від попадання збудника в організм сприйнятливої тварини до появи змін у периферичній крові) становить 2–6 років.
              За характером перебігу розрізняють гостру, підгостру і хронічну форму лейкозу. Гостра форма частіше виникає у молодняку віком 1,5–3 міс. Загибель тварин може наступати через декілька годин або тижнів з моменту інфікування, характерні ознаки хвороби можуть не проявлятися клінічно. Необхідно відмітити, що гострий і підгострий перебіги зустрічаються досить рідко.
              При хронічній та повільній формах лейкозу тварини живуть роками.
              Антитілоносійство не викликає у тварин видимих фізіологічних або патологічних відхилень. У корів не спостерігаються порушення відтворної функції та функції молочної залози, прирости маси молодняку відповідають кормовим раціонам, повністю зберігаються рефлекси поведінки.
              В стані вірусоносійства тварини можуть знаходитись протягом всього життя. Лише у незначної частини тварин-антитілоносіїв при систематичних клініко-гематологічних дослідженнях відмічають зміни крові у вигляді відносного чи абсолютного лімфоцитозу, постійність якого з тенденцією до збільшення є патогномонічною ознакою хвороби.
              Перехід гематологічної (субклінічної) стадії у клінічну часто відбувається після розтелення, при інтоксикації організму, секундарній інфекції тощо.
              Неспецифічні ознаки мають вигляд розладів загального характеру, які можуть спостерігатися при багатьох хворобах. Частіше вони проявляються погіршенням загального стану тварини, поганим засвоєнням кормів, відсутністю апетиту, зниженням надою, швидкою втомою, слабкістю і прогресуючим схудненням.
              Специфічні ознаки характеризуються збільшенням поверхневих (передлопаткових, міжщелепних, привушних, надвимених тощо) і доступних ректальному дослідженню внутрішніх лімфатичних вузлів, селезінки,і печінки, появою пухлинних розростань у різних частинах тіла, органах і орбітах очей. Останні часто зумовлюють екзофтальм з гнійним запаленням очного яблука. Лімфатичні вузли часто уражуються послідовно, тому розміри їх коливаються від грецького горіха до голови дитини.
              При лейкозі, при клінічному огляді хворих тварин, часто виявляють лімфовузли, які за нормальних умов не можна пропальпувати (привушні, додаткові надвимені, шийні і окремі підшкірні, які знаходяться у різних частинах тіла).
              Діагноз на лейкоз встановлюють на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних досліджень, які включають гематологічні, гістологічні та серологічні дослідження.
              Для гематологічного дослідження кров відбирають у тварин старше 2-річного віку із яремної вени, у пробірки з антикоагулянтом. Не дозволяється брати кров від тварин за 15 днів до розтелення і 15 днів після нього. Для серологічного дослідження кров беруть у тварин віком 6 міс. і старше, також із яремної вени, але без антикоагулянту.
              Тварини, сироватки яких дали позитивну РІД, є заражені вірусом. За результатами досліджень, РІД є специфічною реакцією. Сироватки крові тварин, які не заражені ВЛ ВРХ, не дають специфічної реакції. У інфікованих тварин реакція «випадає» за 30 днів до розтелення та 30 днів після розтелення, тобто протягом 60 днів спостерігається, так звана «фаза імунологічної толерантності», яка зумовлена, фізіологічним станом організму корови.
              При диференційній діагностиці необхідно брати до уваги можливу наявність у тварин актиномікозу (враження лімфовузлів голови і ділянки грудей), туберкульозу (враження підщелепових, заглоткових, шийних та інших лімфовузлів), а також паратуберкульозу (збільшення брижових лімфовузлів з наявними у них білуватих або сірувато-жовтих ділянок) і бруцельозу, при якому, окрім лімфаденіту, можуть виявлятись некротичний гепатит і мастит.

              Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є:
              • своєчасна діагностика хвороби;
              • негайне виведення зі стад (ферм) вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
              • проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
              • дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах;
              • дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);
              • проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв.

              Молоко від серопозитивних тварин, яких утримують ізольовано від серонегативного стада, пастеризують у господарстві при температурі не нижче +80 °С, після чого його можна використовувати для згодовування телятам.
              Господарство, ферму, стадо вважають оздоровленими після вивезення усіх хворих тварин та отримання двох поспіль негативних результатів (з інтервалом 30–45 днів) серологічного дослідження худоби старше 6-ти міс. віку.

              Профілактика та заходи боротьби при лейкозі врх

              Лейкоз ВРХ. Правила профілактики та боротьби з лейкозом.

              Наказ Мінсільгосппроду рф від 11.05.1999 року N 359 «Про затвердження правил з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби» (Зареєстровано в Мін’юсті рф 04.06.1999 N 1799)

              Відповідно до пункту 6 (підпункт 37) «Положення про Міністерство сільського господарства і продовольства Української », затвердженого Постановою Уряду Української від 11.09.98 N 1090 наказую:

              Примітка.
              Постанова Уряду рф від 11.09.1998 N 1090 втратило силу в зв’язку з виданням Постанови Уряду рф від 29.11.2000 N 901.

              Збори законодавства Української , 1998, N 38, ст. 4808.

              Затвердити та ввести в дію прикладені Правила профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби.

              Правила профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби

              Стаття 1. Загальні відомості про лейкозі

              Лейкоз великої рогатої худоби — хронічна інфекційна хвороба, що викликається РНК — вмісних вірусом сімейства Retroviridae. Інфекційний процес при лейкозі великої рогатої худоби характеризується стадійністю. Розрізняють 3 стадії або періоди в розвитку інфекції: инкубационную, гематологічну і пухлинну. Джерелом збудника хвороби є інфіковані вірусом лейкозу великої рогатої худоби (ВЛ ВРХ) тварини на всіх стадіях інфекційного процесу. Тварини заражаються при проникненні в організм лімфоцитів, що містять вірус лейкозу, ентерально і парентерально.

              Факторами передачі вірусу є: кров, молоко та інші матеріали, що містять лімфоїдні клітини тварин, заражених вірусом лейкозу великої рогатої худоби.

              Стаття 2. Вимоги щодо профілактики лейкозу великої рогатої худоби

              2.1. Організації, громадяни Української , іноземні громадяни та особи без громадянства — власники тварин і продуктів тваринництва (далі господарства та громадяни) зобов’язані:

              • продаж, здачу на забій, вигін, розміщення на пасовищах і всі інші переміщення та перегрупування тварин, реалізацію тваринницької продукції проводити тільки з відома і дозволу ветеринарних спеціалістів;
              • карантінірованний протягом 30 днів знову надійшли тварин для проведення серологічних, гематологічних і інших досліджень і обробок;
              • своєчасно інформувати ветеринарну службу про всі випадки захворювання тварин з підозрою на лейкоз (збільшення поверхневих лімфовузлів, схуднення);
              • пред’являти на вимогу ветеринарних спеціалістів всі необхідні відомості про придбаних тварин і створювати умови для проведення їх огляду, досліджень і обробок;
              • забезпечувати проведення передбачених цими Правилами обмежувальних, організаційно — господарських, спеціальних і санітарних заходів щодо попередження захворювання тварин на лейкоз, а також щодо ліквідації епізоотичного вогнища в разі його виникнення.

              2.2. Ветеринарні спеціалісти господарств зобов’язані проводити на обслуговуваній території ветеринарні заходи з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби у відповідності з цими Правилами.

              Контроль за виконанням заходів щодо профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби здійснюють державні ветеринарні інспектори районів (міст), головні державні ветеринарні інспектори суб’єктів Української .

              Стаття 3. Епізоотологічний контроль і постановка діагнозу на лейкоз

              3.1. Благополучними по лейкозу вважають ферми, населені пункти та адміністративні території (райони, області, краю, республіки), в яких при проведенні планових діагностичних досліджень, а також при забої тварин на м’ясокомбінаті не виявляються хворі на лейкоз тварини.

              3.2. Контроль за благополуччям поголів’я худоби здійснюють ветеринарні спеціалісти господарств, державної ветеринарної служби і м’ясокомбінатів на підставі:

              • показників послеубойной експертизи на м’ясокомбінатах;
              • даних експертизи при внутрішньогосподарському забою тварин, розкриттях трупів тварин
              • результатів планових серологічних і гематологічних досліджень на лейкоз
              • результатів контрольного забою тварин з підвищеним вмістом лімфоцитів в 1 мкл крові і патоморфологічних досліджень матеріалів (лімфовузли, селезінка, нирки, серце та ін).

              3.3. Первинний діагноз у благополучному по лейкозу господарстві встановлюється на підставі позитивних результатів серологічного та гематологічного або патоморфологічного досліджень.

              3.4. Для визначення благополуччя поголів’я худоби керівники племінних і нетелиних комплексів, власники, які займаються реалізацією тварин, зобов’язані забезпечити щорічне одноразове проведення клінічних оглядів та серологічних досліджень всіх тварин старше 6-місячного віку, а в інших господарствах контроль за благополуччям по лейкозу здійснюється шляхом щоквартального клінічного огляду та за результатами ветсанекспертизи при забої або патолого — анатомічному розтині загиблих тварин.

              Бики — виробники усіх категорій господарств підлягають дослідженню на лейкоз серологічними методами не менше двох разів на рік з інтервалом 6 місяців.

              Тварин — продуцентів крові, ендокринної сировини, корів — донорів ембріонів, а також тварин, які використовуються для одержання гіперімунних сироваток і сироваток крові для культивування клітин, досліджують два рази на рік з інтервалом 6 місяців.

              3.5. Тварин, що належать громадянам, які проживають на території господарств або в окремих населених пунктах, досліджують на лейкоз одночасно з проведенням цієї роботи на фермах, а також у випадках підозри на захворювання тварин на лейкоз.

              3.6. У випадках виявлення в благополучних господарствах тварин, інфікованих ВЛ ВРХ, їх ізолюють від загального стада в окрему групу та проводять клініко — гематологічні дослідження для уточнення діагнозу. При відсутності у інфікованих тварин клініко — гематологічних змін, характерних для лейкозу, решта поголів’я даного господарства досліджують серологічним методом через 6 місяців.

              3.7. З благополучних щодо лейкозу господарств (відділення, ферма) тварини реалізуються без обмежень. При цьому за 30 днів до виведення тварин з господарства, що їх піддають серологічному дослідженню на лейкоз.

              Стаття 4. Обмежувальні заходи в пунктах, неблагополучних по лейкозу

              4.1. Господарства, у тому числі господарства громадян, в яких встановлено захворювання тварин на лейкоз у відповідності з пунктом 3.3, за поданням головного державного ветеринарного інспектора району (міста) рішенням місцевої адміністрації оголошують неблагополучними і вводять в них комплекс обмежень, що перешкоджають поширенню інфекції. Одночасно затверджується комплексний план оздоровлення неблагополучного господарства, ферми, стада та ін.

              4.2. У плані оздоровчих заходів відображають епізоотичний стан господарства або населеного пункту (ступінь розповсюдження інфекції, наявність хворих тварин тощо), передбачають масштаби і терміни проведення господарських, спеціальних ветеринарних та інших необхідних заходів, визначають методи і терміни оздоровлення неблагополучних стад, призначають відповідальних за проведення окремих видів робіт.

              4.3. За умовами обмежень не допускається:

              • перегрупування великої рогатої худоби всередині господарства без дозволу ветеринарного фахівця, що обслуговує господарство (населений пункт);
              • використання бугаїв — плідників для вільної злучки корів і телиць;
              • використання нестерильних інструментів і апаратів при ветеринарних і зоотехнічних обробках тварин;
              • вивід (вивіз) тварин із стада, фермерського та індивідуального господарства для племінних та репродуктивних цілей без дозволу ветеринарного фахівця, обслуговуючого дане господарство чи населений пункт.

              4.4. Молоко від інфікованих і інших корів оздоравливаемого стада (ферми, індивідуального підсобного господарства, фермерського господарства) здають на завод або використовують всередині господарства після пастеризації в звичайному технологічному режимі. Після знезараження молоко використовується без обмежень.

              Стаття 5. Оздоровчі заходи в неблагополучних по лейкозу тваринницьких господарствах

              5.1. Оздоровчі заходи в неблагополучних по лейкозу господарствах, у т. ч. фермерських (відділення, ферма, скотний двір), проводять шляхом ізоляції інфікованих ВЛ ВРХ і негайної здачі на забій хворих тварин.

              За результатами серологічного дослідження, отриманим перед початком оздоровчих заходів, визначають варіанти боротьби з лейкозом.

              5.2. У господарствах, де виявлено до 10% заражених і хворих на лейкоз тварин, їх негайно здають на забій.

              Наступні серологічні дослідження тварин стада проводять через кожні 3 місяці з обов’язковим видаленням інфікованих тварин.

              5.3. У господарстві, де виявлено до 30% корів і нетелів, заражених ВЛ ВРХ, останніх розміщують окремо від здорових тварин на відділенні, фермі, скотному дворі.

              Інфікованих тварин через кожні 6 місяців досліджують гематологічним методом на лейкоз. Тварин із змінами крові, характерними для лейкозу, визнають хворими, ізолюють і здають на забій.

              Корів і нетелів, не інфікованих вірусом лейкозу, в подальшому досліджують тільки серологічним методом з інтервалом 3 місяці. Після кожного дослідження нововиявлених позитивно реагуючих тварин переводять в групу інфікованих корів.

              5.4. У господарстві, де виявляють понад 30% корів і нетелів, заражених ВЛ ВРХ, і немає умов проводити оздоровчі заходи згідно п. 7.3, всіх дорослих тварин досліджують тільки гематологічним методом через кожні 6 місяців.

              Одночасно організовують роботу по створенню стада, вільного від ВЛ ВРХ, шляхом заміни інфікованих корів здоровими тваринами.

              5.5. У всіх категоріях господарств, де встановлена інфекція, що викликається вірусом лейкозу, організовують вирощування племінних і ремонтних телиць окремо від дорослого поголів’я на спеціалізованих фермах або у відособлених телятниках, контролюючи їх благополуччя по відношенню до інфекції серологічним методом.

              Перше серологічне дослідження сироваток крові тварин проводять у 6-місячному віці, а наступні — через кожні 6 місяців.

              При виявленні тварин, інфікованих ВЛ ВРХ, їх переводять у групу відгодівлі.

              5.6. З відділень, ферм, господарств, оздоравливаемих від лейкозу, дозволяється реалізація тварин у віці не молодше 9 місяців за умови, що їх вирощували ізольовано від дорослих тварин у відокремлених приміщеннях і досліджували їх серологічним методом з отриманням негативних результатів.

              5.7. Для трансплантації зигот відбирають корів — донорів і реципієнтів, вільних від вірусу лейкозу великої рогатої худоби.

              5.8. При виявленні хворих тварин в індивідуальних господарствах їх піддають забою, а інше поголів’я містять ізольовано від тварин, що належать іншим власникам неблагополучного населеного пункту.

              Молоко і молочні продукти забороняється реалізовувати у вільному продажу.

              5.9. У оздоравливаемих від лейкозу господарствах (фермах) проводять дезінфекцію тваринницьких приміщень та обладнання згідно встановленого порядку проведення ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва. Для дезінфекції застосовують 2%-ний гарячий розчин формальдегіду, 2%-ний гарячий розчин їдкого натру та ін Особливу увагу звертають на місця і предмети, забруднені кров’ю.

              Гній і стічні води утилізують в установленому порядку.

              5.10. Господарства, у тому числі господарства громадян, вважають оздоровленими після виведення всіх хворих та інфікованих тварин та отримання двох поспіль, з інтервалом в 3 місяці, негативних результатів при серологічному дослідженні всього поголів’я тварин старше 6-місячного віку, а також виконання заходів щодо санації приміщень і території ферм.

              Стаття 6. Оздоровчі заходи в племінних господарствах

              6.1. При виявленні хворих та інфікованих вірусом лейкозу тварин їх негайно виводять з господарства. Запаси сперми, отримані від інфікованих биків за 2 місяці до виявлення в них антитіл до ВЛ ВРХ, підлягають знищенню.

              6.2. Через кожні 3 місяці всіх тварин старше 6-місячного віку піддають серологічним дослідженням. Після кожного дослідження позитивно реагуючих виводять з господарства.

              6.3. Вільним від інфекції ВЛ ВРХ визнають племінне господарство (станцію) при отриманні двох поспіль, з інтервалом 3 місяці, негативних результатів серологічних досліджень на лейкоз тварин старше 6-місячного віку.

              6.4. Комплектування племінних господарств (станцій) проводять тварин тільки з благополучних господарств.

              Усіх тварин, що надійшли на профілактичний карантинирование, досліджують на лейкоз серологічним методом двічі (на початку і в кінці терміну карантину).

              Стаття 7. Вимоги до транспортування, прийому, предубойному змістом і переробці хворих на лейкоз та інфікованих вірусом лейкозу тварин

              7.1. Інфікований вірусом лейкозу худобу перевозять на м’ясокомбінати і піддають забою на загальних умовах.

              7.2. Тварин, хворих на лейкоз (з клінічними та гематологічними проявами лейкозу), дозволяється перевозити на м’ясокомбінати залізничним, водним і автомобільним транспортом відповідно до ветеринарно — санітарним вимогам.

              У ветеринарному свідоцтві або ветеринарної довідки (у графі «Особливі відмітки»), виданим на вказаний худобу, повинно бути зазначено, що тварини хворі на лейкоз.

              Прийом та забій цих тварин проводиться на санітарній бойні. При її відсутності забій такого худоби дозволяється проводити на загальних конвеєрі після завершення забою здорових тварин і видалення із цеху всіх отриманих від них продуктів забою.

              Після забою хворих тварин приміщення, технологічне обладнання та інвентар піддають прибирання і дезінфекції.

              7.3. Санітарну оцінку м’яса та інших продуктів забою проводять згідно з правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно — санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів.

              7.4. Усі випадки виявлення хворих на лейкоз тварин і з пухлинними ураженнями різного походження, підлягають реєстрації в журналі обліку ветеринарно — санітарної експертизи м’яса і субпродуктів в цеху первинної переробки худоби і на санітарній бойні м’ясокомбінату з включенням в звіт форми 5-вет.

              Начальник підрозділу державного ветеринарного нагляду на м’ясокомбінаті (або начальник виробничої ветеринарної служби) зобов’язаний повідомити про випадок виявлення лейкозу головному державному ветеринарному інспектору району (міста) та ветеринарного фахівця господарства, з якого надійшли тварини.

              З затвердженням цих Правил на території Української не застосовується «Інструкція про заходи з боротьби з лейкозом великої рогатої худоби», затверджена Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 9 серпня 1989 р.

              Головний державний
              ветеринарний інспектор
              Української
              Ст. АВІЛОВ

              Лейкоз великої рогатої худоби

              Лейкоз великої рогатої худоби — це хронічна інфекційна , повільно протікає хвороба пухлинної природи. Хвороба супроводжується ураженням органів кровотворної системи, появою підвищеної кількості лімфоцитів в крові, іноді опухолеобразним ураженням органів і тканин організму.

              Збудник – вірус лейкозу великої рогатої худоби. У зовнішньому середовищі — малоустойчів. При температурі 76 градусів вірус інактивується за 16 сек, кип’ятіння вбиває вірус миттєво. Він швидко знезаражується 2-3%-вими розчинами їдкого натру, 3% розчинами формальдегідами, 2 % розчин хлору і т. д.

              У розвитку хвороби розрізняють 3 стадії – инкубационную, гематологичекую і пухлинну.

              Джерело інфекції є заражена тварина на всіх стадіях перебігу хвороби. Передається з інфікованими лімфоцитами. Можливий пренатальний (від матері до плоду), постнатальний ( при спільному утриманні інфікованих і здорових тварин) і комбінований шляхи передачі вірусу.

              Передача вірусу відбувається через кров, молоко, біологічні рідини, предмети, що містять лімфоїдні клітини тварини, а також сперму хворих на лейкоз биків. Випадки передачі вірусу лейкозу через кровосисних комах не встановлені. Зараження телят відбувається після народження – через молоко. Заразившись одного разу, тварина залишається інфікованим довічно.

              Лейкоз завдає господарствам великий економічний збиток, пов’язаний з:

              • витратами на проведення заходів противолейкозних
              • зниженням якості та кількості молочної та м’ясної продукції
              • витратами на знезараження молока(пастеризація) Молоко, отримане з неблагополучних по лейкозу господарств, не допускається у вільну реалізацію. Таке молоко можна використовувати лише після пастеризації або воно здається на молокозаводи і реалізується після промислової переробки
              • вимушена вибраковування та забій хворих на лейкоз тварин на м’ясокомбінатах
              • може ведення племінної роботи в господарстві.

              Можливість зараження людини лейкозом не доведена, так як існує видовий бар’єр.

              Поширенню захворювання сприяє спільне утримання і пастьба здорових та інфікованих тварин, випоювання телятам молока від хворих на лейкоз корів, осіменіння корів спермою від заражених биків, використання в стаді бика (вільна злучка).

              Недотримання зооветспециалистами правил асептики і антисептики при проведенні зооветеринарних заходів (біркованіе і мічення тварин, взяття крові, лікування, дослідження на тільність, надання ветеринарної допомоги)

              Якщо сільгосппідприємства, які мають своїх спеціалістів, дотримуються правила закупівлі худоби, то власники ЛПХ, СФГ часто їх порушують, коли купують тварин без проведення досліджень на лейкоз, без оформлення ветдовідки форми № 4 або ветсвидетельства форми № 1 і паспортів, де вказуються дані, що протягом місяця, коли тварина була на карантині, проводилися необхідні діагностичні дослідження, в тому числі і на лейкоз ВРХ.
              При купівлі тварин власники забувають про те, що вони повинні поставити до відома держветслужбу за місцем проживання про придбання тварини, яка ставить у власника на подвір’ї його на 1-місячний карантин, протягом якого повторні діагностичні дослідження, в тому числі і на лейкоз.

              Якщо протягом карантину держветслужбою у тварини встановлюється лейкоз, то купив дану тварину власник ЛПХ має повне юридичне право стягнути матеріальний збиток, пов’язаний з купівлею хворої тварини з особи, продав дану тварину.

              Відсутність у населення та власників необхідних знань про лейкозі, ігнорування існуючих правил закупівлі часто призводять до поширення лейкозу в ЛПХ громадян. Особливо це небезпечно тому, що в подальшому реалізація молока з приватних подвір’їв в несанкціонованих місцях торгівлі не піддається контролю.

              Для лейкозу характерна тривалість інкубаційного (прихованого) періоду від 2 до 6 років.

              У цей період лейкоз визначається у ветеринарних лабораторіях серологічними і вірусологічними дослідженнями, ось чому, згідно «Правил з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби» п. 3.4 зобов’язують власників проводити дослідження з 6-ти місячного віку.

              У сільськогосподарських підприємствах, СФГ, ЛПХ дослідження на лейкоз проводять 2 рази на рік (навесні – перед вигоном на пасовище і восени, при постановці худоби на зимово-стійлове утримання).

              В гематологічної стадії лейкозу у ветлабораторії виявляють у клітинах крові кількісні та якісні зміни: збільшення числа лейкоцитів в лейкоцитарній формулі, з’являються патологічні та незрілі форми клітин. Такі зміни в крові говорять про те, що виру лейкозу розпочав свою дію, руйнуючи кровотворну систему організму. У третьої, останньої стадії лейкозу у тварини з’являється клініка: погіршення загального стану, зниження продуктивності праці, порушення в роботі серцево-судинної системи й, що найхарактерніше для лейкозу, відбувається збільшення поверхневих лімфатичних вузлів ( предлопаточних, надвимянних і колінної складки).

              Первинний діагноз на лейкоз встановлюється на підставі позитивних результатів серологічного та гематологічного або патоморфологічного дослідження. – п. 3.3 «правил з профілактики та боротьби з лейкозом ВРХ».

              Оздоровлення поголів’я від вірусного лейкозу великої рогатої худоби проводять різними способами, в залежності від відсотка зараження і статусу господарства. Всі методи оздоровлення зводяться до періодичних систематичним дослідженням поголів’я з ізоляцією хворих тварин, їх забоєм, частковою заміною стада.

              Повне і чітке виконання «Правил з профілактики та боротьби з лейкозом ВРХ», дотримання ветеринарно-санітарних правил при проведенні ветеринарно-зоотехнічних заходів дозволять оздоровити лейкозное стадо протягом 4-5 років.