Помідори

Назва помідорів походить від італійського “Pomo d`oro” – “золоте яблуко”. Батьківщина помідорів – Південна Америка, там досі зустрічаються дикі та полікультурні форми томатів. У середині 16 століття томат потрапив до Іспанії, Португалії, а потім Італії, Франції та інших європейських країн.

Склад та корисні властивості помідорів

У зрілому помідорі міститься 94% води, до 6% цукрів – в основному глюкоза та фруктоза, органічні кислоти, ферменти, мінеральні солі, невелика кількість кальцію, трохи заліза, цинк, фосфор, йод та інші корисні речовини.

У помідорах стільки ж вітаміну C, як і в апельсинах.

Найбільша кількість вітамінів у речовині навколишньому насіння. У цьому ж речовині найбільше вміст антитрамбозних елементів – флавонідів. Добова норма флавонідів міститься в 150 г концентрованого томатного соку, або в 6 свіжих помідорах.

Томати не містять холестерину і багаті на клітковину, а також вітаміни A і C. Крім цього, в помідорах багато лікопіну, який є найсильнішим антиоксидантом, він запобігає утворенню пухлин, є хорошою профілактикою раку та серцево-судинних захворювань.

Також, свіжі томати та томатний сік корисні при гастритах зі зниженою кислотністю, загальному занепаді сил, недокрів’ї та ослабленні пам’яті.

До збереження молодості, хоч і не вічної, помідори теж стосуються.

Лекопін не виробляється людським організмом, одним із джерела цієї речовини, якраз і є помідор.

Скибочки помідорів корисно використовувати як засіб від шкірних захворювань та опіків.

Любителям темніше засмагнути народна медицина рекомендує їсти більше томатів з оливковою олією.

Щоб посилити ефект краси, можна зробити маску з скибочок помідорів, яка звузить пори і усуне ефект блискучої шкіри

Як перевірити свіжість помідорів?

Найвірніший спосіб перевірити свіжість помідора – розрізати його навпіл. Якщо внутрішні камери заповнені соком означає свіжий помідор, а якщо є порожнечі – ознака того, що помідор був зірваний дуже давно. Також, свіжість помідора можна визначити по плодоніжці (гілочці зверху), чим вона жорсткіша, тим більше томат провів далеко від своєї малої батьківщини.

Як отримати максимальну користь з помідорів

• 🍍Завжди вживайте тільки зрілі плоди.
• 🍍Не вживайте помідори з яйцями.
• 🍍Якщо ви вирішили щодня пити томатний сік, то в жодному разі не вживайте його натще. Оптимальний час прийому – через півгодини після трапези.
• 🍍Щоб максимально витягти вітаміни з помідорів, їжте їх разом із рослинною, вершковою олією або навіть майонезом.

Калорійність помідорів

У 100 грамах продукту міститься:

Про томатний кетчуп

Встановлено, що лекопін, який міститься в помідорах, краще засвоюється при проходженні помідорами термічної обробки.

Часто, недобросовісні виробники додають багато крохмалю в кетчуп. Це дозволяє зменшити кількість помідорів та в’язкість кетчупу, зазвичай такий кетчуп дуже густий. Для того щоб переконатися, що кетчуп не містить крохмалю, його потрібно поширити на дошці і капнути на нього невелику кількість йоду. Посиніння по краях говоритиме про присутність у кетчупі велику кількість крохмалю. Обов’язково стежте за цим моментом і купуйте лише кетчуп із натуральних томатів.

Опис та характеристика рослини Помідор їстівний

Lycopersicon lycopersicum (L.) Karst. ex.Farw., Solanum lycopersicum L., Lycopersicum esculentum Mill..

Помідор (лат. Solánum lycopérsicum) – однорічна або багаторічна трав’яниста рослина, вид роду Пасльон (Solanum) сімейства Пасльонові (Solanaceae). Вирощується як овочева культура; вирощується для їстівних плодів – соковитих багатогніздних ягід різної форми та забарвлення, також званих томатами або помідорами.

Походить із Південної Америки, де його вирощували туземці задовго до відкриття континенту європейцями. Овоч був відомий у V ст. до зв. е. жителям Болівії, Перу, Чилі, Еквадору. Дикі та напівкультурні форми цієї рослини досі зустрічаються в Перу, на Галапагоських островах та інших місцях. У Південній Америці томат ріс у вигляді трав’янистої рослини, чагарнику і навіть дерева заввишки до 5 м. У давнину томат зі своєї батьківщини потрапив до Мексики, де, можливо, і був одомашнений.

У Європу ця рослина завезена у XVI столітті іспанськими та португальськими мореплавцями з Перу. До Північної Америки томат потрапив з Європи. З Північної Америки він знову повернувся до Південної настільки зміненим, що місцеві жителі його не впізнали і ставилися до нього вороже, як до всього європейського. Таке формоутворення відбулося за один-два сторіччя. На природну еволюцію знадобилося б принаймні кілька мільйонів років, а то й більше.

З середини того ж століття томат починає поширюватися як декоративна рослина спочатку у Португалії, Іспанії, Італії, а потім у Данії та Англії. Пізніше, вже у XVII столітті, томат потрапив до Франції, у XVIII столітті до Німеччини та наприкінці XVIII століття з’явився у Росії та Україні.

Мовою народів, що населяли території Мексики та Перу (ацтеків, інків, індіанців), ця рослина називалася “томатль” – “велика ягода”, “перуанське золоте яблуко”. Звідси і походить російська назва «томат». Італійці, яким томат дуже сподобався, вперше у 1554—1556 рр. назвали його інакше: “pomidoro” – “золоте яблуко”, “золотий плід”. Чому золоте? Мабуть, їм потрапили плоди не червоні, а жовті або світло-жовтогарячі. У Франції йому чомусь одразу дали назву «pomme d’amour» — «яблука кохання», «любовний плід».

Помідор їстівний займає 2-е місце серед овочевих культур. У нас в країні його щорічно вирощують на 240 тис. га, що становить 23% загальної площі під овочевими культурами. Він широко використовується в їжу в свіжому і переробленому вигляді. Багато томата переробляють в консервній промисловості. Широко використовують при солінні, маринуванні, отриманні томат-пюре, пасти соку і соусів. Рекомендована норма споживання томата на одну людину в рік складає 17 кг. Плоди мають дуже високі поживні та дієтичні властивості. Вони володіють прекрасними смаковими якостями завдяки вмісту цукру 4-5%, білків 0,5-1,5, органічних кислот, клітковини, мінеральних солей і різних вітамінів. Томати широко практикуються і при домашньому консервуванні.

У народній медицині томати застосовують мало. Пояснюється це тим, що поширення їх як овочевого продукту відбулося порівняно недавно. Наукова ж медицина оцінила чудові якості плодів. Томати широко використовують у лікувальному харчуванні як додаткове джерело поповнення організму вітамінами та мінеральними солями. Помідори хороший засіб профілактики авітамінозів та покращення травлення. Низька енергетична цінність (калорійність) і ніжна клітковина дозволяють включати томати в раціон особам, які страждають на ожиріння.

Ніжна клітковина та пектинові речовини м’якоті томатів стимулюють травлення, посилюють перистальтику кишечника та виділення шлункового соку, пов’язують та виводять речовини, що потрапляють з їжею або утворюються внаслідок порушення травлення. Завдяки наявності яблучної та лимонної кислот томати збуджують апетит, активізують процес травлення, надають пригнічуючу дію на хвороботворну кишкову мікрофлору та паразитів.

Сік з томатів корисний усім, особливо страждаючим захворюваннями органів травлення. Таким хворим на стадії загострення сирі овочі нерідко забороняють, а соки їх пити можна. Сік стимулює діяльність травних залоз та жовчовиділення, значно покращується засвоєння їжі.

Як дієтичний продукт, багатий на калій, свіжі томати та сік призначають при серцево-судинних захворюваннях (стенокардія, атеросклероз, після інфаркту міокарда), особливо при порушеннях серцевого ритму. Регулярне вживання на добу 300-400 г томатів або 1 склянка томатного соку з м’якоттю доставляє серцю необхідну кількість калію.

Томатний сік корисний при гіпертонічній хворобі, оскільки має гіпотензивну дію, тобто знижує артеріальний тиск. При ревматизмі, коли виключають із харчового раціону м’ясо та жири, а також знижують споживання продуктів з високим вмістом крохмалю, корисні свіжі томати. Великий вміст пектинових речовин у томатах активно знижує рівень холестерину в крові. Використання томатної олії особливо знижує рівень холестерину хворих на атеросклероз. Тому цілющі плоди та їх сік рекомендують включати в меню людей середнього та старшого віку.

За сприятливих температурних умов та наявності вологи насіння томату проростає на 3— 4 доби після висіву; при нестачі тепла, особливо при висіві у відкритий ґрунт — через 2—3 тижні. У насіння після набухання спочатку з’являється корінець, потім починає рости підсім’ядольне коліно, яке згинається у вигляді петельки, пробиває ґрунт і в міру зростання виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту. Після сходи випрямляється і розкривається сім’ядольне листя, подальше зростання рослини йде за рахунок точки зростання стебла.

У томатної рослини за сприятливих умов у перші 2-3 тижні після сходів переважає ріст кореневої системи, сім’ядольне листя збільшується повільно. При безрозсадному вирощуванні, і навіть при знижених температурах в розсадних спорудах цей період триваліший. Перший справжній лист утворюється через 6-10 діб.

Наступне листя утворюється через 5-6 діб, а далі швидше – через кожні 3-5 діб. У місячному віці рослини томату мають 4-5 листків. Одночасно зі зростанням листя йде зростання стебел і коріння.

Над 7-9-м справжнім листком у ранньостиглих сортів і над 12-14-м листком у пізньостиглих, приблизно через 30-40 діб після появи сходів закладаються квіткові кисті. З цього часу процес утворення бутонів та вегетативне зростання йдуть паралельно, не припиняючись практично протягом усього вегетаційного періоду та плодоношення, фаза бутонізації триває близько 15-20 діб. Тривалість періоду від появи сходів до початку цвітіння коливається у великих межах: у ранньостиглих через 40-50 діб, середньостиглих – 51-70, пізньостиглих 71-90 діб.

Цвітіння починається з першої кисті та йде знизу вгору. Друга кисть у цей час перебуває в стадії бутонізації і зацвітає лише через 6-15 діб. Третя кисть цвіте приблизно через тиждень після другої, четверта – через тиждень після третьої і т. д. У кожному пензлі першими розкриваються нижні 2 квітки, за ними попарно розкриваються ті, що сидять вище. Від початку до масового цвітіння кисті (75% квіток, що розкрилися) проходить від 2 до 6 діб.

Від початку цвітіння до дозрівання перших плодів ранньостиглих сортів проходить 35-45 діб, для середньостиглих – 46-65 діб і пізньостиглих сортів цей період збільшується до 66-85 діб.

Тривалість вегетаційного періоду сортів томату може значно змінюватись залежно від погодних умов ґрунтово-кліматичної зони, способів та технології вирощування. Ця відмінність може досягати 20-30 діб. Вегетаційний період (від появи сходів до дозрівання плодів) у різних сортів сильно змінюється і становить: у ультраскоростиглих сортів – 85-90 діб, ранньостиглих – 91-105, середньоранніх – 106-110, середньостиглих – 111-115, середньопізніх – 116-120, пізньостиглих – понад 120 діб. При вирощуванні одного і того ж сорту на півдні та на півночі вегетаційний період у першому випадку коротше через кращу теплозабезпеченість.

Залежно від сорту та способу посадки помідор цвіте з кінця травня – середини червня і до заморозків.

Помідори розмножуються насінням та вегетативно (пасинками).